Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №679/1647/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 679/1647/25

Провадження № 22-ц/820/943/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Заворотна А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 23 січня 2026 року та на додаткове рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 27 січня 2026 року (суддя Гавриленко О.М.).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

В обґрунтування позову зазначав, що на підставі заочного рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 02.12.2024 у справі №679/646/24 з ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання повнолітньої доньки - ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходів (заробітку) щомісячно, починаючи з 07.10.2024 і до закінчення нею навчання, але не довше ніж до досягнення останньою 23 років.

Зазначав, що регулярно сплачував аліменти на утримання дочки, починаючи з 2007 року до її повноліття, що підтверджено самим рішенням від 02.12.2024. Проте, у зв?язку з продовженням дочкою навчання, аліменти за рішенням суду стягуватимуться до 23-х років.

Вказане заочне рішення позивач не оскаржував, оскільки про стягнення аліментів дізнався вже з відкритого виконавчого провадження щодо примусового виконання судового рішення.

Вказував, що відповідачка, скориставшись його відсутністю, не повідомила суд про наявність у ОСОБА_1 нової сім?ї та утримання ним 2-х неповнолітніх дітей.

Вважав, що при ухваленні заочного рішення від 02.12.2024 у справі №679/646/24 не було враховано нові життєві обставини ОСОБА_1 , адже він, починаючи з 2010 року утримує нову сім?ю.

Крім того, згідно з судовим наказом Шевченківського районного суду м. Києва від 07.05.2025 у справі №761/18326/25 з позивача утримуються аліменти на користь дружини ОСОБА_3 на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З урахуванням зазначеного, його матеріальний стан погіршився в порівнянні з даними, дослідженими судом при винесені рішення від 02.12.2024.

Зазначав, що аліменти на двох малолітніх дітей складають по 16,5%, а на повнолітню дочку - 25% доходів позивача, що є порушенням принципу рівності серед дітей. Крім того, утримувані з нього аліменти загалом становлять біля 60% його заробітку.

Враховуючи викладене, просив суд змінити розмір стягуваних за рішенням суду аліментів, зменшивши їх з 1/4 до 1/8 частини усіх видів його заробітку (догоду) на період навчання його дочки, але не довше, як до 23 років.

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 23 січня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

23.01.2026 ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення. Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4200 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Додатковим рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 27 січня 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4200 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального права.

Зазначає, що про стягнення аліментів за рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 02 грудня 2024 у справі №679/646/24 дізнався з відкритого виконавчого провадження, а тому не мав можливості оскаржити таке рішення у зв`язку із пропуском строку.

Вважає, що суд, ухвалюючи рішення від 02 грудня 2024 у справі № 679/646/24 не був проінформований заявницею про адресу проживання ОСОБА_1 , його сімейний стан.

Водночас, вказує, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не взято до уваги те, що звертаючись до суду з позовом про стягнення аліментів на період навчання, ОСОБА_2 не повідомила суд про наявність у ОСОБА_1 нової сім?ї та 2-х малолітніх дітей, які перебувають на його утриманні, про що їй було достеменно відомо, як і те, що за зазначеною в позові про стягнення аліментів адресі позивач не проживав. Відтак, і не знав про розгляд справи. А тому, вимушений обрати інший спосіб захисту – звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, які стягнуто судовим рішенням.

На думку скаржника, безпідставним є висновок суду першої інстанції, про те що доводи позовної заяви зводяться до незгоди з рішенням Нетішинського міського суду від 02 грудня 2024 року по справі № 679/646/24 щодо визначеного розміру аліментів на утримання доньки, яка продовжує навчання, яке позивачем не оскаржувалось в апеляційному порядку.

Звертає увагу на те, що, згідно з судовим наказом Шевченківського районного суду м. Києва від 07.05.2025 у справі №761/18326/25 з ОСОБА_1 утримуються аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що безспірно є свідченням зміни майнового стану позивача.

Таким чином, на думку скаржника, посилання суду на те, що зазначені обставини вже існували на момент ухвалення Нетішинським міським судом Хмельницької області рішення від 02 грудня 2024 року про стягнення аліментів на повнолітню доньку ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки при винесені рішення від 02.12.2024 сімейний стан позивача взагалі не досліджувався. А тому, при визначенні розміру аліментів суд не міг врахувати всі обставини, передбачені ст. 182 Сімейного кодексу України, а саме наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.

Крім того, наказ про стягнення аліментів на утримання 2-х неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 заробітку виданий 07.05.2025, після винесення заочного рішення від 02.12.2024.

Вважає, що судом першої інстанції не було враховано, що до досягнення повноліття ОСОБА_2 , позивач стабільно сплачував аліменти і не ухилявся від свого обов?язку утримувати свою дитину. Проте, на думку скаржника, його діти, незалежно від того, проживаю він з ними чи ні, повинні бути у рівних умовах.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що наразі аліменти на двох малолітніх дітей складають по 16,5%, а на повнолітню дочку - 25% доходів позивача, що є порушенням принципу рівності серед дітей. Зазначене не було взято до уваги судом першої інстанції.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 . При цьому, посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального права.

Вважає, що заявлена представником відповідачки адвокатом Волковим С.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сума витрат, на правничу допомогу адвоката, пов`язаних з розглядом справи, є непропорційною обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт і часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а саме, надані адвокатом відповідачці такі послуги, як: вивчення чинного законодавства з даного питання, опрацювання норм матеріального права, сканування та копіювання додатків не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.

Крім того, судом не взято до уваги, що представник відповідачки не брав участь у судових засіданнях, справа не є справою значної складності та, відповідно, практику при розгляді такої категорії справ.

Судом не врахований фінансовий стан позивача, який і став причиною звернення до суду із заявою про зменшення розміру аліментів.

Відтак фактичний об?єм виконаної адвокатом роботи не відповідає заявленим витратам на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації відповідачу за рахунок позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_7 через свого представника ОСОБА_6 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, місце і час слухання повідомлені належним чином. Сторонами подано до апеляційного суду клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи доказів щодо зміни сімейного стану або матеріального стану позивача, які виникли згодом після ухвалення рішення Нетішинським міським судом Хмельницької області від 02.12.2024 (справа №679/1598/24) не містять.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись з таких підстав.

Встановлено, що з 26.09.2010 ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 (а.с. 12). У шлюбі у них народились діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 13, 16).

Заочним рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 02 грудня 2024 року у справі №679/646/24 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання, в розмірі 1/4 частки заробітку щомісячно, починаючи з 07 жовтня 2024 року і до завершення навчання, але не більше як до досягнення нею віку 23 років. (а.с. 20-22).

13 січня 2025 року на підставі вказаного рішення суду видано виконавчий лист №2/679/646/2024, який перебуває на примусовому виконанні у Нетішинському відділі державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, виконавче провадження №77535645. В межах вказаного виконавчого провадження постановою державного виконавця від 21 березня 2025 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 (а.с.42-45).

Судовим наказом Шевченківського районного суду м. Києва від 07 травня 2025 року у справі №761/18326/25 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 травня 2025 року і до досягнення ОСОБА_5 повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 . (а.с. 23).

Згідно з довідкою Департаменту патрульної поліції №1228 від 01 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 працює інспектором у Департаменті патрульної поліції. За період з квітня 2025 року по вересень 2025 року його дохід складав 152286,06 грн. (а.с. 19).

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Згідно зі статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

До відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192, і 194-197 цього Кодексу.

У справі, яка переглядається апеляційним судом, досліджені судом докази свідчать про те, що після ухвалення у грудні 2024 року судом первісного рішення про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки на період її навчання, матеріальний стан позивача змінився, зокрема, він несе обов`язок по сплаті аліментів на утримання неповнолітніх дітей за судовим рішенням в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно.

Проте, суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини та норми закону.

Разом з тим, обставини щодо зміни позивачем сімейного стану існували на час ухвалення судом рішення у справі №679/646/2024 від 02.12.2024.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позов підлягає частковому задоволенню та розмір аліментів, визначений рішенням у справі №679/646/2024, слід змінити та визначити розмір аліментів, які підлягають стягненню з позивача ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_2 на її утримання на час навчання, в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення останньою 23 років.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Враховуючи похідний характер додаткового рішення по відношенню до основного, яке скасовується, додаткове рішення втрачає силу.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В суді першої інстанції стороною відповідача надано суду належні та допустимі докази про понесені в суді першої інстанції витрати на правничу допомогу в розмірі 4200 грн (а.с. 59-61)

А тому, у зв`язку із частковим задоволенням позову, з позивача ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_2 підлягає стягненню 1344 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції, пропорційно розміру позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено (32%).

Крім того, при подачі представником відповідачки ОСОБА_2 – адвокатом Волковим С.В. відзиву на апеляційну скаргу, ним у прохальній частині відзиву серед іншого було заявлено клопотання про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесених нею на стадії апеляційного провадження судових витрат. При цьому, зазначено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із апеляційним розглядом, становить 2400 грн.

До відзиву на апеляційну скаргу, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу додано: ордер; копію акту приймання-передачі правничої допомоги від 09.03.2026, копію квитанції до платіжної інструкції №8408-5677-1743-7425 від 09.03.2026 про сплату послуг з правничої допомоги в розмірі 2400 грн.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підставі частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, у ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат.

За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З огляду на викладене вище, з позивача ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_2 підлягає стягненню 768 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційній інстанції, пропорційно розміру позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено (32%)

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 23 січня 2026 року та додаткове рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 27 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області суду від 02.12.2024 у справі №679/646/24 та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на її утримання на час навчання в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня набрання чинності судовим рішенням і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення останньою 23 років.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2112 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції та апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай