Постанова від 02 квітня 2026 р. у справі №752/11875/25 — Київський апеляційний суд

Справа № 752/11875/25Головуючий у І інстанції Бушеленко О.В.

Провадження № 33/824/927/2026 Категорія ч. 1 ст.130 КУпАПДоповідач у 2 інстанції Шроль В.Р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2026 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду Шроль В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 26 листопада 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605 грн. 60 коп. судового збору,

В С Т А Н О В И В :

За постановою, 27.04.2025 о 00:10 у м. Києві по вул. Антоновича, 50, ОСОБА_1 керував транспортним засобом (електричним самокатом) у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного засобу - газоаналізатора Alcotest 7510 (прилад № ARLM-0292). Результат тесту з показником 1,22 % проміле роздруковано на пристрої Drager mobile printer № ARLK-0083. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9-а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, просить скасувати постанову та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про те, що постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки винесена з порушенням норм

процесуального та матеріального права, а справу розглянуто без повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи.

Вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що він рухався саме на електросамокаті.

Зазначає, що відповідно до ДСТУ 2984-95 «електричні самокати» не відносяться до категорії «засоби транспортні дорожні», також вони відповідно до вимог чинного законодавства України не підлягають державній реєстрації.

Крім того, зазначає, що під час зупинки та документування події поліцейський не встановив і не зафіксував жодних даних про транспортний засіб, яким він нібито керував. Відеозапис не містить жодних чітких кадрів, що дозволяли б ідентифікувати самокат: не зафіксовано його марку, модель, тип, технічні характеристики, серійні чи інші ідентифікаційні позначення. Не знято жодного крупного плану коліс, акумулятора, панелі чи інших технічних елементів, що могли б підтвердити належність засобу до категорії електричних транспортних засобів у розумінні чинного законодавства України.

Окрім того, особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, до матеріалів справи не долучено документів про справність застосованого для встановлення стану алкогольного сп`яніння спеціального технічного засобу.

Також звертає увагу на те, що суддя безпідставно дійшла висновку про те, що йому були належним чином роз`ясненні права, передбачені ст.ст.55,56,59,63 Конституції України та ст.268 КУпАП, оскільки поліцейський не проінформував його ні про право не свідчити про себе, ні про право на юридичну допомогу.

Вказує, що висновок судді про те, що не вручення акту огляду на стан сп`яніння не оцінюється як грубе порушення процедури огляду або ж істотне порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також те, що цей акт не є основоположним документом, який встановлює істотні юридичні факти та тягне за собою правові наслідки, є хибним.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, на апеляційний розгляд не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений, клопотань про відкладення до суду не надіслав.

Перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, вважаю апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Вимогами п. 2.9-а) ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Винуватість ОСОБА_1 в керуванні автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, за обставин, викладених у постанові, стверджується доказами, які містяться у : протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 312881 від 27 квітня 2025 року; чеку-роздруківці з алкотестеру «Драгер»; акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відеозапису події з бодікамери поліцейського.

Сукупності доказів по справі суддя надала належну правову оцінку і дійшла правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Факт перебування ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції у стані алкогольного сп`яніння у апеляційній скарзі не оспорюється.

Доводи апеляційної скарги про те, що не було безпосередньо зафіксовано рух транспортного засобу, спростовуються наявним у матеріалах справи відеозаписом, на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 , перебуваючи на самокаті, не заперечував факт його керування.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що елетросамокат, вказаний в постанові суду не є транспортним засобом, в розумінні вимог ПДР та КУпАП, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України визначено, що транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Отже, фактично зміна полягає у тому, що електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами.

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи детальних даних про технічні характеристики електричного самокату, яким керував ОСОБА_1 факту керування ним саме транспортним засобом не спростовують.

Чинним законодавством України не передбачено обов`язкове долучення до матеріалів справи документів, які б свідчили про справність застосованого спеціального технічного засобу, при цьому достовірність результатів його використання під сумнів особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, не ставилася.

Також суддею з відеозапису події встановлено, що поліцейським під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення Звінському роз`яснювалися його права та обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП.

Факт не вручення ОСОБА_1 примірника акту огляду не є обставиною, яка б спростовувала висновок судді про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який підтверджений сукупністю інших доказів.

Інших доводів, які б ставили під сумнів висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП , що полягає у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, у апеляційній скарзі не наведено.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено з дотриманням вимог ст.33 КупАП.

Порушень норм процесуального права, які б могли слугувати підставами для скасування чи зміни постанови, не встановлено.

За таких обставин судове рішення є законним.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, залишити без задоволення, а постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 26 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.Р.Шроль