Рішення від 08 квітня 2026 р. у справі №175/13866/25 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 175/13866/25

(2-о/199/84/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

09.04.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра

у складі: головуючого судді – Авраменка А.М.,

при секретарі судового засідання – Куземі О.Г.,

за участю заявника – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи – Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні та спільного проживання, –

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2025 року до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області звернулась заявник із вищевказаною заявою окремого провадження, в обґрунтування якої послалась на те, що заявник 28 липня 2025 року звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перехід на інший вид пенсії – з пенсії за віком на пенсією в разі втрати годувальника. За наслідками розгляду такої заяви ГУ ПФ України в Запорізькій області 05 серпня 2025 року прийнято рішення про відмову у переході на інший вид пенсії, що мотивовано неподанням довідки про факт сумісного проживання заявник із померлим чоловіком (годувальником), неподанням документу про перебування на утриманні. Посилаючись на те, що долученими до заяви окремого провадження доказами в повній мірі підтверджується постійне спільне проживання заявника разом із чоловіком, як годувальником, до його смерті за однією адресою – АДРЕСА_1 , заявник просила суд встановити факт спільного проживання заявника із чоловіком та знаходження заявника на утриманні свого чоловіка, що необхідно заявнику для оформлення пенсії за втратою годувальника.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2025 року матеріали заяви окремого провадження передано для розгляду за підсудністю до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 23 жовтня 2025 року заяву окремого провадження прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку призначено до розгляду в судове засідання з повідомленням учасників справи.

В судовому засіданні заявник вимоги своєї заяви окремого провадження підтримала, наполягала на задоволенні в повному обсязі з урахуванням отримані в ході розгляду справи додаткові докази.

Заінтересована особа в судове засіданні не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась, натомість надіслала до суду заяву про розгляд справи за свої відсутності.

За таких обставин суд у відповідності до ст.ст.10, 211, 223, 294 ЦПК України вважає за можливе провести судове засідання та здійснити розгляд справи по суті за наведеної явки учасників справи.

Вислухавши заявника, допитавши свідків та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені на ступні фактичні та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 05 серпня 1989 року між заявником та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було укладено шлюб, що підтверджується копіями паспортів, копією свідоцтва про шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловік заявника ОСОБА_2 помер, про що 28 травня 2014 року складено відповідний актовий запис за №352, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

28 липня 2025 року заявник звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення/перерахунок пенсії, за наслідками розгляду якої по суті ГУ ПФ України в Запорізькій області прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії №052530000463 від 05 серпня 2025 року, яке мотивовано тим, що заявником не подано довідку про факт сумісного проживання з померлим годувальником, що унеможливлює перехід заявника на інший вид пенсії – з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника. Копії заяв до пенсійного органу та рішення пенсійного органу наявні в матеріалах справи.

Разом з тим, в ході розгляду даної цивільної справи судом також встановлено, що вищевказане подружжя (заявник та її чоловік ОСОБА_2 ) з 1989 року по день смерті чоловіка заявника фактично постійно мешкало за адресою АДРЕСА_1 . При цьому заявник та її чоловік мешкали разом саме як подружжя, мали спільний бюджет та вели спільне господарство, побут, піклувались один про одного. Викладене підтверджується копіями паспортів з відмітками про місце реєстрації, показами свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . При цьому допитані в судовому засіданні свідки підтвердили, що основним джерелом доходу родини заявника були саме доходи чоловіка заявника.

При цьому судом встановлено, що чоловіка заявника за життя і до виходу на пенсію 12 лютого 2013 року працював у ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» гірником очисного вибою 5 розряду підземним з повним робочим днем у шахті. А розмір доходу чоловіка заявника у 2010 році склав 150143,1 гривень на рік, у 2011 році – 168514,39 гривень на рік, у 2012 році – 161557,53 гривень на рік, у 2013 році – 34933,79 гривень (січень-лютий перед звільнення на пенсію). В той же час, розмір доходу заявника за цей же період становив: у 2010 році – 40354,74 гривень на рік, у 2011 році – 40803,74 гривень на рік, у 2012 році – 61642,07 гривень на рік, у першому кварталі 2013 року – 11337,16 гривень. Викладені фактичні обставини підтверджуються копіями довідко про доходи заявника та і чоловіка.

Правовідносини, які виникли між учасниками справи, врегульовані нормами Конституції України, ЦПК України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (далі – Порядок).

Так, відповідно до ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

За змістом ст.ст.293, 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, одним із яких є встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно ст.36 ч.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії у разі встановлення III групи інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, – незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Частиною 2 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що члени сім`ї, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, зокрема, є чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Частиною 3 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Пунктом 2.3 Розділу ІІ Порядку визначено, що до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника також подається документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника, а також відомості про місце проживання.

Пунктом 2.11 Розділу ІІ Порядку визначено, що за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт. У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Згідно ст.319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

За змістом ст.ст.76, 89, 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази як кожен окремо, так і в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені судом на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті наведених норм законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої заяви і необхідність її задоволення, ґрунтуючи своє рішення на наступному.

Так, за загальним правилом судом може бути встановлено факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, що має значення для одержання свідоцтва про право на спадщину, призначення пенсії чи відшкодування шкоди. Факт перебування особи на утриманні померлого має місце за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю (заявнику), була для нього постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Наведений вище правовий висновок та аналогічні йому викладені у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року по справі №210/2422/16-ц, від 22 травня 2019 року по справі №520/6518/17, від 22 жовтня 2020 року по справі №210/343/19, від 13 січня 2021 року по справі №592/17552/18, від 27 січня 2021 року по справі №584/1166/15-ц.

Стосовно обставин правовідносин учасників даної цивільної справи, то судом вході її розгляду встановлено, що заявник разом зі своїм чоловіком з 1989 року по день смерті останнього у 25 травня 2014 року фактично мешкали разом у одній квартирі за адресою АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет, який складався із доходів подружжя у вигляді заробітних плат. При цьому розмір доходу чоловіка заявника значно перевищував розмір доходу заявника, а оскільки інших доходів заявник не мала, то очевидним і беззаперечним є висновок, що саме доходи чоловіка заявника була основним та постійним джерелом засобів до існування заявника. За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність вимог даної заяви окремого провадження, а отже і наявність підстав для їх задоволення та встановлення факту перебування заявника на утриманні її чоловіка до його смерті і спільного проживання за однією адресою.

У відповідності до ст.294 ч.7 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст.124 Конституції України, ст.36 ч.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», п.п.2.3, 2.11 Розділу ІІ Порядку, ст.ст.2, 4, 7, 19, 23, 76-81, 89, 95, 211, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315-319, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Заяву окремого провадження ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ), заінтересовані особи – Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ЄДРПОУ 20490012; адреса місцезнаходження: 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б), про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні та спільного проживання – задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спільно із ним проживала за адресою АДРЕСА_1 до дня смерті свого чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 від 28 травня 2014 року).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Авраменко