Рішення від 07 грудня 2025 р. у справі №216/1903/22 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/1903/22

2/214/134/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 грудня 2025 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого – судді Малаховської І.Б.,

за участю секретарки судового засідання – Мигуль А.В.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, визначення додаткового строку для прийняття спадщини, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу,

Встановив:

Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Просила суд встановити факт її проживання однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. Визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 достатній для подання заяви до нотаріальної контори.

В обґрунтування позову зазначила, що вона з 1999 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вони проживали однією сім`єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після його смерті залишилася спадщина, а саме будинок по АДРЕСА_1 , де вони проживали та приватизована земельна ділянка. Позивач вважає себе спадкоємицею за законом на майно померлого, так як вона проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. Встановлення факту має для неї юридичне значення від якого залежить виникнення майнових прав на спадкове майно.

Вказує, що заповіт ОСОБА_5 не складав. Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5 є також його дочка ОСОБА_2 , яка спадщину не приймала.

Позивач зазначає, що 02 квітня 2021 року вона звернулася до Першої криворізької державної нотаріальної контори для оформлення спадкових прав. Нотаріусоум було встановлено, що на момент смерті ОСОБА_5 , окрім померлого за адресою його проживання: АДРЕСА_1 жодних осіб зареєстровано не було.

21 квітня 2021 року нотаріус відмовила ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого та рекомендувала звернутися до суду за визначенням додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, що підтверджено Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 21.04.2021.

Позивач ОСОБА_4 вказує на те, що з ОСОБА_5 вона проживала однією сім`єю більш як 19 років, останні 10 років у будинку АДРЕСА_1 . В окремій кімнаті будинку вони зробили ремонт, замінили підлогу, оклеїли стіни шпалерами, здійснили побілку та фарбування. Вона займалася домашнім господарством, вони мали спільний бюджет, спільно харчувалися, купували одяг, предмети домашнього побуту, надавали один одному взаємну допомогу та піклувалися один про одного. Зазначає, що у 2001 році з нею стався нещасний випадок і її чоловік ОСОБА_5 постійно опікувався нею. У 2006 році їй була встановлена друга група інвалідності і чоловік постійно її підтримував як дружину, лікував, турбувався за її стан здоров`я. Вона також завжди проявляла турботу про стан здоров`я ОСОБА_5 , здійснювала за ним догляд. На початку 2018 року чоловік потрапив до лікарні, вона його постійно відвідувала, приносила передачі, ліки, цікавилась його станом здоров`я у лікаря, що можуть підтвердити свідки з якими вони спілкувалися та які були вхожі в їхню сім`ю.

Позивач зазначає, що ОСОБА_5 неодноразово пропонував їй зареєструвати шлюб, а останнім часом став наполягати на цьому. 12 січня 2018 року вони подали до Центрально-Міського районного у місті Кривому Розі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву про реєстрацію шлюбу, що підтверджено повідомленням відділу від 04.03.2021. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , перебуваючи у лікарні помер і його смерть вплинула на її стан здоров`я та викликала загострення. Відповідач відсторонила її від поховання ОСОБА_5 , в будинку змінила замки. Вказує, що після смерті ОСОБА_5 у встановлений законом строк вона не звернулася до нотаріуса з приводу спадщини, оскільки за станом здоров`я вона самостійно не усвідомлювала необхідність виконання певних дій, тому звернулася за правовою допомогою. 07 червня 2018 року через представника Другого криворізького місцевого центру надання безоплатної вторинної правової допомоги звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, яка ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 листопада 2019 року була залишена без розгляду, що свідчить про перебіг строку позовної давності.

Поважність причин пропуску строку звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини підтверджується висновком судово-психіатричної експертизи №124 від 31 травня 2018 року, постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року про визнання її недієздатною терміном на два роки з часу набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 червня 2022 року цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, визначення додаткового строку для прийняття спадщини було передано за підсудністю до Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Ухвалою Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 липня 2022 року було відкрито провадження у справі з призначенням підготовчого судового засдання по справі, витребувані з Першої криворізької державної нотаріальної контори копії матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

УхвалоюСаксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 вересня 2024 року залучено до участі у справі співвідповідача ОСОБА_3 .

Від відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відзив на позовну заяву не надходив.

В судових засіданнях представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_4 підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити з викладених у позові підстав.

Суду пояснила, що позивач перебувала з ОСОБА_5 у цивільному шлюбі 19 років. Вони мешкали за адресою: АДРЕСА_1 разом з матір`ю чоловіка, у них була окрема кімната, у матері своя кімната. У 2001 році з позивачем стався нещасний випадок і чоловік ОСОБА_5 опікувався дружиною. Вказує, що вони хотіли зареєструвати шлюб, але не встигли, оскільки помер ОСОБА_5 . Після смерті чоловіка хвороба у позивача загострилась. 31.05.2018 був висновок про недієздатність ОСОБА_4 через хворобу. У квітні 2021 року позивач зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але їй було відмовлено у зв`язку з пропуском строку звернення. Вважає, що поважними причинами пропуску позивачем строку звернення до нотаріуса є те, що ОСОБА_4 не усвідомлювала своїх дій за станом здоров`я. Разом з ОСОБА_5 позивач жила з 1999 року, але зареєстрована була по АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 в судових засіданнях позов не визнала заперечувала, що її батько ОСОБА_5 проживав однією сім`єю разом з ОСОБА_4 . Зазначила, що позивач ОСОБА_4 це знайома її батька ОСОБА_5 з давніх часів. Вказала, що у батька була дружина і діти – вона та її брат. ЇЇ батьки розірвали ллюб приблизно у 2-х них роках. Позивач за гроші іноді виконувала доручення батька, зокрема сходити на пошту тощо. З моменту хвороби батька у 2017 році вона часто його відвідувала і позивач з ним не жила. Їй невідомо про те, що батько і позивач подавали заяву з наміром зареєструвати шлюб. Батько казав, що ОСОБА_6 не пускають до нього в палату, тому вона думає, що батько міг подати заяву про реєстрацію шлюбу.

Відповідач ОСОБА_3 в судових засіданнях, позов не визнавав, заперечував, що його батько ОСОБА_5 проживав однією сім`єю разом з ОСОБА_4 . Зазначив, що батько був давно знайомий з позивачем і іноді він просив сторонніх осіб виконати які-небудь доручення, зокрема отримати посилки, купити продукти харчування. Вказує, що коли він навідував батька то позивача ніколи у нього дома не бачив. Звертає увагу на те, що у листопаді-грудні 2017 року у батька з`явився борг за газ і у нього зняли лічильник, тому батько віддав позивачу документи щоб вона зайнялась цим питанням, тобто підключенням газу до будинку. Наявна у справі записка позивача свідчить про те, що ОСОБА_4 не проживала з батьком у буинку. Про намір батька зареєструвати з позивачем шлюб йому невідомо. Шлюб між його батьками був розірваний у 1999 році. Зазначив, що він працював з ранку до вечора і не мав можливості займатися лічильником газу. Наполягає на тому, що ОСОБА_4 з батьком не жила, речі, меблі в будинок батька не завозила. Батько залучав ОСОБА_4 до деяких побутових справ, за гроші вона ходила за покупками та на пошту.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона є сестрою позивача, ОСОБА_2 знає з 1976 року. Її сестра ОСОБА_4 познайомилась з ОСОБА_5 у 1977 році і закохалася в нього, їй тоді було 25 років, а Аркадію 46 років і вона переїхала до нього жити у будинок, де він жив зі своєю матір`ю. Вони жили однією сім`єю більше 40 років, мали спільний бюджет. Мати ОСОБА_5 казала про те, що дуже добре, що ОСОБА_4 робила ремонт в їх будинку. Також коли ОСОБА_5 купував машину, позивач брала гроші в кредит і половину грошей віддала чоловікові на придбання машини. Наголошує на тому, що п`ять років до смерті ОСОБА_5 вони жили разом. З листопада 2017 року до лютого 2018 року ОСОБА_5 перебував у лікарні, ключі від буинку у позивача забрала донька ОСОБА_2 , тому у цей період часу сестра мешкала у неї. Речі позивача знаходились і у будинку, де вона мешкала з ОСОБА_5 , у за місцем її реєстрації по АДРЕСА_3 і в її квартирі на мікрорайоні Ювілейний. Вона раз на півроку приїздила до сестри з її чоловіком у гості. 12.01.2018 сестра та ОСОБА_5 подали заяву РАЦС про реєстрацію шлюбу. 20.12.2017 відповідач ОСОБА_2 відмовилась забирати батька з лікарні, тому його залишили в лікарні, де він знаходився до смерті. Спільних дітей у сестри з ОСОБА_5 не було, сестра в шлюбі не перебувала. Під час сумісного життя вони разом купували одежу, їжу, м`ясо, рибу. Вона продала їм стіл, табуретки, гарнітур, які були завезені у будинок.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що вона знайома з позивачем 40 років, разом з померлим ОСОБА_5 вона працювала. Знає, що позивач і ОСОБА_5 разом жили 40 років. Позивач приходила до ОСОБА_5 на роботу, а потім вони разом їхали додому. Їй вдомо, що ОСОБА_5 був розлучений і у них на роботі всі знали, що ОСОБА_5 і ОСОБА_4 живуть разом. На святкування на роботі ОСОБА_5 . ОСОБА_4 з собою не брав.

Дослідивши письмові матеріали справи, пояснення представника позивача, відповідачів та свідків, суд приходить до висновку про можливість ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів та вважає позов таким, що не підлягає до задоволення в повному обсязі.

З матеріалів справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 86 років помер ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 , актовий запис №138 (а.с.25, т.2).

Постановою державного нотаріуса Першої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шабліян Є.М. від 21.04.2021 ОСОБА_4 відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , оскільки остання не прийняла спадщину у встановлений шестимісячний строк, а також у зв`язку з тим, що вона на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем не проживала (а.с.11, т.1).

Матеріалами справи також встановлено, що після смерті ОСОБА_5 до Першої криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області 02.06.2018 із заявами про прийняття спадщини звернулися діти померлого ОСОБА_9 та ОСОБА_3 у зв`язку з чим була заведена спадкова справа №266-2018 (а.с.23-24, т.2).

Постановою державного нотаріуса Першої Криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шабліян Є.М. від 21 серпня 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на їх імена за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на спадковий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.49, т.2).

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

За змістом з ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, викладених у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01 січня 2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру, тощо. Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із «подружжя», свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 3 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі №695/1732/16-ц (провадження №61-38901св18) вказав, що обов`язковою умовою для визначення чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, є наявність спільного бюджету, спільної участі у придбанні майна для спільного користування, у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За правилами ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Як роз`яснив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 03 червня 2021 року у справі №748/1943/19 (провадження №61-5155св20), а також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц (провадження №14-130цс19)при застосуванні ст.74 СК України, що регулює поділ майна жінки та чоловіка, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. (ст. 1217 ЦК України).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

В силу вимог ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1259 ЦК України черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині.

Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

З роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п. 6 постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» безпорадним є стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

В силу ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 21 Постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Конституційним Судом України у рішенні від 03 червня 1999р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

За приписами ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з відкриття спадщини.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18)).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст.78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положення ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Даючи оцінку показам свідків зі сторони позивача на підтвердження факту, що позивач і ОСОБА_5 більше 40 років проживали однією сім`єю, суд не бере їх до уваги в якості доказу, що підтверджують зазначену обставину, оскільки їх пояснення носять узагальнений характер та у сукупності з наявними у справі доказами не підтверджують наявності між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 усталених відносин, які притаманні подружжю.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17.

Доказів, які б підтверджували ведення з померлим спільного господарства, наявності спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов`язків, придбання майна в інтересах сім`ї, ОСОБА_4 суду не надала.

Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 , ведення з ним спільного побуту та наявності між ними взаємних прав та обов`язків.

Що стосується вимог ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, то ці вимоги є похідними від вимог про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, в задоволенні яких відмовлено, тому і ці вимоги задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд дійшов висновку про недоведеність та безпідставність позовних вимог ОСОБА_4 , у зв`язку з чим вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Позивач при зверненні до суду з позовом була звільнена від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

За змістом положень ч.7 ст.141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судові витрати по справі в розмірі 1984,80 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16,1216, 1218, 1220, 1222, 1223, 1258, 1259, 1264, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 3, 60, 74 СК України, ст. ст. 3, 4, 7, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 89,141, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Відмовити в задоволені позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Судові витрати покласти на державу.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_5 , НОМЕР_4

Суддя І.Б Малаховська