Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №175/4746/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/4746/26

Провадження № 2-а/175/32/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"17" квітня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Журавель Т.С., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Грабового Андрія Володимировича звернувся до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

B обґрунтування позовної заяви зазначено, що 16.12.2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову №R235145 про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17000,00 грн. Відповідно до тексту постанови № R235145 від 16.12.2025 року за результатами з`ясування обставин справи було з`ясовано, що ОСОБА_1 не став на військовий облік як внутрішньо переміщена особа, чим допустив порушення військового обліку. Однак, із зазначеною постановою про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не згоден, вважає себе таким, що не вчиняв адміністративного правопорушення, постанову №R235145 від 16.12.2025 року – незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Позивач вказує, що жодних доказів, щодо повідомлення про те, що розгляд адміністративної справи щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП відбудеться 16.12.2025 року, не мається в наявності. Копія оскаржуваної постанови та її зміст дають можливість стверджувати, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП проводився за відсутності позивача. Крім того, зі змісту постанови вбачається, що відповідачем не було доведено неможливості отримати дані з реєстрів актуалізації даних, що безумовно знаходиться в розпорядженні державних органів. Внаслідок формальних дій відповідача ОСОБА_1 , був позбавлений можливості надати на адресу відповідача належні документи, а саме, військовий квиток відповідно до якого позивач є офіцером запасу, має військове звання «майор», та у 2023 році намагався добровільно повернутися на дійсну військову службу до лав Збройних сил України. Крім того, відповідачем в оскаржуваній постанові, не було надано доказів, що підтверджують перебування позивача на обліку як ВПО. На підставі викладеного, позивач просить суд скасувати вищезазначену постанову, у зв`язку з її необґрунтованістю.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17.03.2026 року, позовну заяву прийнято до розгляду, в порядку ст. 286 КАС України розгляд і вирішення адміністративної справи прийнято здійснювати без повідомлення (виклику) сторін.

31.03.2026 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що позовна заява є необґрунтованою, викладені у ній обставини не відповідають фактичним подіям, а постанова № R235145 від 16.12.2025 року винесена згідно вимог законодавства. Щодо обставин справи зазначено, що 02.12.2025 року співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 та співробітниками ВП №1 ДРУП 1 при перевірці документів ОСОБА_1 було виявлено, що останній перебуває у розшуку в порядку ст. 259 КУпАП як особа, яка порушила правила військового обліку, а саме не став на військовий облік за місцем оформлення ВПО. З метою притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , співробітниками відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 02.12.2025 року, було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП №626-ССЗ відносно ОСОБА_1 , що було роз`яснено військовозобов`язаному. При цьому, ОСОБА_1 отримав другий примірник протоколу проте відмовився від особистого підпису. Отже, в ході повідомлення позивача про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 посадові особи діяли виключно в межах чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно протоколу №626 про адміністративне правопорушення від 02.12.2025 року, складеного відповідальною особою відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_3 , відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 02.12.2025 року о 10:55 год. при перевірці військово-облікових документів було встановлено факт порушення правил військового обліку. В протоколі також вказано, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 16.12.2025 року о 09 год. 00 хв.

З наданої копії повістки №5672273, виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було викликано 08.12.2025 року об 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою уточнення даних.

З наданої копії зобов`язання, підписаної ОСОБА_1 від 02.12.2025 року вбачається, що останній зобов`язується протягом 7 днів стати на військовий облік за зареєстрованим місцем проживання.

Постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 №R235145 від 16.12.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

У постанові зазначено, що за результатами з`ясування обставин справи було з`ясовано, що ОСОБА_1 не став на військовий облік як внутрішньо переміщена особа, чим допустив порушення військового обліку, тобто в діях ОСОБА_1 присутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Згідно військового квитка серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 на підставі наказу №712 від 02.11.1998 року звільнений у запас по пункту 65 підпункту «Г».

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Відповідно до ч. 4 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року.

Додатком №2 до Порядку №1487 є Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Взяття на військовий облік громадянина, який підлягає взяттю на військовий облік військовозобов`язаних за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання здійснюється за його особистої присутності та в його військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки про взяття на військовий облік. Таким чином, законодавством покладається на військовозобов`язаних обов`язок з дотримання правил військового обліку, зокрема виконання обов`язку перебувати на військовому обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, що встановлений абзацом другим підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів згідно додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 та пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а також частиною 3 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та підпунктом 7 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлений 7-денний строк для виконання обов`язку зі взяття на військовий облік після зміни місця проживання.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ст.235 КУпАП).

Суд зауважує, що згідно п.1 ст. 247 КупАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

При цьому, ч. 1 ст. 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст. 283 КУпАП встановлено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Судом встановлено, що 16.12.2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову №R235145 про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17000,00 грн.

Підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що останній не став на військовий облік як внутрішньо переміщена особа, чим допустив порушення військового обліку.

При цьому, дослідивши копії складеного протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, судом встановлено, що вказані документи не містять відомостей про дату, час та місце вчинення адміністративного правопорушення. Водночас, вказані документи містять лише виклад обставин, згідно яких 02.12.2025 року об 10 год. 45 хв. при перевірці військово-облікових документів було встановлено факт порушення правил військового обліку військовозобов`язаним ОСОБА_1 . Разом з тим, таке мотивування унеможливлює встановлення факту, дати вчинення адміністративного правопорушення та адресу, яку змінив позивач як внутрішньо переміщена особа.

Крім того, відповідачем не було надано належних доказів, які б свідчили про наявність складу адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, а саме, відповідних доказів, що підтверджують перебування позивача у статусі внутрішньо переміщеної особи, у зв`язку з чим, суд доходить висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд звертає увагу на те, що згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, наявність усіх юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив, що жодними належними та допустимим доказами відповідачем не доведено факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, що свідчить про необґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що відповідачем не було доведено правомірності свого рішення, суд доходить висновку, що позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 665 грн 50 коп.

Керуючись ст. ст. 77, 132, 139, 242 - 246, 255, 286 КАС України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №R235145 від 16.12.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 665 грн 50 коп.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т. С. Журавель