Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №608/512/26 — Чортківський районний суд Тернопільської області

Копія:

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року Справа № 608/512/26

Номер провадження3/608/223/2026

Суддя Чортківського районного суду Тернопільської області Запорожець Л. М. , розглянувши матеріали, які надійшли від Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, тимчасово перебуваючого в ДУ «Чортківська УВП № 26» м. Чортків, до адміністративної відповідальності раніше не притягався,

за ч.1 ст. 44 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 746863, складеного ПОГ СВГ ВП Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області капітаном поліції Мельник Р. М. 06 лютого 2026 року вбачається, що 19 серпня 2025 року о 08 годині 41 хвилина, під час проведення обшуку в камері № 66 ДУ «Чортківська УВП № 26», що за адресою: м. Чортків, вул. Л. Українки, 3 Тернопільської області, було виявлено та вилучено згорток із наркотичним засобом-метадон, масою 0, 0040 грама, який належав ОСОБА_1 , та дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 44 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Гданський Н. М. подав суду письмове клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, оскільки вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44 КУпАП.

Так, захисник вказує, що ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення не визнає та в матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які докази, які б свідчили та доводили поза усяким сумнівом про те, що віднайдена наркотична речовина належить безпосередньо ОСОБА_1 .

Так, в протоколі обшуку від 19.08.2025 року не зазначено звідки саме, чи в кого саме було вилучено вищеописану невідому речовину, не зрозуміла, чи її було вилучено в ході особистого обшуку ОСОБА_1 , чи з речей, які йому належать.

В камері ДУ «Чортківська УПВ (№26)» окрім ОСОБА_1 , відбувають попереднє ув`язнення також інші особи, вказана камера не є одиночною, чи ізолятором.

Крім того, під час проведення обшуку ОСОБА_1 заперечував, що він має будь яке відношення до вилучених невідомих речовин.

Працівниками поліції до протоколу обшуку не долучено відеозапису події, що перешкоджає переконатись в законності та правомірності дій працівників поліції.

ОСОБА_1 на обліках в лікаря нарколога чи психіатра не перебував, жодного разу не притягався до кримінальної чи адміністративної відповідальності у сфері обігу наркотичних чи інших заборонених речовин, веде активний спосіб життя, займається спортом та є противником вживання наркотичних речовин.

Кримінальне провадження, яке розслідувалося, було внесено за фактом ймовірного вимагання за оперативною інформацією, а тому захисник адвокат Гданський Н.М. просить закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Суд, дослідивши зміст протоколу про адміністративне правопорушення, вислухавши ОСОБА_1 , який був доставлений 25.03.2026 року до суду та вини не визнав, враховуючи письмове клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвоката Гданського Н. М., дослідивши долучені до справи письмові докази, приходить на наступного висновку.

У відповідності до ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Частиною 1 статті 9 КУпАП вказано, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне з`ясування обставин по справі.

Згідно вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

Відповідно до положень ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення повинно бути зроблено на підставі всебічного, пов`язаного та об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідності можливо лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження поширюється Європейським судом з прав людини й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративного правопорушення (справа «Лучанінова проти України», рішення від 09.06.2011 року, заява №16347/02).

Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до ст. 6 Конвенції.

Також, слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказам по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумнівів у Суду.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази(п.34 рішення у справі Тейксейра де кастор проти Португалії від 09.08.98 року, п.54 рішення у справі Шабельника проти України від 19.02.2009 року)

Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та, процедура притягнення до неї грунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського суду з прав людини. За змістом ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своєму рішенні у справі Аллене де Рібемон проти Франції від 10 лютого 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

У рішенні Маліж проти Франції від 23 вересня 1998 року Європейський суд з прав людини визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення. Європейський суд з прав людини підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Так, в рішенні від 21 липня 2011 року у справі Коробов проти України Європейський суд з прав людини висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення поза розумним сумнівом.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, а Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18.01.1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства", п.161).

Відповідно до положень ч.1,2 ст.6 Конвенції 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення; кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07 листопада 2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08 лютого 2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що, оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».

Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».

У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно із статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 746863, складеного ПОГ СВГ ВП Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області капітаном поліції Мельник Р. М. 06 лютого 2026 року вбачається, що 19 серпня 2025 року о 08 годині 41 хвилина, під час проведення обшуку в камері № 66 ДУ «Чортківська УВП № 26», що за адресою: м. Чортків, вул. Л. Українки, 3 Тернопільської області, було виявлено та вилучено згорток із наркотичним засобом-метадон, масою 0, 0040 грама, який належав ОСОБА_1 .

Дії ОСОБА_1 поліцейським кваліфіковані за ч. 1 ст. 44 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В той же час, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь які докази, що свідчать про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44 КУпАП.

Так, згідно протоколу обшуку від 19.08.2025 року вбачається, що в камері № 66 УВП № 26 під час проведення обшуку вилучено невідому речовину, яку поміщено у сейв - пакет.

Згідно висновку експерта від 01.10.2025 року № СЕ-19/120-25/11968-НЗПРАП слідує, що надана на дослідження порошкоподібна речовина білого кольору містить метадон, який відноситься до наркотичних засобів та рослин обіг яких обмежено. Маса наданого на дослідження метадону 0, 0040 грама.

Однак, в протоколі обшуку не зазначено звідки саме, чи в кого саме, було вилучено вказану невідому речовину. Чи її було вилучено в ході особистого обшуку ОСОБА_1 чи його речей, чи ні, не встановлено та не доведено належними та допустимими доказами.

В камері ДУ «Чортківська УВП (№ 26)», окрім ОСОБА_1 , перебувають і інші тимчасово ув`язнені особи.

До протоколу обшуку також не долучено відеозапису події, що перешкоджає переконатись в законності дій працівників поліції.

Також, в матеріалах справи знаходиться рапорт старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області Д. Степанціва, з якого слідує, що під час проведення обшуку в камері № 66 УВП № 26, що за адресою: м. Чортків, вул. Л. Українки, 3 Тернопільської області було виявлено та вилучено згорток із невідомою речовино, яка візуально схожа на психотропну речовину-амфетамін, яку ОСОБА_1 зберігав для власного вжитку.

Однак, сам по собі, даний рапорт, не може слугувати доказом, оскільки виходячи із висновків зазначених у Постанові ВС у справі 524/5741/16-а від 20.05.2020 року, рапорт працівника поліції не може бути беззаперечним доказом винуватості особи. Крім того, зазначений старший слідчий, який склав рапорт, не був учасником обшуку, тому не зрозуміло, як він виявив вищеописане порушення.

Як під час проведення обшуку так і в судовому засіданні ОСОБА_1 заперечував свою причетність до вилучення з камери невідомої речовини та пояснював, що він не має ніякого відношення до неї, а належних та допустимих доказів протилежного, стороною обвинувачення, а в даному випадку, поліцейським який склав протокол про адміністративне правопорушення, суду не подано, а відповідно і не доведена вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення належними та допустимими доказами, «поза усяким сумнівом» у розумінні практики ЄСПЛ.

Згідно пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Однак, достовірність доказів, які є сумнівними та відсутність доказів зібраних особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення є неприпустимою, оскільки суперечить позиції ЄСПЛ та порушує презумпцію невинуватості особи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі «Кобець проти України».

Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Усі сумніви щодо доведеності вини суд трактує на користь особи, що притягується до адміністративної відповідальності.

Таким чином, виходячи із всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю оцінивши наявні в матеріалах справи докази суд приходить до висновку, що наявними в матеріалах справи доказами вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44 КУпАП, не доведена, а тому в його діях відсутній склад та сама подія даного адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 1, 7, 9, 245, 247, 251, 252, 280, 283-285, 294-295Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44 КУпАП.

Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя: (підпис)

Згідно з оригіналом:

Оригінал постанови знаходиться в матеріалах справи №608/512/26.

Постанова набрала законної сили " " ___________________ року.

Суддя Л. М. Запорожець

Копію постанови видано " " __________________ року.

Секретар: