Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №320/5728/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/5728/25 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Черкаської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Будпостач" до Черкаської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року Приватне підприємство «Будпостач» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Черкаської митниці, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці від 13 січня 2025 року №UA902080/2025/000003/l про коригування митної вартості товарів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення про коригування митної вартості ґрунтується на неправдивих даних, протиправних діях, прийняте з грубим порушенням митного законодавства України, наведені в ньому факти непідтверджені документально, не відповідають дійсності та фактичним обставинам; відповідач протиправно зобов`язав декларанта надати додаткові документи за відсутності підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, в результаті незаконно вчинив дії, спрямовані на коригування митної вартості; відповідач у спірному рішенні не навів обґрунтування числового значення визначеної митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, чим не виконав вимоги ст. 55 МК України; відповідач не вказав у спірних рішеннях пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов чим не виконав вимоги Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів; відповідач не навів порівняння характеристик товарів, не вказав обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), тощо.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року адміністративний позов Приватного підприємства «Будпостач» задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Черкаської митниці від 13.01.2025 №UA902080/2025/000003/l про коригування митної вартості товарів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2025 та від 16.02.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду у порядку письмового провадження.

28.10.2025 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого наполягає на залишенні без змін рішення суду першої інстанції.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до фактичних обставин справи, 24 лютого 2020 року для організації перевезення товарів до України Приватним підприємством «Будпостач» укладено з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (експедитор) договір транспортного експедирування №UA00072711.

14 лютого 2022 року для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.

17 червня 2024 року між Приватним підприємством «Будпостач» (покупець) та компанією CITY CHUNFENG MACHINERY CO. LTD (Китай) (продавець) було укладено контракт №1834, відповідно до умов якого продавець виробляє та продає, а покупець оплачує і отримує обприскувачі в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід`ємною частиною контракту.

18 червня 2024 року продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів та виписав проформу інвойс №СР-Р08240705 (див. додаток 4) на суму 1 031 130,70 доларів США.

20 вересня 2024 року позивач згідно з контрактом від 17.06.2024 №1834 відкрив на ім`я продавця в ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК акредитив №КІЕІ332820249 на суму 303 172,90 доларів США, для оплати товарів, вказаних у проформі інвойсі від 18.06.2024 № СР-Р08240705.

23 жовтня 2024 року продавець виписав комерційний інвойс №Р08240705А-1 для відвантаження товарів за ціною 300 588,90 доларів США.

25 жовтня 2024 року для вивезення товарів із Китаю до України митними органами Китаю була оформлена митна декларація №310120240515504206 за ціною 300 588,90 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній в комерційному інвойсі.

29 жовтня 2024 року продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент №APU74867.

08 листопада 2024 року на товари, що вказані в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат походження №24С3326А3418/50060.

10 грудня 2024 року для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг, експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру №5653432662, а перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойс №5653432663.

17 грудня 2024 року для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати №45.

На підставі залізничної накладної УМВС від 23.12.2024 №00000466 товари були доставлені з порту Гданськ (Польща) до ТОВ «Західний контейнерний термінал» м. Тернопіль.

Відповідно до товарно-транспортних накладних СМR від 12.01.2025 №1070, №1448, №2234, №2256, №8216 та №9242 товари були доставлені із ТОВ «Західний контейнерний термінал» м. Тернопіль до Черкаської митниці.

13 січня 2025 року позивач на підставі комерційного інвойсу №Р08240705А-1 від 23.10.2024 виписав Специфікацію №1 на контейнери №MRSU6892256, №MRKU4148216, № MRKU4642234, № MRKU6221070, №HASU4511448 та №CAAU6629242 на загальну суму 157 280,60 доларів США.

13 січня 2025 року позивач подав відповідачу митну декларацію №25UА902080800103U3 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 157 280,60 доларів СПІА.

Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №25UА902080800103U3 декларант додав документи, які вказані у графі 44 митної декларації, а саме: Контракт від 17.06.2024 №1834 між позивачем та компанією TAIZHOU CITY CHUNFENG MACHINERY CO. LTD (Китай); Прайс лист від 18.06.2024 б/н; Комерційний інвойс від 23.10.2024 №Р08240705А-1; Сертифікат походження №24С3326А3418/50060 від 08.11.2024; Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UА00072711 між позивачем та експедитором ТОВ «Мерск Україна ЛТД»; Договір від 14.02.2022 №UА00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і перевізником компанією Maersk A/S (Данія); Коносамент від 29.10.2024 №APU074867; Акредитив в ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК №КІЕІЗ32820249 від 20.09.2024; Митна декларація країни відправлення №310120240515504206 від 25.10.2024; Інвойс компанії Maersk A/S (Данія) від 10.12.2024 №5653432663 для оплати послуг з перевезення товарів; Рахунок-фактура ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 10.12.2024 №5653432662 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів; Довідка ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 17.12.2024 №45; Специфікація №1 від 13.01.2025; Товарно-транспортна накладна СМR від 12.01.2025 №1070; Товарно-транспортна накладна СМR від 12.01.2025 №1448; Товарно-транспортна накладна СМR від 12.01.2025 №2234; Товарно-транспортна накладна СМR від 12.01.2025 №2256; Товарно-транспортна накладна СМR від 12.01.2025 №8216; Товарно-транспортна накладна СМR від 12.01.2025 №9242; Залізнична накладна УМВС №00000466 від 23.12.2024; Презентація від 13.01.2025; Декларація митної вартості.

13 січня 2025 року відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №1086474, у якому зазначив, що «Відповідно до ч. З ст. 53 МКУ прошу надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов \язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; копію митної декларації країни відправлення.

13 січня 2025 року у відповідь на електронне повідомлення позивач направив до митного органу лист, у якому заявив, що немає можливості надати інші додаткові документи.

13 січня 2025 року Черкаська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UА902080/2025/000003/1, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом.

13 січня 2025 року Черкаська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UА902080/2025/000005.

13 січня 2025 року з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією №25UА902080800109U8, по якій були надмірно сплачені митні платежі: ПДВ 109821,47 грн.

Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою та другою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Статтею 53 МК України визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої цієї статті у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 МК України).

За змістом частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно зі статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Зі спірного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не визнана митним органом у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості та містять розбіжності, які наведені у повідомленнях митниці.

Зазначені обставини не дали можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі, відповідність числового значення доданої складової, та ціну товару, що сплачена або повинна бути сплачена за товар, оскільки для складових митної вартості декларантом не надано достовірних документів.

Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України у апеляційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.

Щодо дослідження судом першої інстанції доказів, наданих відповідачем, судова колегія дослідивши матеріали справи, не встановила жодних доказів, що долучались відповідачем до матеріалів справи, зокрема відзиву на позовну заяву.

Як зазначає апелянт, його сумніви щодо визначення митної вартості стосувались умов та терміну оплати за товар, банківських платіжних документів, вартості товару, пакування, маркування, доставки, та документів, передбачених умовами договору про надання транспортно-експедиційних послуг.

З метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від позивача витребувано додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 8) копію митної декларації країни відправлення.

Судова колегія враховує, що відповідачем продубльовано увесь зміст статті 53 МК України щодо переліку документів, які має право витребовувати митний орган, без зазначення конкретного переліку.

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що у повідомленні про надання додаткових документів не конкретизовано, які саме числові значення складових митної вартості ставляться митним органом під сумнів або неможливо обчислити без додаткових документів, яким чином подані додаткові документи підтвердять той чи інший показник, що є сумнівним на думку відповідача.

Листом від 13 січня 2025 року позивач повідомив митницю про неможливість надання інших додаткових документів.

У своїй скарзі апелянт зазначив про те, що подані позивачем документи містили грубі порушення, містили розбіжності та не містили усіх відомостей щодо складових митної вартості та щодо фактично сплаченої ціни.

Колегія суддів зауважує, що розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16.

В частині доводів апелянта щодо застосування резервного методу визначення митної вартості товару, колегія суддів враховує наступне.

У постанові від 25 лютого 2020 року по справі №260/718/19 Верховний Суд зауважив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованою особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що заявлялись до митного оформлення чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Наявність в інформаційних базах даних митниці інформації про те, що у попередні періоди аналогічні чи подібні товари були оформлені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність визначення митної вартості декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Також, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13 січня 2022 року у справі № 520/11061/2020, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Резервний метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях і це обґрунтування повинне бути підтвердженим у рішенні про коригування митної вартості.

Разом з тим, у оскаржуваному рішенні про коригування заявленої митної вартості інші дані, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, відсутні.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом.

Відповідно до висновків Верховного Суду у справі № 2-814/10 від 20 вересня 2024 року, перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції відповідає принципу інстанційності судової системи та забезпечує виконання головного завдання «арреllatio» - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є наданням новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Резюмуючи усе вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Натомість, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

Аналіз матеріалів справи та правових норм при застосуванні до спірних правовідносин дає підстави вважати, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при прийнятті рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 195, 243, 250, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Черкаської митниці залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі № 320/5728/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: О.О. Беспалов

Т.Р. Вівдиченко