Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №607/23938/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/23938/25Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М

Провадження № 22-ц/817/470/26 Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

за участі секретаря — Панькевич Т.І.

без сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/23938/25 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Таскомбанк”, інтереси якого представляє адвокат Гуртова Катерина Вікторівна, на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2026 року, ухваленого суддею Позняком В.М., у справі за позовом Акціонерного товариства “Таскомбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

у листопаді 2025 року АТ “Таскомбанк” звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за заявою-договором про надання споживчого кредиту від 13.08.2024 № 4197949-510 у сумі 117461,97 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 13.08.2024 АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 підписали Заяву-договір № 4197949-510 про надання кредиту «Зручна готівка Максимум».

Відповідно до розділу 1 кредитного договору позичальник просила надати кредит в рамках кредитного продукту «Зручна готівка Максимум» на умовах Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб: п. 1.2.2 Сума кредиту 72 381 гривень.; п. 1.2.6 Строк кредиту: 36 місяців; п. 1.2.9 Проценти за користування кредитом: 0,01 % річних; п. 1.4. Комісія за обслуговування кредиту: 4,9 % щомісячно.

Умови зазначеної Заяви-договору позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, що мало наслідком утворення заборгованості, яка станом на дату даного звернення залишається непогашеною. Станом на 04.11.2025 заборгованість за Заявою - договором № 4197949-510 від 13.08.2024, становить 117461,97 грн в тому числі: заборгованість по тілу кредиту - 68359,96 грн, заборгованість по відсоткам - 7,37 грн, заборгованість по комісії - 49094,64 грн.

Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ “Таскомбанк” 44996,60 грн заборгованості за кредитним договором № 4197949-510 від 13.08.2024 та 928,02 грн судового збору.

В задоволені решти позовних вимог — відмовлено.

В апеляційній скарзі представник АТ “Таскомбанк” - адвокат Гуртова К.В. просить скасувати заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2026 року в частині відмови у стягненні заборгованості по тілу кредиту у розмірі 23370,73 грн, заборгованості по комісії у розмірі 49094,64 грн та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначила, що кредитний договір між сторонами укладено у 2024 році. Відповідачка протягом тривалого часу після його укладення жодних заперечень щодо його умов не заявляла, будь-яких претензій чи незгоди з пунктами кредитного договору не висловлювала та не здійснювала дій щодо відмови від договору та здійснювала часткове погашення наявної заборгованості та комісії.

Із матеріалів справи слідує, що сторонами було укладено договір про надання споживчого кредиту та у письмовій формі досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо розміру комісії за обслуговування кредитом — 4,9 % щомісячно, розмір процентів за користування кредитом 0,01 % річних та графіку платежів.

Відповідно до розрахунку заборгованості доданого до позовної заяви відповідачці було надано кредити у розмірі 72381 грн, з яких вона погасила по тілу кредиту 4021,04 грн, отже заборгованість по тілу кредиту складає 68359,96 грн.

Згідно з розрахунку заборгованості відповідачці було нараховано відсотків на загальну суму 8,33 грн, з яких сплачено - 0,96 грн, тому заборгованість по відсоткам складає 7,37 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідачці було нараховано комісії на загальну суму — 53200,05 грн, з яких сплачено 4015,41 грн, тому заборгованість складає 49094,64 грн.

Отже, заборгованість по тілу кредиту відповідно до розрахунку складає 68359,96 грн, замість зазначеної судом першої інстанції — 49094,64 грн.

Розрахунок суду першої інстанції відповідно до прописаного у рішенні суду повинен був розраховуватися таким чином: заборгованість за тілом кредиту відповідно до розрахунку заборгованості 68359,96 грн + 7,37 грн заборгованість за відсотками — 4105,41 грн (сума спрямована банком на погашення заборгованості за комісією) = 64261,92 грн, а судом першої інстанції взято суму заборгованості за комісією у розмірі 49094,64 грн (замість суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 68359,96 грн) + 7,37 грн заборгованості за відсотками — 4015,41 грн (сума спрямована банком на погашення заборгованості за комісією) та безпідставно задоволено вимоги на користь позивача лише у розмірі 44996,60 грн.

Законом України “Про споживче кредитування” безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Оскільки відповідач добровільно взятих на себе зобов`язань по сплаті позивачеві кредитних коштів, комісії та відсотків за користування ними не виконувала в повному обсязі, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, то заявлені суми, які підтверджені доданими до позовної заяви документами підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному розмірі, а також судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України.

Відзив на апеляційну скаргу представника АТ “Таскомбанк” - адвоката Гуртова К.В., до суду апеляційної інстанції не поступав.

Представник АТ “Таскомбанк” в судове засідання не з`явився, хоча належним чином товариство повідомлялося про розгляд справи шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету, про що в матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного документа.

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Також в апеляційну інстанцію ОСОБА_1 не з`явилась і не повідомила причин неявки, хоча належним чином була повідомленою про день, час і місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за штрих кодом R068078659568.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 13.08.2024 ОСОБА_1 підписала з АТ «Таскомбанк» заяву-договір про надання споживчого кредиту № 4197949-510 (а.с. 7-10), на наступних умовах: загальна сума кредиту - 72381 грн (п. 1.2.2); комісія за надання кредиту — 4,9 %, що складає 3381 грн (п. 1.2.3); комісія за обслуговування кредиту - 4,9 % (п. 1.4); сума кредиту без комісії за надання кредиту - 69000 грн (п. 1.2.4); строк кредиту - 36 міс (п. 1.2.6); проценти за користування кредитом - 0,01 % річних (п. 1.2.9).

Окрім того, ОСОБА_1 підписала Додаток 1 до Заяви-договору № 4197949-510 від 13.08.2024 (Графік платежів з обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит № 4197949-510 від 13.08.2024), відповідно до якого встановлено суму кредиту за договором - 72381 грн, проценти за користування кредитом - 11,14 грн, комісія за надання кредиту - 3381 грн, за обслуговування кредитної заборгованості - 127680,12 грн.

ОСОБА_1 також підписала Паспорт споживчого кредиту за продуктом «Зручна Готівка Максимум», яким встановлено аналогічні умови кредитування (а.с. 13).

Відповідно до платіжної інструкції № 1377800670 від 13.08.2024, АТ «Таскомбанк» 13.08.2024 перерахувало на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 гривень згідно кредитного договору № 4197949-510 від 13.08.2024 (а.с. 14).

Окрім того, на підтвердження видачі кредитних коштів, позивач надав виписку по особовому рахунку кредитного договору 4197949-510 (а.с. 16-25). Із виписки видно, що відповідачка користувалася кредитними коштами та здійснювала часткове погашення заборгованості.

Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором № 4197949-510 від 13.08.2024, заборгованість ОСОБА_1 станом на 04.11.2025 становить 117461,97 грн, з яких: 68359,96 грн - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена); 7,37 грн - заборгованість за відсотками (в т.ч. прострочена), 49094,64 грн - заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) (а.с. 15).

При цьому, з вказаного розрахунку вбачається, що відповідач здійснювала часткове погашення заборгованості.

Позивач АТ «Таскомбанк» 05.09.2025 рекомендованим листом із описом вкладення надіслав відповідачу повідомлення-вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, відповідно до якого ОСОБА_2 було повідомлено про те, що заборгованість по кредиту становить: 20105 гривень - простроченого боргу, 5,21 гривень - прострочена заборгованість за відсотками; 38454,63 - прострочена комісія, які позивач вимагав повернути протягом 30 днів.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в формі, передбаченій законом. Тому, відповідно до вимог чинного законодавства між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 у встановленому законом порядку укладено кредитний договір, шляхом підписання заяви-договору про надання споживчого кредиту за № 4197949-510 від 13.08.2024.

Крім цього, у кредитному договорі № 4197949-510 від 13.08.2024 не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачеві та за які банком встановлена щомісячна комісія, також АТ «Таскомбанк» не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитних договорів.

Тому суд дійшов висновку про нікчемність положень кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, разом з тим судом допущено помилку в розрахунку заборгованості, з огляду на таке.

Положення частини 1 статті 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині 1 статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Матеріалами справи підтверджено, що 13 серпня 2024 року ОСОБА_1 підписала заяву-договір про надання споживчого кредиту № 4197949-510 та додаток 1 до заяви-договору № 4197949-510 від 13.08.2024 (Графік платежів з обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит № 4197949-510 від 13.08.2024) і отримала кредитні кошти відповідно до платіжної інструкції № 1377800670 від 13.08.2024, з якої видно, що АТ «Таскомбанк» 13.08.2024 перерахувало на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 гривень згідно кредитного договору № 4197949-510 від 13.08.2024 (а.с. 14).

Окрім того, на підтвердження видачі кредитних коштів, позивач надав виписку по особовому рахунку кредитного договору 4197949-510.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору АТ «Таскомбанк» надає позичальнику споживчий кредит на власні потреби на загальну суму 72381 грн, комісія за надання кредиту становить 4,9 %, що складає 3381 грн. Строк кредитування становить 36 місяців. Процент за користування кредиту - 0,01 % річних. Розмір процентної ставки фіксований та застосовується на весь строк кредиту і не можу бути збільшений без письмової згоди позичальника.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 4197949-510 від 13.08.2024, заборгованість ОСОБА_1 станом на 04.11.2025 становить 117461,97 грн, з яких: 68359,96 грн - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена); 7,37 грн - заборгованість за відсотками (в т.ч. прострочена), 49094,64 грн - заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій).

Проте, не заслуговує на увагу посилання представника заявника на те, що оскільки ОСОБА_1 підписала заяву-договір від 13.08.2024 № 4197949-510 з додатком № 1, а тому суд помилково та необґрунтовано зробив висновок, що підстав для нарахування та стягнення комісії не доведено.

Так, 10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Відповідно до частин 1-2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

У разі, якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Згідно з частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.

У матеріалах справи відсутні докази того, що споживач вимагав частіше, ніж одного разу на місяць інформацію про стан кредиту.

Крім цього у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 вказано, що: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З матеріалів даної справи вбачається, що банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про нікчемність положень кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту.

Також, позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, то положення пункту 1.4 договору про надання споживчого кредиту № 4197949-510 від 13.08.2024 та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача 49094.64 грн, які нараховані, як комісія за обслуговування кредитної заборгованості є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.

Однак при здійснені розрахунків щодо стягнення суми кредиту, суд першої інстанції допустився помилку та відмінусував сплачені відповідачем 4105,41 грн, спрямовані банком на погашення заборгованості за комісією, не від тіла кредиту, а від комісії.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо стягнення із відповідача на користь позивача 44996,6 грн заборгованості за тілом кредиту є помилковим, а тому позовні вимоги у вказаній частині слід змінити та стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ “Таскомбанк” 64261,92 грн. заборгованість по тілу кредиту та 7,37 грн заборгованості по відсотках, виходячи з розрахунку: 68359,96 — 4105,41 + 7,37 = 64261,92.

Статтею 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу АТ “Таскомбанк”, інтереси якого представляє адвокат Гуртова К.В. слід задовольнити частково. Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2026 року змінити, стягнувши із ОСОБА_1 на користь АТ “Таскомбанк” 64261,92 грн заборгованості за кредитним договором та 1325,30 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 1989,03 грн судового збору за розгляд справи в апеляційному суді.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Таскомбанк”, інтереси якого представляє адвокат Гуртова Катерина Вікторівна, задовольнити частково.

Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2026 року змінити, стягнувши із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства “Таскомбанк” (вул. С. Петлюри, буд 40, ЄДРПО 09806443) - 64261,92 грн заборгованості за кредитним договором та 1325,30 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 1989,03 грн судового збору за розгляд справи в апеляційному суді.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлений 21 квітня 2026 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

М.В. Хома