Постанова від 16 квітня 2026 р. у справі №446/2393/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 446/2393/25 Головуючий у 1 інстанції: Котормус Т.І.

Провадження № 33/811/536/26 Доповідач: Галапац І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі:

судді Галапаца І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові, апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 – адвоката Гриневича Михайла Миколайовича на постанову судді Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 16 березня 2026 року,

з участю захисника правопорушника ОСОБА_1

- адвоката Гриневич О.М.

в с т а н о в и в:

цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на один рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Згідно постанови судді, 10 жовтня 2025 року о 10:00 год., по вулиці Джерельній, 2 в місті Кам`янка-Бузька Львівського району Львівської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом - скутером марки Honda Dio без номерного знаку з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі водій відмовився.

В апеляційній скарзі захисник правопорушника ОСОБА_1 – адвокат Гриневич М.М. покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною. Зазначає, що працівниками поліції порушено Інструкцію щодо порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп`яніння, оскільки ОСОБА_1 , не відмовлявся від проходження огляду на місці зупинки, відмовився лише у медичному закладі, однак, поліцейськими, всупереч вимогам зазначеної Інструкції, було складено протокол за відмову від проходження огляду як на місці зупинки так і в медзакладі. Крім кього, апелянт зазначає, що працівниками поліції не роз`яснено ОСОБА_1 його права та порядок проходження огляду.

Просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі стосовно ОСОБА_2 закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши виступ захисника правопорушника ОСОБА_1 – адвоката Гриневич О.М. про задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку що така підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, з огляду на положення ст.ст. 251, 252 КУпАП суддя в постанові повинен навести докази наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи у його вчиненні, а також дати належну оцінку цим доказам у їх сукупності.

Проте, вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не були і висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується доказами.

Приймаючи рішення про визнання винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладення стягнення на ОСОБА_1 суддя першої інстанції допустив неповноту і однобічність у дослідженні доказів по справі, не дав їм належної правової оцінки.

Визнавши ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суддя виходив з того, що вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підтверджується сукупністю зібраних і перевірених в судовому засіданні доказів.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази не можуть визнаватися належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи із наступного.

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно із п.2 розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 р. № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно з п.10 розділу II Інструкції, результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейськими, зазначаються в акті огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку встановлення стану сп`яніння, результати огляду, проведеного поліцейськими, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.

Вказаний акт встановлює або перебування водія у стані алкогольного сп`яніння, або відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння і лише на підставі такого акту може бути складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, всупереч вимогам Інструкції, в таких відсутній акт огляду на стан сп`яніння.

Крім цього, порядок проходження огляду визначений ст. 266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року про «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», та регулюється Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735.

Згідно п.6 розділу І зазначеної Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Згідно ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Частина 3 вказаної норми закону передбачає, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

З об`єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП, проявляється саме у відмові особи на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров`я для визначення стану алкогольного сп`яніння.

Як вбачається із постанови місцевого суду, ОСОБА_1 на пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки чи в закладі охорони здоров`я, відмовився, що не знайшло свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Так, як вбачається з переглянутого, під час апеляційного розгляду відеозапису з нагрудної камери поліцейського, працівником поліції пропонувалось ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, однак останній відмови не надав, адже, на пропозицію пройти огляд за допомогою технічного приладу «Драгер» ОСОБА_1 , відповідає: «я не відмовляюся від проходження огляду, трошки почекайте». При цьому, будь – яких дій працівників поліції, направлених на проходження ОСОБА_1 огляду на місці події, чи в медичному закладі відео не містить.

Відтак, наявним у справі відеозаписом не підтверджується суть правопорушення, виписана у протоколі про адміністративне правопорушення про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, в зв`язку з чим в цій частині є обґрунтованими доводи сторони захисту.

Крім цього, відповідно до ч.4 ст. 256 КУпАП, при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Однак, як вбачається з відеозапису з бодікамер працівників поліції, ОСОБА_1 при пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння, не було належно роз`яснено права та обов`язки та не забезпечено право на допомогу адвоката, що є істотним процесуальним порушенням його права на правовий захист і ставить під сумнів висновок суду про доведеність вини правопорушника. Це порушення не усувається посиланням в протоколі на ст. 268 КУпАП, оскільки ця норма стосується прав особи в судовому засіданні, але не при складанні протоколу.

Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо, перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Відтак, враховуючи вищенаведене, на думку апеляційного суду, при винесенні постанови, суддя місцевого суду не надав оцінки та аналізу наявним у справі доказам, не з`ясував усі обставини справи в їх сукупності, внаслідок чого, за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів, дійшов до помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Так, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Більш того, згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

З огляду на те, що в матеріалах справи не міститься жодного належного й допустимого доказу на підтвердження, поза розумним сумнівом, вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, всі сумніви щодо доведеності вини останнього тлумачаться на його користь.

Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відтак, керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 – адвоката Гриневича М.М. – задоволити.

Постанову судді Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 16 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн. з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на один рік - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Галапац І.І.