Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №160/12006/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/12006/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 – Ляшенко М.Г. про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної установи «Український державний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», у якому позивач просить:

- визнати дії Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» протиправними;

- скасувати рішення Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» № 3723 від 19.03.2025;

- зобов`язати Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» провести новий огляд, у відповідності до чинного законодавства, із встановленням групи інвалідності.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року у задоволені позову відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2026 року апеляційну скаргу задоволено.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року скасовано та прийнято у справі нове судове рішення.

Позов задоволено.

Визнано дії Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» протиправними.

Скасовано рішення Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» № 3723 від 19.03.2025.

Зобов`язано Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» провести новий огляд, у відповідності до чинного законодавства, із встановленням групи інвалідності.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 2 665,20 грн.

В подальшому до Третього апеляційного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення у даній справі, в якій заявник просить ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у справі на загальну суму 18 125,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань.

У відповідності до вимог статті 311 КАС України заява розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав ухвалення додаткового судового рішення.

Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.

Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення витрат.

Частина 4 статті 134 КАС України передбачає, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 134 КАС України, в разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 статті 134 КАС України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини 3 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (за умови попередження про це до прийняття рішення по суті).

Аналогічний висновок щодо застосовування норм процесуального права, викладений в постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №620/2936/20.

Згідно матеріалів справи в позовній заяві, тобто до прийняття рішення по суті, представником позивача зроблено письмову заяву про те, що просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду винесена 17.03.2026, заява про ухвалення додаткового рішення подана до суду 19.03.2026.

Отже, представником позивача дотримано процедуру звернення до суду із заявою про стягнення додаткових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо сум витрат, які підлягають стягненню на користь позивача слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що відповідно до договору про надання правової допомоги від 01 жовтня 2024 року Адвокатське бюро «Кияненко та партнери», в особі керівника Кияненко Дар`ї Олегівни та Сікіда Віталій Анатолійович уклали цей договір, відповідно до п.п.1.2 якого виконавець надає замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього перед фізичними особами, в органах державної влади, органах прокуратури, МВС та СБУ, державної виконавчої служби, на підприємствах в установах організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних адміністративних та господарських судах України усіх інстанції, зокрема у цивільних, господарських та адміністративних справах, у справах про адміністративні правопорушення, у справах окремого та наказового провадження, в кримінальному провадженні, в том числі оскарження дій та бездіяльності службових та посадових осіб. А також представляє інтереси замовника в судах, в органах прокуратури, МВС та СБУ під час досудового та судового слідства, кримінально провадження, у справах про адміністративні правопорушення, подає заяви, клопотання, пояснення, докази та вчиняти інші дії щодо захисту прав та інтересів замовника.

Відповідно до п. 3.1 цього договору за правову допомогу, передбачену в п.п.1.2. замовник сплачує виконавцю винагороду за домовленістю сторін у розмірі 2 500,00 грн за годину роботи виконавця.

18.03.2026 сторони Актом прийому виконаних робіт згідно договору від 01.10.2024 підтвердили, що Адвокатське бюро «Кияненко та партнери», в особі керівника Кияненко Дар`ї Олегівни та ОСОБА_1 у період з 13.02.2025 по 18.03.2026 відповідно до умов договору про надання правової допомоги №01/10-2024 від 01.10.2024 надало замовнику такі юридичні послуги:

- підготовка та подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовної заяви – 4 год;

- підготовка та подання апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 – 3,25 год.

Разом з цим надано касовий чек №3133030841 від 02.10.2024 на суму 12 500,00 грн з зазначенням «Авансова сплата за послуги надання правової допомоги Сікіда В.А., згідно договору від 01.10.2024».

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 по справі №922/2685/19.

З огляду на вказані норми, колегія суддів вважає, що позивач має право на відшкодування витрат на правничу допомогу.

Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що заявлена представником позивача сума понесених позивачем витрат на правову допомогу є завищеною.

Колегія суддів зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, керуючись критеріями, що визначені частинами 7, 8, 9 ст. 139 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 02.09.2020 по справі №826/4959/16 вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися у тому числі через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Відповідно до матеріалів справи, судом апеляційної інстанції встановлено, шо дана справа в суді першої інстанції розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження). В суді апеляційної інстанції розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, якими позивач підтверджує вартість понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції вважає, що визначена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та на стадії апеляційного перегляду справи, яка підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, у розмірі 18 125,00 грн є неспівмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що проаналізувавши вищевказане та враховуючи рівень складності саме цієї справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені судові витрати на загальну суму 7 000,00 грн, з яких 5 000,00 грн за надання правничої допомоги в суді першої інстанції та 2 000,00 грн за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 139, 143, 252, 311, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 – Ляшенко М.Г. задовольнити частково.

Ухвалити додаткову постанову у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 7 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров

суддя О.В. Головко