Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №280/521/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року Справа № 280/521/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

22 січня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплати позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн. за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

зобов`язати відповідача нарахувати та здійснити виплату позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн. за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Ухвалою суду від 26.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що позивач у віці до 25 років уклав контракт про проходження військової служби. Представник позивача вказує на те, що ОСОБА_1 брав безпосередню учать у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України що відповідно до п.4 Постанови №153, надає право останньому на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00 грн. Представник позивача зазначає, що позивач у встановленому порядку звернувся з рапортом про складання довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин, забезпечити подальше здійснення нарахування та виплати йому одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень за тривалість проходження військової служби в бойових умовах на підставі абз.4 п.4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року №153. Представник позивача наголошує на тому, що ОСОБА_1 відповіді на вказаний рапорт не отримував, разом з тим відповідач надіслав витяг з протоколу засідання комісії щодо розгляду документів стосовно можливості виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 від 22.11.2025, яким відмовлено у включенні старшого солдата ОСОБА_1 до проекту наказу про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 1 000 000 грн., підставою відмови слугувала посада, на якій перебував військовослужбовець під час виконання завдань та відсутність підтвердження у документах , що надані на розгляд комісії, безпосереднього ведення бойових дій. Позивача вважає, що виконав умови передбачені Постановою №153 для отримання одноразової грошової винагороди. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. У своїх запереченнях він зазначив, що позивачу було правомірно відмовлено у задоволенні рапорту. Зокрема, відповідач посилається на те, що військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України встановлено невідповідність позивача вимогам пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №153, оскільки ОСОБА_1 , обіймаючи посаду старшого механіка-акумуляторника, не виконував функцій, пов`язаних із безпосередньою участю у бойових діях. Крім того, відповідач зазначає, що позивач був призваний на строкову військову службу 20.11.2020, тобто до запровадження правового режиму воєнного стану, у зв`язку з чим саме цю дату слід вважати початком проходження ним військової служби. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був призваний на строкову службу до ВЧ НОМЕР_1 НГУ - 20.11.2020 року.

З 04.01.2021 проходив службу у ВЧ НОМЕР_1 на посадах рядового складу, а 14.04.2023 підписав контракт з ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України.

За період походження військової служби позивач, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України у періоди: з 19 по 31 серпня 2022 року; з 01 по 17 вересня 2022 року; з 27 по 30 грудня 2022 року; з 01 по 11 листопада 2023 року; з 02 по 16, з 21 по 31 грудня 2023 року; з 01 по 14, з 28 по 31 січня 2024 року; з 01, з 24 по 29 лютого 2024 року: з 01 по 09 березня 2024 року; за 30 квітня 2024 року; з 01 по 11 травня 2024 року; з 04 по 30 червня 2024 року; з 19 по 31 липня 2024 року; з 13 по 16, з 17 по 26, з 27 по 28, з 29 по 31 серпня 2024 року; з 01 по 06 серпня 2024 року; з 01 по 08, з 09 по 12, з 13 по 30 вересня 2024 року; з 01 по 22, з 23 по 25, з 26 по 31 жовтня 2024 року; з 01 по 03, з 04 по 09, з 10 по 14, з 15 по 19, з 21 по 27 листопада 2024 року; за 02, з 04 по 05 травня 2025 року; з 05 по 09, з 14 по 16, за 22, 24, з 26 по 27 червня 2025 року; за 02, 12, з 20 по 31 липня 2025 року; за 01, 06, 10, 12, з 28 по 31 серпня 2025 року; з 01 по 15, за 18 вересня 2025 року; з 03 по 17, за 26 жовтня 2025 року , перебуваючи на території Запорізької та Донецької областей, що підтверджується Довідкою виданою ВЧ НОМЕР_1 оперативно-тактичного з`єднання -1 корпусу національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 14.01.2026 року №347.

З метою реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до по 4 Постанови №153 у розмірі 1 000 000,00 грн., 21.11.2025 позивач звернувся особисто із відповідним рапортом до ВЧ НОМЕР_1 НГУ.

Відповідно до витягу з протоколу №8 від 22.11.2025 року про засідання комісії щодо розгляду документів стосовно можливості виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 було ухвалено рішення відмовити у включенні старшого солдата ОСОБА_1 до проекту наказу про виплату грошової винагороди у розмірі 1000 000 у зв`язку з врахуванням посади на якій перебував військовослужбовець під час виконання завдань, відсутності підтвердження в документах, що надані на розгляд комісії, безпосереднього введення бойових дій у районі бойових завдань, комісія прийшла до висновка, що військовослужбовець здійснював забезпечення бойових завдань, що не підпадають під вимоги п.4 постанови КМУ №153.

Позивач, не погодившись з відмовою у виплаті винагороди в розмірі 1 (один) мільйон гривень, звернувся з даним позовом до суду.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» вирішено погодитись з пропозицією Міністерства оборони стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) далі – Постанова №153).

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Постанови №153, установлено, що: учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Згідно пункту 4 Постанови №153 установлено, що

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Суд зазначає, що кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку п. 4 постанови КМУ від 11.02.2025р. №153 є одночасна сукупність таких факторів як:

1) належність здобувача виплати до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань;

2) призов або прийняття здобувача виплати на військову службу після оголошення воєнного стану у віці до 25 років;

3) безпосередня участь особи у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою;

4) відсутність притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності під час проходження військової служби, а також діючих дисциплінарних стягнень.

Сторонами у справі не заперечується, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, який уклав контракт про проходження військової служби після оголошення воєнного стану на посаду рядового складу до досягнення ним 25-річного віку. За час проходження позивачем військової служби відсутній факт притягнення його до адміністративної, дисциплінарної або кримінальної відповідальності, діючих дисциплінарних стягнень позивач не має.

Та обставина, що позивач попередньо був призваний на строкову військову службу до запровадження воєнного стану не перешкоджає реалізації права на отримання одноразової грошової винагороди, оскільки після призову на строкову військову службу позивач виявив свідоме бажання укласти контракт та продовжити проходження військової служби.

Більш того, Постанова №153 прямо передбачає, що право на отримання ОГД мають військовослужбовці, які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу.

Стосовно посилань відповідача на те, що: «…Командувачем НГУ було прийнято Наказ №1217 «Про внесення змін до наказу командувача Національної гвардії України від 09.04.2025 №418», відповідно до якого, учасником експериментального проекту при прийомі громадян України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом на посади рядового складу, є ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ). Додатком до даного наказу є перелік штатних посад, на які призначаються громадяни України, які уклали контракт про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу. Посади, які обіймав Позивач в спірний період, не визначені в цьому переліку, у зв`язку з чим, виплата одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах під час реалізації експериментального проекту, не передбачається…», суд зазначає, що Постанова №153, яка має вищу юридичну силу ніж наказ Командувача НГУ не визначає переліку посад військовослужбовців, які мають право на отримання ОГД в розмірі 1 мільйон гривень.

Визначальною умовою для отримання відповідної ОГД за Постановою №153 є, серед іншого, встановлення факту безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, а не заняття військовослужбовцем посади за конкретно визначеною військово-обліковою спеціальністю.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, спірним між сторонами є питання безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій в розумінні абз.2 п.4 Постанови №153.

Так, відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 14.01.2026 №347, яка видана т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 , старший солдат ОСОБА_1 в період з 19 по 31 серпня 2022 року; з 01 по 17 вересня 2022 року; з 27 по 30 грудня 2022 року; з 01 по 11 листопада 2023 року; з 02 по 16, з 21 по 31 грудня 2023 року; з 01 по 14, з 28 по 31 січня 2024 року; з 01, з 24 по 29 лютого 2024 року: з 01 по 09 березня 2024 року; за 30 квітня 2024 року; з 01 по 11 травня 2024 року; з 04 по 30 червня 2024 року; з 19 по 31 липня 2024 року; з 13 по 16, з 17 по 26, з 27 по 28, з 29 по 31 серпня 2024 року; з 01 по 06 серпня 2024 року; з 01 по 08, з 09 по 12, з 13 по 30 вересня 2024 року; з 01 по 22, з 23 по 25, з 26 по 31 жовтня 2024 року; з 01 по 03, з 04 по 09, з 10 по 14, з 15 по 19, з 21 по 27 листопада 2024 року; за 02, з 04 по 05 травня 2025 року; з 05 по 09, з 14 по 16, за 22, 24, з 26 по 27 червня 2025 року; за 02, 12, з 20 по 31 липня 2025 року; за 01, 06, 10, 12, з 28 по 31 серпня 2025 року; з 01 по 15, за 18 вересня 2025 року; з 03 по 17, за 26 жовтня 2025 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районі/районах Запорізької та Донецької області.

Разом з тим, відповідач зазначає, що зазначена Довідка містить інформацію про участь особи в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, проте ця Довідка не є документом, що підтверджує безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для цілей виплати Винагороди згідно з Постановою.

Відповідач вказував на те, що з наданих на розгляд Комісії бойових документів, вбачається, що позивач виконував функціональні обов`язки за посадою, тобто приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що вказана довідка не є належним підтвердженням безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153.

Зазначене у довідці ВЧ НОМЕР_1 НГУ формулювання є загальним визначенням щодо осіб, які відповідно до п.19 ч.1 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» мають право на статус учасника бойових дій.

Суд зазначає, що за приписами статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XII) бойові дії - це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).

Відповідно до розділу І «Загальновійськовий бій» Бойового статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України (Частина І - Бригада), формами воєнних дій угруповань військ, військових частин та підрозділів у воєнному конфлікті є операції, бойові дії, бої та удари.

Бойові дії – організовані дії військових частин та підрозділів під час виконання бойових завдань; форма дій військових частин (підрозділів) для вирішення оперативних (тактичних) завдань у рамках операції угруповання військ (сил) або самостійно, а також між операціями (боями).

Відповідно до пункту 1 розділу 11 Бойового статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України, всебічне забезпечення бою полягає в організації та здійсненні заходів, які спрямовані на створення для бригади, її підрозділів сприятливих умов для виконання визначених бойових завдань. Всебічне забезпечення бою здійснюється безперервно під час підготовки та у ході бою, включає бойове, морально-психологічне, технічне, тилове та медичне забезпечення.

Суд зазначає, що доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153, матеріали справи не містять та про їх наявність позивач не зазначає.

Щодо посилань позивача на те, що йому виплачувалась додаткова винагорода до грошового забезпечення у розмірі 100000,00 грн., суд зазначає, що виплата такої передбачена як за безпосередню участь у бойових діях, так і за здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Відповідач не заперечує того, що ОСОБА_1 брав участь у здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, що і було підставою для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі.

Проте, Постановою №153 не передбачено виплату ОГД у розмірі 1 мільйон гривень за участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України. Виплата такої ОГД передбачено виключно за участь у бойових діях.

Стосовно наданих до суду витягів з журналів бойових, в яких серед іншого міститься інформація про ОСОБА_1 , суд зазначає, що такі витяги з журналів бойових дій підтверджують факт перебування ОСОБА_1 в районах ведення бойових дій, проте не містять інформації про те, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях, не розкривають інформацію про наявність фактів бойових зіткнень з противником, у яких брав участь позивач, тощо.

За таких обставин, суд вважає правомірною відмову відповідача у виплаті військовослужбовцю ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої п.4 постанови КМУ №153 від 11.02.2025 у розмірі 1 000 000,00 грн.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що він не позбавлений права повторно звернутися до військової частини із рапортом щодо виплати грошової винагороди, передбаченої Постановою №153, з наданням належного документального підтвердження його безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, відшкодування судових витрат на користь позивача не здійснюється.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова