Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №160/3404/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 рокуСправа №160/3404/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ТРОЇЦЬКА, будинок 22-А ЄДРПОУ 33612019) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

13.02.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати припис Комунального підприємства «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради № ГР-6736 від 26.01.2026 року про демонтаж гаража;

- визнати протиправними дії відповідача щодо винесення припису № ГР-6736 та підготовки до демонтажу гаража;

- зобов`язати КП «Управління контролю за благоустроєм міста» утриматися від вчинення будь-яких дій, спрямованих на демонтаж гаража, до вирішення спору по суті.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 26.01.2026 року Комунальним підприємством «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради винесено припис № ГР-6736, адресований «власнику гаража», розташованого у районі будинку АДРЕСА_2 , яким зобов`язано здійснити демонтаж гаража протягом п`яти днів з дня прийняття рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 02.12.2025 № 65-2/12.

Відповідач виніс припис № ГР-6736 про демонтаж гаража, який було складено без належного з`ясування правового статусу об`єкта, без проведення необхідних перевірок та без надання позивачу можливості реалізувати право на участь у відповідній процедурі.

Зазначений припис фактично створює загрозу примусового демонтажу майна, що спричиняє істотне порушення її прав та може призвести до непоправних наслідків. Зазначений гараж використовується позивачем на підставі ордера №1859 від 19.09.2018 року та договору користування об`єктом благоустрою №1859-р від 18.09.2018 року.

Демонтаж гаража призведе до повної втрати майна, а відновлення порушеного права у разі задоволення позову стане неможливим.

Відповідач не повідомив належно позивача про розірвання договору від 31.10.2025, проте розмістив повідомлення лише 19.11.2025. Не надав офіційних документів про розірвання договору, що унеможливило виконання позивачем своїх прав.

На думку позивача, оскаржуваний припис № ГР-6736 винесено без належного правового обґрунтування; не містить чітких та мотивованих підстав; не враховує фактичні обставини користування гаражем; не забезпечує дотримання принципу правової визначеності. Таким чином, відповідач, здійснюючи публічно-владні управлінські функції, вийшов за межі наданих йому повноважень.

З урахуванням вищенаведеного, позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

24.02.2026 року відповідач надав відзив на позовну заяву, де вказав, що 19.09.2018 ОСОБА_1 було подано до КП «Управління контролю за благоустроєм міста» власноруч підписану заяву щодо оформлення ордеру (контрольної картки тимчасового погіршення існуючого стану та/або змінення об`єкта благоустрою міста Дніпра) на вже самовільно розміщений гараж на ділянці, що не відведена у власність або користування (про самовільне розміщення якого зазначається в заяві ОСОБА_1 ), площею 18 кв.м, за адресою: м. Дніпро, вул. Енеїди, (стара назва вул. Бажова) в районі буд. 28. 19.09.2018 Комунальним підприємством «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради (далі- Уповноважений орган) було оформлено Ордер-контрольну картку тимчасового погіршення існуючого стану та/або змінення об`єкта благоустрою міста Дніпра № 1 859 та укладено договір про умови тимчасового погіршення існуючого стану та/або змінення об`єктів благоустрою міста від 19.09.2018 № 1 859-Г (далі – Договір).

Разом з тим внаслідок порушення Замовником умов Договору та не сплати у визначений строк плати за тимчасове погіршення існуючого стану та/або змінення об`єктів благоустрою міста у Замовника виникла заборгованість.

Співробітники КП «Управління контролю за благоустроєм міста» неодноразово намагалися зв`язатись з Замовником за номером телефону, який було зазначено у договорі, але зв`язку не було.

Внаслідок вищенаведеного дію контрольної картки № 1859 було зупинено (анульовано), Договір від 19.09.2018 № 1859-Г достроково розірвано 31.10.2025, про що замовнику було надіслано повідомлення.

Рішенням виконавчого комітету міської ради від 02.12.2025 № 63-2/12 «Про вжиття заходів щодо усунення порушення Правил благоустрою території міста Дніпра» зазначений гараж внесено до переліку споруд, що підлягають демонтажу.

12.12.2025 Приписом № 6650 власника гаража було повідомлено про прийняте виконавчим комітетом міської ради рішення від 02.12.2025 № 63-2/12, та про необхідність здійснення демонтажу зазначеного гаража протягом зазначеного строку на виконання цього рішення.

Приписом № 6736 від 26.01.2026 власника гаража було повторно проінформовано про прийняте виконавчим комітетом міської ради рішення та про необхідність його виконання.

На думку відповідача, доводи позивача не містять жодної правової норми та підстави для визнання протиправним та скасування припису № ГР- 6736 від 26.01.2026 та дій КП «Управління контролю за благоустроєм міста», керуючись ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про благоустрій населених пунктів», Порядком здійснення заходів з контролю за утриманням у належному стані, збереженням, відновленням та упорядкуванням об`єктів благоустрою міста Дніпра з урахуванням особливостей їх використання, затвердженим рішенням міської ради від 27.06.2012 № 26/25.

Ухвалою від 18 лютого 2026 року суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

01.03.2026 позивач подала додаткові пояснення, де вказала, що позивач не здійснювала будівництво спірного гаража. Вказаний об`єкт був придбаний у 2011 році як вже існуюча споруда, яка фактично експлуатувалася попереднім власником протягом тривалого часу. Отже, позивач не є особою, яка здійснила самочинне будівництво у розумінні статті 376 ЦК України. Застосування наслідків, передбачених ч.4 ст. 376 ЦК України, можливе виключно до особи, яка здійснила самочинне будівництво, що прямо випливає зі змісту цієї норми.

За таких обставин рішення про демонтаж є передчасним та юридично необґрунтованим. Позивач підтримує благоустрій території та готова співпрацювати з органами місцевого самоврядування у межах законних процедур, але примусове знесення гаража без рішення суду суперечить правам власника та законодавству.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч.1, 2 ст. 257, ч. 1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 .

19.09.2018 ОСОБА_1 було подано до КП «Управління контролю за благоустроєм міста» власноруч підписану заяву щодо оформлення ордеру (контрольної картки тимчасового погіршення існуючого стану та/або змінення об`єкта благоустрою міста Дніпра) на вже самовільно розміщений гараж на ділянці, що не відведена у власність або користування (про самовільне розміщення якого зазначається в заяві ОСОБА_1 ), площею 18 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 .

19.09.2018 Комунальним підприємством «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради (далі- Уповноважений орган) було оформлено Ордер-контрольну картку тимчасового погіршення існуючого стану та/або змінення об`єкта благоустрою міста Дніпра № 1 859 та укладено договір про умови тимчасового погіршення існуючого стану та/або змінення об`єктів благоустрою міста від 19.09.2018 № 1 859-Г (далі – Договір).

Відповідно до п.п. 1.4, 1.5 Договору укладання цього договору та отримання Ордера не призводить до виникнення у позивача права власності на будь-які об`єкти благоустрою (Їх частини) та/або елементи благоустрою міста Дніпра, та не підтверджують та не спростовують право володіння позивача зазначеним гаражем та його вмістом, як майновим об`єктом.

Згідно із підпунктом 4. 4 Договору перерахування плати за кожний наступний місяць дії цього договору та/або ордера (контрольної картки) здійснюється Замовником щомісячно до 15 числа кожного поточного місяця.

Відповідно до підпункту 3.1.3 Договору КП «Управління контролю за благоустроєм міста» має право достроково розірвати цей договір у разі порушення Замовником умов цього договору шляхом направлення односторонньої відмови від договору та анулювати дію контрольної картки. Внаслідок вищенаведеного дію контрольної картки № 1859 було зупинено (анульовано), Договір від 19.09.2018 № 1859-Г достроково розірвано 31.10.2025, про що Замовнику було надіслано повідомлення.

Позивач вказує, що право власності на вказаний об`єкт набуте на підставі: на підставі розписки про купівлю від 25.04.2011 року цього гаража матір`ю позивача ОСОБА_2 і переданого їй в користування (копія розписки наявна в матеріалах справи).

Не погоджуючись з оскаржуваним приписом відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Закону України Про благоустрій населених пунктів від 06.09.2005 № 2807-IV (далі Закон № № 2807-IV) благоустрій населених пунктів це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля;

Утримання в належному стані території це використання її за призначенням відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також санітарне очищення території, її озеленення, збереження та відновлення об`єктів благоустрою.

Дія цього Закону № 2807-IVпоширюється на відносини, що виникають у сфері благоустрою населених пунктів, і спрямовується на створення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля, збереження і охорону навколишнього природного середовища, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

До об`єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.

Згідно статті 14 Закону № 2807-IVоб`єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.

Статтею 15 Закону встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності.

Власник тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованої на території об`єкта благоустрою державної та комунальної власності, зобов`язаний забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або може брати пайову участь в утриманні цього об`єкта благоустрою на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем.

Громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право, зокрема, користуватись об`єктами благоустрою населених пунктів (стаття 17 Закону № 2807-IV).

Громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані, зокрема, утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію; дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; не порушувати права і законні інтереси інших суб`єктів благоустрою населених пунктів; відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства з питань благоустрою населених пунктів;

Відповідно до статті 19 Закону № 2807-IV збитки, завдані об`єкту благоустрою в результаті порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, підлягають відшкодуванню в установленому порядку.

Статтею 20 Закону № 2807-IV встановлено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

До об`єктів благоустрою території житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, на яких розміщені об`єкти житлової забудови, громадські будівлі та споруди, інші об`єкти загального користування. Благоустрій території житлової та громадської забудови здійснюється з урахуванням вимог використання цієї території відповідно до затвердженої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також установлених будівельних норм, державних стандартів, норм і правил (стаття 23 Закону № 2807-IV).

Згідно статті 34 Закону № 2807-IV правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Типові правила благоустрою території населеного пункту затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.11.2017 № 310, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 18.12.2017 за № 1529/31397.

Відповідно до статті 38 Закону № 2807-IV контроль у сфері благоустрою населених пунктів спрямований на забезпечення дотримання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства, вимог цього Закону, Правил благоустрою території населеного пункту та інших нормативно-правових актів.

Порядок самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів врегульований статтею 40 Закону № 2807-IV.

Самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.

Для здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, виконанням Правил благоустрою території населеного пункту, в тому числі організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, утримання в належному стані закріплених за підприємствами, установами, організаціями територій, сільські, селищні, міські ради можуть утворювати інспекції з благоустрою населених пунктів.

Самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом:

1) проведення перевірок території;

2) розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян;

3) участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій;

4) подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об`єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту.

Відповідно до пункту 44 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі Закон № 280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність

До відання виконавчих органів міських рад, згідно підпункту 7 пункту а частини першої статті 20 Закону № 280/97-ВР належать власні (самоврядні) повноваження з організації благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

27.11.2013 року Дніпропетровська міська рада рішенням №44/43 затвердила Правила благоустрою території міста Дніпропетровська (далі - Правила), які визначають правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою міста і спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Перелік функцій при здійсненні самоврядного контролю за станом благоустрою, визначений статтею 40 Закону № 2807-IV населених пунктів є вичерпним, та передбачає, зокрема, подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об`єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів та Правил благоустрою території населеного пункту.

З метою здійснення контролю за станом благоустрою міста та виконанням Правил благоустрою міста, Дніпровською міською радою створено Інспекцію з питань благоустрою Дніпровської міської ради та Комунальне підприємство «Управління з контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 26.05.2021 року № 86/7 затверджено Положення про Інспекцію з питань благоустрою Дніпровської міської ради.

Об`єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством (стаття 14 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" на об`єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати тимчасові споруди та інші елементи благоустрою (торговельні лотки, павільйони, кіоски, палатки, причепи, гаражі тощо).

Відповідно до пункту 9 частини І статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: здійснення контролю за станом благоустрою та утриманням територій, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, їх озеленення, охорона зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Окрім цього, згідно з пунктом 44 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання, зокрема, встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку.

Рішенням сесії Дніпропетровської міської ради VI скликання від 27.11.2013 №44/43 задоволено подання прокурора міста Дніпропетровська від 08.02.2013 №63/728 вих.13 "Про приведення у відповідність рішення сесії Дніпропетровської міської ради №26/15 від 23.05.2007" та затверджено у відповідності до статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" Правила благоустрою території міста Дніпропетровська.

Правила благоустрою території міста Дніпропетровська є нормативно- правовим актом, який встановлює порядок благоустрою та утримання об`єктів благоустрою міста, визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою міста, що спрямовані на створення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля, збереження та охорону навколишнього природного середовища, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення(п. 1.1.1 Правил).

Відповідно до п.п. 3.2.1 Правил благоустрою території міста Дніпра, затверджених рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.11.2013 року № 44/43 (зі змінами, далі Правила №44/43), на об`єктах благоустрою міста забороняється самовільно порушувати об`єкти благоустрою (їх частини) та/або використовувати їх не за функціональним призначенням: виконувати земляні, ремонтні, будівельні, монтажні роботи, огороджувати території загального користування та/або чинити інші дії, що супроводжуються порушенням об`єктів благоустрою міста, зміненням об`єктів благоустрою та/або погіршенням їх існуючого стану, без укладеного з КП «Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради договору та дозволу на порушення об`єктів благоустрою, отриманого в установленому порядку; чинити дії, які заважають використанню за своїм призначенням пожежних проїздів біля будівель, споруд, інших об`єктів.

Пунктом 19.3.1 зазначених Правил № 44/43 передбачено, що розміщення малих архітектурних форм на об`єктах благоустрою міста здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів», за рішенням власника об`єкта благоустрою, з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Зі змісту наведених норм вбачається, що зайняття земельних ділянок з метою, зокрема покращення об`єктів благоустрою, має здійснюватися за наявності погодження власника земельної ділянки. Тобто, розташування металевого гаражу потребує дозволу власника земельної ділянки.

Позивач вказує, що гараж, розташований за адресою на АДРЕСА_2 , був придбаний її матір`ю, ОСОБА_2 , ще 25 квітня 2011 року, що підтверджується копією розписки , яка наявна в матеріалах справи.

Позивач також в свою чергу зазначає, що користування металевим гаражем здійснює нею на підставі ордера №1859 від 19.09.2018 року та договору користування об`єктом благоустрою №1859-р від 18.09.2018 року.

Однак, суд зауважує, що вищезазначеним договором вказано, що укладання цього договору та отримання Ордера не призводить до виникнення у замовника права власності на будь-які об`єкти благоустрою (їх частини) та/або елементи благоустрою міста Дніпра.

Водночас, матеріали справи свідчать, що земельна ділянка, на якій розміщувався зазначений у позові металевий гараж, використовувалась без правовстановлюючих документів та договорів оренди землі, а також інших документів, які б підтверджували право володіння чи користування останньою.

Тобто позивач жодними належними та допустимими доказами, в розумінні статей 73 та 74 КАС України, не підтверджено факту законного розташування металевого гаражу за адресою по АДРЕСА_2 .

Таким чином, оскільки позивачем не були надані правовстановлюючі документи ані на земельну ділянку, ані на металевий гараж, а також, не було надано дозволу власника земельної ділянки на розміщення металевого гаражу,

Суд зазначає, що позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що із прийняттям спірного рішення порушено його право як власника металевого гаражу, проте такі доводи не стосуються предмету розгляду цієї адміністративної справи, оскільки підставою для прийняття спірного рішення стало те, що об`єкт - гараж металевий, розміщено без наявності необхідних дозвільних документів, зокрема і документу, який підтверджує право користування земельною ділянкою.

Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові від 26.05.2025 року по справі №160/2346/21 вирішальне значення для вирішення питання щодо наявності повноважень на прийняття відповідачем рішення щодо демонтажу майна має віднесення відповідного майна до нерухомого майна чи до тимчасових споруд, у зв`язку з чим перш за все слід ідентифікувати спірні об`єкти на місцевості.

За визначенням частини другої статті 28 Закону №3038-VI тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав. Державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва, обтяжень такого права проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об`єкта. Державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, обтяжень такого права проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з дотриманням вимог Закону України "Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому".

Отже, на відміну від нерухомого майна, переміщення якого неможливе без їх знецінення та зміни призначення, тимчасові споруди мають відмінності, зокрема, виготовляються з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо.

Відповідно до статті 38 Закону №3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкту, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Зі змісту наведених вище положень законодавства вбачається, що порядок та реалізація суб`єктом владних повноважень щодо демонтажу тимчасової споруди залежить від виду об`єкту, що підлягає демонтажу.

Суб`єкт владних повноважень має повноваження приймати рішення про демонтаж об`єктів, якщо такі належать до тимчасових споруд у розумінні Правил благоустрою.

Так у матеріалах справи відсутні докази реєстрації спірного гаражу у державному реєстрі прав, де реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки як того вимагають положення частини першої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Означене свідчить про можливість переміщення гаражів без їх знецінення та зміни призначення, що узгоджується з положеннями ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» щодо відсутності необхідності державної реєстрації речових прав та їх обтяжень.

Відповідно дост. 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2ст. 73 КАС Українипередбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогамист. 76 КАС Українипередбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу зробити висновок про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2ст. 77 КАС Українипередбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно дост. 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд зробив висновок, що позовна заява не містить обґрунтування порушення прав, свобод, інтересів позивача, а тому суд відмовляє у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до статті 139 КАС України, у зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову, понесені ним судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства "Управління контролю за благоустроєм міста" Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ТРОЇЦЬКА, будинок 22-А ЄДРПОУ 33612019) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук