Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №320/59090/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/59090/25 Суддя першої інстанції: Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Файдюка В.В.,

суддів - Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

при секретарі - Масловській К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВ Україна» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВ Україна» до Державного агентства України ПлейСіті, Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправними і скасування постанов, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕВ Україна» (далі - позивач, ТОВ «ДЕВ Україна») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державного агентства України ПлейСіті (далі - відповідач-1, ПлейСіті), Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач-2, Печерський ВДВС), в якому просило:

- визнати протиправними дії Державного агентства України ПлейСіті щодо звернення до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі рішення Державного агентства України ПлейСіті від 08.08.2025 № 63-Р «Про застосування фінансових санкцій (штрафів) за порушення вимог законодавства про рекламу до ТОВ «ДЕВ Україна» та зобов`язати Державне агентство України ПлейСіті утриматися від вчинення у порядку, визначеному Законом про виконавче провадження дій, з виконання рішення Державного агентства України ПлейСіті від 08.08.2025 № 63-Р «Про застосування фінансових санкцій (штрафів) за порушення вимог законодавства про рекламу до ТОВ «ДЕВ Україна»;

- визнати противоправною та скасувати постанову Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції від 20.11.2025 про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1;

- визнати противоправною та скасувати постанову Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції від 20.11.2025 про стягнення з ТОВ «ДЕВ Україна» виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1;

- визнати противоправною та скасувати постанову Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції від 20.11.2025 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1;

- визнати протиправними дії Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції щодо виконання рішення Державного агентства України ПлейСіті від 08.08.2025 № 63-Р «Про застосування фінансових санкцій (штрафів) за порушення вимог законодавства про рекламу до ТОВ «ДЕВ Україна» та зобов`язати Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції утриматися від вчинення виконавчих дій з виконання Рішення Державного агентства України ПлейСіті від 08.08.2025 № 63-Р «Про застосування фінансових санкцій (штрафів) за порушення вимог законодавства про рекламу до ТОВ «ДЕВ Україна», окрім зупинення та закінчення виконавчого провадження;

- визнати протиправною бездіяльність Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції щодо неповернення Державному агентству України ПлейСіті рішення Державного агентства України ПлейСіті від 08.08.2025 № 63-Р «Про застосування фінансових санкцій (штрафів) за порушення вимог законодавства про рекламу до ТОВ «ДЕВ Україна» та зобов`язати Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції повернути Державному агентству України ПлейСіті рішення Державного агентства України ПлейСіті від 08.08.2025 № 63-Р «Про застосування фінансових санкцій (штрафів) за порушення вимог законодавства про рекламу до ТОВ «ДЕВ Україна» без прийняття його до виконання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України.

До позовної заяви ТОВ «ДЕВ Україна» додано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив:

- зупинити дію постанови Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції від 20.11.2025 про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1;

- зупинити дію постанови Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції від 20.11.2025 про стягнення з ТОВ «ДЕВ Україна» виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1;

- зупинити дію постанови Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції від 20.11.2025 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1;

- заборонити Печерському відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції вчиняти виконавчі дії з виконання рішення Державного агентства України ПлейСіті від 08.08.2025 № 63-Р «Про застосування фінансових санкцій (штрафів) за порушення вимог законодавства про рекламу до ТОВ «ДЕВ Україна»;

- зупинити стягнення на підставі рішення Державного агентства України ПлейСіті від 08.08.2025 № 63-Р «Про застосування фінансових санкцій (штрафів) за порушення вимог законодавства про рекламу до ТОВ «ДЕВ Україна».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 заяву про забезпечення позову задоволено частково - зупинено стягнення за рішенням Державного агентства України ПлейСіті від 08.08.2025 № 63-Р «Про застосування фінансових санкцій (штрафів) за порушення вимог законодавства про рекламу до ТОВ «ДЕВ Україна» у межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 до ухвалення рішення в адміністративній справі №320/59090/25.

У подальшому 23.12.2025 ТОВ «ДЕВ Україна» подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач доповнив позовні вимоги, у зв`язку із чим просив:

- визнати протиправними дії Державного агентства України ПлейСіті щодо звернення до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі рішення Державного агентства України ПлейСіті від 08.08.2025 № 63-Р «Про застосування фінансових санкцій (штрафів) за порушення вимог законодавства про рекламу до ТОВ «ДЕВ Україна» та зобов`язати Державне агентство України ПлейСіті утриматися від вчинення у порядку, визначеному Законом про виконавче провадження дій, з виконання рішення Державного агентства України ПлейСіті від 08.08.2025 № 63-Р «Про застосування фінансових санкцій (штрафів) за порушення вимог законодавства про рекламу до ТОВ «ДЕВ Україна»;

- визнати противоправною та скасувати постанову Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції від 20.11.2025 про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1;

- визнати противоправною та скасувати постанову Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції від 20.11.2025 про стягнення з ТОВ «ДЕВ Україна» виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1;

- визнати противоправною та скасувати постанову Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції від 20.11.2025 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1;

- визнати протиправними дії Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції щодо виконання рішення Державного агентства України ПлейСіті від 08.08.2025 № 63-Р «Про застосування фінансових санкцій (штрафів) за порушення вимог законодавства про рекламу до ТОВ «ДЕВ Україна» та зобов`язати Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції утриматися від вчинення виконавчих дій з виконання Рішення Державного агентства України ПлейСіті від 08.08.2025 № 63-Р «Про застосування фінансових санкцій (штрафів) за порушення вимог законодавства про рекламу до ТОВ «ДЕВ Україна», окрім зупинення та закінчення виконавчого провадження;

- визнати протиправною бездіяльність Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції щодо неповернення Державному агентству України ПлейСіті рішення Державного агентства України ПлейСіті від 08.08.2025 № 63-Р «Про застосування фінансових санкцій (штрафів) за порушення вимог законодавства про рекламу до ТОВ «ДЕВ Україна» та зобов`язати Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції повернути Державному агентству України ПлейСіті рішення Державного агентства України ПлейСіті від 08.08.2025 № 63-Р «Про застосування фінансових санкцій (штрафів) за порушення вимог законодавства про рекламу до ТОВ «ДЕВ Україна» без прийняття його до виконання;

- визнати противоправною та скасувати постанову Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції від 03.12.2025 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог.

Крім того, 24.12.2025 на адресу суду від ТОВ «ДЕВ Україна» надійшла заява про застосування додаткового заходу забезпечення позову, в якій позивач просив:

- залишити чинним захід забезпечення позову, застосований ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 в адміністративній справі №320/59090/25, у вигляді зупинення стягнення за рішенням Державного агентства України ПлейСіті від 08.08.2025 № 63-Р «Про застосування фінансових санкцій (штрафів) за порушення вимог законодавства про рекламу до ТОВ «ДЕВ Україна» у межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 до ухвалення рішення в адміністративній справі №320/59090/25;

- застосовувати додатковий захід забезпечення позову в адміністративній справі №320/59090/25, а саме зупинити дію Постанови Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про арешт коштів боржника від 03.12.2025 у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1;

- зазначити в ухвалі про застосування заходів забезпечення позову, про які просить позивач у пункті (2) прохальної частини цього клопотання, порядок її (ухвали) виконання, який полягає у знятті арешту на кошти ТОВ «ДЕВ Україна», що знаходяться на його банківських рахунках, до моменту ухвалення рішення в адміністративній справі №320/59090/25.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Також, 29.12.2025 ТОВ «ДЕВ Україна» до Київського окружного адміністративного суду подано заяву про заміну (застосування додаткових) заходів забезпечення позову та зазначення порядку виконання ухвали про забезпечення позову, в якій позивач просив:

- залишити чинним захід забезпечення позову, застосований ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 в адміністративній справі №320/59090/25, у вигляді зупинення стягнення за рішенням Державного агентства України ПлейСіті від 08.08.2025 № 63-Р «Про застосування фінансових санкцій (штрафів) за порушення вимог законодавства про рекламу до ТОВ «ДЕВ Україна» у межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 до ухвалення рішення в адміністративній справі №320/59090/25;

- застосовувати додатковий захід забезпечення позову в адміністративній справі №320/59090/25, а саме зупинити дію постанови Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про арешт коштів боржника від 03.12.2025 у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1;

- зазначити в ухвалі про застосування заходів забезпечення позову, про які просить позивач у пункті (2) прохальної частини цього клопотання, порядок її (ухвали) виконання, який полягає у знятті арешту на кошти ТОВ «ДЕВ Україна», що знаходяться на його банківських рахунках, до моменту ухвалення рішення в адміністративній справі №320/59090/25.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 у задоволенні заяви про застосування додаткового заходу забезпечення позову відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що арешт коштів не є операцією з їх списання з банківського рахунку боржника, а лише гарантією сплати таких коштів у межах вчинення виконавчих дій. Крім того, суд підкреслив, що вжиття заходів забезпечення позову у визначений позивачем спосіб через призму очевидної протиправності спірної постанови свідчитиме про вирішення спору по суті наперед, що суперечить завданню адміністративного судочинства.

Не погоджуючись із викладеним в ухвалі рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не було враховано мотиви, з яких останній дійшов висновку про необхідність забезпечення позову в ухвалі від 04.12.2025, а також залишено поза увагою відсутність у ТОВ «ДЕВ України» якихось активів, які б можна було б відчужити для продовження здійснення господарської діяльності, адже підприємство належить до критично важливого. Наголошує, що накладення арешту на всі кошти підприємства унеможливлює виплату у повному обсязі заробітної плати працівникам, адже її розмір перевищує максимально дозволений Законом України «Про виконавче провадження» розмір до виплати попри арешт. Підкреслює, що зупинення дії постанови про арешт коштів дозволить відновити діяльність підприємства, адже в іншому випадку існує загроза припинення такої діяльності взагалі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2026 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ПлейСіті просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Свою позицію обґрунтовує тим, що ТОВ «ДЕВ Україна» у заяві про забезпечення позову не навело обґрунтувань необхідності вжиття таких заходів.

Відзиву на апеляційну скаргу від Печерського ВДВС не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.04.2026.

У судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній мотивів і підстав.

Представник відповідача-1 заперечував проти задоволенні вимог апеляційної скарги, наполягаючи на залишенні без змін оскаржуваної ухвали суду.

Відповідач-2, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув. До суду направив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, апелянт зазначає, що накладення арешту на кошти ТОВ «ДЕВ Україна» з огляду на належність підприємства до критично важливих унеможливлює його подальшу господарську діяльність, виплату заробітної плати та відповідно збереження штату працівників, а відтак зупинення дії постанови про арешт дозволить позивачу тимчасово продовжувати працювати без настання негативних наслідків.

Надаючи оцінку відповідним доводам апелянта, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатися лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

У свою чергу співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності рішення є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

У зв`язку з цим суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співрозмірним з позовними вимогами та чи відповідає від меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 804/8343/17.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, наведені ТОВ «ДЕВ Україна» у заяві мотиви не дають безумовних підстав стверджувати про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Так, постановою головного державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Куц О.В. від 03.12.2025 у межах виконавчого провадження НОМЕР_1 вирішено накласти арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 5 280 369 грн.

У свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Згідно з абз. 1 п. 8 розд. VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція №512/5), на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку/електронного гаманця, на якому знаходяться кошти/електронні гроші, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти/електронні гроші на всіх рахунках/електронних гаманцях боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Отже, державний виконавець, здійснюючи примусове виконання відповідного виконавчого документа, уповноважений накладати арешт на кошти та/або майно боржника лише у межах суми стягнення. Решта ж коштів та інших матеріальних активів залишається у вільному розпорядженні боржника, який за їх рахунок може безперешкодно провадити свою господарську діяльність, забезпечувати виконання своїх договірних та інших зобов`язань, виплачувати заробітну плату тощо.

Указана позиція, як правильно підкреслив суд першої інстанції, висловлена Верховним Судом у постанові від 20.08.2019 у справі №200/3887/19-а.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 01.06.2022 у справі №380/4273/21 прийшов до висновку, що забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову направлений на захист прав та інтересів позивача від негативних наслідків рішення суб`єкта владних повноважень, яке оспорюється позивачем.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Як було зазначено вище, звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач обґрунтував необхідність застосування таких заходів тим, що це призведе до негативного впливу на його господарську діяльність у вигляді неможливості, внаслідок арешту державним виконавцем коштів і майна позивача, належного виконання ним своїх зобов`язань, оскільки визначена сума штрафу є значною для нього, зумовить неможливість розрахунку перед працівниками товариства щодо заробітної плати, та й взагалі, може спричинити зупинку діяльності останнього і його банкрутство.

Натомість, колегією суддів враховується ТОВ «ДЕВ Україна» не додало до заяви жодних доказів, які б містили відомості про неможливість виконання ним зобов`язань, зокрема, із виплати заробітної плати працівникам, оскільки зміст банківських виписок свідчить, що такі операції підприємство здійснило 16.12.2025. Крім іншого, товариством не надано доказів, зокрема, необхідності здійснення невідкладних обов`язкових платежів ТОВ «ДЕВ Україна», невиконання яких зумовить настання невідворотних негативних наслідків для підприємства.

Відтак, на переконання колегії суддів, позивачем не наведено переконливих аргументів, у чому саме полягає очевидна небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі, позаяк саме по собі накладення арешту на кошти у межах суми стягнення у виконавчому провадженні до таких обставин не належить з огляду на відсутність доказів неможливості виконання підприємством своїх зобов`язань.

Також матеріали справи не містять доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, адже у разі задоволення позовної вимоги про визнання протиправною і скасування постанови про накладення арешту, рішення суду не потребуватиме примусового виконання. Відповідна постанова втратить чинність одночасно з набранням законної сили судовим рішенням. Відповідно, заходи забезпечення позову, про які просить позивача, не сприятимуть виконанню рішення суду.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03.04.2024 у справі №640/15456/21.

Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Як було зазначено вище, відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, передумовою вжиття заходів забезпечення позову є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

У межах визначеної нормативної регламентації спірних правовідносин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що зупинення дії постанови Печерського ВДВС від 03.12.2025 про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_1 до набрання законної сили рішенням суду у цій справі за відсутності об`єктивних та достатніх підстав вважати, що її чинність може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, зумовить виникнення невиправданого судового втручання у діяльність суб`єкта владних повноважень, що, у свою чергу, йде у розріз з метою інституту забезпечення позову.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про правильність твердження суду першої інстанції щодо необґрунтованості поданої заяви про забезпечення позову у повному обсязі, оскільки, як було встановлено вище, викладеними у ній доводами не підтверджується існування підстав та обставин для вжиття відповідних заходів. У зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 150-151, 242-244, 250, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕВ Україна» - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.В. Файдюк

Судді О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев

Повне судове рішення складено 21 квітня 2026 року.