Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №320/3231/20 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року м. Київ № 320/3231/20

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач / ФОП ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі – відповідач / податковий, контролюючий орган) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Київській області від 10.12.2019 №Ф-284218-50;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.07.2019 №0022331406;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.07.2019 №0022321406.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність прийнятих відносно неї податкових повідомлень-рішень, прийнятих у зв`язку з порушенням статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки в день складення Акта фактичної перевірки – 09.07.2019, який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень, та складення щодо ФОП ОСОБА_1 протоколів про адміністративне правопорушення позивач не здійснювала господарської діяльності, так як в магазині проводилися ремонтні роботи, а відтак, продаж товарів не здійснювався. За посиланням позивача, вказані обставини встановлені постановами Тетіївського районного суду Київської області від 21.01.2019 у справах №380/1133/19 та №380/1136/19 за результатами розгляду протоколів про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 164, частиною першою статті 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КупАП).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Журавлю В.О.

Київським окружним адміністративним судом (суддя Журавель В.О.) відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідачем наголошено на правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки на момент проведення фактичної перевірки перевіряючим було встановлено, що в магазині-кафе, який належить ФОП ОСОБА_1 , здійснювалася торгівля алкогольними напоями (пиво солодове в пляшках) за готівковий розрахунок без наявності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом). Разом з тим, перевіркою встановлено факт незастосування реєстратора розрахункових операцій та невидачі відповідного розрахункового документа встановленої форми при продажу пляшки пива «Чернігівське світле», 0,5 л, 4,8 %, за ціною 18,00 грн.

У поданих до суду письмових поясненнях відповідачем зазначено про необґрунтованість посилання позивача на постанови Тетіївського районного суду Київської області від 21.01.2019 у справах №380/1139/19 та №380/1136/19, оскільки вважає, що адміністративний суд під час розгляду певної справи на підставі встановлених ним обставин повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки.

Протокольною ухвалою від 11.01.2021 у відкритому судовому засіданні суд на місці ухвалив у зв`язку з надходженням клопотання від сторін у відповідності до вимог статті 205, частини третьої статті 194 КАС України подальший розгляд справи здійснювати з порядку письмового провадження.

У зв`язку зі звільненням судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 з посади, протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Перепелиці А.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 прийнято до провадження адміністративну справу та вирішено здійснювати розгляд за правилами письмового позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ФОП ОСОБА_1 була зареєстрована в якості фізичної особи підприємця (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань одним із основних видів діяльності за кодом КВЕД 47.11. є Роздрібна торгівля у неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Працівниками Головного управління ДФС у Київській області на підставі наказу від 27.06.2019 №1373 та направлень від 09.07.2019 №2603, №2604 проведена фактична перевірка торгового об`єкту, який належить ФОП ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , за результатами якої складено Акт від 09.07.2019 №1291/1036/14/2829603362.

Згідно з висновками Акта фактичної перевірки від 09.07.2019 №1291/1036/14/ НОМЕР_1 відповідачем встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

На підставі висновків Акта перевірки від 09.07.2019 №1291/1036/14/ НОМЕР_1 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.07.2019 №0022331406 та №0022321406, згідно з якими до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 17 001,00 грн за реалізацію алкогольного напою за відсутності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та незастосування реєстратора розрахункових операцій, невидачі відповідного розрахункового документа встановленої форми при продажу алкогольного напою.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем на адресу Державної фіскальної служби України подано скаргу від 15.08.2019, за результатами розгляду якої рішенням ДПС від 10.10.2019 №5008/6/99-00-08-05-05 про результати розгляду скарги залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 31.07.2019 №0022331406 та №0022321406, а скаргу – без задоволення.

У подальшому, за результатами розгляду скарги позивача від 02.01.2020 (вх.. від 08.01.2020 №897/6) рішенням Державної податкової служби України від 02.03.2020 №8100/6/00-08-05-06-06 залишено без розгляду вказану скаргу ФОП ОСОБА_1 .

Ураховуючи наявність у ФОП ОСОБА_1 грошових зобов`язань згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 31.07.2019 №0022331406 та №0022321406, контролюючим органом прийнято податкову вимогу від 10.12.2019 №Ф-284218-50.

Позивач, вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу протиправними, звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пунктами 80.1, 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Пунктом 81.1 статті 81 ПК України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно з пунктом 81.2 статті 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Як убачається з матеріалів справи, а саме з направлення на перевірку від 09.08.2019 №2603, з направленням на перевірку ФОП ОСОБА_1 ознайомлена, від підпису відмовилася, отримати копію наказу відмовилася.

У подальшому, Актом фактичної перевірки від 09.07.2019 №1291/1036/14/ НОМЕР_1 встановлено, що в магазині-кафе, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , який належить ФОП ОСОБА_1 , здійснювалася торгівля алкогольним напоями, а саме пиво солодове в пляшках за готівковий розрахунок без наявності відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом).

Разом з тим, перевіркою встановлено факт незастосування реєстратора розрахункових операцій та невидачі відповідного розрахункового документа встановленої форми при продажу пляшки пива «Чернігівське світле», 0,5 л, 4,8 %, за ціною 18,00 грн.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.2015 №481/95-ВР (далі – Закон №481/95-ВР, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Вiдповiдно до статті 15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгiвля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Частиною другою статті 17 Закону України №481/95-ВР визначено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 грн.

У той же час, правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі – Закон №265/95-ВР, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах, зокрема, у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи - вчинене вперше - 1 гривня.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з порушенням статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення податкові повідомлення-рішення від 31.07.2019 №0022331406 та №0022321406, згідно з якими до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 17 001,00 грн за реалізацію алкогольного напою за відсутності діючої ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та незастосування реєстратора розрахункових операцій, невидачі відповідного розрахункового документа встановленої форми при продажу алкогольного напою.

Щодо посилань позивача на постанови Тетіївського районного суду Київської області від 21.01.2019 у справах №380/1133/19 та №380/1136/19, прийнятих за результатами розгляду протоколів про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 164, частиною першою статті 155-1 КУпАП, згідно якими судом встановлено недоведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 164 КУпАП та частиною першою статті 155-1 КУпАП, суд зазначає таке.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що постанова суду у справі про адміністративний проступок є обов`язковою для суду, який розглядає справу.

Разом з тим, вказане положення встановлює межі обов`язковості зазначеного різновиду судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов`язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої прийнято відповідну постанову.

Отже, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені в постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

У вказаних постановах Тетіївського районного суду Київської області суд дійшов висновку про недоведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 164 КУпАП та частиною першою статті 155-1 КУпАП.

На думку суду, така правова оцінка у справі про адміністративне правопорушення не може бути єдиною і безумовною підставою для задоволення позовної заяви у цій справі, оскільки не можна вважати обов`язковими обставини щодо діяння позивача, встановлені під час розгляду справи про її адміністративний проступок, при оцінці правомірності поведінки цієї особи як суб`єкта господарювання.

Обов`язковими для врахування судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.07.2021 у справі №821/1254/16.

З вищевикладеного суд зауважує, що відносини, які склались між сторонами з приводу застосування до позивача як фізичної особи-підприємця фінансових санкцій за порушення вимог законів №481-ВР та №265/95-ВР регулюються нормами податкового законодавства.

Натомість, предметом розгляду справ №380/1133/19 та №380/1136/19 було вчинення особою адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 164 КУпАП та частиною першою статті 155-1 КУпАП, відображених у протоколах про адміністративні правопорушення. Постановами встановлено обставини щодо адміністративних правопорушень, наслідком яких є передбачена КУпАП адміністративна відповідальність.

Тобто, за своєю правовою природою фінансова та адміністративна відповідальність є різними видами відповідальності, які не стосуються одних і тих самих правовідносин.

Вказане свідчить, що обставини, встановлені у постановах Тетіївського районного суду Київської області від 21.01.2019 у справах №380/1133/19 та №380/1136/19, для вирішення даної справи не мають преюдиціального значення в розумінні статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, стаття 17 Закону №481/95-ВР розрізняє відповідальність посадових осіб та громадян і відповідальність суб`єктів господарювання за порушення вимог цього Закону.

У першому випадку мова йде про адміністративну відповідальність на підставі Кодексу України про адміністративні правопорушення за правопорушення, суб`єктом яких є фізична особа, яка безпосередньо вчинила протиправну дію, а в другому відповідальність суб`єкта господарювання (юридичну особу, фізичну особу-підприємця) у вигляді фінансових санкцій, передбачених в частині другій статті 17 Закону №481/95-ВР.

Отже, відсутність в діях особи складу правопорушення у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, не виключає відповідальності позивача як суб`єкта господарювання.

Окрім того, під час розгляду справи, позивачем не спростовується суть позову (скасування податкових повідомлень-рішень), а саме, не заперечується факт вчинення правопорушення (реалізація алкогольного напою за відсутності діючої ліцензії та незастосування реєстратора розрахункових операцій, невидачі відповідного розрахункового документа встановленої форми при продажу алкогольного напою).

Враховуючи те, що факт вчинення правопорушення (реалізація алкогольного напою за відсутності діючої ліцензії та незастосування реєстратора розрахункових операцій, невидачі відповідного розрахункового документа встановленої форми при продажу алкогольного напою) було доведено належними та допустимими доказами, а також враховуючи той факт, що підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відсутні, позовні вимоги позивача є необґрунтованими.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

У зв`язку з відмовою у позові судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат – відсутні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.