Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №280/9655/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 280/9655/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року (суддя Артоуз Олеся Олександрівна) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 084450010962 від 14.10.2025 про відмову у призначенні пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області врахувати ОСОБА_1 страховий стаж за період роботи в колгоспі з 01.08.1989 по 08.07.1992 згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_1 від 01.08.1989 та період проходження військової служби участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 27.02.2022 по 11.06.2022, на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 084450010962 від 14.10.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , період роботи в колгоспі з 01.08.1989 по 08.07.1992 згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 01.08.1989 та період проходження військової служби участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 27.02.2022 по 11.06.2022, на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 07.10.2025 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

В порядку екстериторіальності заява була розглянута ГУ ПФУ в Рівненській області, яким прийнято рішення від 14.10.2025 № 084450010962 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Відповідно до вказаного рішення загальний страховий стаж - 18 років 11 місяців 23 дні. Результати розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 02.07.1982 по 08.07.1992 згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 01.08.1989, оскільки відсутня довідка щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (довідка про кількість встановленого мінімуму та відпрацьованих вихододнів).

Не погодившись з таким рішенням відповідача та вважаючи протиправним не зарахування періоду проходження військової служби з розрахунку один місяць служби за три місяці, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 24 Закону Закон № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно зі статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 (далі Порядок № 310).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 310 трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних положень).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 310 всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Пункт 8 Порядку № 310 визначає, що трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Цією постановою також затверджений зразок трудової книжки колгоспника, який передбачає, що трудова книжка колгоспника містить окремі розділи, зокрема: ІІІ «членство в колгоспі», де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV «відомості про роботу» відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V «трудова участь у громадському господарстві» встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Верховний Суд у постанові від 12 червня 2024 року, прийнятій у справі № 120/2366/21-а, аналізуючи зміст статей 56, 62 Закону № 1788-XII та положень Порядку № 310 зробив висновок, що зміст наведених норм свідчить, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема, про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

З копії трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 01.08.1989, яка видана на ім`я ОСОБА_1 , судом встановлено, що вона містить такі записи за спірні періоди: розділ «Членство в колгоспі»: 02.07.1982 – прийнятий в члени колгоспу «ім. Мічуріна»; 08.07.1992 – дозволено вихід із членів колгоспу.

Також суд звертає увагу, що на сторінках 19 трудової книжки колгоспника про трудову участь позивача у громадському господарстві, зокрема, зазначені відпрацьовані трудодні та встановлені мінімуми трудоднів, а саме: за 1989 рік відпрацьованих мінімумів трудової участі за рік - 313 при встановленому мінімумі 270; за 1990 рік відпрацьованих мінімумів трудової участі за рік - 284 при встановленому мінімумі 270; за 1991 рік відпрацьованих мінімумів трудової участі за рік – 310 при встановленому мінімумі 250; за 1992 рік відпрацьованих мінімумів трудової участі за рік – 225 при встановленому мінімумі 165.

Враховуючи, що трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_1 від 01.08.1989 містить записи про трудову участь у громадському господарстві, а саме виконання позивачем встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві у спірний період, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача про необхідність надання довідки про кількість встановленого мінімуму та відпрацьованих вихододнів, а відтак період з 01.08.1989 по 08.07.1992 має бути зарахований до страхового стажу позивача.

Щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 27.02.2022 по 11.06.2022 на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці, згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України від 22.05.2025 № 253, виданою Військовою частиною НОМЕР_2 , ОСОБА_1 дійсно у період з 27.02.2022 по 11.06.2022 брав участь у відповідних заходах.

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Пунктом 2.3 розділу II Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 530 від 14 серпня 2014 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 року за № 1294/26071, визначено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу), один місяць служби за три місяці, зокрема участь у бойових діях у воєнний час; період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення.

Верховний суд у постанові від 19 березня 2026 року у справі № 200/8094/24 зауважив, що пункт 2.3 Положення № 530, прийнятий на виконання Закону №2262-ХІІ, є підзаконним нормативним актом, який деталізує механізм обчислення вислуги років і прямо виключає його застосування до пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу.

Отже, наведені норми не встановлюють і не можуть встановлювати правил кратного обчислення страхового стажу для цілей призначення пенсії відповідно до Закону № 1058-IV.

Суд також зауважив, що пункт 2.3 Положення № 530 прямо встановлює застосування пільгового порядку обчислення вислуги років для відповідних пенсій, проте «крім пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу». Отже, сам підзаконний нормативний акт, на який покликається скаржник, містить пряму вказівку на неможливість поширення механізму кратного обчислення на пенсії, що призначаються відповідно до Закону № 1058-IV. Ігнорування цього застереження призвело б до застосування норми всупереч її буквальному змісту та законодавчому призначенню. Таким чином, довід скаржника про необхідність застосування пункту 2.3 Положення № 530 до спірних правовідносин є суперечливим та не відповідає буквальному змісту і системному аналізу відповідного нормативного регулювання.

Колегія суддів Верховного Суду також відхилила посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 348/347/17, від 30 липня 2019 року у справі № 346/1454/17, від 02 квітня 2020 року у справі № 185/4140/17, від 16 червня 2020 року у справі №185/7049/16-а, від 18 січня 2023 року у справі № 1.380.2019.003739, з огляду на те що, у відповідних справах суд виходив із положень законодавства, яке регулює зарахування часу проходження військової служби до трудового стажу та вислуги років, а також застосував норми статті 57 Закону № 1788-ХІІ та пункту 2.3 Положення № 530 без урахування спеціальних обмежень, встановлених частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV.

Застосовуючи наведені висновки Верховного Суду, суд апеляційної інстанції зазначає про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року в адміністративній справі № 280/9655/25 скасувати в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 27.02.2022 по 11.06.2022, на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці.

У задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з 21 квітня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.

Повна постанова складена 21 квітня 2026 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров