Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №520/28541/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 р.Справа № 520/28541/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, у справі № 520/28541/24

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із врахуванням січня 2008 як місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексації, тобто як базового місяця;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування і невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 20 02.2020 включно із застосуванням щомісячної індексації різниці відповідно до абз. 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію мого грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 20.02.2020 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абз. 4, 5, 6 п. 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та з урахуванням проведених виплат.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 позов задоволено.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із врахуванням січня 2008 як місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексації, тобто як базового місяця.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008, з урахуванням виплачених сум.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування і невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 20.02.2020 включно із застосуванням щомісячної індексації різниці відповідно до абз. 4. 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок №1078).

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 20.02.2020 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абз. 4, 5, 6 п. 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та з урахуванням проведених виплат.

Відповідач не погодившись із рішенням суду подав апеляційну скаргу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2025 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 по справі № 520/28541/24 - залишено без змін.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 у справі №520/28541/24 набрало законної сили.

До суду надійшла заява від позивача про встановлення судового контролю, в якій він просить суд зобов`язати відповідача - Військову частину НОМЕР_1 , надати до суду звіт про виконання судового рішення у визначений судом строк.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що відповідачем не виконано рішення суду від 16.01.2025 по справі № 520/28541/24 у повному обсязі, а саме не було нараховано та виплачено індексацію різниці за період з 01.03.2018 по лютий 2020 року.

Вказує, що згідно наданої відповідачем інформації, грошове забезпечення позивача в лютому 2018 року складало 7978,99 грн, а в березні 14 240,20 грн, позивач погоджується, що сума підвищення перевищує фіксовану суму 4 463,15 грн, але не за рахунок посадового окладу, а за рахунок премії. Далі квітень 2018 року грошове забезпечення - 9 002,90 грн, підвищення на суму 1023,91 грн у порівнянні з лютим 2018 року, що є меншим 4463,15 грн. Невиплачена індексація різниця складає 3 439,24 грн. Позивач вважає, що відправною сумою грошового забезпечення, з якої не нараховується індексація різниця, є 12 442,14 грн (7978,99 грн + 4463,15 грн). З огляду на розмірі грошового забезпечення, вважає, що суми грошового забезпечення позивача, за виключенням грудня 2018 року, підлягають індексації різниці.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №520/28541/24 - залишено без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні заяви про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем вчинені дії по виконанню рішення суду, і на даній стадії не вбачається наявності обґрунтованих підстав для сумніву у належному виконанні рішення відповідачем.

Позивач, не погодившись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 у справі № 520/28541/24 та зобов`язати Харківський окружний адміністративний суд розглянути його заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі № 520/28541/24.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що ухвала винесена передчасно та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що з 01.01.2016 по 28.02.2018 відповідач правильно нарахував позивачу індексацію, однак, за решту періоду з 01.03.2018 по березень 2020 нарахував індексації 0 грн, хоча повинен був здійснити нарахування.

Також зазначає, що підвищення його грошового забезпечення в березні 2018 року відбулося за рахунок підвищеної премії, але в подальшому премія носила сталий характер і розмір його грошового забезпечення не перевищує суму індексації. Судом першої інстанції не було взято даного факту до уваги тим самим позбавивши його на нарахування та виплату індексації різниці з квітня 2018 року по лютий 2020 року.

Відзив на апеляційну скаргу подано не було. Відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин 1-2 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частинами 2, 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, гарантується Конституцією України та процесуальним законодавством, а невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із статтею 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Враховуючи викладене колегія суддів зазначає, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, про що просить заявник, є правом суду, а не обов`язком, яке не виключає існування принципу обов`язковості судового рішення, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (стаття 129-1 Конституції України, частина 2 статті 14 КАС України).

Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимим доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишається невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Тобто, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З огляду на викладене, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи.

Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі – Закон № 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З огляду на вищенаведені норми законодавства, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону № 1404-VIII.

За таких обставин, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Вирішуючи питання щодо необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 по справі № 520/28541/24 колегія суддів враховує, що ця справа не є справою з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

А відтак, встановлення судового контролю у справі такої категорії є диспозитивним правом суду і має вирішуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Колегія суддів зазначає, що для застосування процесуальних заходів, передбачених статтею 382 КАС України, повинні існувати відповідні правові підстави. Зокрема, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення у порядку статті 382 КАС України може слугувати наявність у суду об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю судове рішення залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

При зверненні до суду із заявою в порядку статті 382 КАС України ОСОБА_1 стверджує, що військовою частиною НОМЕР_1 на виконання судового рішення по справі №520/28541/24 не здійснено перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 20.02.2020 включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2025, зокрема, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008, з урахуванням виплачених сум та нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 20.02.2020 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абз. 4, 5, 6 п. 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та з урахуванням проведених виплат.

Рішення суду набрало законної сили.

На виконання вказаного рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 у справі № 520/28541/24 Військової частиною НОМЕР_1 в липні 2025 року нараховано індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, а індексації різниці 0 грн, що не заперечується позивачем.

Звертаючись до суду з указаною заявою, позивач зазначив, що останній набув право на отримання індексації грошового забезпечення з квітня 2018 у фіксованому розмірі, обчисленому як 4463,15 грн за вирахуванням суми підвищення грошового забезпечення березня 2018 року порівняно із грошовим забезпеченням лютого 2018 року.

Стосовно нарахування індексації - різниці колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення у цій справі не здійснювалося порівняння доходу позивача у місяці його підвищення для цілей обчислення індексації-різниці, право на яку виникає відповідно до абзаців 4. 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Так, суд першої інстанції зазначив, що системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації різниці, а якщо так, то в якій сумі.

Суд першої інстанції зауважив, що з огляду на абзаци 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Також суд першої інстанції вказав, що сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Отже, під час розгляду даної справи суд першої інстанції не перевіряв та не встановлював розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 році, у порівнянні з отриманим ним доходом у лютому 2018 року, та прямо вказав, що позивач має право на отримання суми індексації різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Крім того, судом не визначалося конкретного розміру щомісячної індексації-різниці грошового забезпечення, який підлягав би виплаті позивачу, починаючи з березня 2018 року.

Колегія суддів зауважує, що позивач правом на апеляційне оскарження рішення суду від 16.01.2025 у цій справі не скористався.

Разом з цим, зі змісту заяви позивача про встановлення судового контролю, як і зі змісту апеляційної скарги вбачається, що позивач фактично не погоджується з проведеними відповідачем розрахунками індексації-різниці грошового забезпечення, тобто вважає протиправними дії відповідача щодо не виконання рішення суду в цій частині.

Надаючи оцінку вказаним доводам, колегія суддів зазначає таке.

За визначенням, наведеним у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №120/6277/22, Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, “поточної” та “індексації-різниці”. Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 01.12.2015 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 15.03.2018 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Згідно з абзацом 6 пункту 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Отже, якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

У цій справі суд встановив, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі - Постанова №704), якою було підвищено розмір тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, та затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, що в силу наведених вище норм Порядку №1078 свідчить про те, що з 01.03.2018 базовим місяцем при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення військовослужбовцям є березень 2018 року.

За змістом рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 у цій справі, у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.

При цьому, суд вказав, що позивач має право на отримання суми індексації різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Для вирішення питання наявності чи відсутності у позивача права на отримання індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 20.02.2020, розрахованої із застосуванням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, необхідно встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається, як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового доходу, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

За визначенням, наведеним у пункті 2 Порядку № 704, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Отже, премія, яка відноситься до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та не має разового характеру, враховується при визначенні розміру підвищення грошового доходу для цілей застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, що спростовує посилання апелянта на відсутність підстав для врахування відповідачем премії, виплаченої у березні 2018 року.

З досліджених матеріалів справи, а саме з довідки про доходи №1889 від 10.11.2025, колегією суддів встановлено, що грошове забезпечення позивача з урахуванням складових, які не мають разового характеру, становило: за лютий 2018 - 8 100,50 грн, за березень 2018 року - 14 457,06 грн (а.с. 162).

Таким чином, дохід позивача у березні 2018 року підвищився на 6328,66 грн (13907,16 грн. - 7578,50 грн).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділеного на 100 %.

У березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн, а величина приросту індексу споживчих цін - 253,30 %, отже, сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділений на 100:1762,00 грн х 253,30 % / 100 = 4463,15 грн.

З наведеного можна дійти висновку, що у місяці підвищення посадового окладу позивача відповідно до Постанови 704, тобто у березні 2018 року, розмір його грошового доходу збільшився у порівняні з розміром грошового доходу лютого 2018 року на 6328,66 грн, і ця сума перевищує суму можливої індексації в цьому місяці (4463,15 грн), у зв`язку з чим, підстави для нарахування індексації-різниці грошового забезпечення позивача, з урахуванням абзаців 3, 4 п. 5 Порядку № 1078, з березня 2018 року у відповідача були відсутні, а тому відсутні підстави вважати, що в цій частині рішення суду у справі № 520/28541/24 не було виконано відповідачем.

Здійснене позивачем співставлення грошового доходу, отриманого ним у лютому 2018 року, з доходами квітня 2018 року та наступних місяцях спірного періоду, колегія суддів вважає помилковим, оскільки відповідно до пункту 5 Порядку №1078 право на індексацію-різницю може виникнути лише у місяці підвищення тарифних ставок, що у спірному випадку відбулось у березні 2018 року, а коливання розміру загального грошового доходу наступних періодів (за відсутності обставин зміни тарифної ставки) на відповідне право (або відсутність такого права) не впливає..

Проаналізувавши вищенаведене, колегія суддів вважає, що в цій частині відповідачем виконано рішення зобов`язального характеру в межах, визначених рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 у справі № 520/28541/24, у зв`язку з чим погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для встановлення судового контролю.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для залишення без задоволення заяви про встановлення судового контролю.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матер.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 по справі № 520/28541/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий

Повний текст постанови складено 20.04.2026 року