Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №496/5511/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 496/5511/24

Головуючий в 1 інстанції: Горяєв І. М.

Місце ухвалення: смт. Біляївка

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А. І.

– Ступакової І. Г.

при секретарі – Потомському А. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 02 грудня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до адміністративної комісії виконавчого комітету Усатівської сільської ради про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до адміністративної комісії виконавчого комітету Усатівської сільської ради, в якому просила скасувати постанову №15 від 07.08.2024 адміністративної комісії виконавчого комітету Усатівської сільської ради про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 13600,00 грн. за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07.08.2024 Адміністративною комісією виконавчого комітету Усатівської сільської ради було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення №15 у відношенні ОСОБА_1 за частиною другою статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на останню штраф у розмірі 13 600,00 грн. Водночас, будь-яких матеріалів, постанови в паперовому вигляді, протоколу про адміністративне правопорушення, показань свідків фото- або відео- записів ОСОБА_1 не отримувала. Крім того, жодного протоколу про адміністративне правопорушення 07.08.2024, у тому числі серії ВАД №167181 не отримувала, про час та місце розгляду адміністративної справи повідомлена не була, а й відтак не була присутня в адміністративній комісії.

З метою отримання всіх матеріалів справи про адміністративне правопорушення та ознайомлення із ними, представник позивачки, адвокат Шарандак А.А., 12.08.2024 направив до відповідача адвокатський запит №3686/24/55. 14.08.2024 відповідач на електрону пошту представника позивачки надіслав лист №1843, яким було відмовлено у наданні відповіді на адвокатський запит/ 14.08.2024 представником позивачки було повторно направлено адвокатський запит з метою отримання та ознайомлення із матеріалами справи про адміністративне правопорушення. Станом на 19.08.2024 відповідь на адвокатський запит не отримано, матеріали відповідачем для ознайомлення не надані. У зв`язку із чим, представник позивача звернувся із вказаною позовною заявою.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 02 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 – залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянтом зазначено, що жодних доказів вчинення даного адміністративного правопорушення немає.

Жодних підтверджуючих матеріалів, які б вказували на те, що на «робочому місці» була саме ОСОБА_1 в зазначену дату немає, адже офіційно ОСОБА_1 ніде не працює. Немає фіксування ні аудіо, ні відео, ні фото, ні її пояснень, які підтвердили б, що в магазині «Ізумруд» в той день, щось могла продавати ОСОБА_1 , а тим більше цигарки неповнолітнім. До матеріалів справи не долучено жодних документів, які б підтверджували факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з власником магазину «Ізумруд».

Немає підтверджуючого документу, що даний виріб, схожий на цигарки був куплений саме у цьому магазині, адже ні чека, ні транзакції в банку через термінал також немає.

Оскільки ні свідків, ні підтверджуючих матеріалів, ні відео-фіксації протиправної поведінки ОСОБА_1 немає то немає жодних доказів вчинення цього правопорушення саме даною особою

Також звертає увагу, що направлення фото судової повістки-повідомлення через безкоштовний мобільний додаток Viber не вважається належним повідомленням

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста їх участь в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.07.2024 р. ст. лейтенантом поліції СЮП ОРУП №2 Лук`янець В.В. складено протокол Серії ВАД № 167181 стосовно ОСОБА_1 за правопорушення передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП, в якому вказано, що 22.07.2024р. близько 13:27 год. за адресою: Одеська область, с. Усатове, вул. Вернидуба, буд. 52/В, магазин-бар «Ізумруд» знаходячись на робочому місці гр-ка ОСОБА_1 здійснила продаж тютюнових виробів неповнолітній особі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушила правила торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Адміністративною комісією ухвалено постанову №15 від 07.08.2024 про притягнення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 156 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 13600,00 грн.

Не погодившись з постановою, позивачка оскаржила її до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність винесення спірної постанови.

Вивчивши матеріали справи, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Порядок притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягають до такої відповідальності.

Частиною 1 статті 7 КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.

Згідно із частиною першою статті 218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 45, 46, 92, 99, 103-1, 103-2, 104, 104-1, статтею 136 (за вчинення порушень на автомобільному транспорті), статтями 138, 141, 142, 149-152, частиною першою статті 154, статтями 155, 155-2, частиною другою статті 156, частинами першою - четвертою статті 156-1, статтями 156-2, 159, частиною першою статті 163-17, статтею 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтею 179, статтею 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), частиною четвертою статті 181, статтею 181-1, частиною першою статті 182, статтями 183, 185-12, 186, 189, 189-1, 212-1 цього Кодексу.

Частиною другою статті 156 КУпАП передбачено притягнення до відповідальності за порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння у приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування як такі, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння заборонена, або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння через торгові автомати чи особами, які не досягли 18-річного віку, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особі, яка не досягла 18-річного віку, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби - тягне за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що позивача притягнуто до відповідальності за частиною другою статті 156 КУпАП за продаж тютюнових виробів неповнолітній особі.

Щодо суті адміністративного правопорушення, колегія суддів враховує наступне.

Так, 22.07.2024 р. ст. лейтенантом поліції СЮП ОРУП №2 Лук`янець В.В. складено протокол Серії ВАД № 167181 стосовно ОСОБА_1 за правопорушення передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП, в якому вказано, що 22.07.2024р. близько 13:27 год. за адресою: Одеська область, с. Усатове, вул. Вернидуба, буд. 52/В, магазин-бар «Ізумруд» знаходячись на робочому місці гр-ка ОСОБА_1 здійснила продаж тютюнових виробів неповнолітній особі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушила правила торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Адміністративною комісією ухвалено постанову №15 від 07.08.2024 про притягнення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 156 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 13600,00 грн.

Апелянт в апеляційній скарзі вказує, що жодних доказів вчинення даного адміністративного правопорушення немає, оскільки немає фіксування ні аудіо, ні відео, ні фото, ні її пояснень, які підтвердили б, що в магазині «Ізумруд» в той день, щось могла продавати ОСОБА_1 , а тим більше цигарки неповнолітнім.

З даного приводу колегія суддів зазначає наступне.

Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Так, дослідивши матеріали справи, колегія суддів звертає увагу, на підтвердження правомірності прийнятої постанови №15 від 07.08.2024 адміністративною комісією виконавчого комітету Усатівської сільської ради до матеріалів справи зокрема надано копії: рапортів працівників поліції, протоколу про адміністративне правопорушення від 22.07.2024 року ВАД 167181; пояснення ОСОБА_2 від 22.07.2024; пояснення ОСОБА_3 .

Щодо наданого протоколу, то колегія суддів зазначає, що зміст протоколу про адміністративне правопорушення визначений в статті 256 КУпАП.

Так, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до пункту 15 Розділу II Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).

Верховний Суд в постанові від 04.03.2019 у справі № 199/7360/17 та в постанові від 10.07.2020 у справі № 420/647/19 дійшов висновку, що складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, протокол є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і є одним із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення.

Дослідивши наданий протокол, колегія суддів зазначає, що такий не містить відповідного запису про вилучення цигарок (вказано не вилучались), як і відомостей про вилучення документів, які підтверджують реалізацію тютюнових виробів - фіскального чеку або розрахункової квитанції.

Колегія суддів вказує, що підтвердженням продажу тютюнових виробів виробів є касовий чек, який видається кожному без винятку покупцеві, на чому акцентує увагу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 23.04.2019 (справа Ж1/81171217/16 адміністративне провадження №К/9901741573/18).

Однак, відповідного касового чеку на продаж цигарок матеріали справи не містять.

У протоколі відсутні також докази фото- чи відеофіксації порушення (записи з нагрудних камер поліції або камер спостереження магазину, що чітко фіксують момент передачі товару та грошей), як відсутні і будь-які посилання на докази, які до нього приєднані, зокрема на письмові пояснення, які містять матеріали адміністративної справи.

Колегія суддів наголошує, що названі докази є необхідними для встановлення факту реалізації продавцем тютюнових виробів неповнолітній особі.

В свою чергу, пояснення особи без встановлення дійсних обставин, тобто наявності касового чеку із зазначенням часу, особи продавця і тютюнового виробу, а також вилучення останнього не доводить факту здійснення позивачем реалізації такого товару.

Щодо наданих ОСОБА_2 пояснень, то колегія суддів вивчивши їх зазначає, що вони містять інформацію щодо обставин покупки цигарок, натомість не містять прізвища продавця, який здійснив відпуск товару (неможливо ідентифікувати, хто саме здійснив продаж), опису конкретних дій (передачі товару та грошей), яку суму було сплачено

Стосовно пояснення ОСОБА_4 , то такі не підтверджують продаж товару (цигарок), а лише фіксують взаємодію працівників поліції з хлопцями, яким на вигляд 15-16- років.

До того ж, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, зокрема, що вона є працівником магазину «Ізумруд».

При цьому, суд не вправі самостійно відшуковувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, складений щодо продавчині, не може бути визнаний належним доказом у цій справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені у ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, що притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви суду.

Так, з урахування вищевстановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що самі по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі, оскільки на підтвердження наведених у ньому обставин матеріали справи не містять належних доказів.

Також, апеляційний суд зауважує, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень, а його свідчення не можуть вважатись об`єктивними доказами у справі, позаяк він є представником суб`єкта владних повноважень.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 28 травня 2020 року в справі № 524/4668/17 та від 15 квітня 2020 року в справі № 489/4827/16-а.

Таким чином, відповідач не підтвердив належними доказами факт порушення позивачем вимог ч.2 ст.156 КУпАП, що вказує на протиправність та необхідність скасування оскаржуваної постанови відповідача, що помилково не встановлено судом першої інстанції

Водночас між іншим, колегія суддів хоче зазначити, що щодо процедурних моментів розгляду справи на які посилається апелянт, то повідомлення у месенджері Viber не передбачено нормами КУпАП як офіційний спосіб виклику, водночас, оскільки відсутність доказів вчинення адміністративного правопорушення є самостійною підставою для скасування спірної постанови, то колегія суддів іншим доводам апеляційної скарги висновків не надає.

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов слід задовольнити.

Керуючись ст. 287, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 02 грудня 2025 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до адміністративної комісії виконавчого комітету Усатівської сільської ради про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Скасувати постанову №15 від 07.08.2024 адміністративної комісії виконавчого комітету Усатівської сільської ради про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 13600,00 грн. за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 21 квітня 2026 року .

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова