Рішення від 09 квітня 2026 р. у справі №216/628/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/628/26

провадження 2-а/216/29/26

РІШЕННЯ

іменем України

10 квітня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Кузнецова Р.О.,

за участі секретаря судового засідання Шакули Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №4 приміщення суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

встановив:

Представник позивача, адвокат Мотуз О.В., звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 було піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн, згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6562291 від 25 січня 2026 року, винесеної інспектором 1 взводу 2 роти 1 батальйону Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Чір`євою К.С. З тексту вказаної постанови вбачається, що позивач по вулиці Гетьманській у місті Кривий Ріг, керуючи вантажним транспортним засобом «Renault Premium 250», номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимог дорожнього знаку 3.3 «Рух вантажних транспортних засобів заборонено» та здійснив подальший рух в зоні дії знаку. З інкримінованим позивачу правопорушенням він не погоджується, а відповідні дії поліцейського, щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності вважає протиправними, внаслідок чого постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути скасована. Вказує, що позивач рухався проспектом Миру у місті Кривому Розі, після чого повернув ліворуч на вулицю Гетьманську. З моменту виїзду на вулицю Гетьманську і до моменту зупинки керованого позивачем транспортного засобу (в районі заправки RLS) знак 3.3 «Рух вантажних транспортних засобів заборонено» відсутній. Поліцейські позивачу пояснили, що знак 3.3 «Рух вантажних транспортних засобів заборонено» встановлено в іншій частині вул. Гетьманської, про що позивач мав би знати як місцевий мешканець. Однак позивач у вказаній частині вулиці Гетьманської ніколи не проїжджав і встановленого там знаку не бачив і не міг бачити. На своєму маршруті 05 січня 2026 року позивачу не траплявся знак 3.3 «Рух вантажних транспортних засобів заборонено», а наявність такого знаку в іншій місцевості, яка не потрапляла в поле зору позивача, не зобов`язує його дотримуватись вимог такого знаку, який він не міг бачити. Крім цього, п. 3.45 розділу 33 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306, передбачає, що не поширюється дія знаків 3.1-3.8, 3.11 - на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні в`їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення. Слід зауважити, що позивач працює водієм у ТОВ «Авіапідприємство «Нива». В момент зупинки керованого позивачем транспортного засобу 25 січня 2026 року позивач поблизу безпосереднього місця зупинки по вул. Гетьманській мав здійснювати розвантаження вантажу, після чого продовжити рух до мкр. Гірницького, що підтверджується шляховим листом вантажного автомобіля від 25 січня 2026 року (копія додається). Інших шляхів заїзду до вказаної місцевості немає. Із зазначеного слідує, що поліцейський не з`ясував всіх обставин щодо руху позивача у даній місцевості, однобічно розглянув справу про адміністративне правопорушення та дійшов передчасного висновку, щодо наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення. Зважаючи на викладене позивач просить скасувати спірну постанову.

Позивач до суду не з`явився, його представник надав заяву про розгляд справи за своєї відсутності та відсутності позивача, позов підтримав та наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача до суду не з`явився, направив до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що з вимогами адміністративного позову не погоджується, вважає, що постанова винесена законно та обґрунтовано. Факт правопорушення зафіксований у встановленому законом порядку та підтверджується матеріалами справи. Позивач в своїй позовній заяві посилається на те, що нібито не бачив дорожнього знаку, знак розташований в іншій частині вулиці та, що він рухався до місця розвантаження, проте, доводи позивача, щодо відсутності можливості побачити дорожній знак, є виключно суб`єктивними та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Так, відповідачем до матеріалів справи надано акти обстеження ділянок вулично-шляхової мережі від 10.02.2026, якими підтверджується наявність дорожніх знаків 3.3 «Рух вантажних транспортних засобів заборонено» на відповідній ділянці вулиці Гетьманської у місті Кривому Розі. Посилання позивача на те, що зазначені акти стосуються інших ділянок дороги, не спростовує факту встановлення відповідних дорожніх знаків на даній вулиці та обов`язку учасників дорожнього руху дотримуватися вимог Правил дорожнього руху України. Також позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що він здійснював рух виключно з метою обслуговування підприємства саме у цій зоні, не мав альтернативного маршруту та щоб рух відповідав умовам винятку. Вважає наведені доводи позивача необґрунтованими та такими, що не спростовують правомірності винесеної постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В свою чергу представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що в наданих відповідачем актах обстежувались інші ділянки вулиці Гетьманської (в районах перетину з вулицями Володимира Бизова та Пісочною), де дійсно могли бути встановлені відповідні дорожні знаки. Однак по маршруту позивача (рух проспектом Миру з подальшим поворотом ліворуч і тим самим виїздом на вулицю Гетьманську) знак 3.3 «Рух вантажних транспортних засобів заборонено» відсутній, і дану обставину подані відповідачем документи не спростовують.

Представник відповідача надав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких підтримав позицію, зазначену у відзиві.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, визнавши їх достатніми для ухвалення законного та обґрунтованого рішення у справі, приходить до наступного висновку.

Під час здійснення судового розгляду були встановлені наступні фактичні обставини справи.

Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведеним конституційним положенням кореспондує ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, що узгоджується із п. 1.3 Правил, згідно з яким учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до оскаржуваної постанови вбачається, що 25.01.2026, о 08 год. 47 хв., по вул. Гетьманській у м. Кривому Розі водій ОСОБА_1 , керуючи вантажним транспортним засобом «Renault Premium 250», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено» та здійснив подальший рух в зоні дії знаку. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 8.4 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Адміністративним правопорушенням, відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП визначається перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

При цьому, дорожній знак 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено» передбачає, що забороняється рух вантажних автомобілів і составів транспортних засобів з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т (якщо на знаку не зазначена маса) або з такою, що перевищує зазначену на знаку, а також тракторів, самохідних машин і механізмів.

З оглянутого відеозапису, долученого представником відповідача до матеріалів справи вбачається, що 25.01.2026, о 08 год. 47 хв., по вул. Гетьманській у м. Кривому Розі двоє співробітників поліції підходять до транспортного засобу «Renault Premium 250», реєстраційний номер НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_1 . Ознайомившись з посвідченням водія та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, один з поліцейських повідомив позивачу, що той порушив вимоги дорожнього знаку 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено», здійснивши рух на автомобілі в зоні дії вказаного знаку. Далі, поліцейським було проведено розгляд справи про адміністративне правопорушення, стосовно позивача, притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу. При цьому, ОСОБА_1 було роз`яснено положення ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 1 ст. 8 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Частинами 1 та 2 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У той же час ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами та посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, в тому числі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Належними є докази, які містять інформацію відносно предмета доказування. Предметом же доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду певної справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, в тому числі, про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху (в тому числі ч. 1 ст. 122 КУпАП), тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положеннями ст. 280 КУпАП закріплено обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

З наданих представником відповідача актів обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 10.02.2026 слідує, що інспектором відділення БДР ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП було обстежено ділянку дороги вул. Гетьманська – вул. Володимира Бизова - пров. Дорожній, а також вул. Кобилянського – вул. Пісочна – вул. Довкілля та встановлено наявність дорожніх знаків: 2.1, 5.38.1, 2.3, 3.28, 1.11, 3.3, 7.3.1, 7.3.3, 7.3.2.

Разом з цим, у позові позивач стверджував, що здійснив виїзд на вулицю Гетьманську з проспекту Миру, після чого був зупинений поліцейськими. По маршруту руху позивача знак 3.3 «Рух вантажних транспортних засобів заборонено» відсутній, і дану обставину подані відповідачем документи не спростовують.

Крім цього, суд зауважує, що дорожній знак 3.3 Правил дорожнього руху України «Рух вантажних автомобілів заборонено» передбачає, що забороняється рух вантажних автомобілів і составів транспортних засобів з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т (якщо на знаку не зазначена маса) або з такою, що перевищує зазначену на знаку, а також тракторів, самохідних машин і механізмів. Водночас відеозапис з фіксацією порушення, інкримінованого позивачу, не містить факту руху транспортного засобу та починається з моменту, коли транспортний засіб знаходиться у нерухомому стані, що, в свою чергу, виключає притягнення до відповідальності водія такого транспортного засобу за порушення вимог пунктів Правил дорожнього руху України, які передбачають відповідальність за рух транспортних засобів.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючої в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення є не доведеним.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КУпАП за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про скасування постанови та достатність підстав для їх задоволення із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у 2026 році складає 665,60 грн.

Разом з цим, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем понесено судові витрати по оплаті судового збору, позов задоволено в повному обсязі, а тому витрати в сумі 532,48 грн у відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань.

На підставі ч. 2 ст. 19, ст. 65 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 210, 235, 245, 247, 251, 252, 254-256, 268, 280, 283, 287-289, 291 КУпАП та керуючись ст.ст. 5, 20, 72, 77, 79, 139, 159, 194, 229, 241-246, 250, 251, 255, 268, 286, 293 КАС України суд,-

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Постанову інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Чір`євої К.С. серії ЕНА №6562291 від 25.01.2026, якою на ОСОБА_1 накладено штраф в сумі 340,00 грн – скасувати.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з суб`єкта владних повноважень полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 532,48 грн (п`ятсот тридцять вісім гривень 48 копійок).

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:

- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: полк патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ: 40108646, адреса місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Вільної Ічкерії, 11.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ