Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №580/12944/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/12944/25 Суддя першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Файдюка В.В.

суддів: Бужак Н.П., Мєзєнцева Є.І.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач, ГУ ПФ в Черкаській області) про:

- визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати за період з 09.05.2024 позивачу пенсії згідно з вимогами рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(II) /2021 відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII) у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР від 06.06.1996 (далі - Закон №230/96-ВР);

- зобов`язання відповідача здійснити перерахунок основної пенсії позивача за період з 09.05.2024 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (II) та відповідно до статті 54 Закон №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язання відповідача здійснити перерахунок основної пенсії позивача за період з 09.05.2024 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1- р(II)/2021 та відповідно до ст.54 ЗУ №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та виплачувати щомісячно позивачу основну пенсію у розмірах не менше 10 мінімальних пенсій за віком, передбачених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про усунення недоліків та повернуто позовну заяву на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Такий висновок суду обґрунтований тим, що отримання листа у відповідь на заяву про перерахунок пенсії не змінює момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а будь-яких доказів про існування причин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду із вказаним позовом, позивачем не надано.

Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати повністю ухвалу суду, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, а також постановити окрему ухвалу стосовно допущених Черкаським окружним адміністративним судом порушень норм процесуального права.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не було враховано висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №815/1226/18 (постанова від 20.05.2020), із змісту якої вбачається, що положення ст. ст. 122, 123 КАС України до спірних правовідносин не застосовуються. Крім того, наголошує, що судом не застосовані норми ст. 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», за якою право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяною здоров`ю і життю особи, не обмежується строком давності, а також приписи ст. ст. 268, 1189 Цивільного кодексу України в частині відсутності строків давності для звернення до суду із позовом про відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю. Окремо звертає увагу, що оскаржуваною ухвалою суд позбавив позивача права на доступ до правосуддя.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2026 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 21.04.2026.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню в частині, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 1), особою з інвалідністю І групи у зв`язку з каліцтвом/захворюванням, пов`язаним з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку в ГУ ПФ в Черкаській області та отримує пенсію на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з рішенням про перерахунок пенсії від 18.07.2025 №971190133820 позивачу проведено перерахунок пенсії та визначено її розмір з 04.05.2025 в сумі 10 197,35 грн, з яких 9 855,71 грн - розмір пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Вважаючи такі дії ГУ ПФ в Черкаській області протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 позовну заяву залишено без руху з підстав пропуску останнім строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України, за запропоновано подати обґрунтовану заяву щодо поновлення пропущеного строку на звернення до суду з наведеним інших поважних причин його пропуску та надати докази щодо фактів і обставин, які об`єктивно перешкодили йому своєчасно звернутися в суд із позовом, або подати заяву про зменшення позовних вимог, заявивши їх в межах шестимісячного строку.

На виконання вимог ухвали суду позивачем було направлено на адресу суду першої інстанції заяву, в якій зазначив, що, по-перше, право позивача порушене з 09.05.2024, а відтак позов поданий у межах трирічного строку, визначеного ст. 257 Цивільного кодексу України, по-друге, вимога про відшкодування ядерної шкоди не обмежується будь-яким строком, по-третє, посилався на ряд правових позицій Верховного Суду.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 позовну заяву повернуто з підстав, наведених вище.

Надаючи оцінку відповідним висновкам суду першої інстанції, колегія суддів з урахуванням доводів апеляційної скарги, вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Приписи п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України визначають, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Отже, підставою для повернення позовної заяви відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України є неподання особою в зазначений строк заяви або визнання неповажними підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписи абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України визначають, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З наведених норм вбачається, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Указана позиція висловлена Верховним Судом у постано від 03.11.2021 у справі № 240/8934/19 в аналогічних за своїм змістом правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є незгода ОСОБА_1 з розміром нарахованої та виплаченої ГУ ПФ в Черкаській області основної пенсії, починаючи з 09.05.2024.

При цьому, як свідчать матеріали справи, початок перебігу строку звернення до суду ОСОБА_1 пов`язує з моментом, коли останньому було призначено таку пенсію після встановлення позивачу І групи інвалідності.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19 підкреслено, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Суд вважає, що особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру допомоги, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок допомоги.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

При цьому, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 06.10.2021 у справі № 140/3746/19 наголошував, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Так, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що отримання 17.11.2025 розрахунку пенсії не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується та не змінює початок перебігу строку звернення до суду.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував на тому, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (рішення від 18.10.2005 у справі «МШ «Голуб» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України» визначено, що нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Судовою колегією враховується, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 у справі №160/6430/20.

Таким чином, з`ясування лише у листопаді 2025 року того, що пенсія нараховувалася та виплачувалася відповідачем у період з 09.05.2024 у меншому розмірі, не може вважатися поважною причиною для поновлення строку звернення до суду, позаяк, як вже було неодноразово наголошено вище, згадані виплати мають щомісячний характер і про їх зменшення чи нарахування у неправильному розмірі позивачу мало бути відомо не пізніше отримання вперше такої виплати у межах спірного періоду.

Зазначений правовий висновок неодноразово знаходив своє застосування у справах, що стосувалися визначення моменту виникнення у особи права на перерахунок пенсії та початку нарахування відповідних виплат, зокрема, у постанові Верховного Суду від 01.17.2025 у справі №420/23756/24, від 01.09.2025 у справі № 580/10373/24, від 18.09.2025 у справі № 560/11444/24, від 08.10.2025 у справі № 560/12997/24.

Також Верховний Суд у постанові від 11.03.2025 у справі № 120/8290/24 підкреслив, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що 21.10.2025 у справі № 460/10097/24 предметом спору у якій є, зокрема, зобов`язання органу пенсійного фонду нарахувати та виплатити позивачу пенсію у розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР, починаючи з 01.07.2021, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглядав питання впливу рішення Конституційного Суду України, яким визнано неконституційною норму закону, на підставі якої було визначено розмір пенсії позивача, на застосування строку звернення до адміністративного суду.

Суд у цій справі виходив з того, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, після оприлюднення рішення Конституційного Суду України №1-р(II)/2021 особа, яка отримала пенсійну виплату, в розмірі меншому ніж встановлено частиною третьою статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР, вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила може бути випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

На цій підставі суд наголосив, що ні КАС України, ні будь-який інший закон не містять спеціальних норм, які б визначали особливий порядок обчислення строків звернення до суду у справах, де спірні правовідносини регулюються нормами, визнаними Конституційним Судом неконституційними. Враховуючи це, Судова палата погодилася з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 29.03.2024 у справі №460/17904/23 та від 22.01.2025 у справі №460/8956/24, відповідно до яких у спорах щодо перерахунку пенсійних виплат, у тому числі на підставі рішення Конституційного Суду України, застосовується загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України.

Аргументи апеляційної скарги про те, щодо неможливості застосування до спірних правовідносин строків звернення до суду, передбачених ст. 122 КАС України, колегія суддів відхиляє, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні правової природи пенсійних виплат і співвідношення матеріальних та процесуальних норм. Пенсійне забезпечення, навіть якщо воно встановлене у зв`язку із втратою здоров`я внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, не може вважатися цивільно-правовим відшкодуванням шкоди, а належить до сфери державного соціального захисту, який здійснюється у межах бюджетних зобов`язань держави. Відповідно, на такі правовідносини поширюються вимоги процесуального закону щодо строків звернення до суду, і положення п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України, як і норми ст. 1189 цього Кодексу, а також ч. 1 ст. 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», не підлягають застосуванню.

Аналогічний за змістом висновок щодо застосування положень ст. 122 КАС України і ст. 268 ЦК України висловлений Верховним Судом у постанові від 23.10.2025 у справі № 580/8298/24.

За таких обставин подання ОСОБА_1 18.11.2025 позовної заяви за відсутності належного обґрунтування причин зволікання із оскарженням дій ГУ ПФ в Черкаській області щодо невиплати у повному обсязі основної пенсії у період з 09.05.2024 свідчить про правильність висновків суду першої інстанції про пропуск позивачем встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду із вказаним позовом.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що приписи ч. 4 ст. 169 КАС України визначають, що позовна заява повертається позивачеві якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (п. 1); у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (п. 9).

Отже, як вже було наголошено вище, підставою для повернення позовної заяви відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України є неподання особою в зазначений строк заяви або визнання неповажними підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Однак, Черкаським окружним адміністративним судом не враховано, що оскільки вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані неповажними, то суд повинен був повернути позовну заяву на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України (у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу), а не п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України (якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк).

У зв`язку з викладеним оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає зміні у мотивувальній частині шляхом зазначення іншої правової підстави для повернення позовної заяви, передбаченої ч. 4 ст. 169 КАС України.

Крім іншого, повертаючи позовну заяву у повному обсязі, суд першої інстанції не врахував такого.

Так, звернувшись до суду з цим позовом 18.11.2025, позивач заявив позовні вимоги з 09.05.2024, у зв`язку із чим, з урахуванням визначеного вище висновку, вони можуть бути захищені судом лише з 18.05.2025, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями ч. 2 ст. 122 КАС України.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню в частині повернення позовної заяви за період, починаючи з 18.05.2025, із направленням справи у цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви не було правильно застосовано норми процесуального права, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково - ухвалу суду першої інстанції скасувати в частині, а справу у відповідній частині направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

З приводу вимоги позивача про постановлення окремої ухвали щодо Черкаського окружного адміністративного суду колегія суддів зазначає, що у межах цієї справи допущене судом першої інстанції неправильне застосування норм процесуального права не зумовлюють у суду апеляційної інстанції висновок про необхідність додаткового реагування у порядку ст. 249 КАС України.

Керуючись ст. 123, 169, 242-244, 250, 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року - змінити у мотивувальній частині та скасувати в частині повернення позовної заяви за період з 18 травня 2025 року.

Справу щодо частини позовних вимог, починаючи з 18 травня 2025 року, направити до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

В іншій частині ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач: В.В. Файдюк

Судді: Н.П. Бужак

Є.І. Мєзєнцев

Повне судове рішення виготовлено 21 квітня 2026 року.