Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №520/28953/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 р. Справа № 520/28953/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 у справі № 520/28953/25

за позовом ОСОБА_1

до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області (далі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області за запитом позивача від 23 жовтня 2025 року, а саме: Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області не надана інформація у формі копії розпорядження про визначення помічника судді - Валентини Верещак відповідальною особою з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої цим Законом; не надання інформації про підтвердження наявності на листах від 22.10.2025 №175/3862/22/2/185/5125 електронного підпису та/або електронної печатки помічника судді - Валентини Верещак.

- зобов`язати Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області надати інформацію за запитом позивача від 23 жовтня 2025 року.

В обґрунтування позову зазначив, що 23 жовтня 2025 року відповідно до ст. 32 Конституції України, Законів України «Про звернення громадян» (далі – Закон №393/96-ВР), «Про захист персональних даних» (далі – Закон №2297-VI), «Про доступ до публічної інформації» (далі – Закон №2939-VI) Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області засобами електронного зв`язку із застосуванням КЕП на електронну адресу inbox@pvm.dp.court.gov.ua ним було подано запит надати інформацію у формі копії розпорядження про визначення помічника судді - Валентину Верещак відповідальною особою з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої цим Законом. Також, він просив надати інформацію про підтвердження наявності на листах 22.10.2025 №175/3862/22/2/185/5125 електронного підпису та/або електронної печатки помічника судді - Валентини Верещак.

Ігноруючи вимоги Закону №2939-VI, листом голови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Мар`яна Мицика від 30.10.2025 № 05-04/14225, надісланого електронною поштою, на переконання позивача, йому фактично відмовлено у задоволенні його запиту на інформацію, чим порушені його право на інформацію.

Представник відповідача надав до суду відзив, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував. Зазначив, що 02 жовтня 2025 року на адресу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшли запити від ОСОБА_1 про отримання інформації по цивільній справі №175/3862/22. Цивільна справа №175/3862/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики від 07 травня 2019 року у розмірі 61580 грн. знаходиться в провадженні судді Болдирєвої У.М. Питання, які були порушені у запитах від 02 жовтня 2025 року, не стосуються управлінської діяльності Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області як суб`єкта владних повноважень - розпорядника публічної інформації поза межами процедур відправлення правосуддя, а стосуються саме відправлення правосуддя конкретним суддею суду першої інстанції у межах конкретної цивільної справи. Оскільки запити на отримання інформації по справі не підлягали вирішенню у відповідності до приписів Закону №2939-VI, тому вказані запити було передано судді Болдирєвій У.М. для надання відповідей. За резолюцією судді Болдирєвої У.М. було доручено підготувати та надати відповідь на запити від 02 жовтня 2025 помічнику судді – Верещак В.О., у зв`язку з чим ОСОБА_1 було надано відповідь на його запит шляхом надіслання скан-копії відповіді.

Відповідач зауважив, що 30 жовтня 2025 року за вих. №05-04/142/25 ОСОБА_1 було надано відповідь на його запит від 24 жовтня 2025 року, в якому він просив надати інформацію у формі копії розпорядження про визначення помічника судді - Валентини Верещак відповідальною особою з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої цим Законом та надати інформацію про підтвердження наявності на листах від 22.10.2025 №175/3862/22/2/185/5125 електронного підпису та/або електронної печатки помічника судді - Валентини Верещак.

Вважає, що доводи ОСОБА_1 , викладені в позовній заяві, є його власним тлумаченням законодавства, оскільки Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області правильно, повно та всебічно надано відповідь на запит позивача.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставини, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Зазначив, що, незважаючи на вимоги діючого законодавства про інформацію, листом голови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області - Мар`яна МИЦАКА від 30.10.2025 №05-04/142/25, надісланого електронною поштою, апелянту фактично відмовлено у задоволенні його запиту на інформацію від 23 жовтня 2025 року, чим порушені його право на інформацію.

Наголошує, що посилання у оскаржуваному рішенні на те, що за резолюцією судді Болдирєвої У.М. було доручено підготувати та надати відповідь на запити від 02 жовтня 2025 помічнику судді - Верещак В.О. не виправдовує відповідача.

Звернув увагу, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції підтвердив, що відповідальною особою за направлення вихідної кореспонденції, закріпленої кваліфікованим електронним підписом, в Павлоградському міськрайонному суді Дніпропетровської області є провідний спеціаліст. Помічник судді не має повноважень на направлення вихідної кореспонденції на електронну пошту з накладенням кваліфікованого електронного підпису.

Крім того апелянт зауважив, що відповідачем не надано йому запитувану інформацію у формі копії розпорядження про визначення помічника судді - Валентину Верещак відповідальною особою з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої цим Законом. Також, не надано інформацію про підтвердження наявності на листах 22.10.2025 №175/3862/22/2/185/5125 електронного підпису та/або електронної печатки помічника судді - Валентини Верещак.

Вважає, що суд першої інстанції, не розібравшись у предметі позову, в оскаржуваному рішенні зазначив необґрунтовані висновки про те, що Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області діяв правомірно та виключно в межах визначеної законом компетенції, забезпечивши реалізацію права запитувача на доступ до публічної інформації у спосіб, прямо передбачений Законом №2939-VI.

Також, на переконання апелянта, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції невірно посилається на те, що предметом даного позову є розгляд питання щодо дотримання відповідачем норм чинного законодавства у сфері звернення громадян та надання публічної інформації, а не вирішення питання щодо наявності або відсутності повноважень посадових осіб відповідача на накладання КЕП або направлення відповідей, що суперечить фактичним обставинам на матеріалам справи.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 02 жовтня 2025 року відповідно до положень статті 32 Основного Закону України, Законів України «Про звернення громадян», «Про захист персональних даних», «Про доступ до публічної інформації», Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області засобами електронного зв`язку із застосуванням КЕП на електронну адресу inbox@pvm.dp.court.gov.ua ОСОБА_1 подано два запити з проханням надати інформацію у формі копії супровідного листа про направлення до експертної установи матеріалів цивільної справи №175/3862/22 та копії запиту ВІДДІЛУ ПРИМУСОВОГО ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ, зареєстрованому 23.09.2025 року за №39673/25-Вх ПРО НАДАННЯ ІНФОРМАЦІЇ ПО СПРАВІ 175/3862/22, а також копії відповіді на цей запит.

22 жовтня 2025 року на електронну пошту позивача від Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надіслано два листа за одним і тим же номером та датою, а саме: 22.10.2025 №175/3862/22/2/185/5125 із зазначенням автора - помічник судді - Валентина Верещак.

Після чого, 23 жовтня 2025 року відповідно до статті 32 Конституції України, Законів України «Про звернення громадян», «Про захист персональних даних», «Про доступ до публічної інформації» Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області засобами електронного зв`язку із застосуванням КЕП на електронну адресу inbox@pvm.dp.court.gov.ua позивачем подано запит надати інформацію у формі копії розпорядження про визначення помічника судді - Валентину Верещак відповідальною особою з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої цим Законом. Надати інформацію про підтвердження наявності на листах 22.10.2025 №175/3862/22/2/185/5125 електронного підпису та/або електронної печатки помічника судді - Валентини Верещак.

Позивачу було надано відповідь вих. №05-04/142/25 від 30.10.2025, в якій повідомлено наступне: " 02.10.2025 на адресу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшли від ОСОБА_1 два запити на отримання інформації по цивільній справі № 175/3862/22, яка знаходиться в провадженні судді Болдирєвої У.М.

Питання, які були порушені у зазначених запитах, не стосуються управлінської діяльності Павлоградського міськрайонного міськрайонного суду Дніпропетровської області як суб`єкта владних повноважень - розпорядника публічної інформації поза межами процедур відправлення правосуддя, а стосуються саме відправлення правосуддя конкретним суддею суду першої інстанції у межах конкретної цивільної справи.

Відповідно до своєї посадової інструкції помічник судді бере участь у попередній підготовці судових справ до розгляду, в оформленні судових справ, за дорученням судді готує проекти судових рішень, запитів, листів, інших матеріалів, пов`язаних із розглядом конкретної справи, виконує інші доручення голови суду, судді та керівника апарату суду, що стосуються організації розгляду судових справ.

За резолюцією судді Болдирєвої У.М. було доручено підготувати та надати відповідь на вищевказані запити від 02.10.2025 помічнику судді - Верещак В.О.

Відповідальною особою за направлення вихідної кореспонденції, закріпленої кваліфікованим електронним підписом, в Павлоградському міськрайонному суді Дніпропетровської області є провідний спеціаліст".

Позивач вважає, що відповідач, ігноруючи вимоги Закону №2939-VI, фактично відмовив йому у задоволенні його запиту на інформацію від 23 жовтня 2025 року, чим порушив його права на інформацію, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області діяв правомірно та виключно в межах визначеної законом компетенції, забезпечивши реалізацію права запитувача на доступ до публічної інформації у спосіб, прямо передбачений Законом №2939-VI. Підстави для визнання дій відповідача протиправними або такими, що порушують права та законні інтереси позивача, відсутні.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що предметом даного позову є розгляд питання щодо дотримання відповідачем норм чинного законодавства у сфері звернення громадян та надання публічної інформації, а не вирішення питання щодо наявності або відсутності повноважень посадових осіб відповідача на накладання КЕП або направлення відповідей.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України від 02.10.1992 №2657-XII "Про інформацію" (далі - Закон №2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом №2939-VI.

За приписами статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Отже, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним виключно суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків та володіти яким у подальшому може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини 1 статті 5 Закону №2939-VI).

Порядок оформлення запитів на інформацію визначено статтею 19 Закону №2939-VI, відповідно до якої запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Положеннями статті 12 Закону №2939-VI окреслено коло суб`єктів відносин у сфері доступу до публічної інформації, до яких законодавець відносить: запитувачів інформації - фізичних, юридичних осіб, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядників інформації - суб`єктів, визначених у статті 13 цього Закону; структурні підрозділи або відповідальних осіб з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Так, відповідно до статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;

5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, юридичних осіб публічного права з числа розпорядників інформації, визначених у пункті 5 частини першої цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині надання відповідної інформації за запитами.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Аналіз вищевикладених норм дає підстави для висновку, що розпорядники інформації в межах встановленого Законом строку зобов`язані надавати та оприлюднювати публічну інформацію, зокрема, за запитами на інформацію, незалежно від того, чи стосується ця інформація запитувача інформації особисто.

Верховний Суд у постанові від 02.04.2020 у справі №9901/22/20, аналізуючи норми Закону України «Про доступ до публічної інформації», зазначив, що розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов`язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє.

Тобто, розпорядник може надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, не охоплюється поняттям доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов`язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №9901/925/18.

Колегія суддів зазначає, що згідно з частиною першою статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Частиною 2 статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Відповідно до положень статті 23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів дійшла висновку, що публічна інформація, крім встановлених законом випадків, є відкритою, а доступ до неї може забезпечуватися шляхом надання розпорядником інформації, до яких належать і суб`єкти владних повноважень, у встановлені законом строки інформації за відповідними запитами, зокрема, фізичних осіб, а перелік підстав для відмови в задоволенні запиту на інформацію є вичерпним.

Частиною 2 статті 6 Закону №2939-VІ встановлено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідно до частини 8 статті 6 Закону №2939-VІ обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Отже, відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою (пункт 3 частини 4 статті 22 Закону № 2939-VІ), тобто у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність підстав для обмеження у доступі до публічної інформації, встановлені шляхом застосування «трискладового тесту», передбаченого частиною другою статті 6 Закону №2939-VI. Доступ до інформації може бути обмежено за умови додержання сукупності всіх трьох підстав.

Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових «трискладового тесту» означає, що відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі №806/1959/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №9901/249/19.

Відповідно до Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів, ратифікованої Законом України від 20.05.2020 №631-IX "Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів", Україна взяла на себе відповідальність із виконання зобов`язань щодо забезпечення гарантій права кожному, без дискримінації за будь-якою ознакою, на доступ, зокрема до публічної інформації, за вимогою, до офіційних документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів (частина 1 статті 2).

Приписи статті 5 Конвенції РЄ передбачають опрацювання запитів про доступ до офіційних документів. Зокрема згідно із частиною другою цієї статті запит про доступ до офіційного документу розглядається будь-яким державним органом, в розпорядженні якого знаходиться документ. Якщо державний орган не має у розпорядженні запитуваного офіційного документу або якщо він не уповноважений опрацьовувати цей запит, він повинен, коли це можливо, спрямувати запит чи заявника до компетентного державного органу.

Згідно з частиною першою статті 5 Конвенції РЄ державний орган сприяє заявнику, наскільки це практично можливо, ідентифікувати запитуваний офіційний документ.

У правовідносинах, що склались у даній справі запит ОСОБА_1 від 23 жовтня 2025 року про отримання публічної інформації адресований Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області, який є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 1 частини 1 статті 13 Закону №2923-VI.

Предметом цього спору є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання на запит ОСОБА_1 від 23.10.2025 про доступ до публічної інформації запитуваної ним інформації.

Як свідчать матеріали справи 23 жовтня 2025 року відповідно до статті 32 Конституції України, Законів України «Про звернення громадян», «Про захист персональних даних», «Про доступ до публічної інформації» Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області засобами електронного зв`язку із застосуванням КЕП на електронну адресу inbox@pvm.dp.court.gov.ua позивачем подано запит про надання інформації у формі копії розпорядження про визначення помічника судді - Валентину Верещак відповідальною особою з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої цим Законом та надання інформації про підтвердження наявності на листах 22.10.2025 №175/3862/22/2/185/5125 електронного підпису та/або електронної печатки помічника судді - Валентини Верещак.

Позивачу було надано відповідь вих. №05-04/142/25 від 30.10.2025, в якій повідомлено наступне: "02.10.2025 на адресу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшли від ОСОБА_1 два запити на отримання інформації по цивільній справі № 175/3862/22, яка знаходиться в провадженні судді Болдирєвої У.М.

Питання, які були порушені у зазначених запитах, не стосуються управлінської діяльності Павлоградського міськрайонного міськрайонного суду Дніпропетровської області як суб`єкта владних повноважень - розпорядника публічної інформації поза межами процедур відправлення правосуддя, а стосуються саме відправлення правосуддя конкретним суддею суду першої інстанції у межах конкретної цивільної справи.

Відповідно до своєї посадової інструкції помічник судді бере участь у попередній підготовці судових справ до розгляду, в оформленні судових справ, за дорученням судді готує проекти судових рішень, запитів, листів, інших матеріалів, пов`язаних із розглядом конкретної справи, виконує інші доручення голови суду, судді та керівника апарату суду, що стосуються організації розгляду судових справ.

За резолюцією судді Болдирєвої У.М. було доручено підготувати та надати відповідь на вищевказані запити від 02.10.2025 помічнику судді - Верещак В.О.

Відповідальною особою за направлення вихідної кореспонденції, закріпленої кваліфікованим електронним підписом, в Павлоградському міськрайонному суді Дніпропетровської області є провідний спеціаліст".

Дослідивши зміст листа відповідача вих. №05-04/142/25 від 30.10.2025, колегія суддів дійшла висновку, що вказаний не містить конкретної відповіді по суті поставлених у заяві позивача запитань, що свідчить про неналежний розгляд заяви позивача від 23.10.2025, відповідно ненадання запитуваної позивачем інформації або вмотивованої відмови у наданні такої інформації із повідомленням причин цієї відмови, а також не вчинено дій щодо перенаправлення запиту позивача до органу, який, на думку відповідача, є розпорядником запитуваної інформації.

Колегія суддів звертає увагу на те, що запитувана позивачем інформація - копія розпорядження про призначення відповідальної особи за своєю суттю є публічною інформацією оскільки вона задокументована у процесі виконання відповідачем своїх владних управлінських функцій щодо організації роботи суду.

Отже, відповідач, як розпорядник інформації, отримавши запит, повинен був діяти виключно у межах Закону №2939-VI: у разі наявності запитуваного розпорядження - надати його копію позивачу у встановлений законом строк (не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту); у разі відсутності запитуваного документа - надати обґрунтовану відповідь про відмову у наданні такої інформації із повідомленням причин цієї відмови.

Колегія суддів зазначає, що розпорядник інформації не має права на власний розсуд змінювати предмет запиту.

Надання роз`яснень загального характеру щодо посадових обов`язків помічника судді без надання документа, що підтверджує статус помічника судді - Валентини Верещак, як відповідальної особи з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої Законом, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача у контексті забезпечення права особи на доступ до публічної інформації.

Щодо вимог заявника надати інформацію про підтвердження наявності на листах 22.10.2025 №175/3862/22/2/185/5125 електронного підпису та/або електронної печатки помічника судді - Валентини Верещак, колегія суддів зазначає наступне.

Так, основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів визначено в Законі України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 №851-IV (далі - Закон №851-IV).

Згідно статті 6 Закону №851-IV для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Як передбачено статтею 12 цього ж Закону перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду - із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ (частина 1 статті 10 Закону №851-IV).

У відповідності до статті 1 Закону №851-IV визначено, що термін «посередник» у даному Законі вживається у такому значенні, а саме, посередник - фізична або юридична особа, яка в установленому законодавством порядку здійснює приймання, передавання (доставку), зберігання, перевірку цілісності електронних документів для задоволення власних потреб або надає відповідні послуги за дорученням інших суб`єктів електронного документообігу.

При цьому, за положеннями приведеної вище норми автор електронного документа - це фізична або юридична особа, яка створила електронний документ.

Таким чином, приведеним законом розмежовуються такі поняття як посередник та автор електронного документа, що вказує на існування відмінності між такими суб`єктами електронного документообігу.

Окрім того, місцеві суди під час здійснення електронного обміну документами керуються Тимчасовим порядком обміну офіційними електронними документами між місцевими та апеляційними судами, Державною судовою адміністрацією України, територіальними управліннями Державної судової адміністрації України, підприємствами, що належать до сфери управління Державної судової адміністрації України, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 15.11.2016 №231 (надалі - Порядок №231), яким визначено вимоги до організації обміну офіційними електронними документами із застосуванням електронного цифрового підпису.

У відповідності до пунктів 5-11 Порядку №231 визначено, що оригінал офіційного листа, копію якого необхідно надіслати електронною поштою: підписується уповноваженою особою; реєструється із зазначенням вихідного номера та дати реєстрації; сканується в електронний файл. Електронний примірник офіційного листа підписується уповноваженою особою з використанням ключа електронного цифрового підпису, визначеного цим Порядком; надсилається на офіційну електронну адресу, визначену Положенням або зазначену в офіційному листі; зберігається в автоматизованій системі електронного документообігу.

Відправка електронного примірнику офіційного листа електронною поштою здійснюється тільки після його реєстрації відповідною інструкцією з діловодства та зазначення у ньому вихідного реєстраційного номера і дати реєстрації цього листа.

Після підписання та реєстрації оригінал офіційного листа сканується в PDF-файл.

У разі, якщо електронний файл офіційного листа містить додатки, які знаходяться в окремих файлах, створюється архівний ZIP-файл.

Файл, створений відповідно до вимог пунктів 7, 8 цього Порядку, підписується відповідальною особою з використанням власного ключа електронного цифрового підпису або електронної печатки канцелярії (служби діловодства).

Накладання та перевірка електронного цифрового підпису здійснюється за допомогою програмного комплексу "ПТ Користувач ЦСК-1", інсталяційний файл якого знаходиться на офіційному сайті Акредитованого центру специфікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту Міндоходів.

Тобто, за вимогами Порядку №231 визначено, що електронний файл, створений з оригіналу офіційного листа, перед відправкою підписується відповідальною особою з використанням власного ключа електронного цифрового підпису за допомогою програмного комплексу "ПТ Користувач ЦСК-1".

Оскільки Порядок №231 чітко регламентує алгоритм підписання файлів, відповідач мав технічну можливість перевірити та підтвердити або спростувати наявність ЕЦП на листах від 22.10.2005 №175/3862/22/2/185/5125.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, надаючи відповідь на запит без проведення перевірки наявності електронних реквізитів (ЕЦП/печатки) фактично надав неповну та недостовірну інформацію. Розпорядник обмежився формальним посиланням на те, що питання, які були порушені у запитах, на які було надано зазначені листи, не стосуються управлінської діяльності Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області як суб`єкта владних повноважень - розпорядника публічної інформації поза межами процедур відправлення правосуддя, а стосуються саме відправлення правосуддя конкретним суддею суду першої інстанції у межах конкретної цивільної справи.

Водночас суд апеляційної інстанції зауважує, що питання про наявність чи відсутність ЕЦП на вихідній кореспонденції не є втручанням у сферу правосуддя чи процесуальну діяльність судді. Питання щодо наявності електронного цифрового підпису на вихідній кореспонденції перебуває виключно у площині адміністративного управління та організації електронного документообігу суду. Перевірка таких відомостей є інструментом контролю за дотриманням судом державних стандартів автентичності та юридичної сили офіційної документації, що жодним чином не становить втручання у здійснення правосуддя.

Отже, відповідь відповідача в цій частині не є відповіддю на запит у розумінні Закону №2939-VI, оскільки не містить відомостей про підтвердження або спростування наявності ЕЦП на запитуваних листах.

Оцінюючи сукупність встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ненадання відповідачем запитуваної інформації, щодо наявності ЕЦП на вихідній кореспонденції, а також не надання копії розпорядження про визначення відповідальної особи свідчить про протиправну бездіяльність відповідача як розпорядника публічної інформації.

З огляду на викладене позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 4 частині 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи те, що відповідачем було надано відповідь на запит позивача, проте вказана відповідь не містить відповідей на фактично постановлені у запиті питання, колегія суддів доходить висновку, що для належного та ефективного способу захисту прав позивача, слід зобов`язати Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 23.10.2025 та надати відповідь відповідно до вимог, визначених положеннями Закону України "Про звернення громадян" та Закону України "Про доступ до публічної інформації", з урахуванням висновків суду.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам справи, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 по справі №520/28953/25 прийнято з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не в повній мірі відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, а отже підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 по справі № 520/28953/25 - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області за запитом ОСОБА_1 від 23 жовтня 2025 року, а саме: Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області не надана інформація у формі копії розпорядження про визначення помічника судді - Валентини Верещак відповідальною особою з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої цим Законом; не надання інформації про підтвердження наявності на листах від 22.10.2025 №175/3862/22/2/185/5125 електронного підпису та/або електронної печатки помічника судді - Валентини Верещак.

Зобов`язати Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 23.10.2025 та надати відповідь відповідно до вимог, визначених положеннями Закону України "Про звернення громадян" та Закону України "Про доступ до публічної інформації", з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у постанові.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий