Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №686/36449/25 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/36449/25

Провадження № 2/686/3450/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

у складі: головуючої судді Хараджі Н.В.,

при секретарі судових засідань Козуляк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницького цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Свої вимоги позивачка мотивує тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів у сумі 6 000 доларів США. Факт укладення договору позики підтверджується письмовим договором позики від 28.01.2025 року. Крім того, факт отримання грошових коштів підтверджується розпискою, підписаною відповідачем від 04.04.2025 року.

Відповідно до умов договору позики відповідач зобов`язався повернути кошти до 28 лютого 2025 року. На усні звернення позивачки відповідач повідомляв, що поверне борг, однак згодом перестав відповідати на телефонні дзвінки.

Станом на день подання позову відповідач свої зобов`язання не виконав, борг не повернув.

Відповідно до пункту 6 Договору Позики, якщо Позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити Позикодавцеві суму боргу відповідно до вимог ст.. 625 Цивільного кодексу України з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3,5% в місяць від простроченої суми.

Таким чином, відповідач зобов`язаний сплатити позивачці 293 000 грн. основного боргу, а також відсотки, визначені договором, за період з 01 березня 2025 року по 01 грудня 2025 року, тобто за 9 місяців прострочення виконання зобов`язання, у розмірі 92 295 грн.

Розрахунок відсотків є таким: 3,5 % від суми 293 000 грн. становить 10 255 грн. на місяць; 10 255 грн. ? 9 місяців = 92 295 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15.12.2025 року вказану позовну заяву було розподілено судді ОСОБА_3 .

Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Продана Б.Г. від 26 грудня 2025 року вказану справу прийнято до розгляду до відкрито провадження по справі, розгляд якої провести за правилами загального позовного провадження.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Димчук С.І. від 23.01.2026 року за №140 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №686/36449/25, у зв`язку з відрахуванням зі штату судді ОСОБА_3 у зв`язку з його смертю.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23.01.2026 року розподілено для розгляду судді Хараджі Н.В.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26.01.2025 року прийнято до провадження цивільну справу № 686/36449/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25.02.2026 року закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися. Водночас представник подала заяву про розгляд справи за їх відсутності, у якій просила позов задовольнити в повному обсязі та зазначила, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, про час, місце та дату проведення судових засідань повідомлявся за зареєстрованим місцем проживання.

Крім того, відповідач повідомлявся шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, про що свідчить скріншот наявний в матеріалах справи.

Відповідач про поважність причин не з`явлення суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши докази в їх сукупності, оглянувши оригінал договору позики про отримання грошових коштів, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України).

Статтею 629ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що 28.01.2025 року позивачкою було надано в борг відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти, про що ОСОБА_2 власноручно склав розписку на ім`я позивачки.

Згідно з оригіналом розписки, долученої до матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 28.01.2025 року отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 6 900 доларів США, які зобов`язався повернути до 28.02.2025 року.

Відповідно до пункту 6 договору позики, у разі несвоєчасного повернення суми позики позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцеві суму боргу відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3,5 % на місяць від простроченої суми.

Таким чином, відповідач зобов`язаний сплатити позивачці 293 000 грн. основного боргу, а також відсотки, визначені договором, за період з 01 березня 2025 року по 01 грудня 2025 року, тобто за 9 місяців прострочення виконання зобов`язання, у розмірі 92 295 грн.

Розрахунок відсотків є таким: 3,5 % від суми 293 000 грн. становить 10 255 грн. на місяць; 10 255 грн. ? 9 місяців = 92 295 грн.

Згідно з статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18), «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.

Якщо наявний факт існування розписки або договору, у який позичальник чітко зазначає отримання коштів, скріплює її своїм підписом це свідчить про реальний характер договору позики, ключовим є зміст цього документу.

Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений Верховним Судом України у постановах від 05 вересня 2018 р. у справі № 756/8630/14-ц , провадження № 61-8792св18, від 08 квітня 2021 р. у справі 500/1755/17, провадження 61-1899св20, від 22 вересня 2021 р. у справі № 761/29374/19 та від 16 лютого 2022 р. у справі № 520/19325/18.

Розписка є документом про отримання в борг грошових коштів, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору, зміст умов договору, і головне факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

При цьому, факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Крім того, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

На підтвердження укладення договору позики і передачі грошей позивач надав суду розписку від 28.01.2025 року.

Таким чином, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладання цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підтвердження позовних вимог суду надано розписку від 28.01.2025, власноручно написану відповідачем ОСОБА_2 , у якій зазначено всі істотні умови правочину позики, а саме: анкетні дані сторін договору, суму та валюту фактично отриманих у борг грошових коштів, а також зобов`язання позичальника ОСОБА_2 повернути кошти позивачці ОСОБА_1 у розмірі 6 900 доларів США у строк до 28.04.2025 року.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Суд враховує, що для правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, слід встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 у справі № 6-1967цс15, від 08 червня 2016 року у справі 6-1103цс16, від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, від 02 липня 2014 року у справі №6-79цс14, від 18 вересня 2013 року №6-63цс13 та постанові Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі №524/4946/16-ц.

Оцінивши докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів, яким встановлено строк їх повернення, та оригінал розписки перебуває у фактичному володінні позивача, що свідчить про невиконання боржником зобов`язання з повернення боргу за цим правочином ані у встановлений строк, ані до теперішнього часу.

Судом також враховується, що відповідачем будь-яких доказів щодо погашення боргу суду не надано, жодних клопотань про витребування таких доказів не заявлялось.

Також відповідачем не надано доказів повернення грошових коштів позивачу.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Отже, наявність оригіналу договору позики у позивача, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Боргова розписка про отримання коштів підписана власноруч відповідачем, є документом, який виданий боржником кредитору, тобто позивачу, за договором позики, що підтверджує його укладення і умови цього договору, засвідчує отримання відповідачем від позивача певної грошової суми. Зазначена правова позиція висловлена в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі №707/2606/16-ц.

Таким чином, вимоги позивачки про стягнення основної суми боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих відсотків, суд зазначає, що умовами договору передбачено їх сплату у розмірі 3,5 % на місяць від суми позики у разі прострочення виконання зобов`язання. Період прострочення становить 9 місяців — з 01.03.2025 року по 01.12.2025 року.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст.141 ЦПК України, з врахуванням задоволення вимог позивача з відповідача підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 3 852, 95 грн.

Керуючись ст.ст.12,81,141,200, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики та відповідною розпискою від 28.01.2025 року у сумі 6000 доларів США, що становить 293 000 грн. та 3,5% в місяць від простроченої суми за прострочення виконання грошового зобов`язання, а саме: 92 295 грн., загальний розмір складає 385 295 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 3 852,95 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата виготовлення повного тексту рішення суду 21.04.2026 року.

Суддя Хмельницького

міськрайонного суду Н.В. Хараджа