Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №356/719/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

№ 22-ц/824/7645/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 356/719/24

16 квітня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Можарівській М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури Таможньої Олени Олександрівни на рішення Березанського міського суду Київської області від 15 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Капшученко І.О., у цивільній справі за позовом керівника Броварської окружної прокуратури Київської області Пономаренка В. В. в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння

в с т а н о в и в:

У жовтні 2024 року керівник Броварської окружної прокуратури Київської області Пономаренко В. В. діючи в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) звернувся до суду з вказаним вище позовом, в якому просив витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації категорію земель лісогосподарського призначення з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3210400000:06:021:0027 та земельну ділянку площею 0,05 га з кадастровим номером 3210400000:06:021:0028, а також витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3210400000:06:021:0029 та земельну ділянку площею 0,05 га з кадастровим номером 3210400000:06:021:0030, а також стягнути з відповідачів сплачений судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до рішення Березанської міської ради Київської області № 392-28-V від 18.12.2008 «Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам» затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано в приватну власність відповідачам ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3210400000:06:021:0027 площею 0,1 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та земельну ділянку з кадастровим номером 3210400000:06:021:0028 площею 0,05 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, відповідачу ОСОБА_1 передано в приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 3210400000:06:021:0029 площею 0,1 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельну ділянку з кадастровим номером 3210400000:06:021:0030 площею 0,05 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Згідно відомостей з Державного земельного кадастру, а також Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належні їм земельні ділянки не відчужували та залишаються їх власниками станом на момент подачі позову до суду. Відомості про реєстрацію речових прав на належні відповідачам земельні ділянки до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вносились.

Разом із тим, за матеріалами лісовпорядкування 2003 та 2014 років вказані вище земельні ділянки з кадастровими номерами 3210400000:06:021:0027, 3210400000:06:021:0028, 3210400000:06:021:0029; 3210400000:06:021:0030 є земельними ділянками лісогосподарського призначення, які розташовані у 10 кварталі Березанського лісництва філії «Бориспільське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Право постійного користування Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» землями лісогосподарського призначення 10 кварталу Березанського лісництва відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, погодженими Державним управлінням екології та природних ресурсів Київської області та затвердженими Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства. Відповідно до проекту організації та розвитку лісового господарства спірні земельні ділянки мають наступні таксаційні характеристики: лісові культури природного походження, якість лісових культур 2 клас, рік створення 2002.

Відомості про надання дозволу на вилучення спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення із постійного користування та зміну їх цільового призначення в установленому законом порядку відсутні, що підтверджується листом філії «Бориспільське лісове господарство» від 23.08.2024 № 935/20.23-2024.

Таким чином, спірні земельні ділянки передано у приватну власність за рахунок земель, що перебувають в постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (як правонаступника ДП «Бориспільське лісове господарство»), без виключення їх з Державного лісового фонду України, чим порушені інтереси держави в особі власника - Київської обласної державної адміністрації використовувати спірні земельні ділянки.

За таких обставин, рішення Березанської міської ради Київської області № 392-28-V від 18.12.2008 «Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам» в частині передання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельних ділянок прийняте з порушенням вимог земельного та лісового законодавства, а спірні земельні ділянки підлягають поверненню у власність Київської обласної державної адміністрації шляхом їх витребування з чужого незаконного користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку ст. 388 ЦК України.

Разом з тим, Київська обласна державна адміністрація як уповноважений суб`єкт за наявності факту порушення інтересів держави до суду за захистом не зверталася, що підтверджується листом від 26.08.2024 № 791/31.01/31.02.01/2024, згідно якого Київською обласною державною адміністрацією не вживались заходи цивільно-правового характеру у зв`язку з неможливістю самостійно встановити порушення законодавства та відсутністю документів, необхідних для обґрунтування позовної заяви.

За таких обставин, керівник Броварської окружної прокуратури Київської області Пономаренко В. В. на підставі положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру» звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 15 грудня 2025 року у задоволенні позову керівника Броварської окружної прокуратури Київської області Пономаренка В. В. в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову у вигляді арешту, накладеного ухвалами Березанського міського суду Київської області від 13.03.2025 та від 17.03.2025, на спірне нерухоме майно.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що витребування у відповідачів, як добросовісних набувачів, спірних земельних ділянок, становитиме непропорційного втручання у мирне володіння цим майном та призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,покладе на них надмірний індивідуальний тягар, спричинений втратою майна.

При цьому, суд також врахував, що з моменту прийняття рішення Березанської міської ради Київської області № 392-28-V від 18.12.2008 «Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам» минуло 17 років, протягом яких відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вільно та відкрито володіють спірними земельними ділянками. Факт накладання спірних земельних ділянок було встановлено за матеріалами лісовпорядкування 2014 року, що підтверджується листами ДП «Бориспільський лісгосп» Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства Держлісагентства від 27.12.2022 № 512, Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 16.03.2023 № 206 та витягом з картографічної бази даних за матеріалами лісовпорядкування 2014 року. Вказане свідчить про те, що компетентний державний орган щонайменше з 2014 року був обізнаний з фактом наявності порушення інтересів держави, разом з тим, жодних заходів з метою захисту її інтересів протягом розумного строку не вчинив, а з вказаним позовом до суду керівник Броварської окружної прокуратури Київської області Пономаренком В. В. звернувся лише 01.10.2024, тобто через 10 років. У свою чергу, будь-яких відомостей про наявність обґрунтованих перешкод у держави захистити власні інтереси матеріали справи не містять.

Крім того, суд звертав увагу, що на спірні правовідносини поширюється дія ч. 5 ст. 390 ЦК України щодо механізму компенсації добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, яке незаконно вибуло з володіння держави чи територіальної громади.Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджуючих документів внесення прокурором на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірної земельної ділянки у порядку, визначеному законом.

Не погоджуючись із рішенням першої інстанції, 23 січня 2026 року заступник керівника Київської обласної прокуратури Таможня О.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник вказує на те, що прокуратурою належними та допустимими доказами доведено як незаконність перебування у приватній власності земель лісогосподарського призначення у відповідачів, так і їх недобросовісність. Оскільки прокурор обґрунтовує позов недобросовісністю відповідачів, то положення частини п`ятої статті 390 ЦК України до спірних відносин не застосовуються. З огляду на викладене, невнесення прокурором на депозитний рахунок суду коштів у розмірі вартості майна виключає можливість постановлення рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача, але не виключає можливість розгляду справи за позовом прокурора та ухвалення судом рішення про витребування майна у недобросовісного набувача.

Крім того, звертає увагу, що судом грубо порушено вимоги статті 267 ЦК України, оскільки позовна давність застосовується виключно за заявою сторони у спорі. Разом із тим, під час розгляду справи, відповідачі з відповідними заявами не зверталися.

При цьому, висновки суду про те, що початок перебігу позовної давності розпочався щонайменше із 2014 року, тобто з цього часу компетентний державний орган був обізнаний з фактом наявності порушення інтересів держави, не підтверджуються наявними матеріалами справи, оскільки такі не містять як жодних відомостей про відведення спірних земельних ділянок відповідачам, так і доказів інформування про це прокурора та позивача.

В судове засідання з`явився представник позивача Бондаренко І. В., яка підтримала доводи апеляційної скарги.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись засобами поштового зв`язку, про причину неявки суд не повідомили, а тому колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності не з`явившихся сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що пунктом 3 рішення Березанської міської ради Київської області № 392-28-V від 18.12.2008 «Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам» затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та надано в приватну власність громадянам земельні ділянки згідно з додатком № 3, а саме відповідачу ОСОБА_2 земельні ділянки площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та відповідачу ОСОБА_1 - земельні ділянки площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з державними актами на право власності на земельні ділянки серії ЯИ № 872745 від 30.11.2009 та серії ЯИ № 872744 від 30.11.2009, ОСОБА_2 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3210400000:06:021:0027 площею 0,1 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 3210400000:06:021:0028 площею 0,05 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯИ № 872743 від 30.11.2009 та серії ЯИ № 872742 від 30.11.2009 року, ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з кадастровим номером 3210400000:06:021:0029 площею 0,1 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та кадастровим номером 3210400000:06:021:0030 площею 0,05 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 24.09.2024 за №№ 396236200, 396236314, 396236439, 396236520, записи про права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3210400000:06:021:0029, 3210400000:06:021:0030, 3210400000:06:021:0027, 3210400000:06:021:0028 відсутні.

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянки Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на запити від 15.08.2024:

- земельна ділянка з кадастровим номером 3210400000:06:021:0029, цільове призначення для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, категорія земель землі житлової та громадської забудови, вид використання будівництво, форма власності приватна, площа 0,1, місце розташування: АДРЕСА_2 , дата оцінки ділянки 18.10.1999, відомості про сертифікованого інженера-землевпорядника ТОВ «РЦЗ», ОСОБА_3 , відомості про суб`єкта речового права ОСОБА_1 , зареєстроване обмеження: інше обмеження, дата реєстрації обмеження 03.02.2009;

- земельна ділянка з кадастровим номером 3210400000:06:021:0030, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, вид використання особисте селянське господарство, форма власності приватна, площа 0,05, місце розташування: АДРЕСА_2 , дата оцінки ділянки 18.10.1999, відомості про сертифікованого інженера-землевпорядника ТОВ «РЦЗ», ОСОБА_3 , відомості про суб`єкта речового права ОСОБА_1 , зареєстроване обмеження: інше обмеження, дата реєстрації обмеження 03.02.2009;

- земельна ділянка з кадастровим номером 3210400000:06:021:0027, цільове призначення для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, категорія земель землі житлової та громадської забудови, вид використання будівництво, форма власності приватна, площа 0,1, місце розташування: АДРЕСА_1 , дата оцінки ділянки 18.10.1999, відомості про сертифікованого інженера-землевпорядника ТОВ «РЦЗ», ОСОБА_3 , відомості про суб`єкта речового права ОСОБА_2 , зареєстроване обмеження: інше обмеження, дата реєстрації обмеження 03.02.2009;

- земельна ділянка з кадастровим номером 3210400000:06:021:0028, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, вид використання особисте селянське господарство, форма власності приватна, площа 0,05, місце розташування: АДРЕСА_2 , дата оцінки ділянки 18.10.1999, відомості про сертифікованого інженера-землевпорядника ТОВ «РЦЗ», ОСОБА_3 , відомості про суб`єкта речового права ОСОБА_2 , зареєстроване обмеження: інше обмеження, дата реєстрації обмеження 03.02.2009.

Згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 11.07.2024 № 10-10-0.222-6682/2-24, спірні земельні ділянки, що належать на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розташовані в межах населеного пункту.

Згідно листа ДП «Бориспільський лісгосп» Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства Держлісагентства від 27.12.2022 № 512 «Про надання інформації» щодо земельних ділянок, які орієнтовно повністю або частково накладаються на землі лісогосподарського призначення Березанського лісництва, з доданим до нього викопіюванням із планшету № 2 Березанського лісництва ДП «Бориспільський лісгосп» лісовпорядкування 2014 року вбачається, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3210400000:06:021:0028, 3210400000:06:021:0027, 3210400000:06:021:0029 та 3210400000:06:021:0030 повністю накладаються на землі лісогосподарського призначення 10 кварталу Березанського лісництва, виділи № 19-20.

Відповідно до листа філії «Бориспільське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 03.09.2024 № 989/20.23-2024 спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3210400000:06:021:0028, 3210400000:06:021:0027, 3210400000:06:021:0029 та 3210400000:06:021:0030 орієнтовно накладаються на землі лісогосподарського призначення в кварталі 10 Березанського лісництва, як за матеріалами лісовпорядкування 2003 року, так і за матеріалами лісовпорядкування 2014 року.

Крім того, за інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» від 16.03.2023 № 206, що розробляє планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3210400000:06:021:0028, 3210400000:06:021:0027, 3210400000:06:021:0029 та 3210400000:06:021:0030 (№ на картографічній карті 11, 19, 13 та 12 відповідно) відносяться до ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» та розташовані у кварталі 10 вказаного лісництва, що підтверджується витягом з картографічної бази даних за матеріалами лісовпорядкування 2014 року.

Суду також надані копія планшету № 1 Березанського лісництва за 2003 рік, що згідно примітки складені на основі геоданих землевпорядкування 1964-1965 років та лісовпорядкування 1993 року, та планшету № 2 Березанського лісництва за 2014 рік, складеного на основі геоданих землевпорядкування 1989-1992 років, лісовпорядкування 1993 року та ортофотопланів 2006 року зйомки.

Згідно з протоколом другої лісовпорядної наради від 29.05.2015 з розгляду основних положень проекту організації і розвитку лісового господарства ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» Київської області площа лісовпорядкування м. Березань не змінювалась та становить 155,0 га, попереднього лісовпорядкування 155,0 га, державного обліку лісів станом на 01.01.2011 - 155,0 га, земельного балансу станом на 01.01.2015 - 155,0 га.

У відповідності до листа Управління Держземагентства у Баришівському районі Головного управління Держземагентства у Київській області від 05.08.2014 № 1861 (з додатком 1), площа землекористування ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» за період з 01.01.2004 по 01.06.2014 не змінювалась, в тому числі, в м. Березань - 155,0 га, з яких 144,0 га вкриті лісовою рослинністю, 11,0 га - інші лісові землі.

Згідно з листами філії «Бориспільське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 23.08.2024 № 935/20.23-2024 та філії «Бориспільське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 03.09.2024 № 989/20.23-2024, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003 р. та 2014 р. землі лісогосподарського призначення Березанського лісництва перебували в постійному користуванні ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство», яке наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 21.10.2021 № 679 припинено та на підставі передавального акту, затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 08.02.2022 № 271 право постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» перейшло до ДП «Бориспільське лісове господарство».

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 № 1003 прийнято рішення про вжиття заходів реформування управління лісової галузі шляхом ліквідації територіальних органів Державного агентства лісових ресурсів за переліком згідно з додатком 1, в тому числі, Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, та створення єдиного Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», яке є правонаступником майна, прав та обов`язків, а також права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, затверджених матеріалів лісовпорядкування, затверджених розрахункових лісосік, затверджених поділів лісів на категорії, виділених особливо захисних лісових ділянок спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються.

Наказами Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 942, від 26.10.2022 № 804 прийнято рішення про припинення ДП «Бориспільське лісове господарство» та створення Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - ДП «Ліси України»), яке є правонаступником ДП «Бориспільське лісове господарство» по всіх правах і обов`язках.

На підставі наказу ДП «Ліси України» від 12.01.2023 № 284 за філією «Бориспільське лісове господарство» ДП «Ліси України» закріплено майно, права та обов`язки, які передані за передавальним актом, затвердженим Державного агентства лісових ресурсів України від 12.01.2023 № 128 «Про затвердження передавального акту ДП «Бориспільське лісове господарство».

Розпорядженням Київської обласної військової адміністрації від 31.01.2023 № 56 погоджено здійснення державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення що розташовані на території Київської області та поза межами населених пунктів та в межах міст обласного значення ДП «Ліси України» в особі філій як правонаступнику спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів право постійного користування яким надано до набрання чинності Земельним кодексом України на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування переданих згідно з передавальними актами на баланс ДП «Ліси України».

Таким чином, після здійснення реорганізації фактичним постійним землекористувачем земельних ділянок лісогосподарського призначення в Березанському лісництві є ДП «Ліси України» в особі філії «Бориспільське лісове господарство»; всі матеріали лісовпорядкування, оформлені ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» та ДП «Бориспільське лісове господарство» є актуальними.

Листом філії «Бориспільське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 03.09.2024 № 989/20.23-2024 також підтверджено, що ні ДП «Бориспільське лісове господарство», ні ДП «Ліси України» в особі філії «Бориспільське лісове господарство» як правонаступник ДП «Бориспільське лісове господарство» до судових органів щодо витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок в 10 кварталі Березанського лісництва не звертались.

Згідно з листом філії «Бориспільське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 23.08.2024 № 935/20.23-2024, ДП «Бориспільське лісове господарство» та філією «Бориспільське лісове господарство» ДП «Ліси України» жодних погоджень на вилучення земель лісогосподарського призначення в 10 кварталі Березанського лісництва не надавалось, щодо надання погоджень на вилучення колишнім землекористувачем ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство» інформація відсутня. Заходи по відновленню порушених майнових прав в судовому порядку ДП «Бориспільське лісове господарство» та філією «Бориспільське лісове господарство» ДП «Ліси України» не вживалися.

Відповідно до інформації, наданої Департаментом містобудування та архітектури Київської обласної військової адміністрації № 791/31.01/31.02.01/2024 від 23.08.2024, за період 2017-2024 років розпорядження про погодження на вилучення та зміну цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 3210400000:06:021:0028, 3210400000:06:021:0027, 3210400000:06:021:0029 та 3210400000:06:021:0030 Київською обласною державною (військовою) адміністрацією не видавалось, не вживалось заходів цивільно-правового характеру та не зверталось до суду з позовом про повернення у державну власність відповідних земельних ділянок.

Відповідно до положень статей 317, 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 373 ЦК України передбачено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються приписами ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Так, статтею 55 Земельного кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (п. ґ) ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України).

Частинами другою та третьою статті 56 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни та юридичні особи у встановленому законом порядку можуть набувати у власність для лісорозведення земельні ділянки, а також можуть мати у власності ліси, створені шляхом лісорозведення на набутих у власність у встановленому законом порядку земельних ділянках, а також самозалісені ділянки на набутих у власність у встановленому законом порядку земельних ділянках.

Інших випадків, які б передбачали надання у приватну власність земель лісогосподарського призначення, чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Статтею 7 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками.Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

За змістом статті 45 Лісового кодексу України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування в лісах усіх форм власності сумарною площею 100 гектарів і більше для кожного з постійних лісокористувачів і власників лісів є обов`язковим на всій території України та здійснюється один раз на 10 років державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 47 Лісового кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 48 Лісового кодексу України, у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів (ч. 5 ст. 48 Лісового кодексу України).

Пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.

Верховним Судом, зокрема у постановах, від 30 січня 2018 року в справі № 707/2192/15-ц, від 21 лютого 2018 року в справі 488/5476/14-ц, від 7 жовтня 2020 року в справі № 369/16418/18, від 30 вересня 2020 року в справі № 363/669/17 та постановах Великої Палати Верховного Суду у від 7 листопада 2018 року в справі № 488/5027/14-ц, від 7 листопада 2018 року в справі № 488/6211/14-ц, від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, від 13 червня 2018 року в справі № 369/1777/13-ц, неодноразово висловлювалася правова позиція про те, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства.

Порядок вилучення земельних ділянок визначено статтею 149 Земельного кодексу України в редакції від 14.10.2008, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - ЗК України), відповідно до якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної власності можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 149 ЗК України обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Водночас, зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства (ч. 4 ст. 20 ЗК України).

Згідно частини першої статті 57 Лісового кодексу України в редакції від 29.03.2006, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ЛК України), зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Повноваження щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені в статті 122 ЗК України, відповідно до частини четвертої якої обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Судом встановлено, що спірні земельні ділянки належать до земель лісогосподарського призначення та на час прийняття рішення Березанською міською радою № 392-28-V від 18.12.2008 «Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам» перебували в постійному користуванні ДП «Переяслав-Хмельницьке лісове господарство», правонаступником якого є ДП «Ліси України» в особі філії «Бориспільське лісове господарство». При цьому, відомостей про те, що компетентним органом приймалось рішення про припинення права постійного користування землями лісогосподарського призначення та зміну їх цільового призначення у встановленому законом порядку матеріали справи не містять.

Разом із тим, відповідно до статті 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України загального правила власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до положень статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

За загальними приписами частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

Таким чином, набувач визнається добросовісним, якщо він не знав і не повинен був знати про незаконність свого володіння.

Як встановлено судом, відповідачі у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , реалізуючи гарантоване державою право на приватизацію земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації, встановлених ст. 121 ЗК України, звернулися до Березанської міської ради із відповідними заявами та рішенням Березанської міської ради Київської області № 392-28-V від 18.12.2008 було затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано в приватну власність відповідачам спірні земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства.

На підставі вказаного вище рішення відповідним структурним підрозділом Державного агентства земельних ресурсів було складено та видано відповідачам державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯИ № 872743, ЯИ № 872742, ЯИ № 872745, ЯИ № 872744 від 30.11.2009, що включало в себе, зокрема, встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок та меж обмежень на їх використання, складання кадастрових планів земельних ділянок тощо, що передбачало участь відповідних компетентних посадових осіб.

Про наявність умислу на підроблення документів сторона позивача не посилається та з матеріалів справи така обставина не вбачається. У своїх поясненнях, наданих у судовому засіданні, відповідачі вказували, що мали намір будувати на переданих їм у власність земельних ділянках житлові будинки та провели на ділянки електроенергію. Жодних сумнівів у тому, що землі було набуто ними правомірно, останні не мали.

Враховуючи наведене, оцінивши встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які набули спірні земельні ділянки за рішенням Березанської міської ради Київської області № 392-28-V від 18.12.2008 «Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам», є добросовісним набувачами земельних ділянок з кадастровими номерами 3210400000:06:021:0027, 3210400000:06:021:0028, 3210400000:06:021:0029; 3210400000:06:021:0030.

Колегія суддів з такими висновками суду погоджується та вважає їх правильними.

Доводи апеляційної скарги прокурора висновку суду першої інстанції щодо добросовісності відповідачів не спростовують та фактично є викладом доводів позовної заяви та загальних формулювань з постанов Верховного Суду, але без аналізу недобросовісності дій відповідачів при набутті спірних земельних ділянок.

9 квітня 2025 року набув чинності Закону України від 12 березня 2025 року № 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» (далі - Закон № 4292-ІХ).

Зокрема, Законом № 4292-ІХ статтю 390 ЦК України доповнено частиною п`ятою наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

У розділі «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4292-ІХ, окрім іншого зазначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.

Верховний Суд у постанові від 19 листопада 2025 року в справі № 523/14914/24 висловив наступну правову позицію: «Обов`язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду передбачений у нормі матеріального права. Положення частини 5 статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому, у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини 5 статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню. У випадку, якщо позивач обґрунтовує позов про витребування нерухомого майна недобросовісністю набувача, то положення частини 5 статті 390 ЦК України не застосовуються.

Питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування частини 5 статті 390 ЦК України. Натомість у разі встановлення, що набувач добросовісний, суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 5 статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду».

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 1 грудня 2025 року в справі № 354/419/25.

У даній справі, що переглядається, при зверненні до суду з позовом прокурор посилався на недобросовісність відповідачів.

Проте, як вже указувалося вище, суд першої інстанції під час ухвалення рішення, а саме після дослідження доказів, дійшов обґрунтованого висновку про добросовісність дій відповідачів при набутті спірних земельних ділянок, а відтак необхідності внесення позивачем вартості майна на депозитний рахунок суду.

Матеріали справи не містять підтверджуючих документів внесення прокурором на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірних земельних ділянок у порядку, визначеному законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом положень частини 5 статті 390 ЦК України не знайшли свого підтвердження.

Що стосується строків звернення до суду з вказаним позовом, то колегія суддів звертає увагу, що як було зазначено вище, 9 квітня 2025 року набув чинності Закону № 4292-ІХ, яким, зокрема, статтю 388 ЦК України викладено в такій редакції:

«Стаття 388. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача

1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.

3. Держава, територіальна громада, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, також не може витребувати майно від добросовісного набувача на свою користь, якщо:

1) з моменту реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності першого набувача на нерухоме майно, передане такому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність, незалежно від виду такого майна, минуло більше десяти років;

2) з дати передачі першому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законодавством не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності, минуло більше десяти років.

Зміна першого та подальших набувачів не змінює порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування майна, передбаченого цією частиною.

Дія положень цієї частини не поширюється на випадки, якщо майно на момент вибуття з володіння держави або територіальної громади належало: а) до об`єктів критичної інфраструктури; б) до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; в) до об`єктів та земель оборони; г) до об`єктів або територій природно-заповідного фонду, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об`єктів (територій) на момент вибуття з володіння; ґ) до гідротехнічних споруд, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об`єктів на момент вибуття з володіння; д) до пам`яток культурної спадщини, які не підлягали приватизації.

4. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках».

У розділі «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4292-ІХ, окрім іншого зазначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Положення цього Закону мають зворотну дію в часі у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

Як уже зазначалося вище, рішенням Березанської міської ради Київської області № 392-28-V від 18.12.2008 «Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам» затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та надано в приватну власність громадянам земельні ділянки згідно з додатком № 3, а саме відповідачу ОСОБА_2 земельні ділянки площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , та відповідачу ОСОБА_1 -земельні ділянки площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою АДРЕСА_2 (Т.1,а.с.97-98).

На підставі вказаного вище рішення було складено та видано відповідачам державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯИ № 872743, ЯИ № 872742, ЯИ № 872745, ЯИ № 872744 від 30.11.2009.

Станом на 30.11.2009 року порядок виникнення права власності на земельну ділянку визначався статтями 125, 126 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідно до зазначених норм право власності на земельну ділянку виникало після одержання документа, що посвідчує таке право, - державного акта на право власності на землю - та його державної реєстрації.

Державна реєстрація прав у цей період здійснювалася шляхом внесення відповідного запису до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю, яка була складовою частиною Державного реєстру земель.

Таким чином, юридичний факт державної реєстрації права власності перших набувачів на спірні земельні ділянки було вчинено саме 30.11.2009 року відповідно до вимог законодавства, чинного на той час.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за умови, що їх державна реєстрація була проведена відповідно до законодавства, яке діяло на момент виникнення таких прав. Отже, державна реєстрація права власності, здійснена у 2009 році у встановленому законом порядку, є юридично значущою та такою, що породжує правові наслідки.

З урахуванням наведеного термін «Державний реєстр речових прав на нерухоме майно», використаний у пункті 1 частини 3 статті 388 ЦК України, для цілей обчислення граничного строку витребування майна підлягає системному тлумаченню. Зокрема, він має розумітися як елемент єдиної системи державного обліку речових прав на нерухоме майно, яка включає також державні реєстри, що функціонували до запровадження Державного реєстру речових прав у 2013 році, за умови законності та належності відповідної реєстрації.

Інше тлумачення, за яким перебіг десятирічного строку починається виключно з моменту перенесення відомостей з паперових носіїв до електронної бази Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не узгоджується з метою Закону № 4292-IX, яким запроваджено відповідний преклюзивний строк.

Метою законодавчого обмеження строку витребування майна є забезпечення принципу правової визначеності (legal certainty) та стабільності цивільного обороту. Допущення можливості поновлення перебігу такого строку залежно від зміни технічної форми ведення державного реєстру фактично нівелює зміст преклюзивної норми та створює умови для необмеженого у часі втручання держави у право приватної власності.

За таких обставин, з огляду на те, що право власності перших набувачів (відповідачів) на спірні земельні ділянки було зареєстроване державою у встановленому законом порядку 30.11.2009 року, граничний десятирічний строк для витребування цього майна від добросовісних набувачів сплив.

Звернення прокурора з позовом у жовтні 2024 року, у системному тлумаченні норм матеріального права, відбулося після спливу визначеного законом преклюзивного строку, що є правовою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про витребування спірного майна.

При цьому, судом правильно враховано, що з моменту прийняття рішення Березанської міської ради Київської області № 392-28-V від 18.12.2008 «Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам» минуло 17 років, протягом яких відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вільно та відкрито володіють спірними земельними ділянками.

При цьому, компетентний державний орган щонайменше з 2014 року був обізнаний з фактом наявності порушення інтересів держави, разом з тим, жодних заходів з метою захисту її інтересів протягом розумного строку не вчинив.

Враховуючи наведене, встановивши фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою, а тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував обставини справ та надав об`єктивну оцінку зібраним і дослідженим доказам.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Березанського міського суду Київської області від 15 грудня 2025 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури Таможньої Олени Олександрівни залишити без задоволення.

Рішення Березанського міського суду Київської області від 15 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови складено 21 квітня 2026 року

Головуючий: Судді: