Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №214/7043/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 214/7043/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 21.01.2026 ( суддя Попов В.В. в адміністративній справі №214/7043/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Інспектору 3 взводу 1 роти 2 батальйону Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП лейтенанту поліції Курманаєву Олександру Сергійовичу про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, звернувся до суду із адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, Інспектору 3 взводу 1 роти 2 батальйону Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП лейтенанту поліції Курманаєву Олександру Сергійовичу, в якому просить скасувати постанову серії ЕНА №5078117 від 27.06.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у розмірі 3 400 грн. 00 коп. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором 3 взводу 1 роти 2 батальйону Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП лейтенантом поліції Курманаєвим Олександром Сергійовичем, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

В обґрунтування позову зазначено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №5078117 від 27.06.2025 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, 27 червня 2025 року, о 02 години 34 хвилин, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Електросамокатом, рухаючись по вул. Свято-Миколаївська, 44/13, у м. Кривому Розі, без посвідчення водія відповідної категорії А1, тобто його ніколи не отримував, чим порушив пункт 2.1 (а) ПДР України та тим самим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП (відеофіксація 474748, 474777). Однак, із оскаржуваною постановою позивач не згоден, вважає її необґрунтованою та протиправною, оскільки така була складена із грубим порушенням законодавства, порушенням права на захист та у зв`язку із тим, ОСОБА_1 не керував указаним у ній транспортним засобом. Так, як убачається із відеозапису, який було витребувано адвокатом на адвокатський запит, 27 червня 2025 року ОСОБА_1 був грубо затриманий працівником поліції та до нього були застосовані кайданки. Після затримання, в порушення вимог КУпАП, ОСОБА_1 не було надано право на захист та не повідомлений адвокат з Центру правової допомоги. Після затримання та доставляння ОСОБА_1 до ТЦК, працівники поліції зрозуміли, що ОСОБА_1 вимагає дотримання його прав та наголошує на незаконному затриманні, а також вимагає звільнення, працівники поліції вирішили скласти постанову про адміністративне правопорушення, начебто за те, що він керував транспортним засобом – електросамокатом. Між тим, як убачається із первісних пояснень ОСОБА_1 та із відеозапису із нагрудних камер працівників поліції, самокатом керувала дівчина, яка була із ОСОБА_1 . Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, відтак, останній не зобов`язаний мати будь якого посвідчення. Окрім того, працівники поліції не довели будь-якими доказами та не долучили до матеріалів справи документів про те, що вказаний самокат – є транспортним засобом та потребує взагалі наявності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 21.01.2026 позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ухвалення рішення з невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи своєї скарги, апелянт посилається на те, що під час винесення оскаржуваного рішення відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом та з огляду на встановлений факт скоєного правопорушення, обґрунтовано виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Справа судом апеляційної інстанції розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що згідно спірної постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5078117 від 27.06.2025 року, 27 червня 2025 року, 02 годині 34 хвилин, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом електросамокатом «Inmotion E-Scoote», рухаючись по вул. Свято-Миколаївська у м. Кривому Розі, без посвідчення водія відповідної категорії А1, тобто його ніколи не отримував, чим порушив пункт 2.1 (а) ПДР України та тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП (відеофіксація 474748, 4740777).

Окрім того, як убачається із постанови Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.09.2025 року по справі №216/5552/25, яка набула законної сили, у відношенні ОСОБА_1 було також складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 373827 від 27.06.2025 року, згідно якого, він 27 червня 2025 року, о 02 год. 34 хв., по вул. Свято-Миколаївська, Центрально-Міський район, 44\13, у м. Кривому Розі, керував транспортним засобом електросамокатом «Inmotion E scoote», д.н.з. не зареєстрований, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мовлення та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, чим порушив п. 2.5 ПДР України, у зв`язку з чим його дії було кваліфіковано за ст. 130 КУпАП.

Між тим, відповідно до цієї ж постанови Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.09.2025 року по справі №216/5552/25, яка набула законної сили, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 130 КУпАП, було закрито, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Разом з тим, у цій же постанові зазначено, що судом встановлено, що до письмових матеріалів справи не долучено будь-яких доказів, які б підтверджували керування транспортним засобом ОСОБА_1 .

Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Так, відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу якими, зокрема, передбачено, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з п.1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Підпунктами "а", "б" п.2.1. ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб.

За змістом п.п. «а» п.2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Частиною 2 ст.126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Статтею 251 КУпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кіно-зйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, частини перша, друга і четверта статті 126). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до по-кладених на них повноважень.

У відповідності до вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11. 2015 № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорож-нього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п. 4 розділ 1 Інструкції).

Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірні-стю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За правилами статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до наданої відповідачем інформації щодо технічних характеристик електросамоката «Inmotion E-Scoote», останній має наступні технічні характеристики: потужність електро-двигуна - 0,5 кВТ (500 Вт), максимальна швидкість 30 км/год.

Відповідно до ч.1 ст.78 КАС України: Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо до-стовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників спра-ви, їх представників.

Позивач наполягає, що відповідачем під час винесення постанови не було враховано те, що транспортний засіб, яким він керував, не потребує відповідної категорії прав, оскільки він був на електротязі потужністю до 3 кВт.

Згідно п. 2.13. ПДР право на керування транспортними засобами особам може бути надано: мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії А1,А) з 16 річного віку, транспортні засоби належать до таких категорій, зокрема, А1 мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см. або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Правила дорожнього руху України визначають, що учасником дорожнього руху є особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.

Також слід зазначити, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

При цьому законодавець не обмежує нижньою межею потужність електродвигуна для вирішення питання щодо отримання прав на керування двоколісним транспортним засобом, а відрізняє виключно верхню межу, яка впливає на різні категорії прав (А1 або А).

Тобто, водій, реалізувавши своє право володіти та/або керувати будь-яким транспортним засобом, автоматично погодився виконувати додатково покладені на нього обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України. Тому обсяг адміністративної відповідальності водія електричного самоката, електричного велосипеда, електричного скутера, гіроскутера за статтею 126 КУпАП жодним чином не відрізняється від обсягу відповідальності за цією ж статтею інших водіїв механічних транспортних засобів.

Враховуючи, що позивач, керуючи електросамокатом «Inmotion E-Scoote», рухався по дорозі, він був учасником дорожнього руху, а тому зобов`язаний керуватись Правилами дорожнього руху України, зокрема неухильно виконувати вимоги п.2.5 ПДР.

Відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водночас, в ході розгляду справи відповідачем на підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення надано відеозапис щодо обставин притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що відомості про технічний засіб, яким здійснено відеозаписи, не внесені до оскаржуваної постанови. Крім того, графа 7 «до постанови додаються» не містить жодних позначень, які б вказували, що правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП вчинене позивачем та було зафіксовано в будь-який спосіб, окрім зазначення в самій постанові.

Разом з тим, приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис, у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, з точки зору процесуального законодавства (ст. 70 КАС України), не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Також, колегія суддів зауважує про процесуальний обов`язок відповідача, передбачений ч. 2 ст. 77 КАС України, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Колегія суддів зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення, оскільки унеможливлює врахування судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, наданого відповідачем відеозапису в якості доказу.

Інших доказів вчинення позивачем порушення п.п. «а» п. 2.1 ПДР, крім відеозапису (пояснень водія, показань свідків тощо), відповідачами та третьою особою до матеріалів справи не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вчинення позивачем порушення п.п. «а» п. 2.1 ПДР не підтверджено належними і допустимими доказами, у зв`язку з чим приходить до висновку, що оскаржувана постанова серії ЕНА №5078117 від 27.06.2025 є неправомірною та підлягає скасуванню.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 05.03.2020 по справі № 607/7987/17, від 02.12.2019 по справі 766/16904/16-а, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 24.01.2019 по справі № 428/2769/17, від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, яка є обов`язковою для врахування в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, однак з інших підстав та мотивів викладених у даній постанові.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.

Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 21.01.2026 в адміністративній справі №214/7043/25 змінити в частині мотивів і підстав задоволення позову.

В іншій частині рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 21.01.2026 в адміністративній справі №214/7043/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 13 квітня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко