Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №420/43010/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/43010/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд

у складі

головуючого судді Скупінської О.В.,

при секретарі Подобіної О.М..

за участю

представника позивача Ткача С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 29.12.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ОБЕРІГ» відомостей про знаходження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на військовому обліку;

2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей «ОБЕРІГ» про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з військового обліку з 30.08.2019 року на підставі заяви Позивача від 26.11.2025 року та рішення Київського районного суду м.Одеса від 13.10.2025 року у справі №947/28603/25;

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ОБРІГ» відомості про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з військового обліку з 30.08.2019 року, без попереднього направлення його для проходження військово-лікарської комісії.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він в 1999 році у віці 20 років виїхав з України на постійне місце поживання у Сполучені Штати Америки. У зв`язку з виїздом на постійне місце поживання в Сполучені Штати Америки Позивач був знятий з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , при цьому в нього були вилучені паспорт громадянина України та приписне свідоцтво. У 2009 році Позивач отримав громадянство Сполучених Штатів Америки та до цього часу постійно проживає у США. Оскільки позивач до 2019 року (до досягнення ним 40 років) не отримав ані військово-облікову, ані споріднену з нею спеціальність, він підлягав виключенню з військового обліку з 30.08.2019. З цього випливає, що позивач має вважатися таким, що з 30.08.2019 року виключений з військового обліку на підставі пункту 8 частини 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» ( в редакції, що діяла станом на 2019 рік). 13.10.2025 Київський районний суд м. Одеса розглянув справу №947/28603/25 за заявою позивача про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту виключення Позивача з військового обліку 30.08.2019 року, та виніс рішення, яким заяву задовольнив в повному обсязі.

20.11.2025 позивачу з Електронного реєстру «ОБЕРІГ» стало відомо, що 25.09.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 поновив його на військовому обліку. 26.11.2025 позивач, вважаючи, що його поновлення на військовому обліку є протиправним, надіслав до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву з проханням внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію стосовно позивача про виключення його з військового обліку військовозобов`язаних з 30.08.2019 на підставі п.8 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції від 09.08.2019 року, що встановлено рішенням Київського районного суду м. Одеса у справі №947/28603/25, копія якого додавалася до вказаної заяви. Вказана заява отримана відповідачем 29.11.2025 року, що підтверджується інформацією з сайту АТ «УКРПОШТА», однак до цього часу відповідь Позивачу не надіслана, інформація про перебування його на військовому обліку досі міститься в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, про що свідчать дані Єдиного електронного реєстру військовозобов`язаних «Оберіг».

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою судді від 01.01.2026 постановлено позовну заяву залишити без руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків позову, шляхом надання до суду доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги ОСОБА_1 , а також документ про сплату судового збору у розмірі 1937,92 грн або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

07.01.2026 від представника позивача надійшла заява (вх. №ЕС/2284/26) на виконання вимог ухвали від 01.01.2026 про долучення в якості додатку наступні документи:

1. Копія паспорту громадянина США ОСОБА_1 .

2. Копія рішення Київського районного суду м. Одеса від 13.10.2025 р. у справі №947/28603/25.

3. Копія скріншоту з Єдиного електронного реєстру «ОБЕРІГ» щодо ОСОБА_1 .

4. Копія заяви ОСОБА_1 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 .

5. Копія накладної УКРПОШТА №6501230309370.

6. Копія роздруківки з сайту УКРПОШТА з інформацією про доставлення листа відповідачу.

7. Квитанція про сплату судового збору №8235-4401-8671-0069 від 06.01.2026 у розмірі 1937,92 грн.

Згідно даних КП «Діловодство спеціалізованого суду» судовий збір за платіжною інструкцією №8235-4401-8671-0069 від 06.01.2026 у розмірі 1937,92 грн зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвалою судді від 09.01.2026 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 09.01.2026 постановлено позовну заяву залишити без руху, встановивши 5-денний строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду доказів надсилання позовної заяви та копій доданих документів відповідачу, з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

13.01.2026 від представника позивача надійшла заява (вх. №ЕС/4660/26) про приєднання до матеріалів справи доказів направлення копії позовної заяви з додатком, що підтверджується наданою накладеною №6504800201268 Укрпошти.

14.01.2026 суд ухвалив продовжити розгляд справи.

03.03.2026 суд ухвалив перейти із спрощеного позовного провадження до розгляду справи №420/43010/25 за правилами загального позовного провадження.

18.03.2026 суд ухвалив прийняти до розгляду заяву (вх. №ЕС/26687/26 від 11.03.2026) про зміну предмету позову у справі № 420/43010/25 та розглядати справу з урахуванням вказаної заяви; подальший розгляд справи №420/43010/25 здійснювати з урахуванням позовних вимог, викладених у заяві про зміну предмету позову від 11.03.2026.

14.04.2026 протокольною ухвалою суд постановив закінчити підготовче провадження та призначити судове засідання з розгляду справи по суті на 21.04.2026.

21.04.2026 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Крім того, копії ухвал суду були доставлена до електронного кабінету відповідача, проте, ані у визначений в ухвалах строк, ані на момент розгляду справи відповідач своїм правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.

Відповідно до військово-облікового документа, сформованого 14.11.2025 у за стосунку «Резерв+», ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1

ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 18.11.2025 у якій зазначив, що у 1999 році у 20 років виїхав з України на постійне місце проживання до США. У зв`язку з виїздом на постійне проживання до США, був знятий з військового обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , при цьому у нього були вилучені паспорт громадянина України та приписне свідоцтво. У 2009 році заявник отримав громадянство США та до цього часу там постійно проживає. 13.10.2025 Київський районний суд м.Одеси прийняв рішення у справі №947/2860325, яким визнав факт виключення ОСОБА_1 з військового обліку з 30.08.2019.

Заявник просив адресата внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ОБРІГ» відомості про виключення його з військового обліку з 30.08.2019.

До заяви від 18.11.2025 ОСОБА_1 додав копію рішення суду у справі №947/28603/25 та копію паспорту.

Заява від 18.11.2025 була отримана відповідачем 29.11.2025.

На вказану заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 скерував лист від 19.12.2025 №ЩТ/2892 (а.с.65) у якому зазначив, що в ході реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 №932, заявника автоматично, рішенням вищого штабу, взято на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_6 та який відповідно до даних Реєстру є військовозобов`язаним. З метою вирішення питання по суті заяви, рекомендовано обрати місце проживання не на окупованій території України, звернутись до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки, обраного в України, де ініціювати виконання процедури взяття на військовий облік.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною п`ятою статті 33 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а відповідно до частини першої статті 34 цього ж Закону персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (далі – Порядок №1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).

Відповідно до п. 2 Порядку №1487 організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначені в Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Статтею 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» передбачено, що держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:

1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 2 ч.1 ст. 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» передбачено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Відповідно до п.8 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 (далі - Порядок №559), військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (за наявності):

1) прізвище;

2) власне ім`я (усі власні імена);

3) по батькові (за наявності);

4) дата народження;

5) реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);

6) окремий номер запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

7) відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку;

8) відомості про наявність відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов`язаних та резервістів;

9) військове звання (для військовозобов`язаних та резервістів);

10) військово-облікова спеціальність;

11) відомості про виконання військового обов`язку (категорія обліку);

12) відомості про військовий облік (вид обліку та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому перебуває на обліку);

13) відомості щодо звернення або надсилання до Національної поліції повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення;

14) адреса місця проживання;

15) номери засобів зв`язку;

16) адреси електронної пошти (за наявності);

17) дата і час оновлення облікових даних призовником, військовозобов`язаним та резервістом;

18) дата і час формування військово-облікового документа в електронній формі.

Згідно з абз. 5 п.7 Порядку №559, у разі коли відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 8, 11-13 пункту 8 цього Порядку, на момент зчитування не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, військово-обліковий документ в електронній формі вважається недійсним.

Пунктом 4 Порядку №559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:

у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;

в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відповідальними особами за ведення Реєстру до обов`язку яких належить, зокрема, внесення змін до персональних та службових даних військовозобов`язаних на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру військовозобов`язаними.

Суд при вирішенні спору враховує, що правова процедура («fair procedure» - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тобто особа правомірно очікує отримати у передбачений законом спосіб відповідь на порушене перед суб`єктом, якому адресовано звернення, питання відповідно та у спосіб, передбачений законом.

Люди покладаються на органи публічної влади у різних сферах повсякденного життя. У багатьох випадках рішення, ухвалені органом публічної влади, суттєво впливають на економічний і соціальний добробут кожної людини. Тому важливо, щоб правові системи передбачали та застосовували принципи, які є ефективними для встановлення та підтримки довіри населення до справедливого й належного функціонування органів публічної влади.

Ефективне публічне адміністрування та зважене ухвалення рішень суб`єктами владних повноважень - основа належного врядування та його складової - концепції належної адміністрації, яким притаманні такі елементи верховенства права, як законність, підзвітність, прозорість, співучасть, об`єктивність, неупередженість, а також демократизм та інституційність.

Принципи належного врядування повинні застосовуватися суб`єктами владних повноважень у їхній діяльності під час вирішення питань щодо виникнення, зміни і припинення суб`єктивних прав та інтересів особи.

Як встановлено судом, до заяви від 18.11.2025, якою просив адресата внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ОБЕРІГ» відомості про виключення його з військового обліку з 30.08.2019, ОСОБА_1 додав копію рішення суду у справі №947/28603/25 та копію паспорту.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у частині першій статті 315 ЦПК України, однак не є вичерпним.

Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Так, рішенням Київського районного суду м.Одеси суду у справі №947/28603/25 від 13.10.2025, яке набрало законної сили 13.11.2025, суд ухвалив встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт виключення ОСОБА_1 , з військового обліку з 30 серпня 2019 року.

Суд підкреслює, що згідно зі ст. 129-1 Конституції України та ч.1 ст.18 ЦПК України, рішення суду, що набрали законної сили, обов`язкові для органів державної влади, місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб на всій території України.

На переконання суду, невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності, а відтак спірну відмову суд вважає за необхідне визнати протиправною.

Щодо заявленої позивачем вимоги зобов`язального характеру, суд зазначає таке.

В той же час, надаючи оцінку позовним вимогам зобов`язального характеру та обраному позивачем способу захисту своїх прав, про які просить останній у межах цього позову, суд зазначає таке.

Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.08.2022 у справі № 640/22426/20, адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Так, відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, серед іншого, здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Тобто, в даному випадку, прийняття рішення про виключення військовозобов`язаних з військового обліку є дискреційними повноваженнями відповідача.

Водночас, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями частин 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Суд вважає, що у даній справі ним було надано вичерпну відповідь на всі питання, які входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному аспектах.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. Разом із цим, обов`язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 2009 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

В матеріалах справи міститься квитанція від 06.01.2026 про сплату позивачем судового збору на загальну суму 1937,92 грн.

Відповідно до приписів ст.139 КАС України, враховуючи задоволення позовних вимог, слід стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладену у листі від 19.12.2025 №ЩТ/2892, у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ОБЕРІГ» відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку з 30.08.2019.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «ОБРІГ» відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку з 30.08.2019.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Повний текст рішення суду складений 21.04.2026.

Суддя Олена СКУПІНСЬКА