Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №342/1206/25 — Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/1206/25

Провадження № 2/342/184/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Гайдич Р.М.,

секретаря судового засідання Лукасевич М.М.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Городенківського районного суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_1 , до Городенківської міської ради про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_1 , звернулися до суду із вищенаведеним позовом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мама позивачки ОСОБА_3 , яка на час смерті проживала в житловому будинку по АДРЕСА_1 одна. Після її смерті відкрилася спадщина. Маючи намір прийняти спадщину після смерті матері позивачка звернулася до Городенківської ДНК. Однак, 30.04.2025 державним нотаріусом Городенківської ДНК Капріян С.В. видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно належне її матері ОСОБА_3 у зв`язку з пропущенням строку на прийняття спадщини. Позивачка є особою з інвалідністю ІІІ групи. У період коли необхідно було подати заяву про прийняття спадщини стан здоров`я позивачки був нестабільним та остання проходила огляд лікарів та лікування, що істотно обмежувало можливість своєчасно звернутися до нотаріуса. Окрім того, позивачка на час смерті своєї матері проживала разом з нею, доглядала її, а тому була впевнена, що вона являється такою, що прийняла спадщину. Вказані події стали об`єктивними, непереборними, істотними труднощами щодо здійснення дій з особистого прийняття нею спадщини в межах передбаченого законом терміном.

Представник позивачки – адвокат Бігун В.П. в підготовчому засіданні 13.01.2026 просила суд звернути увагу на те, що при оформленні позовної заяви у тексті допущено описку, а саме неправильно вказано прізвище спадкодавця « ОСОБА_4 », а відповідно до свідоцтва про смерть прізвище спадкодавця « ОСОБА_5 ».

Позивач в судове засідання не прибула, про час та місце розгляду справи була повідомлена у передбаченому чинним законодавством порядку. 03.12.2025 позивачкою ОСОБА_2 подано, через канцелярію суду, заяву в якій просить розгляд справи слухати без її участі та без участі її представника - адвокат Бігун В.П. (а.с.27)

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Бігун В.П. позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. Пояснила, що в 2017 року померла мама позивачки ОСОБА_6 . Позивачкою пропущено строк для прийняття спадщини бо позивачка не знала, що має подати заяву до нотаріальної контори, оскільки позивачка жила з мамою без реєстрації, як і на даний час в тому будинку продовжує жити. Також в неї незадовільний стан здоров`я і вона змушена проходити часто лікування та внаслідок чого є особою із інвалідністю. Вказала не зважаючи на те, що позивачка жила без реєстрації із мамою на момент смерті, однак факт проживання із спадкодавцем на час смерті позивачка не встановлювала. Повідомила, що позивачка є особою із інвалідністю ІІІ групи з 2024 року,. Зазначила, що доказів про перебування позивачки на лікуванні в період з 15.12.17 по 06.08.2018 немає.

Представник Городенківської міської ради в судове засідання не прибув, про час а місце розгляду справи відповідач Городенківська міська рада була повідомлена у передбаченому чинним законодавством порядку.

Передбачених ч.2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності позивача та представника відповідача з ухваленням заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.280-283 ЦПК України.

Суд, вислухавши представника позивача, ознайомившись із позовною заявою, дослідивши надані учасниками справи письмові докази, прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі №628/1475/19 (провадження №61-7554св21) вказано, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні».

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №753/8671/21 (провадження №61-550св22) зазначено, що «кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду».

Фактичні обставини справи встановлені судом:

Батьками позивачки ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00054832477 від 18.11.2025. (а.с.6,12)

Тато позивачки ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що доводиться копією свідоцтва про смерть від 02.01.2011. (а.с.13)

Спадщину після смерті ОСОБА_8 прийняла його донька/позивачка ОСОБА_2 , що підтверджується копією спадкової справи № 315/2011. (а.с.56-66)

Мама позивачки ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що доводиться копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 . (а.с.13 зі зворотної сторони).

Після смерті матері залишилось спадкове майно серед якого є і земельні ділянки, згідно копій Державних актів на право власності на земельну ділянку. (а.с.7-8).

Позивачка бажаючи прийняти спадщину після смерті своєї матері звернулася до Городенківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно.

Проте, державним нотаріусом Городенківської ДНК 30.04.2025 Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що належало її матері ОСОБА_6 , у зв`язку з пропуском строку на прийняття спадщини. Причиною відмови зазначено те, що на день смерті спадкодавці заявниця не проживала та не була зареєстрована, що підтверджується довідкою Чортовецького старостинського округу №217 від 25.04.2025. (а.с.106)

Із відповіді Городенківської державної нотаріальної контори від 16.01.2026 за № 28/02-14 вбачається, що згідно інформаційної довідки № 83887809 від 16.01.2026 зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) щодо померлої ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкова справа не заведена. (а.с.67-68)

Згідно довідки Чортовецького старостинського округу від 28.11.2025 №669 ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 на момент смерті була зареєстрована одна. (а.с.16 зі зворотної сторони).

Позивачка є особою із інвалідністю 3 групи із 31.10.2024, що підтверджується довідкою до акту МСЕК від 31.10.2024. (а.с.11)

Також позивачка знаходилась на лікуванні в такі періоди часу з 07.09.2022 по 22.09.2022, з 02.10.2023 по 16.10.2023, з 09.04.2024 по 01.05.2024, та з 26.03.2025 по 08.04.2025, що підтверджується наданою інформацією позивачкою до позовної заяви. (а.с.4-5)

Будь-якої інформації про перебування на лікуванні в період часу із моменту смерті матері 15.12.2017 та протягом шести місяців після цього - до 15.06.2018, позивачкою та її представником не надано.

Не надано і будь-яких інших доказів про незадовільний стан здоров`я позивачки протягом шести місяців після смерті матері, які б перешкоджали їй подати заяву про прийняття спадщини.

В позові також зазначено, що позивачка на час смерті проживала разом із матір`ю, доглядала її, а тому була впевнена, що вона являється такою що прийняла спадщину.

Дані факти ніким не спростовано в судовому засіданні.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права:

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У частині першій ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно зі ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

За частиною першою ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).

Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі №754/17457/23 (провадження №61-16920св24), від 18 лютого 2025 року у справі №757/14103/21 (провадження №61-18335св23), від 30 грудня 2024 року у справі №527/1229/24 (провадження №61-14631св24), від 31 липня 2024 року у справі №127/2149/21 (провадження №61-18512св21), від 30 січня 2020 року у справі №487/2375/18 (провадження №61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі №450/1383/18 (провадження №61-21447св19).

Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

Схожі правові висновки наведено Верховним Судом у постановах від 13 серпня 2025 року у справі №945/2087/21 (провадження №61-5230св24), від 17 липня 2024 року у справі №348/808/20 (провадження №61-14703св23).

Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі №706/275/22).

За конкретних фактичних обставин кожної справи суд має оцінювати тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, що має важливе правове значення (постанова Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі №639/8197/21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23 (провадження №14-50цс24) зазначила, що суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

За ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Судом встановлено, що спадкодавиця ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Тому строк для прийняття спадщини розпочався з дня її смерті і сплинув 15 червня 2018 року.

І саме в цей період після смерті матері позивачка могла подати заяву про прийняття спадщини.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини представник позивачки зазначає, що ОСОБА_2 пропустила строк для прийняття спадщини після смерті матері 15.12.2017 через незадовільний стан здоров`я, акцентувала увагу, що вона є особою із інвалідністю 3 групи і перебувала часто на лікуваннях в медичних закладах.

Верховний Суд у постанові від 29 травня 2025 року в справі №707/2544/23 (провадження №61-6965св24) виснував, що, як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України, до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини.

Отже, лише якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Якщо таких перешкод не було, а спадкоємець не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі №756/957/18 (провадження №61-5590св21).

Однак не зважаючи на покликання в позові та під час розгляду справи в судовому засіданні представник позивача – адвокат Бігун В.П. стверджувала, що позивачка пропустила строк прийняття спадщини із зазначених нею причин, одночасно нею вказано в позові, що позивачка вважала себе такою, що прийняла спадок після смерті матері, бо вона проживала з матір`ю разом на момент смерті і продовжила проживати в тому господарстві до цього часу.

Однак належних та допустимих доказів на підтвердження факту проживання разом із спадкодавицею позивачкою та її представником суду не надано, як і не було їх надано нотаріусу при подачі заяви про прийняття спадщини.

Також її представник ствердила, що позивачкою не встановлювався в судовому порядку чи іншим чином факт спільного проживання із спадкодавцем на час смерті, не зважаючи на твердження про факт спільного проживання позивачки із матір`ю на момент її смерті.

Представник наголошувала, що нотаріус із незрозумілих їм причин зазначила в постанові про не проживання позивачки із матір`ю на момент смерті матері, оскільки в довідці старости зазначено тільки про реєстрацію однієї матері по вказаній в ній адресі.

Однак доказів оскарження постанови нотаріуса у випадку не згоди з нею суду також ні позивачкою чи її представником не надано.

Суд звертає увагу, що покликаючись на тривалу хворобу позивачки, як на одну причину пропуску строку для прийняття спадщини позивачкою, то її представником не надано жодних доказів про перебування позивачки на лікуванні в період часу із 15.12.2017 по 15.06.2018.

А покликання представника позивача на тривале лікування із спливом більше як трирічного строку після смерті матері, не є належним доказом поважності причин для пропуску строку прийняття спадщини у період визначений законодавством для прийняття спадщини.

Не надано позивачкою і доказів, що вона у зв`язку із захворюванням в період часу від 15.12.2017 по 15.06.2018 не розуміла значення своїх дій чи не могла усвідомлювати наслідки своїх дій, тощо.

Також суд звертає увагу, що покликаючись під час розгляду справи на те, що позивачка жила з матір`ю на момент її смерті і тому вона вважала себе такою, що прийняла спадщину, представник позивачки фактично зазначає, що позивачка не пропустила строку для подання заяви про прийняття спадщини та цим висловлювала незгоду із трактуванням підстав для відмови у заведенні спадкової справи викладених в постанові нотаріуса від 30.04.2025.

Однак одночасно, не визнаючи причини відмови вказаної нотаріусом, подає позов із обґрунтуванням того, що позивачка пропустила цей строк із поважних причин, не встановлюючи факту спільного проживання позивачки, що не заборонено нормами чинного законодавства.

Оскільки підстави, на які посилається позивачка та її представник, з урахуванням зазначених норм права та релевантної практики Верховного Суду, не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, зважаючи на те, що даний строк є досить тривалим, а протягом 6 місяців з часу смерті матері позивачка не надала доказів перебування в такому стані, який би перешкоджав подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу, також враховуючи і те, що подаючи даний позов позивачка не вважала себе такою, що пропустила строк прийняття спадщини бо проживала разом із спадкодавицею на момент смерті, тому неможливо на даний час визначити позивачці додатковий строк для прийняття спадщини після смерті її матері із тих причин які нею зазначено в позові.

Висновки суду.

Враховуючи, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, від 10 лютого 2010 року); та зважаючи, що усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Повно та всебічно встановивши обставини справи, суд приходить до переконання, що позивачкою подано позов про визначення додаткового строку для подання до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за законом після смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , який не підтверджено належними та допустимими доказами, тому у задоволенні даного позову слід відмовити.

На підставі ст.ст. 1216, 1217, 1220, 1222-1223, 1235, 1268-1270, 1272 ЦК України, керуючись ст. ст. 206, 223, 258, 259, 263-265, 268, 280-285, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_1 , до Городенківської міської ради про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Місце проживання позивача ОСОБА_2 – АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Місцезнаходження відповідача Городенківської міської ради – вул.Т.Шевченка,77 м. Городенка Коломийського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04054292.

Повне судове рішення складено 20.04.2026.

Суддя: Гайдич Р. М.