Суд: Київський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: визначення митної вартості товару
Дата: 14 квітня 2026 р.
Справа: №320/9466/22
Суддя: Лиска І.Г.
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 квітня 2026 року справа №320/9466/22
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІГЛАСС Україна» до Житомирської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними скасування рішень про коригування митної вартості,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІГЛАСС Україна» з позовом до Житомирської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів №UA101020/2021/000042/2 від 15.09.2021 та №UA101000/2021/000033/2 від 22.09.2021.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що надав достатній пакет документів для підтвердження митної вартості заявлених товарів, тому оскаржувані рішення є необґрунтованими. ТОВ «Юнігласс Україна» вважає, що його пов`язаність з постачальником JSC "New Glass" (Болгарія) не є сама по собі підставою для витребування додаткових документів та коригування митної вартості товарів. У рішеннях про коригування митної вартості товару митний орган належним чином не обґрунтував, яким чином існуючий взаємозв`язок між постачальником і ТОВ «Юнігласс Україна» вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Крім того, на думку позивача, посилання на результати порівняння рівня митної вартості заявленого товару з рівнем цін «схожого» товару, оформленого раніше, не може бути саме по собі підставою для витребування додаткових документів для коригування митної вартості заявленого ТОВ «Юнігласс Україна» товару.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що оскаржувані рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі та на виконання норм митного законодавства України, за результатами розгляду та оцінки поданих позивачем документів для митного оформлення товарів, які були надані в обсязі, яким фактично неможливо підтвердити числові значення складових митної вартості товарів, а тому просив суд у задоволенні позову відмовити.
Викладені у відзиві відповідача доводи були заперечені позивачем у поданій до суду відповіді на відзив.
Також сторони скористались правом на надання додаткових пояснень по суті заявлених позовних вимог та подання додаткових доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Між ТОВ «ЮНІГЛАСС УКРАЇНА» (покупець) та JSC "New Glass" (Болгарія, постачальник) укладений контракт №S2021/001 UU від 08.02.2021 на поставку скляного посуду в асортименті.
ТОВ «ЮНІГЛАСС УКРАЇНА» здійснює ритмічні поставки товарів від JSC "New Glass" на умовах поставки FCA Новий Пазар (Болгарія).
В якості складових митної вартості товарів ТОВ «ЮНІГЛАСС УКРАЇНА» декларує (1) витрати на транспортування товарів та (2) інвойсну вартість товарів.
ТОВ «ЮНІГЛАСС УКРАЇНА» для митного оформлення посуду в асортименті були подані митні декларації: UA101020/2021/012836 від 14.09.2021, UA101020/2021/013773 від 20.09.2021.
Митна вартість товару була заявлена імпортером за ціною контракту.
Однак, відповідачем були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів №101020/2021/000042/2 від 15.09.2021 та №101000/2021/000033/2 від 22.09.2021 та митна вартість товарів визначена за резервним методом.
ТОВ «ЮНІГЛАСС УКРАЇНА» були подані повторні митні декларації, а товар відпущено у вільний обіг під фінансові гарантії.
Як зазначає позивач, загальна сума переплати податків склала 196651,48 грн. ПДВ.
Вважаючи рішення митного органу про коригування митної вартості протиправними, ТОВ «ЮНІГЛАСС Україна» звернулось до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок здійснення митних процедур та оформлення, переміщення через митний кордон України товарів, митне регулювання та справляння податків і зборів регулюється Митним кодексом України (далі - МК України).
Відповідно до п. 21 ст. 4 МК України митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання.
Відповідно до п. 23 ст. 4 МК України митне оформлення це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Згідно з п. 5 ст. 4 МК України випуск товарів - це надання митним органом права на користування та/або розпорядження товарами, щодо яких здійснюється митне оформлення, відповідно до заявленої мети.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч.2 ст.51 МК України).
Згідно з ч. 1 ст. 52 МКУ заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: (1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; (2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; (3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право зокрема (1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; (4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів; (6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; (8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Згідно з ч. 8 ст. 52 МК України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі - продажу);
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Водночас згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
- виписку з бухгалтерської документації;
- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- копію митної декларації країни відправлення;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з ч. 4 ст. 54 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
- розрахунок ціни (калькуляцію).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) - основний метод - щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний», орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити зокрема:
- обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
- вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
- обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (ч. 7 ст. 55 МК України).
З матеріалів справи вбачається, що разом із деклараціями митної вартості ТОВ «Юнігласс Україна» подало пакет документів на підтвердження митної вартості, згідно з положеннями ч. 2 ст. 53 МК України.
До кожної із митних декларацій і ДМВ подані зокрема:
укладений між ТОВ «Юнігласс Україна» та продавцем зовнішньоекономічний контракт № S2021/001 UU від 08.02.2021 (код класифікатора документів - 4104);
пакувальний лист (код - 0271);
інвойс / рахунок-фактура (код - 0380);
автотранспортна накладна / CMR (код - 0730);
декларація про походження товару (код - 0862);
сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (код - 0954);
довідка про транспортні витрат (код - 3007);
додаток до Контракту, що стосується відповідної поставки товару (код - 4103);
договір доручення (про надання послуг митного брокера) між ТОВ «Юнігласс Україна» та уповноваженою особою ТОВ «Євро-Брок» № S2021/002 UU від 09.02.2021 (код - 4207);
договір-доручення про транспортно-експедиторське обслуговування № 0006 від 05.02.2021 між ТОВ «Юнігласс Україна» та ФОП ОСОБА_1 (код - 4301);
Таким чином, ТОВ «Юнігласс Україна» визначило митну вартість товарів за ціною товару згідно з Контрактом (інвойсом) та на підставі витрат на транспортування.
Натомість, митний орган порівняв рівень митної вартості оцінюваного товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «ІНСПЕКТОР», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, зокрема країною виробництва, яких є Болгарія, та ухвалив рішення про коригування митної вартості товарів.
У рішеннях про коригування митної вартості товарів митний орган вказав, що за результатами перевірки заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів (посуду столового, скляного).
У зв`язку з чим, митний орган запропонував ТОВ «Юнігласс Україна» надати додаткові документи, визначені у ч. ч. 3, 4 ст. 53 МК України.
ТОВ «Юнігласс Україна» надало наявні в нього додаткові документи на вимогу митного органу, а саме:
1) офіційний лист-відповідь ТОВ «Юнігласс Україна» на вимогу Митного органу;
2) виписку з бухгалтерських та банківських документів по продажу товару за період, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України (копії видаткових і податкових накладних, платіжні доручення на перерахування валюти тощо);
3) виписку з бухгалтерської документації по Контракту № S021/001 UU від 08.02.2021;
4) калькуляції оцінюваного товару;
5) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам (лист експортера з цінами реалізації своєї продукції на інші країни);
6) копію експертного висновку про вартісні характеристики товару, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, підготовлений спеціалізованою експертною установою (№ 113/160 від 12.05.2021);
7) копію експортної декларації (митної декларації країни відправлення)
8) копію сертифікату походження, виданого ТПП Болгарії, із зазначенням інвойсу як належний доказ, що саме цей товар за цим інвойсом надавався незалежному уповноваженому органу країни експорту.
Однак, незважаючи на це, відповідач прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару.
Суд зауважує, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару мають ідентичні обґрунтування (позиції) митного органу.
Щодо твердження відповідача, що виписки з бухгалтерських документів по продажу товарів неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром, а бухгалтерські документи про продаж товарів (видаткові накладні) не містять інформацію про продаж товару на митній території України більшої частини артикулів товару, суд зазначає наступне.
ТОВ «Юнігласс Україна» під час митного оформлення надавало документ - виписку з бухгалтерської документації по продажу товарів. Документ підписаний головним бухгалтером.
Митному органу був поданий зведений документ, який показує усі продажі ідентичних та подібних (аналогічних) товарів імпортером на території України. У виписці із бухгалтерської документації міститься, зокрема, інформація про дату і номер документа (видаткової накладної), на підставі якої здійснювався продаж; артикул (графа код матеріалу);назву покупця; кількість, вагу, загальну вартість; вартість за одиницю (ціна за штуку).
Таким чином, відповідач мав змогу ідентифікувати дані із виписки з бухгалтерської документації із даними в інвойсі та поданій митній декларації, зокрема, за номерами артикулів. Також, у виписці була інформація про видаткові накладні, на підставі яких здійснювався продаж товарів.
В зв`язку із наведеним, суд вважає, що вказані вище доводи відповідача є необґрунтованим.
Крім того, відповідач зазначає, що додатково надані копії платіжних доручень в іноземній валюті № 3 від 11.05.2021, № 4 від 02.07.2021, № 5 від 05.07.2021, № 6 від 05.07.2021, № 7 від 28.07, не можуть бути використані для підтвердження митної вартості, так як не засвідчені банківською установою про проведення відповідного розрахунку між контрагентами.
Як свідчать матеріали справи, у відповідь на вимоги митного органу про надання додаткових документів, ТОВ «Юнігласс Україна» надавало через уповноважену особу ТОВ «Євро-Брок», зокрема, виписки з бухгалтерських та банківських документів, в складі яких, серед іншого, були зазначені вище копії платіжних доручень в іноземній валюті за попередніми поставками.
Зазначені платіжні доручення були проведені через електронну систему клієнт-банку ТОВ «Юнігласс Україна», тобто платіжні доручення сформовані та підписані в електронній формі. У платіжних дорученнях також стоять відмітки (печатки) AT «Піреус Банк МКБ» про отримання платіжних доручень оперативним підрозділом банку та про проведення фінансового контролю. Тобто, платіжні доручення були проведені.
Отже, вказаний аргумент митного органу не може слугувати підставою та обґрунтуванням для коригування митної вартості товару
Що стосується тверджень відповідача про те, що додатково наданий висновок ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 12.05.2021 № 113/160 не може бути використаний для підтвердження заявленої митної вартості, тому що даний висновок містить інформацію щодо рівня ціну відмінних від заявленого рахунках-фактурах (інвойсах), суд зазначає наступне.
Пунктом 8 частини 3 статті 53 МК України встановлено, що висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, визначено як додатковий документ, який митний орган має право витребувати (за наявності такого у ТОВ «Юнігласс Україна») тільки у разі, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Право митного органу на витребування додаткових документів закон пов`язує з вичерпним переліком підстав, які стогуються недоліків у наданих для митного оформлення товарів основних документах для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких наведено у ч. 2 ст. 53 МК України.
Висновок ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 12.05.2021 №113/160 надавався ТОВ «Юнігласс Україна» через уповноважену особу ТОВ «Євро-Брок». Оскільки цей висновок стосується попередніх поставок ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, він може бути використаний в якості додаткового документу для підтвердження митної вартості товарів.
Доводи про неможливість застосування додатково наданого висновку ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних знаків» від 12.05.2021 №113/160 для підтвердження заявленої митної вартості товару, в зв`язку із завершення терміну його дії, суд вважає необґрунтованим, оскільки вказаний висновок може бути використаний в якості додаткового документа для підтвердження митної вартості товарів, проте не може бути підставою для коригування митної вартості товару.
Також, відповідач зазначає, що довідкова інформація щодо вартості у країні-експортері товарів не може бути використана для підтвердження митної вартості, оскільки не стосується товарів, що пред`явлені до митного оформлення.
Відповідно до ч.4 ст.53 МКУ у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) зокрема довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та /або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.
Суд зазначає, що вказане положення ч.4 ст.53 МКУ не вимагає від декларанта або уповноваженої особи надавати довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, які є абсолютно ідентичними оцінюваним товарам (тобто, які мають такі ж артикульні значення, як і оцінювані товари).
Відтак, висновок митного органу, що довідкова інформація не стосується товарів, що пред`явлені до митного оформлення є хибним і не відповідає положенням ч.4 ст.53 МКУ.
В оскаржуваних рішеннях відповідач зазначає, що довідкова інформація щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, прийнята до уваги, але не може бути використана для підтвердження митної вартості, так як не надано реальних документів продажу (договори, рахунки-фактури, видаткові накладні).
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, не погоджується із такими твердженнями відповідача з огляду на наступне.
Так, позивач через уповноважену особу ТОВ «Євро-Брок» в процесі митного оформлення надав копію довідкової інформації про рівень цін на ринку країни експорту, а саме лист експортера (продавця) з цінами реалізації своєї продукції в інші країни.
За наявності підстав, передбачених у ч.ч.З, 4 ст.53 МКУ, декларант або уповноважена особа подає на вимогу митного органу додаткові документи, за їх наявності в декларанта, згідно з переліками, передбаченими у ч.ч.З, 4 ст.53 МКУ.
При цьому, суд наголошує, що ч.ч.2, 3, 4 ст.53 МКУ не передбачають подання таких документів як рахунки-фактури, договори, прайс-листи з метою підтвердження інформації, зазначеної у листі-інформації постачальника щодо цін реалізації іншим клієнтам товару, що є ідентичним та/або подібним (аналогічним) оцінюваним товарам.
Суд звертає увагу, що п.2 ч.4 ст.53 МКУ передбачає подання лише довідкової інформації щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам і не передбачає надання компанією-експортером «реальних документів продажу (договорів, рахунків-фактур, видаткових накладних)». Довідка (лист) з таблицею, в якій вказаний товар (артикул), ціна на нього та країни, до яких експортер експортує цей товар, підписана відповідальними особами, і є довідковою інформацією в розумінні п.2 ч.4 ст.53 МКУ.
З огляду на зазначене, доводи позивача в цій частині суд вважає необґрунтованими і нічим не підтвердженими.
Щодо ненадання відповідно до ст. 53 МКУ прас - листа виробника товару, суд звертає увагу на правову позицію, яка викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2020 у справі № 810/690/17, про те, що в комерційній практиці при просуванні товару на ринок одним із методів встановлення контактів з потенційними покупцями є направлення продавцем комерційної пропозиції (оферти) або прейскуранта (прайс-листа). При розгляді наданих декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару контролюючий орган має упевнитись, що інформацію, яка міститься в зазначених документах, можна ідентифікувати з поставкою оцінюваних товарів. Позивачем при митному оформленні товарів був поданий митниці прайс-лист, в якому ціна товарів, пред`явлених до митного оформлення, збігається з задекларованою позивачем ціною товарів. Прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товарів.
Отже, прайс-лист є комерційним документом, він не є розрахунковим документом, а тому не є доказом взаєморозрахунків між сторонами контракту.
В зв`язку із наведеним, вказана позиція митного органу не може слугувати підставою та обґрунтуванням для коригування митної вартості товару.
Щодо аргументу митного органу про ненадання відповідно до ст. 53 МК України виписки з банківських та бухгалтерських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що на вимогу митного органу про надання додаткових документів ТОВ «Юнігласс Україна» через уповноважену особу ТОВ «Євро-Брок» подавало, серед іншого, виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України (зокрема копії видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень на перерахування валюти).
Тому, посилання митного органу на те, що ТОВ «Юнігласс Україна» не подало виписку з бухгалтерських та банківських документів є безпідставним.
Щодо доводів митного органу про ненадання позивачем відповідно до ст. 53 МК України висновку про вартісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 3 МК України за наявності підстав митний орган може вимагати подання зокрема висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією.
На думку суду, неподання такого документа не може бути підставою для коригування митної вартості товару, адже положення ч. 4 ст. 53 МК України передбачають, що додаткові документи на вимогу митного органу подаються за їх наявності в декларанта. Якщо певний додатковий документ на вимогу митного органу не поданий декларантом, то митний орган зобов`язаний навести обґрунтування, чому той чи інший документ необхідний для підтвердження складових митної вартості товару.
Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 у справі № 809/1838/15, зробив висновок, що установивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Отже, ненадання позивачем висновку про вартісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, не може слугувати підставою та обґрунтуванням для коригування митної вартості товару.
Відповідачем зазначено, що згідно зі ст.53 МКУ, позивачем не надано виписку з банківських та бухгалтерських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України.»
Проте, суд зазначає, що дослідженими матеріалами справи встановлено, що на вимогу митного органу про надання додаткових документів ТОВ «Юнігласс Україна» через уповноважену особу ТОВ «Євро-Брок» подавало, серед іншого, виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України (зокрема, копії видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень на перерахування валюти).
Що стосується аргументу митного органу про те, що довідки ФОП ОСОБА_1 про транспортні витрати, який залучений позивачем як експедитор у перевезеннях оцінюваного товару за Договором-дорученням № А0006 про транспортно-експедиторське обслуговування від 05 лютого 2021 року, містять інформацію про перевізника, відмінного від того, який зазначений у CMR, тому числове значення такої складової митної вартості, як витрати на транспортування є непідтвердженим, суд зазначає таке.
Дійсно, на підтвердження такої складової митної вартості товару, як витрати на транспортування ТОВ «Юнігласс Україна» разом з митними деклараціями подало довідки ФОП ОСОБА_1 про транспортні витрати. Крім того, ТОВ «Юнігласс Україна» подало до кожної митної декларації договір-доручення про транспортно-експедиторське обслуговування № 0006 від 05.02.2021 між ТОВ «Юнігласс Україна» та ФОП ОСОБА_1 ..
Отже, ФОП ОСОБА_1 є експедитором, а не безпосереднім перевізником. ФОП ОСОБА_1 , як експедитор залучає інших перевізників для перевезення оцінюваного товару, які і зазначаються в товарно-транспортних накладних (CMR).
Згідно з п. 6 ч .2 ст. 53 МК України документами, що підтверджують митну вартість, є зокрема транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Суд звертає увагу, що довідка також містить відомості про CMR, державні номери транспортних засобів та назву перевізника, тому, довідку про транспортні витрати можна співставити з конкретним перевезенням (CMR) та митною декларацією. Довідка містить інформацію про вартість перевезення до митної території України, вартість перевезення на митній території України, а також вартість експедиторських послуг, місцем надання яких згідно з підпунктом (ж) пункту 186.3 статті 186 Податкового кодексу України є місце реєстрації отримувача послуг. Оскільки ТОВ «Юнігласс Україна» зареєстроване на території України, то експедиторські послуги по всьому маршруту перевезення вважаються наданими на території України.
Отже, суд вважає, що числове значення такої складової митної вартості, як транспортні витрати є підтвердженим, тому згадана позиція митного органу не може бути підставою та обґрунтуванням для коригування митної вартості товару.
З огляду на викладене, суд зазначає, що митний орган в оскаржуваних рішеннях обґрунтовано не навів, які конкретно складові митної вартості він вважає непідтвердженими, наданими ТОВ «Юнігласс Україна» документами. Наведення Житомирською митницею в оскаржуваних рішеннях того, що є непідтвердженими витрати на транспортування, як складова митної вартості товарів, не обґрунтоване та базується на формальних критеріях митного органу, які не передбачені Митним кодексом України.
Відповідно до правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 27 лютого 2019 року у справі №814/1647/16, постанові від 06 березня 2019 року у справі №809/278/17, постанові від 13 червня 2019 року у справі №820/6315/15, постанові від 21 січня 2020 року у справі №813/2719/15, висновок про те, що митна вартість товару документально не підтверджена, є недостатнім для витребування у декларанта додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, без зазначення, при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, у чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах.
Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів
Аналіз статей МК України свідчить, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. Але митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Отже, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.001625, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Також, Верховний Суд у справі № 826/5558/16 встановив, що лише обґрунтований сумнів в правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, яка дає право органу доходів та зборів витребувати додаткові документи.
У постанові від 15 травня 2018 року у справі No813/2691/16 Верховний Суд вказав на обов`язок суб`єкта владних повноважень доводити, що документи, надані декларантом містять розбіжності, наявні ознаки підробки.
Отже, такі висновки Верховного Суду свідчать про те, що коригування митної вартості можливе лише за передбачених законом підстав, а вихід за межі таких підстав свідчить про неправомірність дій митного органу.
Тож, в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Оскільки в оскаржуваних рішеннях митний орган обґрунтовано не зазначив, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, то враховуючи зазначену практику Верховного Суду, суд вважає, що оскаржувані рішення є необґрунтованими та безпідставними.
Окрім вказаного, суд зазначає, що у спірних рішеннях про коригування митної вартості товару відсутнє обґрунтування числового значення митної вартості, що також вказує на їх незаконність.
Відповідно до статті 55 МК України митний орган за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом.
При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний, у рішеннях про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо: у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).
Верховним Судом з цього приводу напрацьована стала практика, відповідно до якої рішення не може бути визнане правомірним, якщо у ньому не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови тощо та не зазначено докладної інформації і джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Так, у постанові від 18.12.2018 у справі № 820/7133/15 Верховний Суд підтримав суди першої та апеляційної інстанцій:
«Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п 'ятої статті 58 Митного кодексу України.
Судами обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
У рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.
Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару».
Такий підхід Верховного Суду узгоджується з положеннями п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України про те, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити не лише наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, але й обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Також слід зазначити, що пунктом 3.2. Постанови Пленуму ВАС України від 13.03.2017 №2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012» передбачено: «суди повинні мати на увазі, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу».
На переконання суду, заявлена ТОВ «Юнігласс Україна» митна вартість товарів підтверджується поданими документами. Однак, митницею в рішеннях про коригування не наведено жодних пояснень з приводу того, як виявлені розбіжності чи відсутність документів впливають на митну вартість товарів.
Також суд вважає, що митний орган необґрунтовано та безпідставно застосував резервний метод для коригування митної вартості товару ТОВ «Юнігласс Україна».
Матеріали справи свідчать, що з метою коригування митної вартості товару митний орган в усіх оскаржуваних рішеннях застосував резервний метод визначення митної вартості - митна вартість, визначена митним органом, ґрунтується на митній вартості схожого товару.
У спірних рішеннях про коригування також зазначено, що методи 2а та 2б не можуть бути використані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, а методи 2в та 2г - у зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості.
На переконання суду, митний орган безпідставно не використав основний метод визначення митної вартості товарів позивача. Рішення митного органу не містять обґрунтованих пояснень, чому він використав резервний метод, як того вимагає пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598). Митний орган зобов`язаний вказати умови поставки та комерційні умови, які сформували ту митну вартість, яку митний орган взяв за основу для коригування митної вартості товару ТОВ «Юнігласс Україна». Водночас, в спірних рішеннях цього немає.
Просте зазначення в рішеннях найменування виробника, країни виробництва, назви товару та ціни за одиницю товару з тих митних декларацій, які взяті за основу для коригування, не є поясненням й обґрунтуванням застосування резервного методу як другорядного.
Твердження суду про наявність в митного органу обов`язку обґрунтовувати застосування другорядного методу (поряд з обов`язком обґрунтовувати причини незастосування основного методу) узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 21 серпня 2018 у справі № 804/1755/17, від 25 травня 2021 у справі №520/10386/2020.
Митний орган, застосовуючи резервний метод для коригування митної вартості, також порушив правила послідовності використання методів.
Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний (ч. 1 ст. 57 МК України).
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. 6 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідачем протиправно прийнято спірні рішення про коригування митної вартості товарів, у зв`язку з чим останні підлягають скасуванню.
Отже, викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а його вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 п. 1 частини 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до пункту 1 частини 3 вказаної статті для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
До суду позивачем, для підтвердження витрат на правничу допомогу, було подано: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та копію ордеру на надання правничої допомоги.
Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази сплати фактичних витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 4962 грн., враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 4962,00 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Житомирської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд, -
в и р і ш и в:
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів №UA101020/2021/000042/2 від 15.09.2021 та №UA101000/2021/000033/2 від 22.09.2021.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігласс Україна» сплачений судовий збір у розмірі 4962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua