Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №520/24229/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 р. Справа № 520/24229/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської обласної державної (військової) адміністрації на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Чудних С.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, п по справі № 520/24229/25

за позовом ОСОБА_1

до Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та інших категорій громадян, що діє при Харківській обласній державній адміністрації , Харківської обласної державної адміністрації

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, що діє при Харківській обласній державній адміністрації (далі – Комісія, перший відповідач), Харківської обласної військової адміністрації (далі – Харківська ОВА, другий відповідач), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії, оформлене протоколом №5 від 05.08.2025 року, в частині, що стосується відмови ОСОБА_1 у визначені статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

- зобов`язати Комісію прийняти рішення щодо видачі ОСОБА_1 посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» (категорія 3) серії А зеленого кольору, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 "Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 у справі № 520/24229/25 позов – задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян при Харківській обласній державній адміністрації, оформлене протоколом №5 від 05.08.2025 року, в частині, що стосується відмови ОСОБА_1 у визначені статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Зобов`язано Комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян при Харківській обласній державній адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.07.2024 про надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з урахуванням висновків суду по даній справі.

Позов у решті вимог - залишено без задоволення.

Харківська ОВА, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, ненадання оцінки доводам відповідача, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 у справі № 520/24229/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує, що суд першої інстанції формально послався на ст. 10 Закону № 796-XII, однак неправильно її застосував, оскільки позивач не належить до осіб, на яких поширюється дія цієї норми, з огляду на відсутність доказів участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у розумінні закону (виконання робіт у зоні відчуження, участі в евакуації, дезактиваційних роботах тощо).

Наголошує, що надані позивачем документи не підтверджують факту виконання робіт у зоні відчуження, перебування у м. Прип`ять та участі у ліквідації наслідків аварії, а архівні довідки, навпаки, свідчать про відсутність відомостей щодо її роботи у відповідних установах у 1989 році.

Зазначає, що позивач не подав жодного належного первинного документа, передбаченого абз. 5 п. 11 Порядку № 551 (наказу про відрядження, підтверджених архівних довідок тощо), що є обов`язковою умовою для підтвердження статусу учасника ліквідації.

Вказує, що копії документів, долучені до справи, не є належними та допустимими доказами у розумінні ст. 94 КАС України, оскільки не засвідчені належним чином та не підтверджені первинними документами, у зв`язку з чим суд безпідставно визнав їх доказами.

У поданому до суду відзиві на апеляційну скаргу, позивач вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки суд правильно встановив обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про протиправність повторної відмови Комісії.

Позивач наголошує, що факт її роботи у зоні відчуження у 1989 році понад 30 календарних днів підтверджується трудовою книжкою, випискою з наказу, довідками та табелем обліку робочого часу, а тому надані документи є достатніми для підтвердження підстав для визначення відповідного статусу. Також зазначено, що оскаржуване рішення Комісії не містило належного мотивування, не відповідало принципу належного урядування та було прийняте без урахування висновків суду, викладених у попередній справі.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 .

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 позивач уклала шлюб з ОСОБА_2 , який було розірвано 28.01.1993. Після розірвання шлюбу заявнику присвоєно прізвище " ОСОБА_3 " відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 .

21.04.1994 позивач уклала шлюб з ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 .

Згідно з копією наказу №11-К від 22.02.1989 року з 23.02.1989 позивач була прийнята на роботу до Харківського пивоварного заводу №2 на посаду товарознавця відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_5 .

Відповідно до витягу з наказу Республіканського виробничого об`єднання з випуску безалкогольних напоїв, мінеральних вод і пива «УКРМІНВОДПИВОПРОМ» від 29.04.1989 №37 товарознавця Харківського пивоварного заводу № 2 ОСОБА_5 було направлено для ведення складського обліку будівельного виробництва Чорнобильської АЕС з 04.05.1989р. по 14.06.1989р.

Згідно з копією довідки №195 від 03.08.1989 року Харківського виробничого об`єднання пивобезалкогольної промисловості «Харківський пивоварний завод № 2» ОСОБА_5 дійсно працює на Харківському пивоварному заводі №2 на посаді товарознавця і була направлена відповідно до наказу Республіканського ВО «Укрмінводпивопром» №37 від 26 квітня 1989 року у службове відрядження в м. Прип`ять з 04.05.1989 року по 14.06.1989 року для виконання робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до копії довідки №83 від 03.08.1989 року Харківського виробничого об`єднання пивобезалкогольної промисловості «Харківський пивзавод № 2» ОСОБА_5 була безпосередньо зайнята на роботах, передбачених постановою ЦК КПРС, Радою Міністрів СРСР та ВЦРПС від 29.12.1987 р. №14970378 і постановою Ради Міністрів СРСР та Е-ЦРПС від 05 червня 1986 року №665-195, що надають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до списку №1, затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1986 року №1173 з 04 травня 1989 року по 31 травня 1989 року та з 01 червня 1989 року по 14 червня 1989 року. Роботи виконувала в м. Прип`ять, Київської області. За цю роботу ОСОБА_5 була виплачена підвищена заробітна плата.

Згідно виписки із табеля обліку робочого часу заявник працював в м. Прип`ять в травні 1989 року 24 л/дні (192 л/години), в червні 1989 року 12 л/днів (96 л/годин).

23.07.2024 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Управління соціального захисту населення Люботинської міської ради, в якій просила направити документи до Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3.

Доказів того, що до обсягу матеріалів згаданого звернення заявника були включені саме оригінали документів, матеріали справи не містять.

Управління соціального захисту населення Люботинської міської ради поданням від 12.08.2024 №01-39/1109 направило на розгляд Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян документи ОСОБА_1

16.08.2024 за поданням управління соціального захисту населення Люботинської міської ради на засіданні Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, що діє при Харківській обласній державній адміністрації (протокол засідання № 5) була розглянута особова справа ОСОБА_1 у зв`язку з визначенням їй статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до вимог Постанови.

Згідно п. 3 протоколу №5 від 16.08.2024 року суб`єктом владних повноважень - Комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян було прийнято рішення згідно з ст.ст.10 та 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Порядку №551, документів особової справи, яким відмовлено ОСОБА_1 у визначені статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зв`язку з не підтвердженням факту виконання робіт у зоні відчуження у 1989 році.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 року по справі №520/26975/24 за позовом ОСОБА_1 до Комісії з визначення статус`у осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, що діє при Харківській обласній державній адміністрації, Харківської обласної військової адміністрації - визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян при Харківській обласній державній адміністрації, оформлене протоколом №5 від 16.08.2024 року, з частині, що стосується відмови ОСОБА_1 у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Зобов`язано Комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян при Харківській обласній державній адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.07.2024р. про надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з урахуванням висновків суду по даній справі.

Протоколом №5 від 05.08.2025 року Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян прийнято рішення, яким повторно відмовлено ОСОБА_1 у визначені статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зв`язку з не підтвердженням факту виконання робіт у зоні відчуження у 1989 році (відсутні документи, що підтверджують факт виконання робіт у зоні відчуження в 1989 році, а саме наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження).

Не погодившись з відмовою першого відповідача у визначені статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення Комісії є невмотивованим та прийнятим без належної оцінки поданих позивачем документів. Суд зазначив, що надані позивачем докази у сукупності підтверджують її роботу у зоні відчуження у 1989 році понад 30 календарних днів, тоді як відповідач не довів протилежного.

Водночас суд дійшов висновку, що належним способом захисту є скасування рішення Комісії та зобов`язання повторно розглянути заяву, оскільки суд не може підміняти дискреційні повноваження відповідача.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі по тексту - Закон № 796-XII).

Статтею 10 вказаного Закону визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 15 Закону № №796-ХІІ підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

За змістом статті 65 Закону №796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України від 11.07.2018 № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (далі - Постанова № 551).

Згідно з п. 2 Постанови № 551 затверджено нові зразки посвідчень, що видаються особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружині (чоловіку) померлого (померлої) громадянина (громадянки) з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть якого (якої) пов`язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, опікунам дітей (на час опікунства) померлого (померлої) громадянина (громадянки), смерть якого (якої) пов`язана з Чорнобильською катастрофою, згідно з додатками 1-14.

Пунктом 3 Постанови № 551 передбачено дозвіл до 01.01.2019 використовувати для видачі громадянам усіх категорій, визначених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», раніше виготовлені бланки посвідчень за зразками, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501 «Про Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», від 20.01.1997 № 51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», від 21.08.2001 № 1105 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51».

У пункті 7 вказаної Постанови зазначено, що Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям необхідно: забезпечити своєчасну видачу посвідчень і вкладок до них; утворити у місячний строк після набрання чинності цією постановою комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, та затвердити відповідне положення; провести до 1 січня 2020 року заміну посвідчень у зв`язку із затвердженням нових зразків посвідчень: особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1); учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 2 і 3) з числа громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт; особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2), з числа постраждалих від радіаційного опромінення за інших обставин не з власної вини.

Згідно з п. 11 Постанови № 551 посвідчення видаються уповноваженими органами за поданням райдержадміністрацій за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії). Посвідчення видаються, зокрема: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - на підставі одного з таких документів: - довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби); - довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження, у разі потреби - довідки командира військової частини, військового квитка, витягу з особової справи військовослужбовця, завіреного в установленому порядку; особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з Чорнобильською катастрофою.

У разі встановлення регіональними комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії, таке посвідчення на підставі рішення цієї комісії підлягає вилученню уповноваженими органами.

Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний строк з дня надходження необхідних документів до уповноважених органів. Під час заміни посвідчення з однієї категорії на іншу попереднє посвідчення підлягає вилученню уповноваженим органом для подальшого зберігання в особовій справі постраждалої особи.

Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 05.10.2018 № 541 (зі змінами) затверджено Положення про Комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пунктів першого та четвертого зазначеного Положення Комісія з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, (далі Комісія) є постійно діючим колегіальним органом, утвореним головою Харківської обласної державної адміністрації з метою додержання законодавства у сфері соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Комісія відповідно до покладених на неї завдань: розглядає документи, подані органами соціального захисту населення районних державних адміністрацій, міських рад міст обласного значення, Харківської міської ради та об`єднаних територіальних громад Харківської області, та відповідно до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 551, та приймає рішення, яке є підставою для видачі або відмови у видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та вкладок до них.

З аналізу наведених норм слідує, що умовами для отримання посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» (категорія 3) є встановлення факту участі особи у роботах з ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження у 1988–1990 роках тривалістю не менше 30 календарних днів, а також належне документальне підтвердження такого факту шляхом подання одного з документів, визначених пунктом 11 Порядку №551, зокрема довідки про підвищену оплату праці із зазначенням періоду та населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказом або розпорядженням про відрядження, табелями обліку робочого часу тощо), або довідки архівної установи.

При цьому саме наявність первинних чи належним чином підтверджених документів є обов`язковою юридичною підставою для прийняття уповноваженим органом рішення про видачу відповідного посвідчення.

З матеріалів справи вбачається, що наказом №11-К від 22.02.1989 року з 23.02.1989 позивача прийнято на роботу до Харківського пивоварного заводу №2 на посаду товарознавця, що підтверджується копією трудової книжки.

Відповідно до витягу з наказу Республіканського виробничого об`єднання «УКРМІНВОДПИВОПРОМ» від 29.04.1989 №37 позивача направлено для ведення складського обліку будівельного виробництва Чорнобильської АЕС у період з 04.05.1989 по 14.06.198.

Довідкою №195 від 03.08.1989 підтверджується направлення позивача у службове відрядження до м. Прип`ять для виконання робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З довідки №83 від 03.08.1989 встановлено, що позивач була безпосередньо зайнята на роботах у зоні відчуження у вказаний період та виконувала їх у м. Прип`ять Київської області з виплатою підвищеної заробітної плати.

Згідно виписки з табеля обліку робочого часу позивач працювала у зоні відчуження у травні 1989 року 24 календарні дні та у червні 1989 року 12 календарних днів.

Отже, колегія суддів зазначає, що наведені документи у своїй сукупності містять відомості щодо направлення позивача у службове відрядження до зони відчуження та виконання нею робіт у м. Прип`ять у період з 04.05.1989 по 14.06.1989, що за тривалістю перевищує 30 календарних днів, тобто відповідає критеріям, визначеним Закон України № 796-XII.

Однак з огляду на те, що зазначені докази подані у вигляді копій, оцінка їх належності та допустимості підлягає здійсненню з урахуванням вимог процесуального закону щодо підтвердження таких обставин належними та допустимими засобами доказування.

Після звернення позивача із заявою про встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3-ї категорії та видачу відповідного посвідчення Комісія, розглянувши подані заявником копії документів, дійшла висновку про непідтвердження факту виконання робіт у зоні відчуження, у зв`язку з чим прийняла рішення про відмову у визначенні зазначеного статусу та видачі посвідчення відповідної категорії

Верховний Суд у постанові від 09.04.2025 у справі №520/32557/23 вказав про необхідність врахування при розгляді питання про видачу (відмову у видачі) посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, рішення суду, яким встановлено факт знаходження та роботи в період відрядження з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розумінні ч.4 ст.78 КАС України, якою передбачено звільнення від доказування обставин, встановлених рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Верховним Судом звернуто увагу, що передбачене частиною четвертою статті 78 КАС звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, у якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Отже, преюдиційність - це можливість прийняття судом як беззаперечних обставин (юридичних фактів), що були встановлені іншим судом в іншій справі. Разом із тим, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас, посилаючись на відсутність документів, що підтверджують факт виконання робіт у зоні відчуження у 1989 році, а саме наказу чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, відповідачем у спірному рішенні не наведено жодних обґрунтувань стосовно того, чому подані позивачем інші документи, не можуть підтвердити її участь у ліквідації наслідків аварії, які недоліки вони містять.

Такі дії відповідача не відповідають «принципу належного урядування», сформованого в рішеннях Європейського суду з прав людини, адже без будь-якого належного мотивування, позбавляють особу можливості отримати статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та вимагають від позивача вчинення додаткових дій щодо доведення належності до категорії учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС зі спливом більше ніж 30 років після цієї катастрофи планетарного масштабу.

Колегія суддів наголошує, що оскаржуване рішення Комісії, яке оформлено протоколом засідання №5 від 05.08.2025, не містить жодних обґрунтувань щодо неврахування наданих позивачем документів.

За цим, посилання відповідача у спірному рішенні на відсутність наказу чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, як на підставу для відмови у встановленні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, без дослідження всіх наданих позивачем документів і надання їм належної правової оцінки, є безпідставними.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Комісії, яке оформлено протоколом засідання №5 від 05.08.2025 року, в частині, в якій відмовлено ОСОБА_1 у встановленні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідачем жодних належних доказів на підтвердження правомірності власних дій (рішення), які є предметом оскарження, надано не було.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, колегія суддів враховує, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Враховуючи, що наданим позивачем до комісії документам на підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не надана належна правова оцінка, а відмова відповідача стосується виключно відсутності наказу чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян при Харківській обласній державній адміністрації, оформлене протоколом №5 від 05.08.2025 року, в частині, що стосується відмови ОСОБА_1 у визначені статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та зобов`язання Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян при Харківській обласній державній адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.07.2024р. про надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з урахуванням висновків суду по даній справі.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, колегія суддів відхиляє, як такі, що носять характер особистих припущень відповідача та в ході апеляційного розгляду справи не знайшли свого підтвердження.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Згідно зі ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської обласної державної (військової) адміністрації - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 по справі № 520/24229/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк