Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №752/8414/25 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року місто Київ

справа № 752/8414/25

апеляційне провадження № 22-ц/824/4213/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Саліхова В.В.,

суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.,

за участю секретаря судового засідання: Зеленчука М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Западнюк Наталії Іллівни на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 вересня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Чекулаєва С.О., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-

в с т а н о в и в :

У квітні 2025 року ТОВ «Теплопостачсервіс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь:

- заборгованість з постачання теплової енергії за період з листопада 2018 року по лютий 2025 року у розмірі 79 674,10 грн.;

- заборгованість з постачання гарячої води за період з листопада 2018 року по лютий 2025 року у розмірі 6 271,33 грн.;

- заборгованість з абонентського обслуговування за період з березня 2022 року по лютий 2025 року в розмірі 536,05 грн.;

- інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості з постачання теплової енергії в розмірі 13 696,61 грн.;

- 3% річних, нараховані на суму заборгованості з постачання теплової енергії в розмірі 2 830,23 грн.;

- інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості за послугу з постачання гарячої води в розмірі 549,31 грн.;

- 3% річних, нараховані на суму заборгованості за послугу з постачання гарячої води в розмірі 212,81 грн.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, та надає зазначені послуги в тому числі і відповідачу за адресою по АДРЕСА_1 , в якому відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру, яке зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 45578 від 23.10.2008 року, а отже є споживачем житлово-комунальних послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, які надаються позивачем.

Відповідач отримує від позивача комунальні послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, від вказаних послуг не відмовився, та фактично споживає їх.

18.10.2016 року між ТОВ «Теплопостачсервіс» та відповідачем було укладено договір № 54/141 про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, за яким виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, а споживач зобов`язується своєчасно оплатити надані послуги за встановленими тарифами, у строк і на умовах, що передбачені договором.

Відповідач не виконував належним чином своїх зобов`язань з оплати послуг з постачання теплової енергії, гарячої води та за абонентське обслуговування, не сплачуючи їх та порушуючи цим права та інтереси позивача, внаслідок чого утворилась заборгованість за надані послуги.

Позивач не отримав оплату за надані споживачу послуги з: постачання теплової енергії за період з листопада 2018 року по лютий 2025 року у розмірі 79 674,10 грн. постачання гарячої води за період з листопада 2018 року по лютий 2025 року у розмірі 6 271,33 грн. абонентське обслуговування за період з березня 2022 року по лютий 2025 року у розмірі 536,05 грн.

Відповідно до положень статті 625 ЦК України позивач здійснив нарахування на суму заборгованості інфляційних втрат та трьох процентів річних: на суму заборгованості з постачання теплової енергії інфляційні втрати у розмірі 13 696,61 гривень та три проценти річних у розмірі 2 830,23 гривень; на суму заборгованості за послугу з постачання гарячої води інфляційні втрати у розмірі 549,31 гривень та три проценти річних у розмірі 212,81 гривень.

Посилаючись на наведене, позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість, інфляційні втрати та 3% річних.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 11 вересня 2025 року позов ТОВ «Теплопостачсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Теплопостачсервіс» заборгованість з постачання теплової енергії за період з листопада 2018 по лютий 2025 року у розмірі 79 674,10 грн.; заборгованість з постачання гарячої води за період з листопада 2018 року по лютий 2025 року у розмірі 6 271,33 грн.; заборгованість з абонентського обслуговування за період з березня 2022 року по лютий 2025 року в розмірі 536,05 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Теплопостачсервіс»: інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості з постачання теплової енергії в розмірі 13 696,61 грн.; 3% річних, нараховані на суму заборгованості з постачання теплової енергії в розмірі 2 830,23 грн.; інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості за послугу з постачання гарячої води в розмірі 549,31 грн.; 3% річних, нараховані на суму заборгованості за послугу з постачання гарячої води в розмірі 212,81 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Теплопостачсервіс» судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Западнюк Н.І. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обгрунтовує тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що 18.12.2020 року ТОВ «Теплопостачсервіс» видає акт про введення в експлуатацію вузла розподільчого обліку теплової енергії та вказує про те, що станом на 18.12.2020 року боргу немає. Разом з тим, відповідно до розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги, наданого позивачем, останнім визначено борг у розмірі 60 163,55 грн. у грудні 2020 року. Однак, за один місяць особа не може опалити квартиру на суму 60 163,55 грн. З огляду на зазначене, вважає, що позивач здійснив неправомірне нарахування заборгованості у розмірі 96 200,94 грн. за період з листопада 2018 року по лютий 2025 року.

Вказує, що позивач звернувся до суду з позовом з пропуском строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у позові.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Теплопостачсервіс» - адвокат Агбонгале Л.С. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Зазначає, що відповідачем передаються показники лічильника через диспетчерську службу ТОВ «Теплопостачсервіс», відповідно до переданих даних формуються нарахування. Після введення в експлуатацію вузла розподільчого обліку теплової енергії відповідно до акту, у якому міститься запис «Накопичена кількість теплоти - 58006 кВт», що відображає кількість спожитої теплової енергії на дату його ведення, було виявлено не відповідність переданих показників відповідачем, що у свого чергу призвело до нарахування суми спожитої теплової енергії. І саме тому в таблиці розрахунків заборгованості за спожиту теплоенергію в грудні відображено борг в сумі 60 163,55 грн. В подальшому відповідачем надаються вірні показники лічильника з урахуванням усіх цифр, що містяться на дисплеї вузла розподільчого обліку теплової енергії. Зауважує, що позивач не має доступу до лічильника споживача/відповідача, про що було неодноразово складено акти, які знаходяться в матеріалах справи, якими засвідчено факти недопуску інженерів ТОВ «Теплопостачсервіс» для перевірки показань індивідуальних вузлів обліку теплової енергії, що забезпечують облік споживання відповідної комунальної послуги. В іншому випадку, невідповідність переданих відповідачем показників, була б виявлена раніше.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Западнюк Н.І. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник ТОВ «Теплопостачсервіс» - Агбонгале Л.С. проти доводів апеляційної скарги заперечувала та просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ «Теплопостачсервіс» має своїм основним видом економічної діяльності постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Згідно копії Свідоцтва про право власності від 15.10.2008 року, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .

18.10.2016 року між ОСОБА_1 , як споживачем, та ТОВ «Теплопостачсервіс», як виконавцем, був укладений Договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №54/141 (надалі за текстом також - Договір), згідно пункту 1 якого виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, згідно з діючими нормативами, а споживач зобов`язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленим тарифом у строки і на умовах, що передбачені Договором.

Умови щодо розміру тарифів на послуги визначені у пунктах 5-10 (Тарифи на послуги) Договору.

Згідно пункту 34 Договору цей Договір укладено на один рік та вважається щороку продовженим, якщо за місяць до його закінчення від однієї із сторін не надійде письмової заяви про його припинення.

Позивач надав до суду розрахунки заборгованості за житлово-комунальні послуги по житловому приміщенню (квартирі), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , опалювальною площею 110 кв.м.; О/Р 36584, згідно яких вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем: за постачання теплової енергії за період з листопада 2018 року по лютий 2025 року становить 79 674,10 гривень.

Нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат здійснене позивачем за період з листопада 2018 року по лютий 2022 року в розмірі 174,21 гривні та 2 346,59 гривень відповідно.

Згідно розрахунків заборгованості за житлово-комунальні послуги по житловому приміщенню (квартирі), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем: за постачання гарячої води за період з листопада 2018 року по лютий 2025 року становить 6 271,33 гривня.

Нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат здійснене позивачем за період з листопада 2018 року по лютий 2022 року в розмірі 4,68 гривні та 63,00 гривні відповідно.

Згідно розрахунків заборгованості за житлово-комунальні послуги по житловому приміщенню (квартирі), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем: за абонентське обслуговування за період з березня 2022 року по лютий 2025 року становить 536,05 гривень.

Нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати абонентського обслуговування позивач не здійснював.

Із наданих відповідачем квитанцій про оплату вбачається, що фізична особа ОСОБА_2 , у період з серпня 2024 року по травень 2025 року здійснювала оплату на рахунок ТОВ «Теплопостачсервіс» за надані послуги з абонентського обслуговування, опалення та постачання гарячої води, із вказанням у графі призначення платежу лише місяця за який здійснюється оплата.

У наданій відповідачем копії Акта введення в експлуатацію вузла розподільчого обліку теплової енергії від 04.12.2020 складеного представником ТОВ «теплопостачсервіс» щодо монтажу вузла обліку теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 ; лічильник тепла Ultraheat T230, заводський номер №66.711579, зроблений рукописний напис «Боргу не має на 18.12.20» та підпис без розшифрування (прізвище, ім`я, по батькові).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт надання відповідачу житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 та відсутність доказів сплати відповідачем боргу, а тому позовні вимоги є обгрунтованими.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на час укладення договору) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на час укладення договору) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

10 грудня 2017 року набрав чинності та 01 травня 2019 року введений в дію Закон України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII).

Пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону № 2189-VIII передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно зі статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Поняття виробника та постачальника комунальних послуг також визначено Положенням про порядок розрахунків за комунальні послуги між виробниками (постачальниками), виконавцями і споживачами послуг водопостачання, водовідведення і теплопостачання в умовах використання засобів обліку споживання води і теплової енергії в житловому фонді та підвищення економічної зацікавленості споживачів у їх встановленні за власні кошти, затвердженим наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 55, відповідно до якого виробниками (постачальниками) холодної і гарячої води та теплової енергії є підприємства і організації, які за договорами надають виконавцям та споживачам комунальні послуги; виконавцями послуг є підприємства або організації, які безпосередньо надають комунальні послуги споживачам (житлово-експлуатаційні та інші організації). У деяких випадках виробники (постачальники) послуг можуть бути і виконавцями послуг (наприклад, для власників приватних будинків), а споживач - це фізична або юридична особа, що користується комунальними послугами.

Зазначені норми законодавства чітко визначають, що виконавцями житлово-комунальних послуг є підприємства або організації, які безпосередньо надають житлово-комунальні послуги споживачам.

Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630).

Відповідно до пункту 8 Правил № 630 послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Частиною 7 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на час укладення договору) визначено, що договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

Згідно з пунктом 21 Правил № 630, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання, з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалювальної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно з законодавством.

Згідно з пунктом 30 Правил № 630, споживач зобов'язаний: 1) оплачувати послуги в установлені договором строки; 2) забезпечувати доступ до мережі, арматури, квартирних засобів обліку, розподільчих систем представника виконавця за наявності в нього відповідного посвідчення: для ліквідації аварій - цілодобово; для встановлення і заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічного і профілактичного огляду, зняття контрольних показників квартирних засобів обліку - згідно з умовами договору; 3) дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; 4) забезпечувати цілісність квартирних засобів обліку та не втручатися в їх роботу; 5) у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі; 6) виконувати інші обов'язки відповідно до законодавства.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пунктом 7 договору №54/141 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, укладеного між ТОВ «Теплопостачсервіс» та ОСОБА_1 передбачено, що плата на надані послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води справляються за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 Правил №630.

Пунктом 9 договору передбачено, що показання засобів обліку знімаються представником виконавця або іншими особами, які уповноважені на вчинення цих дій виконавцем один раз на місяць. Показання квартирних засобів обліку також знімаються споживачем щомісяця та надаються виконавцю в останній день звітного місяця (телефоном, факсом, особисто та інше). Крім того, показання квартирних засобів обліку зазначаються споживачем у платіжних документах.

Згідно з пунктом 13 договору, за наявності у житловому приміщенні (квартирі) засобів обліку води і теплової енергії, які відповідають вимогам, що визначені в Законі України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та іншим нормативно-правовим актам, що встановлюють вимоги до засобів вимірювальної техніки, справляння плати за нормативами (нормами) споживання не допускається, крім випадків, передбачених договором або в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Споживач щомісяця передає показання вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії виконавцю відповідних комунальних послуг або визначеній власником (співвласниками) іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у спосіб, передбачений договором. Виконавець періодично, не менше одного разу на рік, проводить контрольне зняття показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії у присутності споживача або його представника.

На підтвердження наявності заборгованості, ТОВ «Теплопостачсервіс» надало розрахунки, і докази на їх спростування в матеріалах справи відсутні.

Встановивши, наявність заборгованості, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги, 3% річних та інфляційних втрат.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивач здійснив неправомірне нарахування заборгованості у розмірі 96 200,94 грн. за період з листопада 2018 року по лютий 2025 року, оскільки як встановлено судом, заборгованість нарахована на підставі виявлення невідповідності показників, які відповідач подавав протягом трьох опалювальних періодів та є фактично перерахунком.

Позивач довів наявність заборгованості у відповідача за надані послуги з постачання теплової енергії, тоді як відповідач доказів на підтвердження відсутності заборгованості не надав.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивач звернувся до суду з позовом з пропуском строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у позові, колегія суддів зазначає.

Відповідно до розрахунку заборгованості наданого позивачем заборгованість за оплату послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води утворилась в період з листопада 2018 року по лютий 2025 року.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.260 ЦК України).

Відповідно до ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, дія якого постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувався до 30 червня 2023 року.

З урахуванням п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.

Разом з тим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2024 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», від 15.03.2022 №2120-ІХ, який набрав чинності 17.03.2022, (надалі за текстом - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Надалі Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 № 3450-ІХ, який набрав чинності 30.01.2024 (надалі за текстом - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився.

Водночас, 04.09.2025 набув чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2024 № 4434-IX згідно якого пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України був виключений.

Таким чином, починаючи з 04.09.2025 був відновлений перебіг строків позовної давності, який фактично був зупинений/продовжений протягом строку з 02.04.2020 по 04.09.2025.

Водночас позов ТОВ «Теплопостачсервіс» був поданий 07.04.2025 року, тобто в межах строків позовної давності, враховуючи вказані вище нормативно-правові акти.

За таких обставин, апеляційний суд вважає помилковими доводи апеляційної про пропуск позивачем строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Западнюк Наталії Іллівни - залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 20 квітня 2026 року.

Головуючий:

Судді: