Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №340/3022/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 340/3022/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року у справі №340/3022/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 09 травня 2025 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не зарахування періоди роботи за 1985-1992 роки до страхового стажу позивача при призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи за 1985-1992 роки. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06.03.2025 року №112750008407 в частині не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в колгоспі за 1985-1992 роки.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.01.2025 року про призначення пенсії за віком та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що копією трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 01.01.1984 року, архівною довідкою від 09.11.2023 року №115, архівною довідкою від 09.11.2023 року №116 підтверджується право позивача на зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 в колгоспі за 1985-1992 роки.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржило його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 в колгоспі за 1985-1992 роки згідно з довідкою №115 від 09.11.2023 не має, оскільки ПІП зазначено скорочено, тому довідка потребує перевірки на відповідність первинним документам.

Позивач не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 17.01.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області як територіального управління Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком.

Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 року № 339/35961, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, який рішенням від 06.03.2025 року №112750008407 (на заміну рішення від 24.01.2025 року №112750008407) відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю у нього необхідного страхового стажу.

При цьому за результатом розгляду документів, доданих до заяви від 17.01.2025 року, до страхового стажу позивача не зараховано:

- період роботи в колгоспі за 1985-1992, згідно довідки №115 від 09.11.2023, оскільки ПІП зазначено скорочено, тому довідка потребує перевірки на відповідність первинним документам;

- період проходження військової служби з 01.04.1983 по 23.04.1985, згідно військового квитка НОМЕР_2 від 01.04.1983, оскільки виправлена дата закінчення військової служби (а.с.90, 94). Правомірність дій пенсійного органу щодо не зарахування до страхового стажу позивач періоду роботи в колгоспі за 1985-1992 є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо розгляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону України Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - основним документом, що підтверджує стаж роботи.

За приписами постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що основним документам, на підставі якого органи ПФУ перевіряють наявність трудового стажу особи, є трудова книжка.

З копії трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 01.01.1984 року вбачається, що у ній містяться записи про те, що позивач, зокрема у 1985-1992 роках, працював в колгоспі ім. Леніна (в подальшому КСП «Нове життя» – КСП «Дружба») (а.с.62-63).

Згідно із копією архівної довідки від 09.11.2023 року №115, виданої Трудовим архівом виконавчого комітету Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про стаж роботи ОСОБА_1 у колгоспі ім. Леніна у 1985-1992 роках, у документах архівного фонду колгоспу ім. Леніна у книгах нарахування заробітної плати за період з 1985 р. по 1992 р. є відомості про заробітну плату та кількість відпрацьованих вихододнів ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 (у 1985 р.), ОСОБА_2 (у 1986 р.), ОСОБА_1 (у 1987 р.), ОСОБА_3 (у 1988 р.), ОСОБА_2 (у 1989 р.), згідно ПІП вказано російською мовою) (а.с.86).

Згідно із копією архівної довідки від 09.11.2023 року №116, виданої Трудовим архівом виконавчого комітету Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, Трудовий архів повідомляє, що в частково збережених документах архівного фонду колгоспу ім. Леніна Новопразької селищної ради, в книгах обліку нарахування заробітної плати за період з 1985 року по 1992 рік серед чисельності працівників іншого працівника з прізвищем ОСОБА_1 немає (а.с.81). Враховуючи те, що записи трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 містять інформацію про роботу позивача в колгоспі у 1985-1992 роки, при цьому пенсійний орган в рішенні №112750008407 не вказав про будь-які, на його думку, недоліки такої трудової книжки, а також не зазначив підстав того, чому такі періоди трудової діяльності позивача не можуть бути зараховані на підставі трудової книжки, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.

Щодо доводів пенсійного органу про те, що не враховано вищезазначені періоди роботи до страхового стажу позивача з огляду на те, що у довідці №115 від 09.11.2023, зазначено скорочено прізвище, ім`я та по батькові заявника, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Архівні довідки видаються на підставі первинних документів, що були передані до відповідного архіву.

Тобто, при видачі архівної довідки в ній зазначається інформація, в тому числі із скороченнями, що міститься в оригіналах первинних документів, що передалися на зберігання.

Зважаючи на те, що архівна довідка є документом, що несе інформацію, що міститься в первинних документах, без будь-яких доповнень, суд апеляційної інстанції вважає, що застосування роботодавцем скорочень не може бути наслідком відмови працівнику в реалізації права на зарахування страхового стажу за такий період роботи.

Також відповідач відмовлячи у врахуванні вищезазначеної довідки вказує на те, що довідка потребує перевірки на відповідність первинним документам. З приводу цього слід зазначити наступне.

За умовами частини 3 статті 44 Закону України № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Тобто, у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами або архівних установ.

За наведених обставин, суд зазначає, що відповідач після отримання заяви позивача від 17.01.2025 року не був позбавлений права перевірити інформацію, яка зазначена у трудовій книжці та інших документах позивача, як того вимагає частина 3 статті 44 Закону №1058-IV, натомість доказів того, що пенсійним органом було вжито заходів на реалізацію вимог статті 44 Закону №1058-IV починаючи з 17.01.2025 відповідачем до суду не надано.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року у справі №340/3022/25 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року у справі №340/3022/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко