Рішення від 20 квітня 2026 р. у справі №140/16796/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року ЛуцькСправа № 140/16796/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, третя особа) про визнання протиправним та скасування рішення щодо відмови у переведенні з пенсії по віку на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 15.12.2025 року №907080130272.; зобов`язання повторно розглянути заяву від 08.12.2025 року про переведення на інший вид пенсії, перевести на пенсію по втраті годувальника та призначити йому згідно з статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII та статтями 36, 37 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV у розмірі 50% пенсії померлої дружини, починаючи з 08 грудня 2025 року і виплатити пенсію з урахуванням проведених виплат.

Позов обґрунтований тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком. 03 червня 1973 року позивач ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_2 . Після укладення шлюбу дружині було присвоєно прізвище ОСОБА_3 .

Оскільки дружина позивача мала І-шу групу інвалідності по ЧАЕС, тому після її смерті ОСОБА_1 виявив бажання перейти на пенсію по втраті годувальника. 08 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області з заявою про переведення його з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника. ГУ ПФУ у Волинській області направило заяву позивача до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яке рішенням від 15.12.2025 року відмовило ОСОБА_1 у переведенні на інший вид пенсії. Причиною відмови стало те, що є розбіжність в документах прізвища годувальниці – ОСОБА_4 .

Позивач, покликаючись на неправильне трактування відповідачами норм, які передбачають право на отримання пенсії по втраті годувальника, вважає рішення ГУ ПФУ в в Дніпропетровській області протиправним, просить його скасувати та зобов`язати перевести на пенсію по втраті годувальника та призначити її згідно з статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та статтями 36, 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 50% пенсії померлого чоловіка, починаючи з 08 грудня 2025 року.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

17.02.2026 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надано відзив, згідно якого заявлених позовних вимог не визнає, зазначає, що статтею 49 Конституції України, передбачено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон 1058) пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу.

Відповідно до п.2.11 Порядку за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки житлово експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації), або довідки органін місневого самоврядування, або довідки про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), видані згідно із вимогами статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в у Непрацездатними членами сім`ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку передбаченого статтею 26 цього Закону.

Розглянувши дані електронної пенсійної справи та надані документи встановлено, що є розбіжності в документах прізвища годувальниці — ОСОБА_4 . Враховуючи вищезазначене, управлінням прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по втраті годувальника. Отже, правові підстави для здійснення перерахунку пенсії відсутні

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

03 червня 1973 року позивач ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_2 . Після укладення шлюбу дружині було присвоєно прізвище ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 дружина позивача ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

При житті, з невідомих причин, у різних документах (паспорт, пенсійне посвідчення, довідка МСЕК) дружина позивача була записана з прізвищем ОСОБА_5 , а не ОСОБА_6 .

Оскільки дружина позивача мала 1-шу групу інвалідності по ЧАЕС, тому після її смерті ОСОБА_1 виявив бажання перейти на пенсію по втраті годувальника.

08 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області з заявою про переведення його з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.

ГУ ПФУ у Волинській області направило заяву позивача до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яке рішенням від 15.12.2025 року відмовило ОСОБА_1 у переведенні на інший вид пенсії. Причиною відмови стало те, що є розбіжність в документах прізвища годувальниці – ОСОБА_4 .

Як вбачається з свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 прізвище дружини позивача – ОСОБА_3 .

У пенсійному посвідченні дружини позивача значиться прізвище ОСОБА_7 . У довідці МСЕК також значиться прізвище дружини – ОСОБА_7 . У довідці МСЕК зазначено і дату народження ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ця ж дата народження ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) значиться і у свідоцтві про смерть, і у довідках про осіб, які зареєстровані по АДРЕСА_1 .

Крім того, після смерті дружини ОСОБА_1 вже оформив собі посвідчення чоловіка потерпілої з числа потерпілих категорії 1, смерть якої пов`язана з Чорнобильською катастрофою серії № НОМЕР_3 . Таке посвідчення було видане 01 грудня 2022 року. Із довідки №7492 від 15.12.2022 року, виданої Любешівською селищною радою, вбачається спільне проживання в одному будинку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з ОСОБА_1 , тобто з позивачем.

Крім того зазначено, що ОСОБА_4 проживала разом з позивачем в одному будинку з 30.12.1976 року по 12.09.2022 року, тобто по день своєї смерті. Усі перераховані вище документи були подані ОСОБА_1 до пенсійного органу, а тому відповідач міг встановити самостійно, що ОСОБА_4 і ОСОБА_4 є однією і тією ж особою.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

За приписами пункту шостого частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За змістом частини першої статті 9 зазначеного Закону відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, умови соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII).

Згідно зі статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть призначатись за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

Частиною 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Відповідно до частини 4 статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» порядок обчислення середньомісячного заробітку для призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57, 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з пунктом 11 вказаного Порядку мінімальний розмір пенсії становить: для непрацездатних членів сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника; на двох і більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частинами.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Отже, зазначеною нормою права визначені умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, за яких пенсія у зв`язку з втратою годувальника - пенсіонера, призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, що були на його утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу.

Члени сім`ї, які вважаються непрацездатними, визначаються відповідно до частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За змістом пункту першого частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови у переведенні позивача на пенсію у зв`язку з втратою годувальника є недостатність страхового стажу заявниці для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За таких обставин, оскільки пенсію позивачу призначено на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, з врахуванням спеціального Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №768-ХІІ, ОСОБА_1 є особою, який досяг пенсійного віку; на момент звернення із заявою про перехід на інший вид пенсії ОСОБА_1 досяг віку 76 років, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_4 .

Суд звертає увагу, що виключно Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначаються, зокрема: коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Законом про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення (ч.3 ст.4 Закону).

У статті 9 Закону визначені види пенсійних виплат і соціальних послуг. Так, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. За рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб`єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.

Статтею 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Як зазначалося, статтею 36 Закону встановлено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Згідно з частиною другою вказаної норми непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Отже, необхідною умовою для призначення зазначеним особам пенсії у зв`язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого зазначеною статтею.

Відповідно до статті 38 Закону №1058-ІV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Таким чином, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні та до яких, зокрема, відноситься дружина померлого годувальника, яка досягла пенсійного віку, передбаченого статті 26 Закону №1058-ІV.

Як слідує із встановлених обставин справи, підставою для відмови позивачу у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника був висновок відповідача стосовно розбіжність в документах прізвища годувальниці – ОСОБА_4 .

Суд зазначає, що пенсійний вік, встановлений законодавством, це вік, по настанні якого, людина може претендувати на виплату пенсії за віком. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не дає визначення поняттю «пенсійний вік». Тобто, пенсійний вік можна визначити як вік людини, з настанням якого особа може, за загальним правилом, звернутися за призначенням пенсії.

Стаття 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років. Отже, саме 60 років і визначається як загальний пенсійний вік і для чоловіків, і для жінок.

Враховуючи, що станом на час звернення позивача 08 грудня 2025 із заявою про перехід на інший вид пенсії позивач досяг віку 76 років, тобто пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону №1058-ІV, у розумінні приписів частини третьої статті 36 Закону №1058-ІV вважається непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника її чоловіка, а тому мала і має право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а дії відповідача, які виразились у прийнятті оскаржуваного рішення щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по віку на пенсію в разі втрати годувальника з підстав недостатності у позивача страхового стажу суперечать приписам чинного пенсійного законодавства.

Статтею 2 та частиною четвертою статті 242 КАС України встановлено, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про відмову у переведенні позивача на пенсію в разі втрати годувальника, діяв з порушенням матеріально-правових засад діяльності суб`єктів владних повноважень, закріплених у частині другій статті 2 КАС України, з огляду на що рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 15.12.2025 року №907080130272 слід визнати протиправним та скасувати, а право позивача на отримання державного соціального забезпечення підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 на пенсію в разі втрати годувальника згідно зі статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та статтями 36, 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 50% пенсії померлого чоловіка, починаючи з 08 грудня 2025 року та здійснювати виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та враховуючи докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути 968,96 грн, що стверджується квитанцією від 30.12.2025.

Керуючись статтями 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні з пенсії по віку на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 15.12.2025 року №907080130272.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 08.12.2025 року про переведення ОСОБА_1 на інший вид пенсії, перевести на пенсію по втраті годувальника та призначити йому згідно з статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII та статтями 36, 37 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV у розмірі 50% пенсії померлої дружини, починаючи з 08 грудня 2025 року і виплатити пенсію з урахуванням проведених виплат.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Набережної Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826).

Суддя А.Я. Ксензюк