Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №171/478/26 — Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Номер справи 171/478/26

Номер провадження 2/171/2498/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20.04.26 м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шкарлат Я.Ю.

за участю секретаря судового засідання Бахтіярової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на дитину,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чумак Т.А., звернулася до суду з даним позовом до ОСОБА_2 , в обґрунтування якого зазначила, що відповідач являється батьком їх доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 31.05.2016 року з відповідача на утримання доньки на користь позивача стягнуто аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн., оскільки на той час відповідач не працював та не мав постійного доходу. З початком війни відповідач був мобілізований на службу в ЗСУ, що вплинуло на рівень його заробітку, який є постійним. Отримуваний розмір аліментів є недостатнім для задоволення потреб доньки та її всебічного розвитку, проте відповідач відмовляється надавати матеріальну допомогу в добровільному порядку, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Позивач просить змінити спосіб стягнення аліментів з відповідача та стягувати аліменти в розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача на утримання доньки ОСОБА_3 .

Позивач та її представник адвокат Чумак Т.А. в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представником позивача подано заяву про підтримання позову, розгляд справи за її відсутності, не заперечує проти ухвалення по справі заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

У зв`язку з наведеним суд на підставі п.2 ч.1 ст.280 ЦПК України ухвалює заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд встановив наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 .

Разом з позивачем проживає донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 20.01.2026 року.

Батьком ОСОБА_3 є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 05.11.2015 року та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 26.01.2021 року, відповідного до якого державна реєстрація народження дитини проведена відповідно до ст. 126 Сімейного кодексу України.

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2016 року (справа № 171/529/16-ц) з відповідача стягнуто на користь позивача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн., починаючи з 18 березня 2016 року до повноліття дитини.

Позивач зазначає, що для всебічного розвитку та задля проведення дозвілля позивач систематично купує дитині ігри, іграшки, канцелярські прилади, матеріали для школи та інше. У зв`язку зі зростанням цін отримання суми аліментів у встановленій судом твердій грошовій сумі 800 грн. наразі не задовольняє навіть мінімально необхідних потреб дитини, оскільки на утримання дитини позивач витрачає близько 6 тисяч гривень на місяць. Крім того, вказана сума – 800 грн. - значно менше прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років, який у 2026 році становить 3512 грн.

Факт стягнення аліментів з відповідача в примусовому порядку, їх розмір, наявність заборгованості відповідача по аліментам та її погашення підтверджується Інформацією про виконавче провадження від 07.02.2026 року, яка долучена до позову.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1, 2 ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

За змістом ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (ч.1 ст.182 СК України).

При цьому згідно ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до положень ст.ст.183,184 СК України суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.

Таким чином, підстави визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст.182 СК України, так і положень ст.ст.183,184 СК України.

У частині 1 ст.192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст.182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13).

Отже, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.

Водночас правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями ст.ст.182 - 184, 192 СК України.

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права дійшов Верховний Суд у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/17.

У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно Інформації про виконавче провадження від 07.02.2026 року відповідач працює, має регулярний дохід, станом на березень 2025 року відповідачем погашено заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 84583,38 грн.

Позивач стверджує, що раніше визначеного судом розміру аліментів – 800 грн. - недостатньо для задоволення потреб дитини, крім того, матеріальний стан відповідача як платника аліментів покращився, відповідач отримує постійний дохід у виді заробітної плати.

Враховуючи те, що малолітня донька проживає з позивачкою, знаходиться на її утриманні, відповідач є особою працездатного віку, законодавчо на останнього покладено обов`язок забезпечення, утримання та виховання власної дитини, у зв`язку з чим, враховуючи вимоги ст.182 Сімейного кодексу України та наявність у відповідача постійного регулярного доходу, виходячи з принципу справедливості та розумності, суд вважає доводи позивача в частині вимог про зміну способу стягнення аліментів із твердої грошової суми на частку від доходу відповідача обгрунтованими, оскільки зміна способу стягнення аліментів не порушить прав платника аліментів та відповідатиме інтересам як стягувача, якій законом надано право вирішувати питання щодо способу стягнення аліментів, так і інтересам їхньої спільної дитини.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне змінити спосіб стягнення аліментів та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,2 грн., оскільки позивач при подачі позову про зміну способу стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 12,13,81,82,89,141,247,258,259,263-265,280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на дитину задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 за рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2016 у справі № 171/529/16-ц.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , уродженця с. Токівське Апостолівського району Дніпропетровської області, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили рішенням суду.

Стягнути з Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 1211,2 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Я.Ю.Шкарлат