Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №520/23574/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 р. Справа № 520/23574/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Вінницької обласної державної адміністрації на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/23574/25

за позовом ОСОБА_1

до Вінницької обласної військової адміністрації

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької обласної військової адміністрації (далі – Вінницька ОВА, відповідач, апелянт), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Вінницької ОВА, яка полягає у не розгляді звернення (ПРОПОЗИЦІЯ – ЗАУВАЖЕННЯ) ОСОБА_1 від 14.06.2025 ПР-18945707 відповідно до ЗУ «Про звернення громадян»;

- зобов`язати Вінницьку ОВА розглянути звернення (ПРОПОЗИЦІЯ – ЗАУВАЖЕННЯ) ОСОБА_1 від 14.06.2025 ПР-18945707 відповідно до ЗУ «Про звернення громадян».

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Вінницької ОВА, яка полягає у не розгляді по суті звернення ОСОБА_1 від 14.06.2025 ПР-18945707 відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Зобов`язано Вінницьку ОВА розглянути по суті звернення ОСОБА_1 від 14.06.2025 ПР-18945707 відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції при розгляді справи не досліджено в повному обсязі хто має бути відповідачем у вказаній справі і необ`єктивно зазначено, що надання відповіді Департаментом на звернення громадянина не змінює того факту, що адресатом звернення є саме Вінницька обласна військова адміністрація, яка несе публічну правову відповідальність за його належний і своєчасний розгляд. Відповідач правомірно на підставі положень Закону України «Про місцеві державні адміністрації», розпорядження начальника Вінницької ОВА від 22.04.2024 № 33-р «Про розподіл обов`язків між головою (начальником), першим заступником, заступниками голови (начальника) обласної державної (військової) адміністрації» направив звернення позивача до Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької обласної військової адміністрації для розгляду в межах компетенції.

Апелянт наголосив, що Вінницька ОВА не розглядала звернення позивача від 14.06.2025 ПР-18945707 та не надавала жодних відповідей за результатами розгляду звернення, оскільки його розгляд було доручено Департаменту охорони здоров`я та реабілітації обласної військової адміністрації, тобто Вінницька ОВА не здійснювала жодних протиправних дій щодо позивача в контексті розгляду його звернення (пропозиції-зауваження) від 14.06.2025 ПР-18945707.

Також апелянт зазначив, що правові підстави щодо розгляду по суті звернення ОСОБА_1 від 14.06.2025 ПР-18945707 відсутні, оскільки відповідь на звернення надано, право позивача не порушено.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

З огляду на положення частини 1 статті 308 та пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини справи, які знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Позивач 14.06.2025 звернувся через сайт урядовий портал зі зверненням ПР-18945707 до Вінницької ОВА, в якому просив вирішити питання у Вінницькій області про надання особам з інвалідністю внаслідок війни пільги у вигляді позачергового безоплатного зубопротезування, безоплатного забезпечення іншими протезами і протезно-ортопедичними виробами.

Директор Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької ОВА Ольга Задорожна листом від 01.07.2025 № О-П-661-2-724 повернула звернення позивача на доопрацювання на підставі частини 8 статті 5 Закону України «Про звернення громадян». Підставою для повернення скарги стало те, що у зверненні не можливо визначити суть порушеного питання, оскільки не вказано, про який заклад зазначено у зверненні.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду звернення позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що надання відповіді департаментом на звернення громадянина не змінює того факту, що адресатом звернення є саме Вінницька ОВА, яка несе публічно-правову відповідальність за його належний та своєчасний розгляд. Фактично відповідь департаменту є діями обласної військової адміністрації, здійсненими через підпорядкований орган. Пересилання звернення позивача до департаменту - це внутрішня організація виконання розгляду звернення, яка не звільняє обласну військову адміністрацію від відповідальності за належний розгляд звернення. Також суд першої інстанції зазначив, що повертаючи звернення позивача на «доопрацювання» з мотивів не зазначення конкретного закладу охорони здоров`я, відповідач проявив надмірний формалізм, оскільки суть порушеного питання була чітко викладена — надання особам з інвалідністю внаслідок війни пільги у вигляді позачергового безоплатного зубопротезування, безоплатного забезпечення іншими протезами і протезно-ортопедичними виробами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення врегульовано Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі – Закон № 393/96, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 393/96 громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За змістом частин 1-3 статті 3 Закону № 393/96 під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) – це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання – письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Згідно з частинами 1, 6, 7, 8 статті 5 Закону № 393/96 звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

За змістом частин 1, 3 статті 7 Закону № 393/96 звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

За змістом статті 14 Закону № 393/96 органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Пропозиції (зауваження) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.

Відповідно до статті 15 Закону № 393/96 органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

За змістом частини 1 статті 19 Закону № 393/96 органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

- об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

З вищезазначених правових норм вбачається, що звернення, яке оформлено і подано відповідно до вимог Закону № 393/96, повинно бути всебічно та повно розглянуто у встановлені законом строки, прийнято за результатами розгляду відповідне рішення і належним чином повідомлено заявника про результати розгляду його звернення.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є бездіяльність Вінницької ОВА щодо не розгляду звернення (пропозиція – зауваження) ОСОБА_1 від 14.06.2025 ПР-18945707.

У зазначеному зверненні позивач просить відповідача в межах його компетенції вирішити питання у Вінницькій області про надання особам з інвалідності внаслідок війни пільги у вигляді позачергового безплатного зубопротезування, безплатного забезпечення іншими протезами і протезно-ортопедичними виробами.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що зазначене питання належить до компетенції Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької ОВА, а тому відповідач правомірно на підставі положень Закону України «Про місцеві державні адміністрації», розпорядження начальника Вінницької ОВА від 22.04.2024 № 33-р «Про розподіл обов`язків між головою (начальником), першим заступником, заступниками голови (начальника) обласної державної (військової) адміністрації» направив звернення позивача до Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької ОВА для розгляду в межах компетенції.

Колегія суддів вважає слушним такий довід апеляційної скарги, адже відповідно до пункту 3 Положення про Департамент охорони здоров`я та реабілітації Вінницької обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням Голови обласної державної адміністрації 30.07.2020 № 486, одним із основних завдань цього Департаменту є організація реалізації державної політики у галузі охорони здоров`я та реабілітації на території Вінницької області, сприяння виконанню державних і регіональних програм соціально-економічного спрямування.

Водночас, колегія суддів наголошує, що Департамент охорони здоров`я та реабілітації Вінницької ОВА є структурним підрозділом Вінницької ОВА і підпорядковується Голові обласної державної адміністрації, а також є підзвітний і підконтрольний Міністерству охорони здоров`я України й Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, про що зазначив сам апелянт в наданих на вимогу суду письмових поясненнях. Зазначене підтверджується і змістом пункту 1 Положення про Департамент охорони здоров`я та реабілітації Вінницької обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням Голови обласної державної адміністрації 30.07.2020 № 486.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідальність за належний розгляд звернення несе саме Вінницька ОВА як адресат скарги, а пересилання звернення позивача до відповідного структурного підрозділу обласної адміністрації (департаменту) - це внутрішня організація виконання розгляду звернення, яка не звільняє обласну військову адміністрацію від відповідальності за належний розгляд звернення.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що Вінницька ОВА не розглядала звернення позивача від 14.06.2025 ПР-18945707 та не надавала жодних відповідей за результатами розгляду звернення.

Щодо посилання апелянта на те, що правові підстави щодо розгляду по суті звернення ОСОБА_1 від 14.06.2025 ПР-18945707 відсутні, оскільки відповідь на звернення надано, право позивача не порушено, колегія суддів зазначає таке.

Положеннями статті 5 Закону № 393/96 встановлені вимоги до звернення.

Відповідно до частини 1, 2, 4, 6, 7, 8 статті 5 Закону № 393/96 звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

Звернення може бути усним чи письмовим.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

З листа Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької ОВА від 01.07.2025 № О-П-661-2-724 вбачається, що підставою для повернення звернення позивача на доопрацювання стало те, що у зверненні неможливо визначити суть порушеного питання, а саме про який заклад зазначено у зверненні.

Водночас, як вбачається зі змісту звернення ОСОБА_1 від 14.06.2025 ПР-18945707, в ньому зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, та контактний номер телефону, а також чітко зазначено суть пропозиції – в межах компетенції вирішити питання про надання у Вінницькій області особам з інвалідністю внаслідок війни пільги у вигляді позачергового безоплатного зубопротезування, безоплатного забезпечення іншими протезами і протезно-ортопедичними виробами.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що звернення позивача було безпідставно відправлено на доопрацювання, адже суть порушеного питання чітко викладена – вирішити питання щодо надання у Вінницькій області особам з інвалідністю внаслідок війни пільги у вигляді позачергового безоплатного зубопротезування, безоплатного забезпечення іншими протезами і протезно-ортопедичними виробами.

Таким чином, законним є висновок суду першої інстанції про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у не розгляді по суті звернення позивача від 14.06.2025 ПР-18945707.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується положеннями статті 322 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням «Серявін та інші проти України», та пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Положеннями пункту 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів передбачено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначене, дослідивши фактичні обставини та питання права, які лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Згідно з частинами 1-3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а отже апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду – без змін, оскільки судом було правильно встановлено всі обставини справи, а рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Вінницької обласної державної адміністрації - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року по справі № 520/23574/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін