Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №522/581/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 522/581/26

Головуючий в 1 інстанції: Домусчі Л.В. Дата і місце ухвалення: 09.03.2026 р., смт. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

(у зв`язку із неявкою сторін у судове засідання,

справу розглянуто в порядку п.2 ч.1 ст.311 КАС України)

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 09 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради в якому просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП №7104580 від 17.09.2025 р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова є незаконною, оскільки позивач Правил дорожнього руху не порушував.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 09 березня 2026 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 09.03.2026 р. та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що у рішенні суду зазначено, що дорожній знак 3.34 розташований за адресою: м. Одеса, вул. Семінарська, 6. Водночас транспортний засіб позивача був припаркований за адресою: м. Одеса, вул. Семінарська, 1/1, а саме з боку в`їзду з Французького бульвару, що підтверджується наданими до матеріалів справи фото- та відеозаписами, а також картографічними матеріалами. Зазначені адреси знаходяться по різні боки перехрестя вулиць Семінарська та Французький бульвар, що має істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 33 Правил дорожнього руху України дія дорожнього знаку 3.34 поширюється від місця його встановлення до найближчого перехрестя.

Таким чином, на думку апелянта, суд безпідставно ототожнив різні ділянки дороги, які розділені перехрестям, що призвело до неправильного встановлення обставин справи.

Відповідно до пункту 33 Правил дорожнього руху України дія дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» поширюється від місця його встановлення до найближчого перехрестя. Між адресами вул. Семінарська, 6 та вул. Семінарська, 1/1 наявне перехрестя з Французьким бульваром, що підтверджується як схемами організації дорожнього руху, так і фактичними матеріалами справи. Отже, навіть у разі наявності дорожнього знаку за адресою вул. Семінарська, 6, його дія не поширюється автоматично на ділянку дороги, розташовану після перехрестя з Французьким бульваром, де був припаркований транспортний засіб позивача.

Апелянт наголошує, що у даному випадку знак не встановлений у напрямку руху позивача та не дублюється, а тому водій об`єктивно не мав можливості знати про його існування на кінці вулиці з іншої сторони. Відсутність дорожнього знаку у місці в`їзду виключає можливість притягнення особи до відповідальності за його порушення.

Окремо апелянт зазначає, що розмір адміністративного штрафу становить 340 грн. та є для позивача фінансово посильним. Проте звернення до суду зумовлене не матеріальним інтересом, а принциповим питанням дотримання законності та справедливості, оскільки позивач фактично припаркував транспортний засіб поза межами дії дорожнього знаку. Справедливість адміністративного провадження не вимірюється розміром штрафу, а навіть незначне стягнення має ґрунтуватися виключно на належних і достатніх доказах.

Зазначає, що притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначається про обґрунтованість рішення суду першої інстанції, тому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

09.04.2026 р. відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи призначеної на 21.04.2026 р., проте колегія суддів, враховуючи обмеженні строки встановленні ст. 286 КАС України для розгляду цієї категорії справи, наявністю в матеріалах справи пояснень та необхідних доказів, беручи до увагу, що участі у справі не є обов`язковою, вважає, що таке клопотання задоволенню не підлягає.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 17.09.2025 року інспектором з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху та паркуванням управління розвитку транспортної інфраструктури Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Фадєєвим С.М. було виявлено порушення водієм транспортного засобу Tesla model S90D, д.н.хз. НОМЕР_1 , вимог дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», а саме здійснено зупинку за адресою: м.Одеса, вул.Семінарська, 1/1, у зв`язку з чим постановою серії ОДП №7104580 притягнуто до адміністративної відповідальності власника транспортного засобу ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджується фотофіксацією та схемою організації дорожнього руху по вул.Семінарська, наданими представником Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради разом з відзивом на позов, які долучені до матеріалів справи.

Не погоджуючись з такою постановою позивач звернувся до суду з цим позовом.

Розглядаючи справу суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Правовідносини, що стосуються дорожнього руху врегульовані Постановою Кабінету Міністрів України "Про Правила дорожнього руху" від 10.10.2001 № 1306.

За змістом п. 1.1. Постанови № 1306, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Розділом 8 вказаних Правил встановлено порядок та особливості регулювання дорожнього руху.

Згідно з п. 8.1. вказаного розділу Правил, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до п.1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п.1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Відповідно до пункту 33 Правил дорожнього руху України дія дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» поширюється від місця його встановлення до найближчого перехрестя. Таким чином, у даному випадку дія знаку поширюється на ділянку, де був розміщений транспортний засіб позивача.

Так, колегія суддів зазначає, що знак 3.34 забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (а також завантаження чи розвантаження вантажу).

Дія знаку не поширюється: на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами; за наявності під знаком таблички 7.18 - на водіїв з інвалідністю, які керують транспортними засобами, позначеними відповідним розпізнавальним знаком, а також на водіїв, які перевозять осіб з інвалідністю (за наявності підтверджуючих документів).

Зона дії знаку: від місця встановлення до найближчого перехрестя; у населених пунктах, де немає перехресть - до кінця населеного пункту.

Дія знаку не переривається: у місцях виїзду з прилеглих територій; у місцях примикання польових, лісових та інших доріг без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.

Дія знаку поширюється лише на той бік дороги, на якому він встановлений.

Зона дії знаку може бути змінена: табличкою 7.2.2 (на початку зони дії); або дублюючим знаком із табличкою 7.2.3 (у кінці зони дії).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, вулиця Семінарська в м.Одесі має двосторонній рух, навпроти дому по вул. Семінарська, 6 розташований дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено», а ділянка дороги між адресами м. Одеса, вул. Семінарська, 6 та до Французького бульвару не утворює перехресть.

З встановлених фактів, колегія суддів констатує, що при русі транспортним засобом по вул. Семінарська зі сторони просп. Шевченко в бік Французького бульвару, заборонена зупинка і стоянка транспортних засобів саме по цю сторону дороги від розташованого навпроти буд.№6 знаку 3.34 фактично до Французького бульвару, окрім окремо відведених місць для паркування.

Матеріалами справи встановлено, що транспортний засіб Tesla model S90D, д.н.хз. НОМЕР_1 розташований по вул. Семінарська, 1/1 на полосі зустрічного руху, тобто на полосі по якій рухаються транспортні засоби зі сторони проспекту Шевченко в сторону Французького бульвару. Колегія суддів зазначає, що фактично позивач здійснив заїзд на вул. Семінарську з Французького бульвару та припаркував свій автомобіль на зустрічній смузі, на якій заборонено зупинку та стоянку, проте позивач не міг фізично бачити цей знак, оскільки він не проїзжав повз нього, однак такі обставини не звільняють його від дотримання ПДР та відповідальності за вчинене правопорушення.

Позивачем не надано жодного аргументу щодо відсутності складу адміністративного правопорушення. Позивач не заперечує факт розміщення належного його транспортного засобу за адресою: м. Одеса, вул. Семінарська, 1/1, де, відповідно до встановлених дорожніх знаків, зупинка заборонена.

Колегія суддів зазначає, що відсутність фотозйомки транспортного засобу позивача безпосередньо на фоні дорожнього знаку та відсутність окремого фотозображення самого знаку 3.34 не свідчить про його відсутність, оскільки здійснення такої фотозйомки було не можливим з огляду на відстань між транспортним засобом і дорожнім знаком, такі обставини підтверджуються фотоматеріалами розташування відповідного знаку; схемою організації дорожнього руху по вул. Семінарська. Зазначені докази підтверджують, що у вказаному місці зупинка транспортних засобів заборонена.

Крім того, вимога обов`язкової фотофіксації транспортного засобу саме на фоні дорожнього знаку як єдиного доказу його наявності може призвести до безпідставного уникнення відповідальності водіями у випадках очевидних порушень Правил дорожнього руху з технічних причин неможливості такої фіксації, що суперечить Закону України «Про дорожній рух» та ПДР України.

Доводи апелянта про те, що дорожній знак 3.34 розташований за адресою: м. Одеса, вул. Семінарська, 6, водночас транспортний засіб позивача був припаркований за адресою: м. Одеса, вул. Семінарська, 1/1, а такі адреси знаходяться по різні боки вулиці, колегією суддів приймаються частково, оскільки дійсно зазначені адреси знаходяться по різні боки вулиці, проте як вбачається з матеріалів справи дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено» встановлений напроти будинку №6 по вул. Семінарська на непарній стороні дороги, тобто саме на тій стороні, де був розміщений транспортний засіб позивача, на відповідній відстані, що забезпечує поширення його дії на вказану ділянку, тому такі доводи є безпідставними.

Також, безпідставним є довід апелянта про те, що між адресами вул. Семінарська, 6 та вул. Семінарська, 1/1 наявне перехрестя з Французьким бульваром, оскільки автомобіль позивача припаркований між просп. Шевченко та Французьким бульваром, тому такий довід є незрозумілим. В свою чергу дослідивши схему організації дорожнього руху встановлено, що між вул. Семінарська, 6 та вул. Семінарська, 1/1 відсутні перехрестя в розумінні ПДР, а наявні лише місця виїзду з прилеглих територій.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем суду не було надано належних та допустимих доказів щодо спростування факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а саме того, що водієм не було порушено вимог дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» на вул.Семінарська, 1/1 у м.Одесі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, та ґрунтуються виключно з незгодою позивача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, а тому підстав для задоволення скарги та скасування рішення колегія суддів не вбачає.

А відтак, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Приморського районного суду м.Одеси від 09 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 квітня 2026 оку.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук