Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №440/10015/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 р. Справа № 440/10015/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «ОІЛ-ОПТ-ПЛЮС» на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, повний текст складено 26.01.26 по справі № 440/10015/25

за позовом Приватного підприємства «ОІЛ-ОПТ-ПЛЮС»

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ОІЛ-ОПТ-ПЛЮС" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.07.2025 №00913500902.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у задоволенні позову Приватного підприємства "ОІЛ-ОПТ-ПЛЮС" відмовлено.

Приватне підприємство "ОІЛ-ОПТ-ПЛЮС". Не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу . В обгрунтування посилається на те , що вимоги до акцизних складів застосовуються лише до підакцизних товарів. Якщо суб`єкт господарювання (зокрема, пальним), не здійснює операції з підакцизними товарами акцизним складом то приміщення для зберігання непідакцизної продукції не вважається і не потребує реєстрації чи обладнання лічильниками. Якщо товар не включений до переліку підакцизних товарів за ст. 215 ПКУ, то вимоги щодо акцизного складу не застосовуються. Оскільки конденсат не є підакцизним товаром, місце його зберігання не підпадає під визначення акцизного складу, і відповідно, не потрібно виконувати вимоги щодо реєстрації, обладнання лічильниками чи отримання ліцензії. Згідно зі ст. 230 ПКУ, вимоги щодо обладнання акцизних складів витратомірамилічильниками та/або рівнемірами застосовуються виключно до складів, де зберігається пальне. Оскільки газовий конденсат не є пальним, ці вимоги до резервуарів ПП «ОІЛ-ОПТПЛЮС» не застосовуються. Таким чином, відсутність рівнемірів-лічильників у резервуарах не є порушенням. Позивачем було повідомлено відповідача, в тому числі шляхом подачі письмових заперечень, що колонки не використовуються для відпуску пального, оскільки ПП «ОІЛ-ОПТ-ПЛЮС» не здійснює роздрібну торгівлю пальним. Таким чином, вимоги щодо повірки колонок не застосовуються. Просить суд скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 , ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги апелянта в повному обсязі.

ГУ ДПС у Полтавській області подало до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 по справі № 440/10015/25 прийняте відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, є законним та обґрунтованим. Вказує , що перевіркою встановлено: два підземних резервуари, які орендуються ПП «ОІЛ-ОПТ-ПЛЮС» та знаходяться на акцизному складі за адресою: м. Полтава, вул. Довженка, буд. 2-А, в тому числі: один резервуар, в якому встановлені залишки нафтопродуктів та один резервуар в робочому стані, в якому встановити залишки нафтопродуктів неможливо внаслідок відмови оператора та не допуску перевіряючих для зняття залишків, – не обладнані рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарі. Як зазначено вище, на території знаходяться дві паливороздавальні колонки для відпуску пального з підземних резервуарів. В ході перевірки не надані документи, які свідчили б про позитивний результат повірки або оцінки відповідності, або калібрування паливороздавальних колонок, які знаходяться на акцизному складі. Таким чином, в результаті фактичної перевірки встановлено порушення ПП «ОІЛ-ОПТ-ПЛЮС» пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України. До ПП «ОІЛ-ОПТ-ПЛЮС» застосовано фінансові санкції в сумі 80000,00 грн згідно податкового повідомлення-рішення від 03.07.2025 № 00913500902. Просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ПП «Оіл-Опт-Плюс», рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 по справі № 440/10015/25 – залишити без змін.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Колегія суддів, вислухавши суддю – доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд першої інстанції установив , що ГУ ДПС у Полтавській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.5 (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального) п. 80.2 ст. 80, п. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями, далі – ПК України) та Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", на підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 05.06.2025 № 1905-П та направлень від 05.06.2025 № 3355, № 3356 проведено фактичну перевірку ПП "ОІЛ-ОПТ-ПЛЮС" за адресою провадження господарської діяльності: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Довженка, буд. 2А за період з 05.06.2025 по дату закінчення перевірки.

Результати фактичної перевірки ПП "ОІЛ-ОПТ-ПЛЮС" оформлено актом № 8014/16- 31-09-04/42598147 від 12.06.2025, згідно висновку якого встановлено порушення пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України в частині необладнання двох підземних резервуарів для зберігання пального рівнемірами лічильниками; відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування двох паливо роздавальних колонок на акцизному складі.

ПП "ОІЛ-ОПТ-ПЛЮС" не погодившись з висновками фактичної перевірки, подало заперечення від 20.06.2025 № 5 (вх. ГУ ДПС у Полтавській області № 40127/6/16-31 від 20.06.2025) на акт фактичної перевірки № 8014/16-31-09-04/42598147 від 12.06.2025.

За результатам розгляду заперечення складено висновок від 01.07.2025, в якому зазначено, що заперечення на акт фактичної перевірки ПП "ОІЛ-ОПТ-ПЛЮС" залишено без задоволення, а висновки акту фактичної перевірки – без змін.

На підставі акта перевірки № 8014/16-31-09-04/42598147 від 12.06.2025, ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.07.2025 № 0091350902, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції) в розмірі 80000,00 гривень.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того , що твердження відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В підпункті 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 ПК України наведене визначення поняттю розпорядник акцизного складу, відповідно до якого: розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Абзацом 1 підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України визначено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Згідно з підпунктом 212.1.15 пунктом 212.1 статті 212 ПК України платниками акцизного податку є особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий.

Відповідно до підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.

Приписами п.п. 213.1.1. п. 213.1 ст. 213 ПК України визначено, що об`єктами оподаткування акцизним податком, зокрема, є операції з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції).

Згідно з підпунктом 14.1.141-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу.

В підпункті 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України наведене визначення поняття акцизний склад, відповідно до якого:

акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Перелік підакцизних товарів, що відповідають певним кодам товару (продукції) та їх описам згідно з УКТ ЗЕД, які є пальним, та ставки акцизного податку визначені підпунктом 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 ПК України.

Тобто, вимоги щодо обладнання підземних резервуарів для зберігання пального рівнемірами лічильниками, позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування паливо роздавальних колонок на акцизному складі застосовуються лише стосовно здійснення відповідного виду діяльності з підакцизними товарами.

В ході перевірки встановлено , що ПП «ОІЛ-ОПТ-ПЛЮС» 02.07.2019 за адресою провадження діяльності: м. Полтава, вул. Довженка, буд. 2-А, зареєстровано акцизний склад за уніфікованим номером 1009698, найменування акцизного складу – АЗС.

ПП «ОІЛ-ОПТ-ПЛЮС» укладено договір оренди від 01.01.2023 № 2-23 (та додаткову угоду до договору оренди від 31.12.2024 № 2) з ПрАТ «АВТОБАЗА «ВОДНИК» (код ЄДРПОУ: 01039792, м. Полтава, вул. Довженка, буд. 2-А).

Згідно договору оренди від 01.01.2023 № 2-23 та додаткової угоди до нього ПП «ОІЛ-ОПТ-ПЛЮС» орендує два підземні резервуари для зберігання пального, які знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Довженка, буд. 2- А.

Також, на території за цією ж адресою є дві паливороздавальні колонки.

Технічну, дозвільну, метрологічну документацію (паспорти, свідоцтва про повірку резервуарів для зберігання пального; дозволи управлінь Держпраці на виконання робіт у вибухопожежонебезпечних зонах, на експлуатацію обладнання, призначеного для використання в небезпечних, потенційно вибухонебезпечних середовищах тощо) в ході перевірки не надано.

В день початку фактичної перевірки в одному підземному резервуарі в присутності перевіряючих здійснено зняття залишків нафтопродуктів, в результаті встановлено залишки нафтопродуктів в обсязі 2832 літри, про що складено акт зняття залишків нафтопродуктів.

Згідно бухгалтерської довідки, наданої в ході перевірки директором ПП «ОІЛ-ОПТ-ПЛЮС», залишки нафтопродуктів - газового конденсату (код УКТ ЗЕД 2709001000) станом на 05.06.2025 складали 2832 літри.

В другому резервуарі, який є робочим, встановити залишки пального неможливо, так як оператор АЗС ОСОБА_1 відмовився проводити вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарі, перевіряючих не допустили до резервуару для встановлення залишків нафтопродуктів.

Перевіркою встановлено два підземних резервуари, які орендуються ПП «ОІЛ-ОПТ-ПЛЮС» та знаходяться на акцизному складі за адресою: м. Полтава, вул. Довженка, буд. 2-А, в тому числі: один резервуар, в якому встановлені залишки нафтопродуктів та один резервуар в робочому стані, в якому встановити залишки нафтопродуктів неможливо внаслідок відмови оператора та не допуску перевіряючих для зняття залишків, – не обладнані рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарі.

Тобто в ході перевірки встановлено , що в орендованих ємностях підприємства знаходився виключно газовий конденсат природний - код УКТ ЗЕД 2709 00.

Наведене не спростовано податковим органом.

Відповідно до п.п. 215.3.4 п.215.3 ст 215 ПК України газовий конденсат природний з кодом УКТ ЗЕД 2709 00 не належать до підакцизних товарів.

Тобто , станом на момент проведення перевірки газовий конденсат природний з кодом УКТ ЗЕД 2709 00 не є підакцизним товаром.

Податковий орган не заперечує обставин, що позивач не здійснював операції з підакцизними товарами (зокрема пальним).

Оскільки газовий конденсат природний з кодом УКТ ЗЕД 2709 00 не є підакцизним товаром, то місце його зберігання не підпадає під визначення поняття «акцизного складу».

При цьому , вимоги ст. 230 ПК України щодо обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками застосовуються виключно до акцизних складів, де зберігається пальне.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Однак, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам закону в ході розгляду справи суду не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які би свідчили про законність і обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищенаведене , колегія суддів дійшла висновку , що позивач не може бут притягнутий до відповідальності за не обладнання двох підземних резервуарів для зберігання пального рівнемірами лічильниками, відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності або калібрування двох паливо роздавальних колонок на акцизному складі, позаяк не здійснював відповідний вид діяльності з підакцизними товарами у спірний період, тому спірне податкове повідомлення-рішення від 03.07.2025 №00913500902 є протиправним та підлягає скасуванню.

Вищенаведене суд першої інстанції не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія судів зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м`якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.

По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.

Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Інші аргументи, наведені сторонами, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 1, п. 4 ст. 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат із урахуванням положень статті 139 КАС України, колегія суддів виходить з того, що судові витрати, які понесені позивачем під час розгляду справи, складаються із витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3028,0 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 4542,0 грн.

Оскільки Другим апеляційним адміністративним судом ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено, рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат зі сплати судового збору, стягнувши на користь Приватного підприємства «ОІЛ-ОПТ-ПЛЮС» (ЄДРПОУ 42598147) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3028,0 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 4542,0 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 по справі № 440/10015/25 скасувати.

Прийняти нове судове рішення , яким позов Приватного підприємства «ОІЛ-ОПТ-ПЛЮС» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 03.07.2025 року № 0091350902, яким до Приватного підприємства «ОІЛ-ОПТ-ПЛЮС» (ЄДРПОУ 42598147) застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 80000,0 грн.

Стягнути на користь Приватного підприємства «ОІЛ-ОПТ-ПЛЮС» (ЄДРПОУ 42598147) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3028,0 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 4542,0 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (44057192).

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий В.В. Катунов