Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №160/2857/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/2857/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року (суддя Єфанова О.В.) в справі №160/2857/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Октантрейд» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Октантрейд» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС У Дніпропетровській області (далі – ГУ ДПС), Державної податкової служби (далі – ДПС) про:

визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 31 липня 2024 року №11522132/43336732 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної від 12 квітня 2023 року;

зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 12 квітня 2023 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 31 липня 2024 року №11522132/43336732 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної ТОВ “ОКТАНТРЕЙД” №2 від 12 квітня 2023 року на користь ТОВ “ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД” за господарською операцією з отримання попередньої оплати у сумі 1017082 один мільйон сімнадцять тисяч вісімдесят дві) грн. 08 коп., в т.ч. ПДВ - 66538,08 грн.

Зобов`язано ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ “ОКТАНТРЕЙД” №2 від 12 квітня 2023 року на користь ТОВ “ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД” за господарською операцією з постачання пального , оформлену на суму 1017082 один мільйон сімнадцять тисяч вісімдесят дві) грн. 08 коп., в т.ч. ПДВ - 66538,08 грн.

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ОКТАНТРЕЙД” витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2400,00 гривень.

Стягнуто з Державної податкової служби України за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ОКТАНТРЕЙД” витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2400,00 гривень.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати додаткове рішення з підстав неправильності та неповноти дослідження доказів, неправильного застосування норм права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Зазначає, що надані позивачем документи щодо обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу, складені на підставі розрахунків самого позивача та/або адвоката позивача, не підтверджені об`єктивними та належними доказам. Адже, інших документів на підтвердження своєї позиції стороною позивача не надано.

Позивачем не надано жодних документів, які підтверджували би обсяг наданих адвокатом позивачу у даній справі робіт для визначення достовірного розміру витрат на правничу допомогу, що підтверджували б фактичний розмір таких витрат (договір надання послуг, акти прийому-передачі виконаних робіт/послуг, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, з вказанням часу, затраченого ним на виконання конкретної роботи, здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тощо).

Позивачем до матеріалів судової справи не надано жодного належного та об`єктивного доказу на підтвердження того, що гонорар адвоката є розумним та враховує дійсно витрачений адвокатом час щодо підготовки у даній справі.

Вважає, що розмір зазначених витрат на правничу допомогу у даній справі не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, адже, дана справа є справою незначної складності, а тому витрати на правничу допомогу у зазначеному позивачем розмірі є надлишковими та такими, що не відповідають приписам статті 134 КАС України, і, відповідно, такими, що не підлягають задоволенню.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України, відповідно до якої додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано договір про надання правової допомоги №4/01-2025 від 04 квітня 2025 року, акт наданих послуг №1/4/01-2025 від 02 квітня 2025 року, квитанція до прибуткового касового ордеру №4 від 04 квітня 2025 року.

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру №4 від 04 квітня 2025 року адвокатом отримано від позивача гонорар у сумі 4800,00 грн за послуги згідно з актом №4/01-2025 від 04 квітня 2025 року.

Суд першої інстанції, оцінивши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, визнав понесені позивачем витрати пов`язаними з розглядом цієї справи, а також зазначив про наявність значення справи для позивача, оскільки спірне у справі рішення відповідача стосувалося його господарської операції з контрагентом та впливало на право останнього на формування податкового кредиту, що в свою чергу має значення для репутації позивача.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення задоволеної позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу.

Суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги підтверджено документально, а саме:

договором про надання правової допомоги від 21 січня 2025 року № 4/01-2025, укладеним між ТОВ «Октантрейд» та адвокатом Горіним О.О., предметом якого є надання правничої допомоги щодо оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної від 31 липня 2024 року №11522132/43336732;

актом наданих послуг від 02 квітня 2025 року №4/01-2025, відповідно до якого ТОВ «Октантрейд» прийнято надані послуги вартістю 4800,00 грн, які складаються з правового аналізу документації – 800 грн; зустрічі-консультації, узгодження правової позиції – 400 грн, збору доказів, підготовки проекту позову, консультацій з подання позову через підсистему «Електронний суд» – 1600 грн, підготовки відповідей на відзиви – 2000 грн;

квитанцією до прибуткового касового ордеру №4 від 04 квітня 2025 року на суму 4800,00 грн.

За приписами пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС).

За змістом частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 139 КАС України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За положеннями частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України встановлено вимоги до визначення розміру витрат на оплату послуг адвоката, який має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, на підтвердження власне факту надання професійної правничої допомоги, її складу та розміру сторона має надати документи про підтвердження обсягу надання такої допомоги, фактичного часу, витраченого адвокатом на здійснення тих чи інших дій в межах заявленого спору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15 та від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд враховує рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду заявником документів, їх значення для спору, та доходить до висновку, що стягнутий на користь позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу (4800,00 грн) є співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відтак, стягнута судом першої інстанції сума правничої допомогу є розумною і необхідною, такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для позивача.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище висновками суду стосовно необхідності врахування критерію співмірності витрат на правничу допомогу із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для позивача.

Також судом враховано такий критерій, як фактичність та неминучість (необхідність) понесених витрат на професійну правничу допомогу, адже понесені позивачем витрати на правничу допомогу безпосередньо стосувались питання оскарження рішення контролюючого органу, яке безпосередньо впливало на права та обов`язки платника податку.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, додаткове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування додаткового рішення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року в справі № 160/2857/25 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року в справі № 160/2857/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Октантрейд» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення 21 квітня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов