Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №320/18398/23 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 320/18398/23

Категорія 111020300Головуючий у суді І інстанції: Білостоцький О.В. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Семенюка Г.В.,

суддів – Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року у справі за позовом Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 1314033,56 грн., мотивуючи його тим, що ОСОБА_1 має заборгованість на загальну суму 1314033,56 грн. по земельному податку з фізичних осіб, що утворилась внаслідок несплати відповідачем суми узгоджених податкових зобов`язань. Відповідач своєчасно податковий борг не сплатив, що стало підставою для звернення Головного управління ДПС у м. Києві до суду із зазначеним адміністративним позовом.

05.12.2025 року від Головного управління ДПС у м. Києві до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог (а.с.171-174), якою позивач просив суд стягнути з розрахункових рахунків відповідача податковий борг у розмірі 110132,23 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року в задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою позов Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити повністю та стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у сумі 110132,23 гривень.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПС у м. Києві посилається на те, що питання правомірності податкового повідомлення-рішення не охоплюється предметом даного позову, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

Відповідач надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у якому вказує на те, що доводи скаржника про те, що податкове повідомлення-рішення № 3876-1305 від 31.08.2016 року було добровільно сплачене відповідачем, у зв`язку з чим грошове зобов`язання є узгодженим, а пеня нарахована правомірно, є безпідставними, не відповідають дійсності та не підтверджені належними доказами. Платіжне доручення № 494 від 23.08.2018 року на яке посилається контролюючий орган в апеляційній скарзі взагалі відсутнє в матеріалах справи. Окрім цього ГУ ДПС в м. Києві не надало до суду самого податкового повідомлення-рішення №38761305 від 31.08.2016, що унеможливлює встановлення його змісту, правових підстав, порядку визначення грошового зобов`язання, структури суми, підстав нарахування та будь-яких обставин, які скаржник вважає встановленими на момент прийняття рішення судом першої інстанції. Відсутність ППР позбавляє суд можливості перевірити правомірність та законність визначення податкового зобов`язання відповідно до вимог ст. 2, 19, 56, 58 Податкового кодексу України.

Позивач надав до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення у справі у яких відтворює свою позицію викладену в апеляційній скарзі.

На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в органах ДПС за наступною адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).

Відповідно до інтегрованої картки платника податків та детального розрахунку податкового боргу (а.с. 8-9), станом на 31.03.2023 року за ОСОБА_1 рахувалась заборгованість із земельного податку з фізичних осіб у загальному розмірі 1 314 033,56 грн., яка виникла на підставі:

1) податкового повідомлення-рішення (форма “Ф”) №43974-1305 від 30.08.2017 року на суму 481 560,53 грн. (а.с. 8, 12);

2) податкового повідомлення-рішення (форма “Ф”) №145663-1305-2615 від 23.04.2019 року на суму 722 340,80 грн. (а.с. 8, 10);

3) пені, нарахованої на винесене податкове повідомлення-рішення (форма “Ф”) №3876-1305 від 31.08.2016 року на загальну суму 110 132,23 грн. (а.с. 8).

При цьому зазначена заборгованість із земельного податку з фізичних осіб визначалась ОСОБА_1 саме як фізичній особі, а не суб`єкту підприємницької діяльності (фізичній особі-підприємцю).

Через несплату відповідачем податкової заборгованості, податковим органом було винесено податкову вимогу форми “Ф” №927-17 від 25.01.2017 року (а.с. 16), яку було направлено платнику податків рекомендованим листом, водночас не було отримано останнім через “закінчення встановленого строку зберігання”, що підтверджується довідкою Укрпошти (а.с.17).

Не погоджуючись із винесенням податкового повідомлення-рішення (форма “Ф”) №145663-1305-2615 від 23.04.2019 року на суму 722 340,80 грн., відповідач оскаржив його в адміністративному порядку шляхом звернення із скаргою від 16.07.2019 року до ДПС України.

Рішенням від 16.09.2019 року №338/Ш/99-00-08-05-04-14 про результати розгляду скарги (а.с.95-97) ДПС України задовольнила скаргу ОСОБА_1 та скасувала податкове повідомлення-рішення (форма “Ф”) №145663-1305-2615 від 23.04.2019 року на суму 722340,80 грн.

Згідно відповіді Головного управління ДПС у м. Києві від 03.07.2025 року (а.с. 92) вбачається, що ГУ ДПС у м. Києві виконало рішення ДПС України про результат розгляду скарги від 16.09.2019 року №338/Ш/99-00-08-05-04-14 (а.с. 95-97) та виключило нарахування, як таке, що було скасованим, по ППР №145663-1305-2615 від 23.04.2019 року на суму 722340,80 грн., та привело ІКПП ОСОБА_1 у відповідність до вимог чинного законодавства.

Внаслідок вищевказаних обставин, податковий борг відповідача станом на 21.11.2025 року (а.с.148) із земельного податку з фізичних осіб за твердженням контролюючого органу зменшився та склав 591692,76 грн., до якого враховано податковий борг по ППР №43974-1305 від 28.04.2017 року, та пені, нарахованої по ПРР №3875-1305 від 31.08.2016 року.

Разом з тим, відповідач також оскаржив в судовому порядку податкове повідомлення-рішення (форма “Ф”) №43974-1305 від 30.08.2017 року на суму 481560,53 грн. в межах адміністративної справи №420/4025/25.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2025 року по справі №420/4025/25, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2025 року, було визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №43974-1305 від 28.04.2017 р., яке прийняте Головним управлінням ДФС у м.Києві, та яким було нараховано ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання за платежем “земельний податок з фізичних осіб” у розмірі 481560,53 грн.

Внаслідок вищевказаних обставин, податковий борг відповідача із земельного податку з фізичних осіб зменшився до 110132,23 грн., який за твердженням контролюючого органу є пенею, нарахованою по позивачу на суму грошового зобов`язання, визначеного ПРР №3876-1305 від 31.08.2016 року (а.с. 8, 148, 171).

За час розгляду справи копію податкового повідомлення-рішення №3876-1305 від 31.08.2016 року контролюючим органом надано не було, оскільки примірник ППР був знищений у 2022 році, що підтверджується актом ГУ ДФС у м. Києві від 12.05.2017 року за №17 (а.с.179-181).

Податковий орган вважає, що відповідачем наявну за ним вищевказану податкову заборгованість на суму 110132,23 грн. самостійно сплачено не було, через що звернувся до суду з адміністративним позовом у справі №320/18398/23.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність доказів надіслання відповідачу примірника податкового повідомлення-рішення від 31.08.2016 року №3876-1305, отримання якого відповідач заперечує, свідчить про те, що позивачем у справі - Головним управлінням ДПС у м. Києві (який є суб`єктом владних повноважень) не доведено факту узгодження податкового зобов`язання, що було визначено податковим повідомленням-рішенням №3876-1305 від 31.08.2016 року, а тому і обґрунтованості нарахування відповідачу пені на суму 110132,23 грн. на зазначене грошове зобов`язання, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність з боку контролюючого органу позовних вимог і в цій частині адміністративного позову.

П`ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження (п. 87.11 ст. 87 ПК України).

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п. 16.1.4 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання у встановлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст. 59 ПК України).

За змістом пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України платою за землю є загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

При цьому, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є, зокрема, власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Підпунктом 270.1.1 п.270.1 ст. 270 ПК України передбачено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно п.286.5 ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

За п.287.5 ст.287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно п.287.9 ст.287 ПК України у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове (податкові) повідомлення-рішення у строки, встановлені статтею 286 цього Кодексу, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Як вбачається з адміністративного позову, податковий борг із земельного податку з фізичних осіб нарахований відповідачу на суму 110132,23 грн., і складається із пені, яка виникла на підставі нарахування по податковому повідомленню-рішенню №3875-1305 від 31.08.2016 року.

При цьому, відповідно до п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (п. 42.5 ст. 42 Податкового кодексу України).

Водночас, контролюючим органом не було надано до суду примірника вищевказаного податкового повідомлення-рішення №3876-1305 від 31.08.2016 року. Також податковим органом до суду не було надано доказів надіслання примірника вищевказаного ППР на адресу відповідача у встановленому законом порядку, а також доказів отримання відповідачем цього ППР.

За п.129.1 ст.129 ПК України нарахування пені розпочинається:

при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом;

при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

при виявленні контролюючим органом за результатами перевірки заниження податковим агентом податкового зобов`язання при нарахуванні (виплаті) оподатковуваного доходу на користь нерезидентів або інших платників податків та/або несвоєчасної сплати, несплати (неперерахування) податковим агентом утриманих (нарахованих) податків до або під час виплати оподатковуваного доходу на користь нерезидента або іншого платника податків - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податковим агентом суми податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом;

у випадку несвоєчасного повернення надміру/помилково сплачених платежів, а також несвоєчасного відшкодування сум податку на додану вартість - починаючи з першого дня, наступного за останнім днем граничного строку повернення таких коштів.

Відповідно до п.129.4 ст.129 ПК України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

На суми заниження податкового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.2 та 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті, нараховується пеня за кожний календарний день заниження податкового зобов`язання, включаючи день настання строку погашення податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення його сплати, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

На суми несвоєчасно сплачених та/або несплачених (неперерахованих) податковим агентом визначених податкових зобов`язань відповідно до підпункту 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті контролюючим органом нараховується пеня за кожний календарний день такої несплати (неперерахування), включаючи день погашення податкового зобов`язання, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Відповідно до п.129.5 ст.129 ПК України зазначений розмір пені застосовується щодо всіх платників та всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов`язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.

За п.131.1 ст.131 ПК України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

Зі змісту поданого позову та апеляційної скарги вбачається, що фактично заявлена до стягнення сума на підставі вищезазначеного податкового повідомлення-рішення складається виключно з пені. Однак скаржник не надав жодних доказів, які б підтверджували законні підстави для виникнення та нарахування такої пені, зокрема:

- не подано самого податкового повідомлення-рішення, що є базовим документом, на підставі якого, за твердженням контролюючого органу, виникло грошове зобов`язання;

- відсутні докази вручення або направлення податкового повідомлення-рішення, що унеможливлює визнання зобов`язання узгодженим у розумінні ст. 56– 57 ПКУ;

- не надано доказів дати виникнення строку виконання зобов`язання, що робить неможливим визначення моменту початку нарахування пені та перевірку правомірності її обчислення;

- не подано розрахунку пені, який відповідно до вимог ст. 129 ПКУ є обов`язковим документом при заявлені вимоги про її стягнення;

- не надано облікових документів (інтегрованої картки платника тощо), які підтверджують наявність узгодженого податкового зобов`язання та правильність нарахування пені за період, що заявляється;

- не надано жодних доказів існування базового податкового боргу, на який відповідно до закону може бути нарахована пеня.

Таким чином, ГУ ДПС в м. Києві не підтвердило існування ні первинного (базового) податкового зобов`язання, ні будь-яких законних підстав для нарахування пені, що виключає можливість кваліфікації заявленої суми як податкового боргу в розумінні пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 19.02.2019 у справі № 807/495/17 дійсно виклав правову позицію щодо предмета доказування у справах про стягнення податкового боргу. Водночас посилання контролюючого органу на зазначену постанову є таким, що не враховує фактичні обставини цієї справи.

Як вибачається з матеріалів справи та відзиву на апеляційну скаргу, - суд першої інстанції неодноразово витребував у контролюючого органу докази, необхідні для встановлення наявності підстав для стягнення податкового боргу, зокрема копію податкового повідомлення-рішення, докази його вручення платнику податків, а також розрахунок пені, яка нараховувалась. Проте контролюючий орган витребуваних доказів суду не надав. У зв`язку з цим суд розглядав справу на підставі наявних у матеріалах доказів, що унеможливлює застосування наведеної правової позиції у спосіб, запропонований ДПС в м. Києві, без урахування процесуальної поведінки самого контролюючого органу.

Відтак, позовні вимоги Головного управління ДПС у м. Києві задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року по справі № 320/18398/23, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький