Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №400/9306/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/9306/25

Перша інстанція: суддя Дерев`янко Л.Л.,

повний текст судового рішення

складено 12.12.2025, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючої судді Голуб В.А.,

суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року у справі № 400/9306/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 04.07.2025 № 143250022647, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з наступними позовними вимогами:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 143250022647 від 04.07.2025, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу позивачки періоди роботи з 06.09.1988 по 20.02.1995 та повторно розглянути заяву від 27.06.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року у справі № 400/9306/25 задоволено частково позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 04.07.2025 № 143250022647, зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 143250022647 від 04.07.2025, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 06.09.1988 по 23.04.1993 та повторно розглянути заяву від 27.06.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 211, 20 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням представником Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надана апеляційну скаргу. В обґрунтування незгоди з судовим рішенням апелянт вказав, що стаж роботи позивачки на території Російської Федерації зараховується тільки по 31.12.1991, оскільки позивачкою не було надано документів, які б підтверджували факт неотримання пенсійних виплат в іншій державі. Поряд з цим, апелянт вказує, що до стажу ОСОБА_1 зараховано періоди з 04.02.1988 по 01.08.1989 та з 23.04.1990 по 22.04.1993, що є періодами догляду за дітьми. З огляду на зазначене, апелянт зауважує, що не зарахованими лишились період з 02.08.1989 по 22.04.1990 — через відсутність заяви про неотримання пенсії в іншій державі, та 23.04.1993 — оскільки до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РФСР лише по 31.12.1991. Апелянт наголосив, що страховий стаж з 06.09.1988 по 01.08.1989 та з 23.04.1990 по 22.04.1993 вже зарахований позивачці на підставі свідоцтва про народження дітей. Крім того апелянт зазначає, що ухвалюючи рішення про відмову у призначенні пенсії пенсійний орган вже вичерпав свої повноваження, а тому суд не мав зобов`язувати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглядати заяву позивачки.

Позивачка своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, встановив наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 27.06.2025 ОСОБА_1 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

З урахуванням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), органом, що приймав рішення за заявою позивача, за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Розглянувши подані заявницею документи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області 04.07.2025 прийнято рішення № 143250022647 про відмову у призначенні пенсії. За висновком органу Пенсійного фонду України у позивачки відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу – не менше 32 років. Так, до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 25.07.1983, а саме: періоди роботи за записами № 12 - № 15 з 06.09.1988 по 23.04.1993, оскільки заявниця в цей період працювала на підприємствах, розташованих на території Російської Федерації.

Стаж зараховано з 04.02.1988 по 01.08.1989 та з 23.04.1990 по 22.04.1993 (періоди догляду за дітьми до досягнення ними 3-х річного віку).

Позивачка не погодилася з відмовою у призначенні пенсії та звернулась до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції вказав, що на час трудової діяльності позивачки у спірний період Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення була чинною, а тому її положення протиправно не були застосовані відповідачем та, як наслідок, не зараховано до страхового стажу позивачки періоди роботи з 01.01.1992. Крім того, місцевий суд вказав, що наразі відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в Російській Федерації, а тому відповідно до вимог пункту 4 Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього СРСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України ввід 16 травня 2025 р. № 562, періоди роботи в РФ підлягають врахуванню з метою обчислення пенсії позивачці.

Колегія суддів частково погоджується з висновками місцевого суду, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною четвертою вищезазначеної статті Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).

Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Відповідно до абзаців 1, 2, 4 пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Таким чином, з викладених правових норм (чинних станом до 1 січня 2024 року) вбачається, що основним документом, який підтверджує наявність у особи відповідного стажу роботи, є трудова книжка, а за відсутності записів в ній - уточнюючі первинні документи.

Позивачка при зверненні до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, для підтвердження трудового стажу, надала трудову книжку серії НОМЕР_1 .

У спірному рішенні відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області зазначено, що страхового стажу позивачки не враховано наступний період з 06.09.1988 по 23.04.1993, оскільки заявниця в цей період працювала на підприємствах, розташованих на території Російської Федерації.

Згідно зі статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частиною першою, другою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Водночас, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання зарахування до страхового стажу періодів роботи, набутих на території Російської Федерації, слід враховувати Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (Угода припинила дію для України 19 червня 2023 року, Угода 1) та Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14 січня 1993 року (Угода припинила дію 4 липня 2023 року, Угода 2).

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (яка була чинною на час виникнення спірних відносин; далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Приписами статті 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Положеннями статті 3 Угоди також визначено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року (яка була чинною на час виникнення спірних відносин) трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Частиною другою статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російської федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якої вони проживають.

На час роботи позивачки в Російській Федерації Україна була учасником Угоди, відтак норми Угоди застосовуються до спірних відносин.

Згідно зі статтею 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.

Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Кабінет Міністрів України постановою від 29 листопада 2022 року № 1328 постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 року № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13 березня 1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.

Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10 січня 2023 року, яке цього ж дня було опубліковане у Офіційному віснику України, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.

У Рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи, що позивачка працювала на території Російської Федерації до набрання чинності Закону України від 1 грудня 2022 року № 2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" (який набрав чинності 23 грудня 2022 року) її положення протиправно не були застосовані відповідачем та, як наслідок, не зараховано до страхового стажу позивачки період роботи з 06.09.1988 по 23.04.1993 на території РФ.

Не є підставою для відмови у зарахуванні спірного стажу роботи позивачки до стажу, який враховується для призначення пенсії і припинення участі Російської Федерації в Угоді, адже такий стаж нею набутий до прийняття відповідних нормативних актів.

Щодо доводів апелянта в частині неподання позивачкою заяви про неотримання пенсії в іншій державі, в порядку, що визначений Порядком підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2025 р. № 562 (далі- Порядок № 562), колегія суддів зазначає наступне.

Так, наразі відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в Російській Федерації, а тому в силу вимог пункту 4 Порядку № 562 періоди роботи в Російській Федерації підлягають врахуванню з метою обчислення пенсії позивачці, натомість вимоги відповідача щодо надання документального підтвердження нездійснення Російською Федерацією пенсійних виплат за зазначені періоди є необґрунтованими.

Варто зауважити, що позивачка набула стаж до введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Так, всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україною у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації припинено співробітництво та обмін поштою з країною-агресором та неможливістю надати запит на звірку достовірності видачі вищенаведених довідок.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23 лютого 2016 року було констатовано, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачка має право на зарахування періодів її роботи до страхового стажу, а тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції встановлено, що стаж позиваці зараховано з 04.02.1988 по 01.08.1989 та з 23.04.1990 по 22.04.1993 (періоди догляду за дітьми).

При цьому, задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 06.09.1988 по 23.04.1993 та повторно розглянути заяву від 27.06.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Водночас, суд не врахував, що періоди з 06.09.1988 по 01.08.1989 та з 23.04.1990 по 22.04.1993 вже враховані, на що також звертає увагу в апеляційній скарзі апелянт.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для зміни судового рішення суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи, що судом першої інстанції невірно визначено періоди, які підлягають зарахуванню, колегія суддів вважає за необхідне змінити судове рішення в цій частині та зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу період з 02.08.1989 по 22.04.1990, а також 23.04.1993.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що заява позивачки була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Колегія суддів вважає помилковими доводи пенсійного органу в частині того, що його повноваження вже вичерпано, адже з метою поновлення порушеного права позивачки, пенсійний орган має повторно розглянути її заяву про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року у справі № 400/9306/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 04.07.2025 № 143250022647, зобов`язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.

Суд не вбачає підстав для зміни розподілу судових витрат, адже спір виник внаслідок неправильних дій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, а тому суд вважає за необхідне покласти на таку сторону судові витрати повністю незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 382 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року, - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року у справі № 400/9306/25, - змінити.

Викласти третій абзац резолютивної частини рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року у справі № 400/9306/25 наступним чином:

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 02.08.1989 по 22.04.1990, а також 23.04.1993 та повторно розглянути заяву від 27.06.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко