Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №761/1465/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/1465/26 Головуючий в суді І інстанції Пономаренко Н.В.

Провадження № 33/824/2239/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Голуб С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Васюка Миколи Миколайовича на постанову Шевченківськогорайонного суду міста Києва від 02 березня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Шевченківськогорайонного суду м. Києва від 02 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладенона нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто з нього судовий збір на користь держави в розмірі 665,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 29 листопада 2025 року о 21 год. 20 хв. в м. Київ, по вул. Мрії, 28, керував транспортним засобом «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_1 в стані наркотичного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря-нарколога за адресою: м. Київ, вул. Чорних Запорожців, буд. 20, Висновок 006099, чим порушив вимоги п. 2.9. «а» Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 12 березня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Васюк М.М. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасуватита прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неповно дослідив та неналежно оцінив докази у справі, не врахував правові позиції Верховного Суду та практику ЄСПЛ, не навів мотивів їх відхилення, чим порушив норми матеріального і процесуального права та ухвалив незаконне й необґрунтоване рішення.

Висновок про винуватість ґрунтується фактично лише на відеозаписах з бодікамер, які фіксують вже проходження огляду, тоді як обставини зупинки транспортного засобу, її підстави та правомірність судом не перевірені і не оцінені, при цьому, за його твердженням, порушень ПДР ОСОБА_1 не було.

Наголошує, що відсутність зафіксованих ознак наркотичного сп'яніння та недотримання процедури огляду свідчать про безпідставність дій поліцейських, а їх суб'єктивні припущення не можуть замінювати вимоги закону. Зазначає, що на відеозаписах відсутній момент зупинки транспортного засобу та підстави такої зупинки, а також вказує на невідповідність часу, зафіксованого у протоколі, фактичним подіям на відео, що ставить під сумнів достовірність доказів і дотримання інструкцій щодо безперервної відеофіксації. Стверджує, що постанова не містить відомостей про технічний засіб відеофіксації, що виключає можливість визнання такого відеозапису допустимим доказом.

Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог закону, не містить усіх необхідних відомостей і не може вважатися належним доказом. Додатково зазначає, що відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу свідчить про незаконність подальших вимог поліцейських, у тому числі щодо проходження огляду, посилаючись на правові позиції Верховного Суду та доктрину «плодів отруєного дерева», якаробить недопустимими всі отримані докази.

Також зазначає, що працівниками поліції не дотримано процедури, передбаченої ст. 266 КУпАП, не здійснено відсторонення ОСОБА_1 від керування, що свідчить про відсутність реальних підстав вважати особу такою, що перебувала у стані сп'яніння.

Звертає увагу на порушення права на захист, оскільки при складанні протоколу ОСОБА_1 не були роз'яснені його права та не забезпечено можливість отримання безоплатної правової допомоги. Також зазначає, що суд першої інстанції не врахував клопотання захисника про відкладення розгляду справи.

У судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Васюк М.М.не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чиномшляхом направлення судової повістки до електронного кабінету захисника, причини неявки до суду не повідомили, тому на підставі ч. 6 ст. 294 КУпАП апеляційний суд визнав, що їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.

Згідно із ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.

Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

За п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.9 «а» ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно вимог пунктів 2, 7 Розділу І Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС і МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9 «а» ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 537415 від 11 грудня 2025 рокута висновком від 02 грудня 2025 року № 006099 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакціїКНП «Київська міська клінічна лікарня № 10», відповідно до якого ОСОБА_1 29 листопада 2025 року перебував в стані наркотичного сп'яніння. Також факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння підтверджується відеоматеріалами з нагрудних камер працівників патрульної поліції.

Посилання в доводах апеляційної скарги на переривання відеозапису є необґрунтованим, оскільки ані Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року, ані Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року, не містять приписів про обов`язкове долучення до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення повного відео з моменту зупинки транспортного засобу.

Так, згідно п. 15 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).

Поліцейським долучено до протоколу необхідні фрагменти відеофайлів, які підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Враховуючи, що вищевказаний відеозапис узгоджується з іншими наявними у справі доказами, слід визнати відомості, що містяться на вказаному відеозаписі з місця події, належним доказом у справі.

У даній справі до протоколу про адміністративне правопорушення додані докази у вигляді файлів відеозаписів із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників патрульної поліції, які проводили оформлення протоколу про адміністративне правопорушення.

Вказані відеозаписи є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення і свідчать про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння та вимог ст. 266 КУпАП.

Посилання адвоката Васюка М.М. на відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки питання правомірності зупинки транспортного засобу не є визначальним для кваліфікації дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП, якщо встановлено факт перебування особи у стані сп`яніння, підтверджений належним медичним оглядом.

Доводи апеляційної скарги щодо недопустимості відеозаписів з підстав їх неповноти та переривчастості не заслуговують на увагу, оскільки надані відеоматеріали містять фіксацію ключових процесуальних дій, зокрема проведення огляду у лікаря-нарколога, що відповідає вимогам ст. 266 КУпАП. Відсутність окремих фрагментів відеозапису не свідчить про його недопустимість, якщо загальний зміст відео підтверджує обставини, викладені у протоколі.

Посилання захисникана невідповідність протоколу вимогам ст. 256 КУпАП є необґрунтованими, оскільки аналіз змісту протоколу свідчить про наявність у ньому всіх істотних відомостей, необхідних для вирішення справи, а допущені формальні неточності (за їх наявності) не впливають на встановлення факту правопорушення та не є підставою для закриття провадження.

Твердження апелянта про відсутність ознак сп`яніння та недотримання процедури огляду спростовуються висновком медичного огляду № 006099, який складений уповноваженим лікарем у визначеному законом порядку. Зазначений висновок є самостійним доказом, який підтверджує перебування особиу стані наркотичного сп`яніння і не спростований жодними належними доказами з боку ОСОБА_1 .

Доводи щодо застосування доктрини «плодів отруєного дерева» є помилковими, оскільки в даному випадку не встановлено істотних порушень прав особи, які б унеможливлювали використання отриманих доказів. Медичний огляд проведений у відповідності до вимог закону, а тому його результати не можуть визнаватися недопустимими.

Посилання на порушення права на захист, зокрема нероз`яснення прав та ненадання правової допомоги, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. Сам по собі факт відсутності підпису або окремих відміток у протоколі не свідчить про фактичне порушення прав особи, якщо інші матеріали справи не підтверджують такого порушення.

Крім того, згідно дослідженого відеозапису з бодікамер працівників поліції апеляційним судом встановлено, що на 01:22:21 год ОСОБА_1 роз`яснені його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.

Доводи апеляційної скарги про те, що постанова суду першої інстанції не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено відеофіксацію, у зв`язку з чим відповідні відеозаписи не можуть вважатися належними та допустимими доказами, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд першої інстанції прямо зазначив про дослідження відеоматеріалів, а саме відеозаписів з боді камер із індивідуальними ідентифікаторами 472769 та 477654 від 11грудня 2025 року, на яких зафіксовано процес проведення огляду ОСОБА_1 у лікаря-нарколога. Таким чином, у постанові наведено дані, які дозволяють ідентифікувати технічні засоби, за допомогою яких здійснювалась відеофіксація.

Закон не встановлює обов`язку зазначення виключно повної технічної характеристики пристрою, а вимагає наведення відомостей, які дають можливість встановити джерело фіксації доказу. Зазначення номерів боді камер відповідає цим вимогам та забезпечує ідентифікацію технічного засобу.

Крім того, вимоги ст. 283 КУпАП щодо змісту постанови не можуть тлумачитися формально та відокремлено від інших норм Кодексу, зокрема ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами є будь-які фактичні дані, що встановлюються, зокрема, показаннями технічних засобів відеозапису. У даному випадку відеозаписи були долучені до матеріалів справи, безпосередньо досліджені судом та отримали оцінку у сукупності з іншими доказами.

Доводи апеляційної скарги про порушення права на захист у зв`язку з неврахуванням подання клопотання про відкладення розгляду справи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

Як убачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення був складений після отримання результатів медичного огляду, що саме по собі не суперечить вимогам чинного законодавства та обумовлено необхідністю встановлення факту перебування особи у стані сп`яніння. При цьому з досліджених судом першої інстанції відеозаписів вбачається, що під час проходження огляду ОСОБА_1 було роз`яснено порядок подальших процесуальних дій, зокрема необхідність з`явитися до підрозділу поліції для складання відповідних матеріалів у разі підтвердження стану сп`яніння.

З відеоматеріалів також убачається, що після отримання результатів огляду працівницяполіції зв`язувалась з ОСОБА_1 в телефонному режимі, повідомилаостаннього про позитивний результат та необхідність прибуття для складання протоколу. ОСОБА_1 , у свою чергу, не заперечував факт обізнаності про такі обставини, однак повідомив про неможливість з`явитися у зв`язку з поганимпсихологічним станом та просив відкласти на деякий час. При цьому працівниця поліції обґрунтовано роз`яснила, що протокол буде складено у передбаченому законом порядку незалежно від явки особи, а останній не позбавлений права оскаржити такі дії та рішення в судовому порядку.

Посилання захисникана те, що ним подавалося клопотання про відкладення, є голослівними, оскільки такі відомості не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами. У матеріалах справи відсутні будь-які дані про надходження такого клопотання до органу поліції або суду першої інстанції, а також відповідні документи не були надані стороною захисту під час апеляційного розгляду.

За таких обставин самі по собі твердження про існування клопотання без їх документального підтвердження не можуть бути підставою для висновку про порушення права на захист чи істотне порушення процесуальних норм.

Посилання апелянта на практику Європейського суду з прав людини та принцип «поза розумним сумнівом» не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки сукупність досліджених доказів є достатньою, узгодженою та переконливою для встановлення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції, однак не містять обставин, які б свідчили про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже, під час апеляційного розгляду не встановлено обставин, які б доводили позицію захисника Васюка М.М. про безпідставне притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Висновки суду першої інстанції в постанові від 02 березня 2026 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, всупереч доводів апеляційної скарги, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних і допустимих у розумінні ст. 251 КУпАП доказах, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення і закриття провадження у справі згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як про це просить апелянт.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що судове рішення постановлено з дотримання вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга захисника Васюка М.М.не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Васюка Миколи Миколайовича залишити без задоволення.

Постанову Шевченківськогорайонного суду міста Києва від 02 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду С.А. Голуб