Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №600/1057/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/1057/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не надання відповіді на заяву від 16.01.2025, яку 09.02.2025 отримано військовою частиною НОМЕР_1 , що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти (0207202854595);

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (аварії), що сталась 13.07.2022 з ОСОБА_1 , унаслідок якого останній отримав травми;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (аварії), що сталась 13.07.2022 з ОСОБА_1 , унаслідок якого отримав травми, відповідно до вимог Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332, зареєстрованим в Міністерстві юстиції У країни 24.12.2021 за №1667/37289.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.07.2022 року, проходячи навчання з військової справи у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , виконував вправу зі стрільби з коліна згідно з нормативами, під час якої відчув різкий біль у правому колінному суглобі. Про інцидент повідомив безпосереднього командира та був направлений на обстеження (МРТ), висновок якого було надано 14.07.2022 року. 18.07.2022 р. його госпіталізували для оперативного втручання, після чого отримав рекомендацію щодо реабілітацію, яку проходив протягом 30 діб. Так позивач, зазначив, що звернувся до відповідача з заявою щодо призначення розслідування даного випадку, однак відповіді на вказану заяву не отримав

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На підставі Указу Президента України від 24.02.2026 № 167/2026 "Про призначення суддів" та наказу голови Чернівецького окружного адміністративного суду №26-к/тр від 25 лютого 2026 року "Про відрахування зі штату Чернівецького окружного адміністративного суду судді Кушнір В.О., на підставі розпорядження керівника апарату від 16.03.2026 № 7-Р призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2026 зазначену справу було передано на розгляд судді Чернівецького окружного адміністративного суду Мареничу І.В.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем подано відзив на позов відповідно до змісту якого заперечує проти задоволення позову. Вказує, що відповідь позивачу щодо звернення було надано у передбачені законодавством строки.

Дослідивши письмові докази судом встановлено наступне.

14.07.2022 згідно заключення МРТ - МР-ознаки остеоартрозу 2 ст. Розрив медіального меніску ІІІ-Б (Stoller) Інтеретиційний розрив ПХЗ. Синовіт.

Згідно виписки з історії хвороби №8697 позивач з 18.07.2022 по 22.07.2022 знаходився в травматологічному відділенні для дорослих. Анамнез захворювання - зі слів хворого травму перший раз отримав у 2017 році у побуті. Тиждень тому під час фізичного навантаження відчув біль в правому колінному суглобі. Хворий за медичною допомогою звернувся до медичної служби військової частини. Для подальшого лікування направлений в травматологічне відділення для дорослих. Позивачу здійснено оперативне втручання 19.07.2022 артроскопія правого колінного суглобу - парціальна резекція рогу медіального меніска, розсічення медіапателярної складки.

21.07.2022 згідно довідки ВЛК проведено медичний огляд ВЛК в ОКНП "Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги" Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання : розрив заднього рогу медіального меніску синдром медіапателярної складки правого колінного суглобу. Стан після оперативного лікування - артроскопія правого колінного суглобу - парціальна резекція рогу медіального меніска, розсічення медіапателярної складки. Потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів.

16.01.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою, у якій просив призначити відповідну комісію для розслідування даного випадку.

19.03.2025 позивач звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зі скаргою щодо не розгляду відповідачем заяви від 16.01.2025.

04.04.2025 відповідачем надано відповідь, відповідно до змісту якої вказано, що у зв`язку з відсутністю факту нещасного випадку розслідування не проводились.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не надання відповіді на заяву від 16.01.2025, яку 09.02.2025 отримано військовою частиною НОМЕР_1 , що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти (0207202854595).

Закон України "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

У відповідності до ст.1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.

Особи, які не є громадянами України і законно знаходяться на її території, мають таке ж право на подання звернення, як і громадяни України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Частиною 1 статті 3 Закону № 393/96-ВР визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Приписами статті 18 Закону № 393/96-ВР визначено права громадянина при розгляді заяви чи скарги. Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право:

особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

знайомитися з матеріалами перевірки;

подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Приписами статті 19 Закону № 393/96-ВР передбачені обов`язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг.

Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

У відповідності до статті 20 Закону № 393/96-ВР, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Матеріалами справи встановлено, що позивач 16.01.2025 звернувся до відповідача з заявою, у якій просив призначити відповідну комісію для розслідування даного випадку. Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до роздруківки стосовно перевірки статусу відстеження поштового відправлення, вказана заява повернута на адресу позивача у зв`язку з закінчення встановленого терміну зберігання.

Водночас 19.03.2025 позивач звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зі скаргою щодо не розгляду відповідачем заяви від 16.01.2025. Так, 04.04.2025 відповідачем надано відповідь, відповідно до змісту якої вказано, що у зв`язку з відсутністю факту нещасного випадку розслідування не проводились.

Отже, враховуючи викладене вище, суд зазначає, що відповідач у встановлені законом строки надав відповідь на заяву позивача.

У зв`язку з викладеним, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (аварії), що сталась 13.07.2022 з ОСОБА_1 , унаслідок якого отримав травми та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (аварії), що сталась 13.07.2022 з ОСОБА_1 , унаслідок якого отримав травми, відповідно до вимог Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332, зареєстрованим в Міністерстві юстиції У країни 24.12.2021 за №1667/37289.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців регулюються Законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-ХІІ), "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" № 548-XIV від 24.03.1999 (далі - Закон № 548-XIV), "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-ХІІ) та іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій у Збройних Силах України, в тому числі отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовцями під час виконання обов`язків військової служби, визначається Інструкцією про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 27 жовтня 2021 року № 332 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 грудня 2021 р. за № 1630/37252, далі - Інструкція № 332), та Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 р. за № 1503/31371, далі - Порядок № 608).

Пунктом 2 розділу І Інструкції № 332 визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, визначених частиною четвертою статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Приписами частини 4 статті 24 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3 розділу І Інструкції № 332, ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил.

Пунктом 8 розділу І Інструкції № 332 передбачено, що у разі настання нещасного випадку, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби, щодо осіб, в діях або бездіяльності яких вбачається вчинення правопорушень, внаслідок або за сприяння яких стався нещасний випадок, разом з розслідуванням нещасного випадку відповідно до цієї Інструкції проводиться службове розслідування відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371.

Абзацом 1 п.1 розділу ІІ Інструкції № 332 визначено, що розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов`язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов`язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби.

Приписами пунктів 2 та 3 розділу ІІ Інструкції № 332 передбачено, що про кожний нещасний випадок потерпілий або військовослужбовець, який його виявив, чи інша особа повинен(на) негайно сповістити безпосереднього командира (начальника) чи керівника робіт і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому.

У разі настання нещасного випадку безпосередній командир (начальник) або керівник робіт зобов`язаний:

терміново організувати надання домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги потерпілому військовослужбовцю, забезпечити за потреби його доставку до закладу охорони здоров`я;

негайно повідомити про нещасний випадок командира військової частини;

зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку місце події та устаткування, яке там знаходилось, у такому стані, у якому вони перебували на дату настання нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров`ю інших військовослужбовців і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів щодо недопущення подібних нещасних випадків.

Нещасний випадок, про який не було своєчасно повідомлено командуванню військової частини або внаслідок якого втрата працездатності настала не відразу, розслідується згідно з цією Інструкцією протягом місяця з дня надходження рапорту безпосереднього командира потерпілого або потерпілого військовослужбовця або заяви особи, яка представляє його інтереси.

У разі переформування військової частини, у якій стався такий нещасний випадок, розслідування проводиться її правонаступником, а у разі ліквідації військової частини за відсутності її правонаступника встановлення факту настання нещасного випадку розглядається в судовому порядку.

Якщо рішенням суду встановлено факт настання нещасного випадку, розслідування організовує та проводить вищий орган військового управління, якому підпорядковувалася ліквідована військова частина.

Приписами пункту 5 розділу ІІ Інструкції № 332 визначено, що командир військової частини, який отримав повідомлення про нещасний випадок, у свою чергу зобов`язаний:

негайно через засоби зв`язку повідомити про нещасний випадок (зникнення, смерть) старшого командира (начальника) та протягом доби надати йому письмове повідомлення за формою НВ-1 наведеною у додатку 2 до цієї Інструкції (далі - повідомлення за формою НВ-1);

у разі зникнення або смерті військовослужбовця внаслідок нещасного випадку протягом доби повідомити його батьків або близьких родичів;

залежно від того, з чим пов`язаний нещасний випадок (виконання робіт, пожежа, аварія транспортного засобу будь-якого виду та форми власності, гостре професійне захворювання або отруєння тощо),- протягом доби надіслати повідомлення за формою НВ-1 до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов`язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо), а в передбачених законодавством випадках, - повідомити Військову службу правопорядку у Збройних Силах України та (або) Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері;

якщо потерпілий військовослужбовець був відряджений з іншої військової частини,- повідомити протягом доби через засоби зв`язку його командира та надіслати повідомлення за формою НВ-1;

протягом доби призначити комісію з розслідування нещасного випадку чисельністю не менш як три особи у складі голови комісії (яким є один із його заступників) та членів - командира роти, батальйону (дивізіону, ескадрильї тощо), до складу якого входить підрозділ, де стався нещасний випадок, та залежно від того, з чим пов`язаний нещасний випадок, - фахівців профільних служб (озброєння, тилу, пожежної, автомобільної, інженерної, медичної тощо). До складу комісії не може входити безпосередній командир (начальник) потерпілого військовослужбовця;

забезпечити належні умови для роботи комісії (надати приміщення, засоби зв`язку, оргтехніку, автотранспорт, канцелярське приладдя тощо), а також залучених до роботи експертів, інших спеціалістів та сприяти роботі комісії з метою своєчасного і об`єктивного проведення розслідування нещасного випадку.

Якщо нещасний випадок визнаний комісією з розслідування таким, що не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, на затвердження командиру військової частини надається тільки акт за формою НВ-2, який зберігається у діловодстві військової частини (пункт 9 розділу ІІ Інструкції № 332 ).

Пункт 10 розділу ІІ Інструкції № 332 визначає обставини, за яких нещасний випадок визнається пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби і за яких складається акт за формою НВ-3.

Пунктом 11 розділу ІІ Інструкції № 332 визначено обставини, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби.

Судом встановлено, що позивач 16.01.2025 звертався до відповідача з заявою та 19.03.2025 через Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зі скаргою, в яких повідомив про отримання травми правого колінного суглоба який мав місце 13.07.2022 р.

Незважаючи на вказані звернення та наявність інформації про можливе отримання позивачем травми під час виконання службових обов`язків, що підтверджується також медичною документацією про його подальше лікування, відповідач, службове розслідування відповідно до заяви позивача не призначав.

Відмова відповідача у проведенні службового розслідування, мотивована тим, що відбулось загострення старої травми, є необґрунтованою.

Суд зазначає, що Інструкція № 332 вимагає обов`язок проведення розслідування нещасного випадку при отриманні інформації про факт травмування. Обов`язок належної фіксації та розслідування обставин травмування військовослужбовця покладається саме на командування військової частини. Не проведення належного розслідування нещасного випадку по своїй суті суперечить Інструкції №332.

При цьому, суд наголошує, що пунктами 10 та 11 розділу ІІ Інструкції № 332 будуть визначені обставини, за яких нещасні випадки визнаються або не визнаються такими, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби.

Разом з тим, відповідачем не вчинено жодних дій щодо проведення розслідування нещасного випадку.

У зв`язку з викладеним позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями ст.90 КАС України, визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням встановлених фактів при розгляді вказаних спірних правовідносин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.

Стосовно розподілу судових витрат.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат відсутній.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (аварії), що сталась 13.07.2022 з ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести розслідування (спеціальне розслідування) нещасного випадку (аварії), що сталась 13.07.2022 з ОСОБА_1 , унаслідок якого отримав травми, відповідно до вимог Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Суддя І.В. Маренич