Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №753/11668/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/1220/2026

справа №753/11668/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Калініним Сергієм Костянтиновичем, на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Жука М.В., дата складення повного рішення не зазначена,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

У червні 2024 року ТОВ" Європейська агенція з повернення боргів" (далі - ТОВ "ЄАПБ") звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості.

Вимоги позову мотивує тим, що 20 лютого 2022 року між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ОСОБА_1 укладено договір позики №74642929, відповідно до умов якого товариство зобов`язується надати позичальнику кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за його користування.

14 червня 2021 року між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ТОВ ФК "ЄАПБ" укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 74642929.

Відповідно до реєстру боржників №11 від 27 жовтня 2023 року до договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року позивач набув право вимоги до відповідача на суму 22 555,83 гривень, з яких: 14 720,00 гривень заборгованість за основною сумою; 7 835,83 гривень заборгованість за процентами.

Оскільки після відступлення ТОВ "ФК "ЄАПБ" права вимоги до ОСОБА_1 останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості, ТОВ "ФК "ЄАПБ" просить стягнути на свою користь із ОСОБА_1 22 555,83 грн заборгованості за договором.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 22 квітня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" 22 555,83 грн заборгованості та 3 028,0 грн судового збору, а всього 25 583,83 грн.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції встановив наявність між сторонами дійсних договірних правовідносин, факт отримання відповідачем грошових коштів та невиконання відповідачем обов`язку з їх повернення, а також належність позивача як нового кредитора у зобов`язанні.

Суд першої інстанції відхилив доводи відповідача щодо неукладення договору, ненадання коштів, неправомірності нарахування процентів та відсутності переходу права вимоги, вказавши, що такі не підтверджені доказами та не спростовують установлених обставин справи.

З огляду на установлений факт існування грошового зобов`язання, його порушення відповідачем та наявність у позивача права вимоги, суд дійшов висновку про захист порушеного права позивача шляхом стягнення заборгованості з відповідача.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Калініним С.К., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з`ясування обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам у справі.

Зазначає, що позивач посилається на укладення договору позики №74642929 від 20 лютого 2022 року. Разом з цим вказує, що надана копія договору не містить підписів сторін, укладена нібито онлайн, однак відсутні докази використання електронного підпису. Відтак такий документ не є належним електронним доказом.

Також відсутні належні докази отримання відповідачем коштів. Жодного первинного бухгалтерського документа, який підтверджує перерахування кредиту, позивач не надав, а суд не встановив, яким доказом це підтверджується. Звертає увагу, що відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" саме первинні документи є належними доказами руху коштів, тоді як розрахунок заборгованості таким доказом не є. Таким чином, не доведено ані факт надання кредиту, ані розмір заборгованості.

Посилається на відсутність належних доказів розміру боргу, оскільки поданий розрахунок не містить бази та періодів нарахування, процентної ставки за період прострочення, інформації про платежі, що позбавляє можливості перевірити заявлену суму.

Посилається на недоведеність факту правонаступництва позивача. Договір факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року не містить індивідуалізації вимоги до відповідача, а витяг з реєстру боржників не підписаний і складений самим позивачем, тому не є належним доказом.

Звертає увагу, що договір факторингу укладений 14 червня 2021 року, тоді як сам кредитний договір укладено 20 лютого 2022 року, тобто право вимоги не існувало на момент відступлення, що суперечить статтям 512-514 ЦК України.

Вказує, що не погоджується із розміром нарахованих процентів. Зазначає, що згідно статті 1048 ЦК України проценти можуть нараховуватися лише в межах строку кредитування. Звертає увагу, що кредит надано на 24 дні, однак позивач нарахував проценти поза межами цього строку без обґрунтування, що є незаконним.

Таким чином, на переконання скаржника, позивач не довів факт укладення договору, факт надання коштів, розмір заборгованості та набуття права вимоги, що свідчить про необґрунтованість позову.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11 червня 2019 року у справі № 904/2882/18, від 24 вересня 2019 року у справі № 922/1151/18, від 28 грудня 2019 року у справі № 922/788/19, від 16 березня 2020 року у справі № 910/1162/19, від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 14 червня 2018 року у справі № 364/737/17, від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20, від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18, від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012.

Вказує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 9 000,00 гривень (6 000,00 гривень + 3 000,00 гривень) у суді першої та апеляційної інстанціях.

Мотивуючи наведеним, просить рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 квітня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути із ТОВ "ФК "ЄАПБ" на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання професійної правничої допомоги в Оболонському районному суді міста Києва у розмірі 6 000,00 гривень.

Стягнути із ТОВ "ФК "ЄАПБ" на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання професійної правничої допомоги в Київському апеляційному суді у розмірі 63 000 грн (як в оригіналі) та судовий збір у розмірі 3 633,60 гривень.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

08 липня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив ТОВ "ФК "ЄАПБ" на апеляційну скаргу.

В обґрунтування відзиву вказує на необґрунтованість та безпідставність апеляційної скарги.

Вказує, що кредитний договір укладається письмово, а договір, укладений без письмової форми, є нікчемним. Водночас, стаття 639 ЦК України та Закон України «Про електронну комерцію» визнають електронні договори дійсними, якщо сторони укладають їх через інформаційно-телекомунікаційні системи. Електронний документ прирівнюється до письмової форми, а електронний підпис - до власноручного. Використання відповідачем логіну, паролю та одноразового ідентифікатора є належним способом підписання, а заперечення факту підписання без належних доказів не спростовує дійсність правочину.

Зазначає, що відповідачем не надано доказів несанкціонованого доступу чи використання його персональних даних. Відповідач не звертався до правоохоронних органів і не оскаржував укладений договір. Твердження відповідача щодо недоведеності отримання кредитних коштів необґрунтоване, оскільки кошти надавалися безготівково на банківську картку, а первісні документи зберігаються у банку-емітенті. Відповідач мав можливість надати виписки по рахунку для спростування фактів перерахування коштів, але не зробив цього.

Стверджує, що кредитний договір укладено належним чином, він дійсний і не розірваний, та його виконання підтверджується наявними договорами та розрахунками заборгованості. Всі сумніви щодо дійсності договору тлумачаться на користь його чинності, а заперечення відповідача щодо розрахунку заборгованості не є підставою для відмови у позові.

Щодо твердження скаржника про неможливість укладення договору відступлення прав вимоги вказує, що відступлення права вимоги є законним способом заміни кредитора та підтверджується Договором факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, актом прийому-передачі Реєстру Боржників №11 від 27 жовтня 2023 року та витягом із Реєстру.

Права вимоги, включно із майбутніми, передані ТОВ «ФК «ЄАПБ» від ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" на підставі договору факторингу, що спростовує доводи відповідача про недоведеність переходу прав. Звертає увагу, що реєстр боржників містить конфіденційну інформацію, тому поданий витяг забезпечує належне дослідження доказів без розкриття комерційної таємниці.

З посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24 січня 2019 року у справі №910/15944/17, від 19 лютого 2019 року у справі №917/1071/18, від 27 червня 2018 р. у справі № 826/1216/16 вказує, що не вбачає підстав для відшкодування витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 9000,00 грн.

В обґрунтування відзиву посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17, від 23 січня 2018 року у справі №755/7704/15-ц (провадження № 61-283св18), від 26 вересня 2018 року у справі №159/2146/15-ц (провадження № 61-20113св18), від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19.

Мотивуючи наведеним, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

5. Позиція учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

З матеріалів справи убачається, що 20 лютого 2022 року між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ОСОБА_1 укладено договір позики №74642929, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Відповідно пункту 2.1 договору сума позики складає 14 720,00.

Відповідно до пункту 2.2 договору строк позики становить 24 днів.

Відповідно до пункту 2.3 договору визначено тип процентної ставки як фіксована 1,99% в день, знижена процентна ставка 0,4975%, проценти за понадстрокове користування позикою 2,70% за день, пеню в розмірі 2,7% в день. Датою надання позики сторони погодили 20 лютого 2022 року.

Пунктом 4 договору сторони погодили, що проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

Відповідно до пункту 20 договору позики цей договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України "Про електронну комерцію".

Згідно пункту 22 договору позичальник ідентифікований за допомогою системи BankID НБУ.

Із даних пункту 28 договору убачається, що такий містить юридичні адреси та реквізити сторін. У графі позичальника значиться ОСОБА_1 , також вказані його РНОКПП, паспортні дані, адреса, контактний телефон, e-mail, рахунок ( НОМЕР_1 ), та зазначено, що договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором g4VWWJY9dH (а.с.7-9).

Додаток № 1 до кредитного договору - Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), у якій визначено детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, також підписаний ОСОБА_1 20 лютого 2022 року, шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором g4VWWJY9dH (а.с. 9 зворот).

14 червня 2021 року між ТОВ ФК "ЄАПБ" та ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ", а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло право грошової вимоги, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, перелік яких міститься у реєстрі боржників (а.с. 10-11 зворот).

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору. В день, коли здійснюється Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників, Клієнт зобов`язаний передати Фактору інформацію згідно Реєстру Боржників в електронному виді за формою, наведеною в Додатку № 5 до цього Договору, на підставі акту прийому-передачі інформації згідно Реєстру Боржників в електронному вигляді.

Укладенням додаткової угоди № 2 від 28 липня 2021 року до Договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" виклали пункт 1.3 1 договору факторингу в іншій редакції (а.с. 12).

27 жовтня 2023 року ТОВ "ФК "ЄАПБ" та ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" укладено додаткову угоду №12 до договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, відповідно до якої визначено загальну суму прав вимоги, що відступається згідно реєстру боржників №11 від 27 жовтня 2023 року (а.с. 13).

27 жовтня 2023 року ТОВ "ФК "ЄАПБ" та ТОВ"1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" підписано акт прийому-передачі реєстру боржників №11, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників №11 кількістю 24 674, після чого, з урахуванням пункту 1.2. договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 14).

Згідно даних витягу з реєстру боржників №11 до договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" відступило ТОВ "ФК "ЄАПБ" право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №74642929 на загальну суму 22 555,83 гривень, що включає 14 720,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 835,83 гривень - суму заборгованості за відсотками. Вказаний витяг сформовано ТОВ "ФК "ЄАПБ" (а.с. 15).

Відповідно до даних розрахунку заборгованості за договором №74642929 за період з 27 жовтня 2023 року по 30 квітня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 становить 22 555,83 гривень, з яких 14 720,00 гривень - заборгованість за основною сумою боргу; 7 835,83 гривень -заборгованість за відсотками (а.с. 16).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон №675) пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (частина 12 статті 11 Закону №675).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону №675).

Отже із аналізу означених норм матеріального права суд робить висновок, що договір, який укладається його сторонами в електронній формі, безумовно повинен містити електронний цифровий підпис, зокрема, у конкретному випадку позичальника (відповідача). або електронний підпис одноразовим ідентифікатором сторони, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надісланий іншій стороні цього договору (позикодавцю).

У справі, що переглядається колегією суддів, установлено, що договір позики №74642929 підписано шляхом введення одноразового ідентифікатора g4VWWJY9dH, направленого 20 лютого 2022 року на номер телефону НОМЕР_2 .

Колегія суддів зазначає, що із алгоритму укладення кредитного договору в електронній формі можливо зробити висновок, що укладення такого договору можливе у разі проходження позичальником ідентифікації особи, способи якої визначено пунктом 22 договору.

Отже, аналіз положень Закону України "Про електронну комерцію", алгоритм дій, дозволяє зробити висновок про виникнення кредитних правовідносин шляхом укладення 20 лютого 2022 року договору.

Доказів того, що анкетні дані відповідача були у володінні третіх осіб матеріали справи не містять.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо недоведеності факту укладення договору позики як необґрунтовані.

В частині доводів апеляційної скарги щодо недоведеності факту відступлення права вимоги колегія суддів зазначає про таке.

Згідно статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У справі, що переглядається колегією суддів, установлено, що на підтвердження факту переходу права вимоги до відповідача позивачем надано: копію договору факторингу від 14 червня 2021 року, копії додаткових угод №2 від 28 липня 2021 року, №12 від 27 жовтня 2023 року, акт прийому-передачі реєстру боржників від 27 жовтня 2023 року та витяг із реєстру боржників №11 від 27 жовтня 2023 року.

Відповідно до пункту 1.2 договору факторингу перехід права вимоги від клієнта до фактора відбувається з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі відповідного реєстру боржників.

Отже, аналіз умов договору свідчить, що перехід права вимоги не пов`язується з моментом укладення договору факторингу, а настає саме з моменту підписання вказаного акта.

Оскільки акт приймання-передачі реєстру боржників підписано сторонами 27 жовтня 2023 року, тобто після укладення договору позики від 20 лютого 2022 року, право вимоги за цим договором перейшло до позивача.

Подібні висновки щодо передачі прав майбутньої вимоги викладені у постанові Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі №727/2790/25.

Відтак доводи апеляційної скарги про недоведеність переходу права вимоги є безпідставними та відхиляються колегією суддів.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині недоведеності факту отримання відповідачем грошових коштів, колегія суддів виходить з такого.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, умовами договору позики передбачено надання кредитних коштів шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу, зазначеного самим відповідачем при укладенні договору.

Укладений договір містить реквізити платіжного засобу, зазначеного позичальником № НОМЕР_1 .

Факт укладення договору позики, а також погодження сторонами порядку надання коштів, способу їх отримання та ідентифікації позичальника встановлено судом та не спростовано належними і допустимими доказами.

Саме по собі заперечення відповідачем факту отримання коштів за відсутності будь-яких доказів на підтвердження протилежного не може свідчити про недоведеність надання кредиту.

Колегія суддів враховує, що відповідач не надав жодних доказів, які б свідчили про те, що платіжний засіб - банківська карта № НОМЕР_1 відповідачу не належить, не надав виписки по банківському рахунку, не заявляв клопотань про витребування відповідних доказів, а також не довів обставин несанкціонованого використання його персональних даних чи платіжного засобу.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про відсутність належних доказів отримання коштів не спростовують висновків суду першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність розміру заборгованості, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи містять розрахунок заборгованості, який кореспондується з умовами договору позики, зокрема щодо розміру кредиту, строків його повернення, процентної ставки та порядку нарахування процентів.

Сам по собі факт незгоди відповідача із розрахунком не є підставою для визнання його неправильним, оскільки відповідачем не надано альтернативного розрахунку, який би спростовував наведені позивачем дані, а також не доведено помилковість застосованих позивачем умов договору.

Колегія суддів відхиляє твердження скаржника щодо необхідності позивачу доводити факт передачі кредитних коштів первинними документами у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, оскільки вказане Положення встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України.

Натомість ТОВ "Європейська агенція з повернення боргів" (позивач) та ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" не є банківськими установами, а є фінансовими установами, а тому не має у своєму розпорядженні документів на підтвердження проведення операцій банком його клієнтами за безготівковими розрахунками, зокрема, немає у своєму розпорядженні виписки по рахунку відповідача.

Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність переходу права вимоги у зв`язку з відсутністю у договорі факторингу індивідуалізації боржника та неналежністю витягу з реєстру боржників, колегія суддів зазначає таке.

Як убачається з матеріалів справи, між первісним кредитором та позивачем укладено договір факторингу, умовами якого прямо передбачено механізм переходу права вимоги, а саме шляхом підписання сторонами акта приймання-передачі відповідного реєстру боржників, який є невід`ємною частиною такого договору.

Отже, сам по собі договір факторингу не передбачає обов`язку зазначення в його тексті переліку конкретних боржників чи договорів, оскільки така індивідуалізація здійснюється саме у реєстрі боржників, що відповідає правовій природі договору факторингу.

З матеріалів справи убачається, що 27 жовтня 2023 року сторонами підписано акт приймання-передачі реєстру боржників №11, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги, а також надано витяг із зазначеного реєстру, який містить дані про відповідача, номер кредитного договору та розмір заборгованості.

Колегія суддів враховує, що акт приймання-передачі реєстру боржників є підписаним сторонами договору факторингу документом, який підтверджує факт переходу прав вимоги, тоді як витяг з реєстру є похідним доказом, що конкретизує обсяг переданих прав щодо окремого боржника.

Доводи скаржника про те, що витяг із реєстру боржників не містить підписів сторін та виготовлений позивачем самостійно, не спростовують встановлених обставин переходу права вимоги, оскільки такий витяг оцінюється судом у сукупності з іншими доказами, зокрема договором факторингу, додатковими угодами до нього та актом приймання-передачі реєстру боржників.

Скаржником не надано жодних доказів на підтвердження недостовірності відомостей, зазначених у витязі, або відсутності у відповідному реєстрі інформації щодо відповідача.

Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірність нарахування процентів поза межами строку кредитування, колегія суддів зазначає про таке.

Як убачається з матеріалів справи, умовами договору позики №74642929 визначено строк кредитування 24 дні, а також передбачено декілька можливих процентних ставок: стандартну (1,99%), знижену (0,4975%) та ставку за понадстрокове користування (2,70%). Водночас, заявляючи до стягнення заборгованість за процентами у розмірі 7 835,83 грн, позивач зобов`язаний був надати належний та зрозумілий розрахунок, який дозволяє суду перевірити правомірність і обґрунтованість такого нарахування.

Однак, долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості не містить відомостей, які б давали можливість встановити ані період, за який здійснено нарахування процентів, ані конкретну процентну ставку, що застосовувалась у відповідні періоди (знижена, стандартна чи ставка за понадстрокове користування). Такий розрахунок є узагальненим і не дозволяє перевірити правильність визначення суми заборгованості, що суперечить вимогам належності та допустимості доказів.

За змістом статей 76, 77, 81 ЦПК України саме на позивача покладається обов`язок доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема й обґрунтованості заявленого розміру заборгованості.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір нарахованих процентів, а відтак суд погоджується з доводами апеляційної скарги в цій частині про недоведеність заявленої до стягнення суми процентів.

Ураховуючи, що надані позивачем докази не дозволяють суду перевірити законність та обґрунтованість нарахування процентів за користування кредитом, колегія суддів уважає, що із відповідача підлягає стягненню фактично отримана у позику сума 14 720,00 гривень.

За встановлених обставин рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 квітня 2025 року слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

За результатом розгляду апеляційної скарги вимоги позову задоволено на 65,26% (14 720,00 гривень х 100 / 22 555,83 гривень), відповідно вимоги апеляційної скарги відповідача задоволено на 34,74%.

В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу становлять 9 000,00 гривень, з яких: 6 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції; 3 000,00 гривень витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції матеріали справи містять копію договору про надання професійної правничої допомоги від 20 березня 2025 року (а.с. 85-86), додаток №1 до договору №1 (а.с. 87), рекомендовані (мінімальні) ставки адвокатського гонорару (винагороди) (а.с. 84), акт виконаних робіт від 31 березня 2025 року (а.с. 85).

Відповідно до пункту 3.2. договору №б/н/25 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 20 березня 2025 року, укладеним між АБ "Калінін і партнери" та ОСОБА_1 , за правничу допомогу, передбачену пунктами 1.1., 1.2. договору клієнт сплачує бюро гонорар (винагороду) розмір якого, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору, з урахуванням рекомендованих ставок адвокатського гонорару.

Згідно пункту 2 додатку №1 до договору №б/н/25 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 20 березня 2025 року за надання професійної правничої допомоги клієнт сплачує бюро гонорар у розмірі 6 000,00 гривень (а.с. 87).

З даних акту виконаних робіт (надання послуг) убачається, що бюро надало, а клієнт ОСОБА_1 прийняв юридичні послуги у формі:

- усна консультація клієнта щодо захисту його прав по справі №753/11668/24 / 1 година / 500,00 гривень;

- вивчення та аналіз позовної заяви з додатками щодо заборгованості за договором позики №74642929 від 21 лютого 2022 року / 2 години / 1 000,00 гривень;

- складання, оформлення та подання в інтересах клієнта відзиву на позовну заяву / 9 годин / 4 500,00 гривень (а.с. 85).

Матеріали справи не містять клопотання позивача про зменшення заявлених судових витрат у суді першої інстанції.

Разом з цим, колегія суддів не убачає підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу таких витрат як: усна консультація клієнта щодо захисту його прав по справі №753/11668/24 та вивчення та аналіз позовної заяви з додатками щодо заборгованості за договором позики №74642929 від 21 лютого 2022 року, оскільки такі є складовою підготовчих дій та охоплюється загальною послугою із складання позовної заяви.

За таких обставин із позивача на користь відповідача на відшкодування судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги в суді першої інстанції, слід стягнути 1 563,30 гривень (4 500,00 гривень х 34,74%).

На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції скаржником до апеляційної скарги долучено копію договору про надання професійної правничої допомоги від 22 травня 2025 року (а.с. 111-112 зворот), додаток 1 до договору від 22 травня 2025 року (а.с. 113), рекомендовані (мінімальні) ставки адвокатського гонорару (винагороди) (а.с. 116), акт виконаних робіт від 07 червня 2025 року (а.с. 117).

Відповідно до пункту 3.2. договору №б/н/25 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 22 травня 2025 року, укладеним між АБ "Калінін і партнери" та ОСОБА_1 , за правничу допомогу, передбачену пунктами 1.1., 1.2. договору клієнт сплачує бюро гонорар (винагороду) розмір якого, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору, з урахуванням рекомендованих ставок адвокатського гонорару.

Згідно пункту 2 додатку №1 до договору №б/н/25 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 22 травня 2025 року за надання професійної правничої допомоги клієнт сплачує бюро гонорар у розмірі 3 000,00 гривень (а.с. 113).

З даних акту виконаних робіт (надання послуг) убачається, що бюро надало, а клієнт ОСОБА_1 прийняв юридичну послугу: складання, оформлення, подання до Київського апеляційного суду в інтересах клієнта апеляційної скарги / 7 годин / 3 000,00 гривень.

Ураховуючи, що вимог апеляційної скарги задоволено частково, із ТОВ "ЄАПБ" на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, слід стягнути 1 042,20 гривень (3 000,00 гривень х 34,74%)

За подачу позовної заяви позивачем сплачено 3 028,00 гривень судового збору, що підтверджується даними платіжної інструкції №69564 від 24 травня 2024 року.

Відтак, із ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ЄАПБ" на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді першої інстанції, слід стягнути 1 976,07 гривень.

За подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено 3 633,60 гривень, що підтверджується даними квитанції №7053-9506-7406-4218 від 08 червня 2025 року.

Отже, з ТОВ "ФК "ЄАПБ" на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції, слід стягнути 1 262,31 гривень (3 633,60 гривень х 34,74%).

За змістом частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Ураховуючи положення частини 10 статті 141 ЦПК України, апеляційний суд уважає за доцільне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ЄАПБ" понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 713,76 гривень (1 976,07 грн - 1 262,31 грн), застосувавши принцип взаємозаліку.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Калініним Сергієм Костянтиновичем, задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 квітня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення такого змісту.

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №74642929 від 20 лютого 2022 року 14 720,00 гривень.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на відшкодування судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору 713,76 гривень.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги в суді першої інстанції, 1 563,30 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, 1 042,20 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

В.В. Соколова