Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №500/803/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/803/26

21 квітня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 20.10.2024 щомісячного грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 згідно з пунктом 6 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII);

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити з 20.10.2024 по 01.02.2025 ОСОБА_1 щомісячне грошове забезпечення у повному розмірі зниклого безвісти ОСОБА_2 згідно з пунктом 6 статті 9 Закону № 2011-XII;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити з 01.02.2025 ОСОБА_1 щомісячне грошове забезпечення у розмірі частки в загальній сумі 20% грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 згідно з пунктом 6 статті 9 Закону № 2011-XII.

Позов обґрунтовано тим, що позивач є повнорідним братом ОСОБА_2 , який проходив військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 та зник безвісти за особливих обставин 20.10.2024. Позивачем реалізовано права на здійснення виплати грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця як члена сім`ї шляхом подання заяви від 23.10.2024 на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 . Відповідь №1458/4344/166 відповідачем надіслана лише 07.04.2025, яка за своїм змістом не несе характеру відмови, оскільки у такій зазначається, що з 01.02.2025 ОСОБА_1 набуває право на виплату грошового забезпечення, яке за Законом України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» від 08.10.2024 № 3995-IX (далі – Закон №3995-IX), виплачуватиметься рівними частками в загальній сумі, що не перевищує 20% грошового забезпечення, після здійснення встановлених законом відрахувань.

Позивач стверджує, що Військова частина НОМЕР_1 не вчинила дій щодо виплати грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця як члена сім`ї, чим допустила протиправну бездіяльність, яка має триваючий характер. Водночас, обрахування розміру частки грошового забезпечення є невірним, яке має виплачуватись у період з 20.10.2024 по 01.02.2025 у повному розмірі та з 01.02.2025 рівними частками в загальній сумі, що не перевищує 20% грошового забезпечення.

З наведених підстав просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та з урахуванням положень статей 257-262 КАС України. Одночасно цією ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 у строк для подання відзиву надати до суду всі матеріали, що стосуються предмета позову, в тому числі усіх заяв, які надходили від позивача з доданими до них документами, результати їх розгляду та пояснення щодо причин невиплати грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 його брату ОСОБА_1 .

У відзиві на позовну заяву Військова частина НОМЕР_1 проти позову заперечує. Представник відповідача зазначає, що позивач не входить до визначеного законодавством переліку осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця. З 01.02.2025 надано можливість здійснювати виплати 20 % належного безвісти зниклому військовослужбовцю грошового забезпечення рідним братам (сестрам). Однак, безвісти зниклий військовослужбовець має бути законним представником такого брата чи сестри. В межах даного спору ОСОБА_1 не надав Військовій частині НОМЕР_1 жодного доказу (при зверненні з заявою про виплату грошового забезпечення), який би стверджував, що його брат, військовослужбовець ОСОБА_2 , був його законним представником.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю (а.с.42-44).

Ухвалою суду від 11.03.2026 задоволено клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 . Продовжено Військовій частині НОМЕР_1 строк для подання всіх матеріалів, що стосуються предмета позову, в тому числі усіх заяв, які надходили від позивача з доданими до них документами, результати їх розгляду та пояснень щодо причин невиплати грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 його брату ОСОБА_1 , до 25.03.2026.

Представником відповідача надано докази, витребувані ухвалою суду від 20.02.2026 (а.с.56-84).

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_2 , батьками яких були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про що свідчать свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 від 02.06.1983 та свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 від 18.01.1980 відповідно (а.с.18, 19).

Батьки позивача та його брата – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 померли, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 21.07.2020 та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 17.04.2012 відповідно (а.с.20, 21).

Згідно з витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, № 20241120-2318 від 20.11.2024 ОСОБА_2 є військовослужбовцем, що зник на території бойових дій (під час воєнних дій) з 20.11.2024 (а.с.31-32).

Відповідно до сповіщення сім`ї №22734 від 21.10.2024, адресованого ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу, його брат, стрілець-санітар 2 механізованого відділення І механізованого взводу 3 механізованої роти НОМЕР_6 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_2 20.10.2024 зник безвісти. На даний момент його місцезнаходження не встановлено (а.с.22).

З листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.10.2024 №22979 слідує, що за інформацією з Державних реєстрів актів цивільного стану щодо зниклого безвісти ОСОБА_2 стосовно наявності чи відсутності зареєстрованого шлюбу та дітей по Україні: шлюб розірвано 21.01.2002 відповідно до рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 24.01.2002 з ОСОБА_5 ; відсутні відомості про наявність інформації про дітей (а.с.81).

23.10.2024 позивачем через ІНФОРМАЦІЯ_1 подано заяву на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 про виплату грошового забезпечення та інших видів грошового забезпечення належних його брату ОСОБА_2 , який зник безвісти 20.10.2024 (а.с.77, 80).

На цю заяву Військова частина НОМЕР_1 листом від 06.11.2024 №798 повідомила позивачу про відмову у виплаті грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_2 , оскільки брат відповідно до пункту 6 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, не є суб`єктом (отримувачем) таких виплат. Відповідне грошове забезпечення депонується та буде виплачене ОСОБА_2 у разі встановлення його місцезнаходження або ж включено до складу його спадщини, в разі оголошення померлим (а.с.62).

14.02.2025 позивачем повторно через ІНФОРМАЦІЯ_1 подано заяву на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 про виплату грошового забезпечення, додаткової винагороди та інших видів грошового забезпечення, належних його брату ОСОБА_2 , який зник безвісти 20.10.2024 (а.с.66, 82).

На цю заяву Військова частина НОМЕР_1 листом від 26.02.2025 №168 повідомила позивачу про відмову у виплаті грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_2 .

Відповідачем зазначено, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Проте станом на дату цього листа Військова частина НОМЕР_1 не має у своєму розпорядженні документів, які б підтверджували, що солдат ОСОБА_2 є законним представником ОСОБА_1 .

Ще вказано, що відповідне грошове забезпечення депонується та буде виплачене ОСОБА_2 у разі встановлення його місцезнаходження або ж включено до складу його спадщини, в разі оголошення померлим (а.с.61).

Надалі представником позивача направлено адвокатський запит від 12.03.2025 до Військової частини НОМЕР_1 щодо надання інформації з приводу реєстрації та надання відповіді, зокрема, на заяву щодо виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення зниклого безвісти брата ОСОБА_2 (а.с.34-36).

Відповіддю від 07.04.2025 №1458/4344/166 відповідач повідомив позивачу, що у зв`язку з прийняттям Законом України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» від 08.10.2024 № 3995-IX Військовою частиною НОМЕР_1 проводяться підготовчі заходи до реалізації цього Закону, яким, зокрема, встановлено, що у разі відсутності особистого розпорядження, грошове забезпечення, після здійснення встановлених законом відрахувань, виплачується:

в першу чергу рівними частками, що в загальній сумі не перевищує 50% грошового забезпечення – дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені);

в другу чергу (у разі відсутності представників з першої черги, зазначених в попередньому абзаці) рівними частками, що в загальній сумі не перевищує 20% грошового забезпечення – повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець (довідково, законні представники визначаються відповідно до Цивільного кодексу України).

Відповідно до вищезазначеного Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що з 01.02.2025 позивач набуває право на виплату грошового забезпечення, яке за Законом № 3995-ІX виплачуватиметься рівними частками в загальній сумі, що не перевищує 20 % грошового забезпечення, після здійснення встановлених законом відрахувань (а.с.28-29).

Не погодившись з бездіяльністю суб`єкта владних повноважень щодо ненарахування та невиплати з 20.10.2024 щомісячного грошового забезпечення, зниклого безвісти брата, позивач звернувся до суду з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі правові положення.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 №2011-XII.

Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону № 2011-XII).

Абзацом 1 пункту 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктом 4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

За приписами пункту 6 статті 9 Закону № 2011-XII (у редакції чинній на час зникнення безвісти 20.10.2024 брата позивача) за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Розділом ХХХ цього Порядку регулюється питання щодо виплати грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими.

Грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець (пункт 3 Розділ ХХХ Порядку №260).

Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (далі - Порядок №884, у редакції чинній на час зникнення безвісти 20.10.2024 брата позивача).

Відповідно до пункту 4 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).

Положеннями пункту 5 Порядку № 884 обумовлено, що командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.

У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов`язково зазначаються підстави для такої відмови.

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі: подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку; подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку; подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку; з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.

Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв`язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.

Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.

Міноборони, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міноборони, Головний орган військового управління Національної гвардії, Адміністрація Держприкордонслужби, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв`язку, Адміністрація Держспецтрансслужби мають право отримувати з державних реєстрів інформацію щодо осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовців, шляхом доступу до таких реєстрів та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.

Надалі Законом України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» від 08.10.2024 № 3995-IX, який введено в дію 01.02.2025, зазначену правову норму викладено в наступній редакції:

«За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п`ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.».

Відповідні зміни також були внесені постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2025 № 449, яка застосовується з 01.02.2025, до Порядку №884 (нова назва - Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти).

Зокрема, пункт 6 Порядку № 884 викладено в наступній редакції:

«Виплата грошового забезпечення здійснюється:

особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями;

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);

у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.

У разі неподання визначеними особами заяв про виплату належне не виплачене грошове забезпечення визначеним особам та військовослужбовцям:

виплачується військовослужбовцям з дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах;

включається до складу спадщини з дати складення актового запису про смерть.

Міноборони, зокрема територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міноборони, Головний орган військового управління Національної гвардії, Адміністрація Держприкордонслужби, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв`язку, Адміністрація Держспецтрансслужби мають право отримувати з державних реєстрів інформацію про осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення, шляхом доступу до таких реєстрів та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством».

У спірних правовідносинах факт того, що військовослужбовець ОСОБА_2 зник безвісти 20.10.2024 на території бойових дій (під час воєнних дій) підтверджується сповіщенням сім`ї ІНФОРМАЦІЯ_2 №22734 від 21.10.2024 та витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин № 20241120-2318 від 20.11.2024.

Матеріалами справи свідчать про те, що у ОСОБА_2 відсутні дружина та діти, батьки є померлими.

Водночас, позивач є рідним братом ОСОБА_2 , яким не було складено особистого розпорядження на випадок захоплення його в полон або зникнення безвісти, що не заперечується сторонами.

Відмовляючи позивачу у виплаті грошового забезпечення його брата, Військова частина НОМЕР_1 зазначила, що у її розпорядженні немає документів, які б підтверджували, що солдат ОСОБА_2 є законним представником ОСОБА_1 .

Аналізуючи наведені вище норми пункту 6 статті 9 Закону №2011-ХІІ у редакції чинній на час зникнення безвісти 20.10.2024 брата позивача, суд відзначає, що першочергове право на виплату грошового забезпечення мають дружина (чоловік) військовослужбовця, а у разі їх відсутності - повнолітні діти, які проживають разом з нею (ним), або законні представники (опікуни, піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батьки військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

В свою чергу, позивачем не надано доказу про перебування його на утриманні зниклого безвісти брата, що вказує на відсутність правових підстав для виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 з дати його зникнення безвісти (20.10.2024).

При цьому відсутнє таке право у позивача і відповідно до пункту 6 статті 9 Закону №2011-ХІІ у редакції Закону № 3995-IX, який введено в дію 01.02.2025, оскільки за змістом наведеної законодавчої норми обов`язковою для виплати грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця брату є умова, що такий військовослужбовець є законним представником свого брата.

Позивачем не надано доказу, який би стверджував, що його брат, військовослужбовець ОСОБА_2 , був його законним представником.

Натомість один лише факт родинних зв`язків (рідний брат/сестра) не надає права таким родичам на отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця.

За таких обставин та наведеного правового регулювання, суд не вбачає правових підстав для визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення, зниклого безвісти ОСОБА_2 згідно з пунктом 6 статті 9 Закону № 2011-XI, як у редакції чинній на час зникнення безвісти 20.10.2024 брата позивача, так і у редакції Закону № 3995-IX, який введено в дію 01.02.2025.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні основної позовної вимоги, то відсутні підстави для задоволення і похідних позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення зниклого безвісти позивачу.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають.

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення відповідачем судових витрат, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 243-246, 255, 258, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 21 квітня 2026 року.

Суддя Чепенюк О.В.