Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №420/26623/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/26623/25

Перша інстанція: суддя Хурса О. О.,

повний текст судового рішення

складено 08.12.2025, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Голуб В.А.,

суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у справі № 420/26623/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БОНА ДОМУС" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БОНА ДОМУС" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000238/2 від 02.08.2025.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БОНА ДОМУС" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення суд задовольнив повністю. Визнав протиправним та скасував рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000238/2 від 02.08.2025. Стягнув з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БОНА ДОМУС" судовий збір у розмірі 11 093, 03 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням представник Одеської митниці подав апеляційну скаргу. Так, апелянт вказує, що перевіркою поданих позивачем документів встановлено наявність у них розбіжностей та невідповідностей. За результатами проведеної консультації митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу.

Щодо розбіжностей апелянт вказує, що копія митної декларації країни відправлення від 30.05.2025 № 530420250040810684 надана позивачем без перекладу на українську мову або іншу іноземну мову міжнародного спілкування, не містить дати експорту та відміток митних органів країни відправлення, що свідчили б про факт експорту оцінюваних товарів саме на підставі такої митної декларації; у наданих до митного оформлення документах (комерційному інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів; прайс-лист виробника товарів не призначений для необмеженого кола осіб та не містить періоду, на який дійсна дана пропозиція; у банківському платіжному документі, що стосується товару від 15.07.2025 № 53, у графі 57 «Банк бенефіціара» зазначено адресу банку, яка не відповідає умовам п. 12 «Юридичні адреси та банківські реквізити сторін» зовнішньоекономічного договору та реквізитам, зазначеним у рахунку проформі. Крім того, схема розрахунків за поставлений товар, суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості.

Враховуючи зазначені розбіжності, апелянт вважає, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішень про коригування митної вартості товару та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "БОНА ДОМУС".

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення без змін. Вважає, що митний орган зобов`язаний вказати, які саме складові митної вартості товару є не підтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "БОНА ДОМУС" та GUANGZHOU GOOD PLASTIC PRODUCTS CO.,LTD укладено контракт поставки № 21 від 15.01.2025.

Відповідно до комерційного інвойсу від 24.05.2025 поставка товарів здійснювалась на умовах CFR ODESSA на суму 29 837, 00 USD. Сума передоплати склала 5 000, 00 USD. Згідно з платіжною інструкцією від 15.07.2025 № 53 позивач сплатив передоплату.

Декларант позивача здійснив декларування поставленого в Україну товару за митною декларацією № 25UA500020005856U4 від 02.08.2025, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору. Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів відповідно до Митного кодексу України.

Проте відповідачем прийняте оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000238/2 від 02.08.2025.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000238/2 від 02.08.2025 зазначено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) надана копія митної декларації країни відправлення від 30.05.2025 № 530420250040810684 надана без перекладу на українську мову всупереч ст. 254 Митного кодексу України або іншу іноземну мову міжнародного спілкування, не містить дати експорту та відміток митних органів країни відправлення, що свідчили б про факт експорту оцінюваних товарів саме на підставі такої митної декларації. Наявний на бланку митної декларації QR-код не зчитується. Шрифт зазначених даних заповнених граф копії митної декларації візуально відрізняється та виділяється у різних графах декларації. Отже надана декларація не може розглядатися для підтвердженої заявленої декларантом митної вартості;

2) відповідно до наданого до митного оформлення інвойсу від 24.05.2025 № GD362-P33 поставка товарів здійснюється на умовах CFR ODESA (згідно Інкотермс 2010), тобто вартість страхування не включена у вартість товару. У наданих до митного оформлення документах (комерційному інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

3) відповідно до умов, викладених у рахунку-фактурі (інвойс) від 24.05.2025 № GD362-P33 та п.5.1.3 Контракту від 15.01.2025 № 21, оплата за товар здійснюється шляхом банківського безготівкового переказу на протязі 160 днів (з передплатою 5 000 дол США) з дати поставки товару. Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (далі - ГАТТ) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Вказана схема розрахунків за поставлений товар, суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно зі статтею VII ГАТТ. Також поставка товару з таким відстроченням по оплаті може розглядатись як прихований лізинг, яким передбачаються лізингові платежі, які не розглядаються як частина митної вартості лише за певних умов (п.5 ст.51 МКУ). Відповідно до Податкового кодексу України сплачений при імпорті товару ПДВ за комерційною операцією (з оплатою за товар) включається до податкового кредиту (п.198.1 ПКУ). Декларування зі значним відстроченням оплати (декілька років) також призводить до формування податкового кредиту, який не підтверджено оплатою;

4) у наданому до митного оформлення прайс-листі виробника товарів від 24.05.2025 б/н зазначені ціни товарів на умовах CFR ODESA, таким чином призначені для відповідного регіону, тобто даний прайс-лист виробника товарів не призначений для необмеженого кола осіб та не містить періоду, на який дійсна дана пропозиція, отже не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів;

5) у банківському платіжному документі, що стосується товару від 15.07.2025 № 53, у графі 57 «Банк бенефіціара» зазначено адресу банку, яка не відповідає умовам п. 12 «Юридичні адреси та банківські реквізити сторін» зовнішньоекономічного договору та реквізитам, зазначеним у рахунку-проформі, а отже не може бути підтвердженням факту переказу коштів на рахунок продавця.

В рішенні зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткових документів.

Одеська митниця приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів визначила їх митну вартість другорядним резервним методом, на підставі баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України у ввезення товарів, заявлених до митного оформлення, яка є більшим ніж заявлено декларантом.

Позивачу, як декларанту, роз`яснено, що у разі незгоди з вказаним рішенням права на його оскарження до органу вищого рівня відповідно до Митного кодексу України або суду, а також права, викладені у частині третій статті 52 цього Митного кодексу України.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції вказав, що не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи мають підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Щодо відмітки митного органу країни відправлення, зчитування QR-коду, шрифтів заповнення, місцевий суд вказав, що митна декларація країни відправлення заповнюється відповідно до правил та вимог країни відправлення, декларант/імпортер, а тому відсутня можливість впливу на форму заповнення чи проставлення тих чи інших відміток. Щодо доводів відповідача про те, що вартість страхування не включена у вартість товару, місцевий суд зазначив, що сторони, узгодивши поставку на умовах CIF, тим самим передбачили, що покупець не зобов`язаний самостійно страхувати вантаж або нести витрати на його транспортування. Поряд з цим, суд вказав, що відстрочка платежу є умовою взаємодії та співробітництва між компаніям та не може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості. В свою чергу, прайс-лист є допоміжним (не обов`язковим) документом при митному оформленні, та як документ складається та видається продавцем товару може адресуватись як конкретному покупцю, так і не обмеженому колу осіб. В даному випадку прайс-листом визначено не регіон поставки, а вартість товарів на умовах поставки CFR ODESA. Крім того, суд першої інстанції погодився із доводами позивача, про те, що адреса банку жодним чином не впливає на митну вартість товарів.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Частина 1 статті 49 Митного кодексу України передбачає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частина 1 статті 52 Митного кодексу України встановлює, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Поряд з цим, частинами 1, 2, 3, 5 та 6 статті 53 Митного кодексу України унормовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів є:

декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до частини 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Колегія суддів проаналізувавши підстави, покладені в основу рішення про коригування митної вартості, дійшла таких висновків.

Щодо доводів митного органу, що копія митної декларації країни відправлення від 30.05.2025 № 530420250040810684 надана позивачем без перекладу на українську мову або іншу іноземну мову міжнародного спілкування, не містить дати експорту та відміток митних органів країни відправлення, що свідчили б про факт експорту оцінюваних товарів саме на підставі такої митної декларації, колегія суддів зазначає наступне.

Так, експортна декларація складається та заповнюється в порядку та відповідно до вимог країни відправлення, які не є уніфікованими з вимогами законодавства. Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з вимогами ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, декларація країни відправлення не відноситься до документів, на підставі яких встановлюється митна вартість.

Щодо відсутності страхування, колегія суддів звертає увагу, що поставка здійснювалась на умовах CFR.

Термін CFR передбачає, що продавець зобов`язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення. Тобто, всі витрати до моменту доставки товару до порту призначення, які включають вартість його пакування, несе саме продавець.

Таким чином, в даному випадку, ціна товару включає в себе в тому числі і вартість страхування, що виключає можливість їх окремої перевірки, оскільки вони вже включені до вартості товару.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими посилання митного органу на схему розрахунків за поставлений товар (умови оплати товару), оскільки умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості (невідповідність строків оплати, що визначені договором) не є тими розбіжностями (суперечностями) не можуть бути покладені в основу висновків митного органу щодо наявності розбіжностей у відомостях про митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14, від 29.07.2020 у справі № 420/1709/19, від 19.11.2024 у справі № 420/23588/23, від 27.02.2025 у справі № 300/784/24.

Оскільки у процедурі контролю за митною вартість товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а умови, терміни та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні обґрунтовані сумніви у заявленій митній вартості товару за ціною договору.

Також, посилання митного органу на прайс-лист апеляційний суд вважає необґрунтованим, оскільки такий документ не є обов`язковим, що підтверджує митну вартість товару відповідно до ст.53 Митного кодексу України.

Колегія суддів також вважає, що наявність розбіжностей у зазначенні адреси банку беніфіціара в платіжному документі не впливає на сам факт здійснення оплати та не нівелює правової природи цього документа як доказу переказу коштів. Митний орган не довів і не надав доказів, що сплата фактично не відбулась, що кошти не зараховані на рахунок продавця або що наданий платіжний документ є фіктивним чи недійсним. Суд вважає, що формальне посилання митниці на невідповідність адреси банку не може вважатися належним доказом сумнівів у митній вартості товару.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що відповідач мав усі необхідні документи, що містили дані про таку складову митної вартості, як вартість навантаження оцінюваних товарів.

Досліджуючи обґрунтованість доводів митниці про правомірне застосування резервного методу для визначення митної вартості товару, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до положень статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частина 1 статті 55 Митного кодексу України визначає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Згідно з матеріалами справи, за результатами проведеної перевірки митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу.

Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Колегія суддів зауважує, як було вказано вище, митна вартість товарів скоригована та визначена за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України, на підставі інформації, наявної у митного органу, що міститься в спеціалізованому програмно- інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), Автоматизованій системі митного огляду (АСМО) «Інспектор».

Як пояснює митний орган в апеляційній скарзі, з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товару є більшим, ніж заявлено декларантом.

Проаналізувавши наведене, колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 27.04.2020 у справі № 140/804/19 зауважив на тому, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.

Також слід врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Резюмуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що позивач надав відповідачу для митного оформлення імпортованого товару усі документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України, які містили достовірні числові дані та підтверджували митну вартість товарів за ціною контракту, відповідно до вимог статті 58 Митного кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих декларантом документах не впливають на ціну товару.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товарів за ціною контракту.

Будь-яких інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої митної вартості товару позивача, суд апеляційної інстанцій не встановив.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Одеської митниці висновків суду першої інстанції не спростовують, будь-яких доводів, яким би не була надана оцінка судом першої інстанції не містять, а тому суд не вбачає підстав для її задоволення.

Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, підстав для задоволення скарги та скасування правильного по суті рішення не вбачається.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у справі № 420/26623/25 - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у справі № 420/26623/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БОНА ДОМУС" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко