Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №620/10563/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/10563/25 Суддя (судді) першої інстанції: Олена ЛУКАШОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Ключковича В. Ю., Епель О. В.

за участю секретаря: Волошка О. Л.

представника позивача Юренко Є. О., представника відповідача Кашини С. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Чернігівської митниці на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року (місце ухвалення: місто Чернігів, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту 16.12.2025року) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО КАСА" до Чернігівської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТО КАСА" звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Чернігівська митниця, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма Р) Чернігівської митниці від 10.04.2025 №UA10200020255 про збільшення грошового зобов`язання та штрафних санкцій на суму 2 630 282,27 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма Р) Чернігівської митниці від 10.04.2025 №UA10200020256 про збільшення грошового зобов`язання та штрафних санкцій на суму 615 505,54 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.04.2025 №UA10200020255, в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем мита на суму 2 371 915,54 грн та нарахування штрафних санкцій в розмірі 188 448,97 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.04.2025 №UA10200020256 в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 470 345,34 грн та нарахування штрафних санкцій у сумі 121 298,99 грн.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО КАСА» (до перейменування «ТІР ПАРК», ідентифікаційний код 41983671), зареєстроване з 06.03.2018 за основним видом господарської діяльності 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

На підставі норм пункту 7 частини першої статті 336, статті 345, частин першої шостої статті 346, статей 347, 349, 355, пунктів 9-12 та 9-34 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України згідно з планом-графіком проведення документальних планових перевірок, затвердженого наказом Державної митної служби України від 10.12.2024 № 1314, та наказу Чернігівської митниці від 13.01.2025 № 8 з 30.01.2025 по 12.03.2025 проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІР ПАК» за період з 06.02.2020 по 23.07.2024, за результатами кої складено акт від 26.03.2025 №2/25/19/41983671 (надалі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення:

-вимог статті 29 (1) частини 2 глави 1 «Національний режим та доступ товарів на ринки», розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 №1678-VII, статті 15(1), 24 Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністрування співробітництва» до Регіональної конвенції ратифікованої Законом України від 08.11.2017 №2187-VIII, Додатку ІІІа до Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністрування співробітництва» до Регіональної конвенції ратифікованої Законом України від 08.11.2017 №2187-VIII, частин 1,3 та 10 статті 43 Митного кодексу України (надалі - МК України), (в редакції Закону України від 15.07.2021 №1661-IX, чинній з 01.01.2022) та частин 1,3 та 10 статті 41 Митного кодексу України (в редакції Закону України від 14.07.2023 №3261 - IX, чинній з 11.08.2023); частини 1 статті 44 (в редакції Закону України від 15.07.2021 №1661 - IX, чинній з 01.01.2022), частини першої статті 257, частин 4, 5 статті 280, частини 1 статті 281 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 2 441 833,30 грн.

-вимог пункту 2 частини 2 статті 52 МК України, пункту 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), у результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість в періоді з 06.02.2020 по 23.07.2024 на загальну суму 492 404,41 грн.

На підставі висновку акта перевірки від 26.03.2025 №2/25/19/41983671 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

- №UA10200020255 від 10.04.2025, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання на суму 2 630 282,27 грн, у тому числі, за основним зобов`язанням на суму 2 441 833,30 грн, за штрафними санкціями - 188 448,97 грн;

- №UA10200020256 від 10.04.2025 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з товарів, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання на суму 615 505,54 грн, у тому числі, за основним зобов`язанням на суму 492 404,41 грн, за штрафними санкціями - 123 101,13 грн;

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митне оформлення за правилами регулювання положень частини 1 статті 248 Митним кодексом України (далі МК України) розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.1 ст.271 МК України мито це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ч.2 ст.271 та ст.272 МК України одним із видів мита є ввізне мито, яке встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України, платником якого є особа, яка ввозить товари на митну територію України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.278 МК України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

За змістом ч.4, 5 ст.280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.

Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав-членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Статтею 281 МК України передбачені тарифні пільги (тарифні преференції), зокрема, опускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

В силу вимог ч.1 ст.300 МК України умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Поряд із цим, відповідно до ч.1-3 ст.36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Приписами ч.1-3 ст.43 МК України визначено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

При цьому, у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей (ч.1 ст.45 МК України).

Відповідно до п.1 ст.29 розділу IV Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, вчиненої 21.03.2014 та 27.06.2014 в м. Брюсселі та ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII (далі - Угода), кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди (далі - Графіки).

Згідно п.2 ст.26 Угоди для цілей цієї Глави "походження" означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди ("Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва") (далі - Протокол I).

Законом України від 08.11.2017 № 2187-VІІІ "Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження" Україна приєдналася до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі Конвенція), яка набрала чинності для України з 01.02.2018.

21.11.2018 Підкомітетом Україна ЄЄ з питань митного співробітництва прийнято Рішення № 1/2018 про заміну Протоколу І "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Вказані зміни почали діяти з 01.01.2019.

Відповідно до ст. 1 вказаного Рішення Протокол I до Угоди замінюється текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення.

У ст.1 заміненого Протоколу І зазначено, що з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення І і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

Відповідно до п.1 ст.15 Доповнення І "Щодо визначення концепції "Походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VIII (далі Доповнення І) товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а;

(b) сертифікат з перевезення товару МЕD, зразок якого наведений у Додатку III b;

(c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься "декларацією походження" або "декларацією походження МЕD"), надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Пунктом 2 ст.31 Доповнення І передбачено, що з метою належного застосування цієї Конвенції Договірні Сторони повинні допомагати один одному, через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та EUR-МЕD, декларацій про походження і декларацій про походження МЕD та правильності інформації, що міститься в цих документів.

За приписами ст.32 Доповнення І подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу (п.1).

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він була поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (п.2).

Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (п.3).

Якщо митні органи країни імпорту вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, вони повинні запропонувати імпортерові позбавитися товару з уживанням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними (п.4).

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї із Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції (п.5).

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (п.6).

Отже, серед переліку документів, які можуть підтвердити країну походження товару, сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що, у свою чергу, впливає на нарахування відповідних митних платежів під час митного оформлення товарів відповідно до заявленого митного режиму.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 це документ, що видається митними органами країни експорту для підтвердження відповідності товару вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених в Угоді про асоціацію, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита.

В той же час обов`язок вжиття належних заходів для перевірки статусу походження товарів, забезпечити правильне заповнення бланків сертифікату з перевезення товару EUR.1 покладено на митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1.

Таку перевірку може бути здійснено як у довільному порядку (вибіркова перевірка), так і за наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів у достовірності таких документів. При цьому "наявність обґрунтованих сумнівів" не є визначальною умовою чи єдиною підставою щодо початку проведення такої перевірки та направлення запитів, оскільки перевірка може бути проведена взагалі в довільному порядку, без наявності будь-яких сумнівів.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що ненадання позивачем під час перевірки оригіналів сертифікатів з перевезення (походження) товарів EUR.1 не є достатньою підставою для висновку про не підтвердження преференційного походження товару та не правомірного застосування позивачем тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом 410, оскільки незабезпечення зберігання документів має наслідком застосування до позивача відповідальності, передбаченої норми статті 121 Податкового кодексу України, а саме, штрафу. А у разі виникнення сумнівів щодо дійсності документів про походження товару та/або правильності відомостей, що в них містяться, зокрема щодо відомостей про країну походження товару, відповідач міг перевірити факт видачі сертифіката та/або його зміст на веб-сайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат, або звернутися до такого компетентного органу (організації) із запитом про проведення перевірки автентичності документа про походження товару.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною десятою ст. 41 МКУ передбачено, що документи, які підтверджують походженя товару, зберігаються в порядку та протягом строків, визначених статтею 355 цього Кодексу. Нормами статті 355 МК У передбачено, що підприємства зобов`язані забезпечувати збереження митних декларацій, документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, необхідних для проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, протягом строків, передбачених пунктами 44.3 та ПКУ, та їх відновлення у строки і в порядку, визначені пунктом 44.5 зазначеної статті, у разі їх втрати чи передчасного знищення. У разі невиконання цього обов`язку до підприємств застосовуються норми статті 121 ПКУ. Положення частини першої цієї статті не стосуються документів на паперових носіях, що були надані підприємством митному органу для здійснення митних формальностей та не були повернені митним органом після їх виконання , а також документів та відомостей, які згідно з цим Кодексом та іншими законами України повинні надаватися митним органам державними органами, установами та організаціями, уповноваженими на здійснення дозвільних або контрольних функцій щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України через єдиний державний інформаційний веб-портал «Єдине вікно для міжнародної торгівлі. Підприємство зобов`язано забезпечувати збереження митних декларацій, документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу, зокрема, тих, що підтверджують країну походження товару - пункт 7 частини третьої ст. 335 МКУ, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, пов`язаних із застосуванням кінцевого використання, за допомогою будь-яких засобів, доступних і прийнятних для митних органів, протягом не менше як 1095 днів з останнього дня року, в якому митним органом прийнято рішення про завершення кінцевого використання товарів. Законодавець чітко визначив, що у разі відсутності документів, зокрема, про походження товару, застосовуються норми ст. 121 ПКУ. При цьому, варто звернути увагу, що законодавець говорить саме про оригінали документів. Крім того, ст. 353 МКУ передбачений обов`язок підприємства, що перевіряється, надати посадовим особам митного органу, які проводять перевірку, всі документи, в тому числі в електронній формі, що належать до предмета перевірки або пов`язані з ним, можуть мати відношення до переміщення товарів через митний кордон України.

Тобто у даному випадку це окрема підстава для донарахування грошових для донарахування грошових зобов`язань, яку законодавець не пов`язує із проведенням перевірки преференційного походження шляхом направлення запиту до країни походження товару згідно з поданим до митного оформлення сертифікатом EUR.1. Відсутність оригіналу сертифікату EUR.1 свідчить про безпідставність митного оформлення спірних товарів із застосуваням пільги « 410», оскільки відповідно до Угоди чітко визначений перелік документів, які підтверджують походження, і подання інших документів про походження, ніж ті, які зазначено в Угоді, не передбачено.

Як вбачається із наданих доказів, у акті перевірки не стверджувалась і не спростовувалась автентичність сертифікатів EUR.1., лише зазначено, що відсутні оригінали документів, які підтверджують преференційне походження товарів.

При цьому, матеріали справи свідчать, що оригінали сертифікатів EUR.1. не подавались і при митному оформленні, адже у всіх випадках здійснювалось електронне декларування.

Як цілком доречно акцентовано апелянтом, нормами ст. 41 МКУ встановлено, , відповідно до якої країна походження товару заявляється шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують країну походження товару, у митній декларації, крім випадків, якщо обов`язкове подання оригіналу такого документа для цілей визначення країни походження товару передбачено законами України або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У даному випадку документи для застосування преференційного походження товару визначені не МКУ, а саме Угодою. Оскільки платник податку не виконав обов`язку щодо зберігання документів протягом строків, визначених ст. 41 та ст. 355 МКУ, до спірних товарів не може бути застосований преференційний режим.

Крім того, по завершенню Відповідачем перевірки управлінням контролю та адміністрування митних платежів Чернігівської митниці направлений лист від 02.07.2025 № 7.11-2/15-02/4/2598 щодо звернення Держмитслужби до уповноваженого органу країни походження товару з метою проведення перевірки сертифікатів про походження товару EUR.1 від 09.03.2023 № PL/MF/AR 0613371, 21.03.2025 № PL/MF/AR 0613369 та № PL/MF/AR 0621812, 30.03.20230 № PL/MF/AR 0613688, 04.04.2023 № PL/MF/AR 0621813 (які були предметом перевірки). Листом від 21.08.2025 № 15/15-03-01/7/4951 Держмитслужба надіслала Відповідачу відповідь митного органу Республіки Польща від 19.08.2025 № 2401-25-210710 про результати перевірки вказаних сертифікатів. Відповідно до відповіді митного органу Республіки Польща вказані у запиті сертифікати не видавалися та не завірялися митницею у Катовіце, тому не підтверджено автентичність сертифікату, а товари не підпадають під преференційний режим згідно з Угодою про асоціацію між Україною та ЄС

Крім того, відідповідно до частин 1-3 статті 45 МКУ у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей. До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки. Згідно зі ст. ст. 31-33 Доповнення І з метою належного застосування Конвенції Договірні Сторони повинні допомагати один одному через компетентні митні організації у перевірці достовірності підтверджень походження товарів та правильності інформації, що міститься в документах. Подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог Конвенції. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам Конвенції. Відповідно до статті 32 (1) Доповнення I митні органи Договірної сторони-імпортера здійснюють після митного оформлення вибіркову перевірку сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або коли вони мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції. З метою реалізації положень пункту 1 зазначеної статті митні органи Договірної сторони імпортера повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 або його копію митним органам країни експорту, вказавши, за необхідності, причини запиту.

Перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (стаття 32 (3) Доповнення I). Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції (стаття 16(3) Доповнення I). Статтею 27 Доповнення I встановлено, документи, зазначені в Статтях 16(3), що використовуються експортерами на вимогу митних органів Договірної сторони експортера для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 можуть бути визнані такими, що походять з Договірної Сторони й відповідають іншим вимогам цієї Конвенції, можуть включати, серед іншого, наступне: (1) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного товару, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у внутрішній системі обліку; (2) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені у відповідній Договірній Стороні, якщо застосування таких документів відповідає національному законодавству; (3) документи, що підтверджують обробку матеріалів у відповідній Договірній Стороні, видані чи складені у відповідній Договірній Стороні, якщо застосування таких документів відповідає національному законодавству; (4) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації про походження, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в у відповідній Договірній Стороні згідно з цією Конвенцією. Отже, з аналізу вищевказаних норм можна дійти висновку, що для пільгового розмитнення товару повинно бути дві істотні умови: сертифікат з перевезення товару EUR.1 та підтвердження преференційного походження товару. Крім того, вищезазначеними нормами законодавства передбачено чіткий алгоритм дій щодо проведення перевірки сертифіката з перевезення товару EUR.1 та порядок дій митного органу у випадку отримання відповіді компетентного органу за результатами перевірки документів про походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів. Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цієї Конвенції. Для цих цілей вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї Статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена графа, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню

Відповідно до статті 32 Доповнення I перевірка підтверджень походження: 1. Подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції. 2. З метою реалізації положень пункту 1 цієї Статті митні органи Договірної сторони імпортера повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED та інвойс, якщо він був поданий, декларацію про походження або декларацію про походження EUR-MED, або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, за необхідності, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути надіслані для обґрунтування запиту про здійснення перевірки. 3. Перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. 4. Якщо митні органи Договірної сторони імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продукції із застосуванням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними. 5. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції. 6. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Відповідно до статті 34 Доповнення I відповідальність покладається на особу, що складає документ або спричиняє складання документу, який містить неправильну інформацію про мету здобуття преференційного режиму для товарів. Відповідно до ст. 16(1) Доповнення І сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR MED має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, а також бланк заявки, зразок якої наведений у Додатку III a і b. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і відповідно до норм національного законодавства країни експорту. Якщо ці бланки заповнюються від руки, вони повинні заповнюватися ручкою друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього графі, не залишаючи вільних рядків. Якщо графа не заповнена повністю, під останнім рядком опису проставляється горизонтальна лінія, вільне місце перекреслюється (ст. 16(2) Доповнення І). Як передбачає ст. 16(3) Доповнення І експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, повинен бути готовим у будь який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції. Відповідно до бланку заявки, зразок якої наведений у Додатку III a, експортер заявляє, що майно зазначене у сертифікаті відповідає умовам, необхідним для видачі прикладеного сертифіката та зобов`язується надати на вимогу відповідних органів всі докази та підтвердження, які ці органи можуть вимагати, для видачі прикладеного сертифіката і зобов`язується, якщо необхідно, дати згоду на будь-яку перевірку його рахунків і процесів виробництва вищезазначеного майна, здійснених цими органами. У даному випадку визначальним є те, що експортер на момент видачі сертифіката з перевезення товару заявив, що майно зазначене у сертифікаті відповідає умовам, необхідним для його видачі, однак під час проведення перевірки не підтвердив преференційне походження товару. Тому компетентним органом іноземної держави не підтверджено походження спірного товару з країни, зазначеної у сертифікаті EUR.1, що поданий Підприємством до митного оформлення. Отже, лист уповноваженого органу від 29.08.2024 № 2601-IOA.4331.110.2023 та сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 23.12.2022 № PL/MF/AS 0456976, який повернувся на територію України з відповідною відміткою у графі 14 «Результати перевірки», є беззаперечними доказами того, що преференційне походження спірного товару не підтверджено. Як наслідок, спірний товар не може бути визнаний такими, що має преференційне походження (країна походження EU), та відповідно Підприємство не має права на пільгу (код пільги 410). Виходячи з вищевикладеного, підстави для звільнення від оподаткування вказаного товару відсутні.

З огляду на викладені обставини колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2025 №UA10200020255, в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем мита на суму 2 371 915,54 грн та нарахування штрафних санкцій в розмірі 188 448,97 грн та податкового повідомлення-рішення від 10.04.2025 №UA10200020256 в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 470 345,34 грн та нарахування штрафних санкцій у сумі 121 298,99 грн.

При цьому, висновки суду першої інстанції у частині позовних вимог, що залишено без задоволення цілком обґрунтовані, однак проведені судом першої інстанції містять арифметичні помилки та помилки при обчисленні заснованих штрафних санкцій, а тому і в цій частині рішення суду підлягає скасуванню.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Чернігівської митниці на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО КАСА" до Чернігівської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року скасувати та прийняти нову постанову якою позов товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО КАСА" залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов

Суддя В. Ю. Ключкович

СуддяО. В. Епель

(Повний текст постанови складено 17.04.2026)