Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №400/12106/25 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 р. № 400/12106/25

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВійськоої частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2

третя особаВійськова частина НОМЕР_2 , АДРЕСА_3

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; стягнення 2 169,94 грн,

До Миколаївського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), за участю третьої особи - Військової частини НОМЕР_2 та просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не розгляді поданого позивачем 16.10.2025 року електронною поштою рапорту;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 направити до Військової частини НОМЕР_2 продовольчий, речовий, грошовий атестати, атестат РАО, та «учетно-послужную карточку» до військового квитку НОМЕР_3 ;

- стягнути на користь позивача з Військової частини НОМЕР_1 компенсації вартості перевезення особових речей 815,00 грн; проїзду залізничним транспортом до міста Рівне 837,66 грн; канцелярського приладдя, придбаного для потреб служби авіації та протиповітряної оборони 517,28 грн (всього 2169,94 грн);

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити позивачу, як учаснику бойових дій, разову грошову виплату 1000,00 грн до Дня Незалежності України (за 2025 рік); покласти на відповідача всі судові витрати у цій справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 16.10.2025 року він звернувся до відповідача з обґрунтованим рапортом, який підписано ЕЦП/ КЕП і направлено на усі його адреси електронної пошти, що йому відомі. Долучив до рапорту проїзні квитки, експрес-накладну, фіскальні чеки та просив: 1) направити до військової частини НОМЕР_2 продовольчий, речовий, грошовий атестати, атестат РАО, та «учетно-послужную карточку» до військового квитку НОМЕР_3 позивача; 2) компенсувати позивачу вартість перевезення Новою поштою особових речей 815,00 грн і проїзду до нового місця служби Укрзалізницею 837,66 грн (566,00+271,66); 3) виплатити позивачу, як учаснику бойових дій, разову грошову виплату 1000,00 грн до Дня Незалежності України; 4) компенсувати позивачу вартість канцтоварів 517,28 грн (465,88+51,40), придбаних для потреб служби авіації та ППО військової частини НОМЕР_1 . Порушені у рапорті питання відповідачем не вирішені, жодної відповіді на рапорт не отримав. Відтак, вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду його рапорту відповідачем, а також просить зобов`язати відповідача виконати порушені позивачем вимоги у рапорті.

Ухвалою від 11.11.2025 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що позивачем не надано доказів, що канцелярські товари, за які позивач просить відшкодування використовувались ним у службовій діяльності. Щодо направлення атестатів до військової частини НОМЕР_2 , то відповідач зазначає, що грошовий атестат, речовий атестат, атестат РАО та продатестат були направлені посадовим особам військової частини НОМЕР_2 та перебувають у їх володінні, що підтверджується належними доказами. Стосовно зобов`язання відповідача виплатити грошову виплату позивачу, як учаснику бойових дій, відповідач зазначає, що Дані виплати було затримано у зв`язку з відсутністю фінансування. На даний час триває звірка списків поданого особового складу з Пенсійним фондом України. Після проходження відповідної звірки кошти позивачу виплачені на його картковий рахунок. Стосовно витрат на перевезення відповідач зазначає, що законодавцем чітко регламентовано, яким чином може здійснюватися перевезення багажу. Обраний позивачем спосіб суперечить цьому. Окрім того, невідомо, що саме пересилалось Новою поштою, оскільки комплект виданого речового майна цілком можна перевезти з собою, тим більше використовуючи послуги залізниці для пересування. Крім того, відшкодування зазначених витрат здійснюється на підставі наказу командира військової частини (керівника установи, організації), відтак командир військової частини НОМЕР_1 не є суб`єктом вирішення питання про здійснення відшкодування позивачу, адже відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.09.2025 №282 позивача виключено з списків особового складу частини та проведено з ним повний розрахунок. Тобто, з 25.09.2025 позивач не перебуває у відносинах з військовою частиною НОМЕР_1 .

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що з вересня 2025 року командиром військової частини НОМЕР_1 є полковник ОСОБА_2 . До відзиву не долучено жодних доказів на підтвердження повноважень командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_3 на момент подання відзиву. Відповідно до ч. 2 ст. 167 КАС просив повернути відзив його автору без розгляду.

Від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що відзив на позовну заяву позивача було подано через Електронний суд від імені військової частини НОМЕР_1 , що також підтверджує, що у представника відповідача були та є на те належні повноваження. А стосовно заперечень щодо змісту відзиву на позовну заяву, то відповідач дослідивши відповідь на відзив позивача встановив, що позивач ніяким чином не заперечує доводи відповідача, зазначені у відзиві на позовну заяву, що у свою чергу свідчить про їх достовірність та неоскаржуваність.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 16.10.2025 року звернувся до відповідача рапортом, який було надіслано на електронні адреси відповідача та підписано ЕЦП/ КЕП та просив: 1) направити до військової частини НОМЕР_2 продовольчий, речовий, грошовий атестати, атестат РАО, та «учетно-послужную карточку» до військового квитку НОМЕР_3 позивача; 2) компенсувати позивачу вартість перевезення Новою поштою особових речей 815,00 грн і проїзду до нового місця служби Укрзалізницею 837,66 грн (566,00+271,66); 3) виплатити позивачу, як учаснику бойових дій, разову грошову виплату 1000,00 грн до Дня Незалежності України; 4) компенсувати позивачу вартість канцтоварів 517,28 грн (465,88+51,40), придбаних для потреб служби авіації та ППО військової частини НОМЕР_1 .

У зв`язку з неотриманням відповіді від відповідача на свій рапорт позивач звернувся з даним позовом до суду.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

За приписам частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі Статут внутрішньої служби, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

За змістом статей 12, 14 Статуту внутрішньої служби про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Наказ Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531 затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (далі Порядок № 531), який визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 531 з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).

Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку № 531 військовослужбовці звертаються до органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове розслідування, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, із пропозиціями, заявами та скаргами, які не є рапортами, у порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, Законом України «Про звернення громадян» та іншими нормативно-правовими актами Міноборони.

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.

За змістом пункту 9 розділу ІІІ Порядку № 531 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:

1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Відповідно до пункту 2 розділу V Порядку № 531 керівники органів військового управління, командири військових частин та підрозділів організовують та забезпечують дотримання встановленого порядку та строків розгляду рапортів військовослужбовців.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Формою звернення військовослужбовця є рапорт, який подається в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Пунктом 9 розділу ІІІ Порядку № 531 встановлені строки розгляду паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками), які обчислюються із дня (часу) подання військовослужбовцем відповідного рапорту.

Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що, на переконання позивача, відповідачем допущено бездіяльність щодо нерозгляду його рапорту від 16.10.2025 року. В ході розгляду справи судом було встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.09.2025 №282 позивача виключено з списків особового складу частини та проведено з ним повний розрахунок. Тобто, з 25.09.2025 позивач не перебуває у розпорядженні військової частини НОМЕР_1 . Відтак, строк розгляду рапорту позивача не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту, передбачений пунктом 9 розділу ІІІ Порядку № 531 не може бути застосований у даних спірних правовідносинах. Разом з цим, відповідач мав розглянути рапорт позивача в порядку Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393).

Так, згідно з частиною першою статті 1 Закону № 393, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до приписів статті 15 Закону № 393, посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно зі статтею 20 Закону № 393, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Суд встановив, що відповідь на рапорт відповідача не була надана відповідачем взагалі ні протягом 15 днів, ні станом на час розгляду справи, тому суд робить висновок про невиконання відповідачем обов`язку із розгляду звернення позивача.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не розгляді поданого позивачем 16.10.2025 року електронною поштою рапорту. А належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача надати обґрунтовану відповідь на рапорт позивача від 16.10.2025 року.

При цьому, не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача направити до Військової частини НОМЕР_2 продовольчий, речовий, грошовий атестати, атестат РАО, та «учетно-послужную карточку» до військового квитку НОМЕР_3 , виплатити позивачу, як учаснику бойових дій, разову грошову виплату 1000,00 грн до Дня Незалежності України (за 2025 рік); покласти на відповідача всі судові витрати у цій справі, а також щодо стягнення на користь позивача з Військової частини НОМЕР_1 компенсації вартості перевезення особових речей 815,00 грн; проїзду залізничним транспортом до міста Рівне 837,66 грн; канцелярського приладдя, придбаного для потреб служби авіації та протиповітряної оборони 517,28 грн (всього 2169,94 грн), оскільки зазначені вимоги є передчасними. Так, зазначені вимоги є предметом розгляду в рапорті позивача від 16.10.2025 року, як встановлено судом у цій справі зазначені питання не були взагалі розглянуті відповідачем. Тобто, на час розгляду справи відсутній спір щодо цих вимог, оскільки відповідач не відмовляв у цих вимогах позивача, а допустив протиправну бездіяльність щодо нерозгляду їх взагалі протягом встановленого Законом строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги належить задовольнити частково.

Від сплати судового збору позивач звільнений на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 242 - 246, 257-262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; стягнення 2 169,94 грн, задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) щодо нерозгляду поданого ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 16.10.2025 року електронною поштою рапорту.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) від 15.10.2025 року протягом п`ятнадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили у даній справі.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. С. Брагар