Постанова від 07 квітня 2026 р. у справі №332/5948/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 08.04.2026 Справа № 332/5948/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 332/5948/25 Головуючий у 1-й інстанції: Яцун О.С.

Провадження № 22-ц/807/791/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Гончар М.С.,

Онищенка Е.А.

при секретарі: Бєловій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою представника Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - адвоката Якушева Сергія Олександровича на додаткове рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гешева Юлія Леонідівна, до Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», треті особи – приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Шавлукова Заіра Арсенівна, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Гешевої Ю.Л. звернувся до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк», треті особи – приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Шавлукова З.А., приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, просив суд визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А.А. № 7321 від 11.07.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 110 587,88 грн таким, що не підлягає виконанню, стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гешева Юлія Леонідівна, до Акціонерного Товариства Комерційного Банку «ПриватБанк», треті особи – приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Шавлукова Заіра Арсенівна, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 7321, вчинений 11.07.2017 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 110 587,88 грн.

Стягнуто з Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 816,80 грн.

У грудні 2025 року ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Гешевої Ю.Л., звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення по вищевказаній справі, просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000 грн.

Додатковим рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2026 року заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гешева Юлія Леонідівна, про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гешева Юлія Леонідівна, до Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», треті особи – приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Шавлукова Заіра Арсенівна, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

Не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням суду, представник Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - адвокат Якушев С.О. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що стороною позивача у позові зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат в розмірі 15 000,00 грн. та заявлено про подання доказів понесених витрат в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Фактичні витрати становлять 11 000,00 грн.

Зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на зміст договору про надання правничої (правової) допомоги від 04.10.2025 р., а саме, умови та час сплати Клієнтом/Позивачем суми гонорару адвокату. Так, в пункті 3.1. цього договору зазначено, що „за надання правничої допомоги Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар в розмірі, узгодженому Сторонами виходячи з обставин справи”. Натомість, в пункті 4 акту приймання-передачі наданих послуг від 10.12.2025 р. зазначено, що „Сторони підтверджують, що Замовником сплачено послуги Виконавця у розмірі 11 000,00 грн”. Однак, до матеріалів справи позивачем та його представником не було надано суду жодних доказів/платіжних документів, щоб підтверджували цю сплату послуг адвоката.

Таким чином, судові витрати позивача на професійну правничу допомогу не підтверджені належними доказами, а тому не підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

Звертає увагу, що будь-які суми коштів, які представник заявника просить стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на свою користь, зазначені без відрахування з цих сум податків та зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку.

Вважає, що з метою недопущення неоднозначного тлумачення судового рішення під час його виконання, з огляду на те, що при виконанні судового рішення та при наявності відкритого виконавчого провадження з приводу виконання такого рішення, виникатимуть питання щодо порядку виконання судових рішень в частині сплати боржником грошових коштів стягувачу, які повинні бути оподатковані у встановленому законом порядку, а тому суд повинен, у випадку задоволення чи часткового задоволення заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення суду по справі № 332/5948/25 щодо розподілу судових витрат, зазначити у резолютивній частині рішення про те, що сума коштів, яка підлягає стягненню з позивача, зазначена без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку.

Від ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Гешевої Ю.Л. на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу представника АТ КБ «ПриватБанк» - адвоката Якушева С.О., у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення суду - без змін.

Вказує, що витрати на оплату правничої допомоги підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх сторона уже сплатила чи їх вона ще має сплатити.

Верховний Суд у постанові від 01.11.2022 у справі № 757/24445/21-ц чітко роз`яснив: відсутність доказів фактичної оплати гонорару не може бути підставою для відмови у відшкодуванні судових витрат, якщо існує зобов`язання щодо їх сплати.

Зауважує, що скаржник не надав жодних доказів нереальності, фіктивності або неспівмірності заявленої суми, не здійснив власного розрахунку розумного розміру витрат та не довів їх надмірність, що прямо суперечить ч. 6 ст. 137 ЦПК України, яка покладає обов`язок доведення неспівмірності витрат саме на сторону, яка заявляє відповідне клопотання. Більше того, суд першої інстанції, врахувавши характер спору, порядок його розгляду та обсяг наданих послуг, застосував критерій розумності та зменшив суму відшкодування з 11 000 грн до 8 000 грн, чим повністю реалізував свої дискреційні повноваження.

Щодо доводів апеляційної скарги про оподаткування вказує, що компенсація витрат на професійну правничу допомогу є відшкодуванням фактично понесених витрат, а не отриманням додаткового блага чи нового доходу.

Відповідно до Податкового кодексу України (пп. «д» пп. 164.2.17 ПКУ), доходом фізичної особи визнається лише прощений борг або інші додаткові блага, прямо передбачені законом. Витрати на правничу допомогу не є доходом фізичної особи, не підпадають під оподаткування і не впливають на право позивача на їх відшкодування.

Стягнуті судом витрати на професійну правничу допомогу є складовою судових витрат у розумінні ЦПК України та мають виключно процесуальну природу. Їх відшкодування є елементом механізму розподілу судових витрат між сторонами, а не цивільно-правовою виплатою доходу.

Позивач не отримує економічної вигоди чи приросту активів, а лише відшкодовує понесені витрати, пов`язані із захистом порушеного права.

Відтак такі суми не можуть кваліфікуватися як додаткове благо чи інший оподатковуваний дохід.

Крім того, ЦПК України не покладає на суд обов`язку зазначати у резолютивній частині рішення формулювання щодо утримання податків. Суд визначає лише розмір грошових коштів, що підлягають стягненню.

Індивідуальна податкова консультація, на яку посилається апелянт у скарзі, не є нормативно-правовим актом та не створює правових наслідків для суду під час вирішення питання розподілу судових витрат.

Також від ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Гешевої Ю.Л. на адресу апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та представника позивача.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, представника Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - адвоката Якушева С.О., перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції входив із того, що з урахуванням складності справи, що є типовою, яка була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження за одне судове засідання, що відбулось без присутності сторін, з урахуванням їх заяв про розгляд справи без участі та письмових позицій, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача в розмірі 8 000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на підтвердження надання правничої допомоги та її обсягу до матеріалів справи додано: ордер про надання правничої допомоги серія АР № 1274611 від 04.11.2025р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 003171, яке видане на підставі рішення Ради адвокатів Запорізької області від 21 лютого 2025 року № 04; копію Договору про надання правничої (правової) допомоги від 04.10.2025 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Гешевою Ю.Л.; копію акту приймання - передачі послуг відповідно до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 04.10.2025 року, що датований 10.12.2025р., відповідно до якого сторони погодились, що виконавець виконав свої зобов`язання у межах Договору про надання правничої (правової) допомоги від 04.10.2025 року у повному обсязі, а саме: 04.10.2025 року - ознайомлення з матеріалами наявними у Кудреватих Є.Ю., надання консультації - 1 год. - 1 000 грн; 08.10.2025 року – підготовка та направлення до приватного виконавця Шавлукової З.А. заяви про надання можливості ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження № 68737835 - 30 хв. - 500 грн.; 13.10.2025 року – ознайомлення з матеріалами справи виконавчого провадження, аналіз норм чинного законодавства щодо вчинення виконавчого напису та аналіз судової практики - 3 год. - 3 000 грн.; 04.11.2025 року - підготовка та подання позовної заяви та заяв про забезпечення позову за позовом ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису нотаріуса № 7321 від 11.07.2017 року - 7 год. - 6500 грн.

Сторони підтверджують, що послуги надані виконавцем якісно, у повному обсязі й прийняті замовником. Сторони не мають претензії одна до одної. Сторони підтверджують, що замовником сплачено послуги виконавця у загальному розмірі 11 000 грн.

Представником АТ КБ «ПриватБанк» - адвокатом Якушевим С.О. було подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, яке міститьклопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Мотиви, якими керується апеляційний суд, та застосовані норми права.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Кожен має право на професійну правничу допомогу (частина перша статті 59 Конституції України).

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначають лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

Одним із принципів цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, зокрема у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас процесуальне законодавство передбачає критерії, які потрібно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу в судовому спорі. Так, за змістом частин першої та третьої статті 133 і частини другої статті 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат, які розподіляють між сторонами залежно від результатів вирішення судової справи.

Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких відносять зокрема, витрати на професійну правничу допомогу покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина четверта цієї статті передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною четвертою цієї статті Кодексу визначено, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) обґрунтованість, 4) розумність і співмірність їх розміру відповідно до ціни позову, а також з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи, а також значення справи для сторін.

Принцип змагальності під час вирішення цього питання знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

Водночас у частинах третій - п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Наведені висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зазначив, що «…надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною…».

Беручи до уваги викладене та зважаючи на вищезазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, взявши до уваги умови договору про надання правничої (правової) допомоги від 04.10.2025 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Гешевою Ю.Л., акту приймання - передачі послуг відповідно до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 04.10.2025 року, що датований 10.12.2025р., наявність заперечень представника відповідача,колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн. Розмір понесених витрат на таку суму відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 березня 2024 року у справі № 461/2729/22 (провадження № 61-10834сво22) вказав, що компенсація судових витрат, яка за своєю правовою природою є обов`язковим відшкодуванням, передбаченим законом за рішенням суду, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника, а тому у цьому випадку банк чи фінансова установа не виступає податковим агентом.

Отже, з огляду на зазначену правову позицію, висловлену Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, доводи апеляційної скарги щодо необхідності зазначення у резолютивній частині рішення про те, що сума коштів, яка підлягає стягненню з відповідача, зазначена без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку є безпідставними.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до повторень заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення, незгоди з додатковим рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою наданих доказів, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

За таких обставин додаткове рішення суду першої інстанції є законними і обґрунтованими, тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування чи зміни з мотивів, наведених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - адвоката Якушева Сергія Олександровича залишити без задоволення.

Додаткове рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 січня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 20 квітня 2026 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: М.С. Гончар

Е.А. Онищенко