Вирок від 19 квітня 2026 р. у справі №686/9495/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/9495/26

Провадження № 1-кп/686/1278/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Хмельницькому кримінальне провадження № 12026240000000073 від 08.02.2026 року на підставі обвинувального акта по обвинуваченню -

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, працюючого головним інженером ТОВ «Арка ЕМ», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

в с т а н о в и в:

08.02.2026 року близько 06 год. 50 хв., ОСОБА_5 нехтуючи вимогами пунктів 1.5 та 2.3 (б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (в редакції від 10.10.2001, далі - Правил), а саме був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну і створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, у сутінкову пору доби рухався за кермом автомобіля марки «NISSAN KICKS» р.н. НОМЕР_1 , в межах м. Хмельницького по проїзній частині вул. Степана Бандери зі сторони вул. Озерної у напрямку вул. Панаса Мирного, в порушення вимог пункту 18.1. Правил, діючи недбало та необережно не передбачив можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був та міг їх передбачити, проявив крайню неуважність до дорожньої обстановки, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу позначеного дорожньою розміткою 1.14.2 «Зебра» та дорожніми знаками 5.38.1 і 5.38.2 «Пішохідний перехід», який розташований поряд із житловим будинком № 63 по вул. Степана Бандери, своєчасно не виявив на пішохідному переході пішохода ОСОБА_6 , не зменшив швидкості та не зупинив керований ним транспортний засіб, щоб дати дорогу пішоходові, створив небезпеку та допустив наїзд передньою лівою частиною автомобіля на пішохода ОСОБА_6 , яка перетинала проїзну частину вул. Степана Бандери зліва направо відносно напрямку руху автомобіля по нерегульованому пішохідному переході.

Внаслідок вчинення ОСОБА_5 вказаної дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді: крововиливів в правій навколо-очній ділянці з переходом на праву виличну та скроневу ділянки з переходом на спинку носу, в ділянці правої щоки, в надбрівній ділянці справа, в лобній ділянці зліва в проекції горба, в ділянці кінчика носу, в ділянці підборіддя по середній лінії; саден в лобній дещо вправо від середньої лінії, в надбрівній ділянці справа в проекції внутрішнього краю правої брови, в ділянці спинки носу, в ділянці кінчика носу, в ділянці підборіддя по середній лінії; рани шкіри в надбрівній ділянці справа в проекції внутрішнього краю правої брови (на фоні садна); крововиливу в м`які тканини голови в лобній ділянці справа в проекції надочного краю правої лобної кістки; перелому правої лобної кістки в ділянці надочного краю; ділянки забою речовини стовбуру головного мозку; крововиливів в серцевий м`яз по передній стінці лівого шлуночка серця; крововиливу в м`які тканини грудної клітки справа по задній аксілярній лінії на відстані 101 см. від підошвинної поверхні стопи, які за своїм характером є тяжкими тілесними ушкодженнями, що небезпечні для життя в момент заподіяння та перебувають в прямому причинному зв`язку із настанням смерті.

Смерть ОСОБА_6 , настала від черепно-мозкової травми, що проявилась переломом лобної кістки справа та ділянкою забою речовини стовбуру головного мозку, від яких ОСОБА_6 померла на місці пригоди.

Своїми діями ОСОБА_5 порушив вимоги п. 1.5, 2.3 (б) та 18.1Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 зміст, яких полягає в тому, що Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальні збитки; для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Порушення водієм ОСОБА_5 пункту 18.1 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками, а саме спричиненням смерті пішоходу ОСОБА_6 ..

Обвинувачений ОСОБА_5 підлягає кримінальній відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України – порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що за обставин зазначених в обвинувальному акті, він керуючи автомобілем «NISSAN KICKS» здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка перетинала проїзну частину вул. С.Бандери в м.Хмельницькому зліва направо відносно напрямку руху автомобіля по нерегульованому пішохідному переході в прискоренному темпі ході, внаслідок чого він не встиг зреагувати на її появу на пішохідному переході. Щиро розкаявся у вчиненому, вказав, що потерпілій відшкодована моральна та матеріальна шкода.

Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників судового провадження в порядку ст. 349 КПК України показаннями обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого злочину, потерпілої, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо вищевказаних фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і вважає доведеним пред`явлене обвинуваченому обвинувачення.

Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують йому покарання.

ОСОБА_5 раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину та непрацездатну матір, працює, за місцем проживання та праці характеризується позитивно, на обліку лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому є те, що він активно сприяв розкриттю злочину, повністю визнав вину, щиро розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував заподіяну шкоду.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.

Згідно із ч. 2 ст. 50, ч. 2 ст. 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів

З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку лікаря нарколога та психіатра не перебуває, досудову доповідь, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів шляхом призначення йому основного покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк у межах встановлених санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.

Згідно із ч. 1 ст. 55 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю може бути призначено на строк від одного до трьох років.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23.09.1998 року право керувати автомобілем є корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.

Санкція ч. 2 ст. 286 КК України з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи, оскільки закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керування транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов`язана з користуванням таким правом, є основним джерелом доходу.

Як вбачається з правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 08.02.2018 року (справа № 361/2704/16-к), вказане положення закону України про кримінальну відповідальність носить альтернативний характер застосування і не є обов`язковим для суду.

Також, в постанові від 15.01.2020 року (справа № 161/537/18), Верховний суд вказав, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру, що вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Крім того у цій ж постанові, зазначено, що закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов`язана з користуванням таким правом, є основним джерелом доходу, однак існування цієї обставини потребує лише більш виваженого підходу під час обрання заходу примусу, з урахуванням загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_5 працює та постійно використовує автомобіль у своїй діяльності, вчинив необережний злочин, в стані сп`яніння не перебував, а також позицію потерпілої, яка просили не позбавляти обвинуваченого права керувати транспортними засобами, суд дійшов висновку, що додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами ОСОБА_5 можливо не призначати.

Також, враховуючи обставини, які значно пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину (визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування заподіяної шкоди), позицію потерпілої, прокурора щодо основного покарання, а також досудову доповідь відповідно до якої виправлення обвинуваченого без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та він становить низький рівень небезпеки для суспільства, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, тому на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 , слід звільнити від відбування покарання з випробуванням з покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України.

На думку суду дана міра покарання є справедливою, необхідною і достатньою для запобігання вчинення винним нових злочинів у майбутньому.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови у цивільному позові.

Враховуючи, що арештоване майно не підлягає конфіскації за вироком, суд вважає за можливе накладений арешт скасувати.

Крім того, відповідно до ст. 124 КПК України документально підтвердженні витрати за проведення експертиз підлягають стягненню із обвинуваченого.

Питання про долю речового доказу суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з випробуванням і встановити йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь державного бюджету документально підтвердженні витрати за проведення експертиз у розмірі 7131 (сім тисяч сто тридцять одна) грн. 20 коп..

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10.02.2026 року на автомобіль марки «NissanKICKS» н.з. НОМЕР_1 , 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_7 – скасувати.

Речові докази по справі:

- автомобіль марки «Nissan KICKS» н.з. НОМЕР_1 , 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , який передано на зберігання на територію спеціального майданчика для тимчасового тримання затриманого автотранспорту ЦЗ ГУНП в Хмельницькій обл. (м. Хмельницький, вул. Шухевича, 120 Д) – повернути ОСОБА_7 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя: