Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №580/84/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року справа № 580/84/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся адвокат Супряга О.П. в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) в якій просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 04.10.2025 до 22.10.2025.

Позов мотивовано тим, що позивач виключений із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 03.10.2025. На момент звільнення, в порушення вимог статті 116 КЗпП України, Військовою частиною НОМЕР_1 розрахунок із позивачем проведений не в повній мірі, повний розрахунок було здійснено 13.10.2025 та 22.10.2025. На звернення представника позивача щодо виплати позивачу суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, відповідач відмовив, пославшись на те, що причиною затримки виплати грошового забезпечення стало несвоєчасне фінансування від Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Ухвалою суду від 12.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 зупинено провадження в адміністративній справі №580/84/26 до отримання судом від Військової частини НОМЕР_1 витребуваних документів або доказів поважності причин неможливості їх подання до суду.

Ухвалою суду від 20.04.2026 поновлено провадження у справі.

Відповідач ухвалу про відкриття провадження у справі отримав 12.01.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, проте відзив на позов не надав.

У зв`язку з тим, що відповідач не надав відзив у встановлений судом строк, поважності причин ненадання відзиву на позовну заяву не повідомив, то відповідно до частини 6 статті 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.10.2025 №306 з 03.10.2025 позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 виданої ОСОБА_1 відповідно до ухвали суду від 03.03.2026:

- розмір грошового забезпечення (за останні два календарні місяці служби, що передують звільненню) серпень 2025 р. - 24 382,35 грн. вересень 2025 р. - 24 382,35 грн. Розмір середньоденного грошового забезпечення складає 799,43 грн. (24 382,35*2/61).

- відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.10.2025 №306, при звільнені було нараховано та виплачено грошове забезпечення за період з 01.10.2025 по 03.10.2025 в сумі - 2 359,57 грн.; грошова компенсацію за невикористані 46 діб відпустки в сумі 37 386,04 грн.; вихідна допомогу при звільнені в розмірі 136% місячного грошового забезпечення за 2022-2025 роки в сумі 33 160,00 грн, індексація в сумі 12,89 грн. Кошти в сумі 71 824,72 грн. були зараховані на картковий рахунок 13.10.2025 з урахуванням утриманого військового збору, у розмірі 1,5%.

- відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2025 №308 нарахована та виплачена додаткова винагорода на період дії воєнного стану за 23 доби вересня 2025 року. Кошти в сумі 22 655,00 грн. були зараховані на картковий рахунок 22.10.2025 з урахуванням утриманого військового збору, у розмірі 1,5%.

Листом від 05.12.2025 №901/1/524 відмовлено позивачу у виплаті сум середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, оскільки затримка виплати відбулась не з вини військової частини НОМЕР_1 , а через затримку фінансування.

Вважаючи, протиправною таку відмову, позивач за захистом своїх прав звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ).

Згідно ст. 1 Закону №2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону №2011-ХІІ, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з ст.117 КЗпП у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

За змістом пункту 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 у справі №4-рп/2012 за статтею 47 КЗпП роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку.

Судом встановлено, що позивача було звільнено зі служби (виключено зі списків особового складу частини) 03.10.2025, однак виплата грошового забезпечення проведена із порушенням строків, встановлених ст. 116 КЗпП України (13.10.2025 та 22.10.2025).

Відтак суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 117 КЗпП України відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.10.2025 до 22.10.2025.

За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідача останній у відповідності до ст. 139 КАС України не стягується.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 04.10.2025 до 22.10.2025.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя Петро ПАЛАМАР