Вирок від 20 квітня 2026 р. у справі №494/389/26 — Березівський районний суд Одеської області

Березівський районний суд Одеської області

21.04.2026

Справа № 494/389/26

Провадження № 1-кп/494/58/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2026 року м. Березівка

Березівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді – ОСОБА_1 ,

при секретарі – ОСОБА_2 ,

за участю прокурора – ОСОБА_3

обвинуваченого – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026162260000026 від 08 січня 2026 року відносно:

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеса, громадянки України, яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

18.06.2025 близько 09-50, більш точний час судовим розглядом не встановлено, ОСОБА_5 прийшла до своєї сусідки ОСОБА_4 за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з проханням допомогти у налаштуванні мобільною додатку «Приват24» на її мобільному телефоні Redmi 9 ІМЕІ 1- НОМЕР_1 , ІМЕІ 2- НОМЕР_2 .

У цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел спрямований на таємне викрадення грошових коштів з картки АТ КБ «ПриватБанку» № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_5 , за допомогою додатка «Приват24», який вона на прохання самої ж потерпілої установила на зазначений вище мобільний телефон, а відтак знала пароль доступу.

Так, на виконання свого умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна - грошових коштів потерпілої, під час дії на території України воєнного стану, який оголошено Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом Президента України від 14 березня 2022року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022року № 2119-ІХ, Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №2 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року №2263-ІХ, Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ, Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-ІХ, Указом Президента України від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-ІХ, Указом Президента України від 1 травня 2023року № 254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року №3057-ІХ, Указом Президента України від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня2022 року № 3275-ІХ, Указом Президента України від 6 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 8 листопада 2023 року № 3429- IX, Указом Президента України від 5 лютого 2024 року № 49/2024, затвердженим Законом України від 6 лютого 2024 року № 3564-ІХ, Указом Президента України від 6 травня 2024року № 271/2024, затвердженим Законом України від 8 травня 2024 року № 3684-ІХ, Указом Президента України від 23 липня 2024 року № 469/2024, затвердженим Законом України від 23 липня 2024 року № 3891—IX, Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024- IX, Указом Президента України від 14 січня 2025року № 26/2025, затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4220—IX) та Указом Президента України від 15 квітня 2025 року № 235/2025, затвердженим Законом України від 16 квітня 2025 року № 4356-ІХ), 18.06.2025 у період часу з 09-53 до 11-22, більш точний час судовим розглядом не встановлено, за вищевказаною адресою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, скориставшись мобільним телефоном потерпілої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою похилого віку і хоч була поряд, однак не розуміла протиправний характер злочинних дій, що вчиняються відносно неї, без відома та дозволу останньої, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, ОСОБА_4 умисно, таємно, за допомогою мобільного телефону потерпілої через додаток «Приват24» здійснила грошові перекази з банківської картки потерпілої № НОМЕР_3 на власну банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_4 , а саме о 09-53 здійснила переказ на суму 2512,56 грн., о 11-22 здійснила переказ на суму 2211,06 грн.

Після чого, того ж дня приблизно о 13-36, більш точний час судовим розглядом не встановлено, ОСОБА_4 уже за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , умисно та таємно, без відома та дозволу ОСОБА_5 , яка хоч і була поряд, однак не розуміла протиправний характер злочинних дій, що вчиняються щодо неї, за допомогою мобільного телефону останньої через додаток «Приват24» здійснила грошовий переказ з банківської картки потерпілої № НОМЕР_3 на власну банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_4 на суму 2211,06 грн.

У продовження свого єдиного злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, о 13-38, коли потерпіла знову прийшла до ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , остання, маючи доступ до акаунту потерпілої у мобільному додатку «Приват24» через її мобільний телефон, без її дозволу га згоди, усвідомлюючи, що протиправні дії залишаються непоміченими для потерпілої, таємно здійснила і ще один грошовий переказ з банківської картки останньої № НОМЕР_3 на власну банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_4 , на суму 904,52 гривень.

За вказаних вище обставин ОСОБА_4 неправомірно, без згоди та відома потерпілої ОСОБА_5 , умисно, таємно викрала грошові кошти з банківського рахунку останньої на загальну суму 7839,20 гривень, якими розпорядилась у подальшому на власний розсуд, спричинивши потерпілій майнову шкоду на вищевказану суму.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнала у повному обсязі, при цьому не оспорюючи фактів викладених у обвинувальному акті та надала наступні покази.

Так, обвинувачена дала покази, що потерпіла ОСОБА_5 18.06.2025 року прийшла до неї за адресою: АДРЕСА_1 , з проханням допомогти у налаштуванні мобільною додатку «Приват24». Здійснивши налаштування та встановивши відомий їй пароль, обвинувачена вирішила, що може переводити грошові кошти потерпілої на свій рахунок. Таким чином, знаючи пароль, цього ж дня здійснила чотири рази грошові перекази з картки потерпілої на свою картку. Загальна сума переведених коштів складала до 8000 грн,, точної суми не пам`ятає. Шкодує за вчинене, ствердила, що кошти використала на лікування новонародженої нею дитини. Також вказала, що зробила відповідні висновки з незаконних дії та запевнила суд, що частково відшкодувала заподіяну потерпілій шкоду та в найближчий час відшкодує решту викрадених нею коштів.

ПотерпілаОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась, була належним чином повідомлена про судовий розгляд, подала заяву до суду, в якій просила розглянути справу без її участі.

Оскільки обвинувачена повністю визнала вину у вчиненому, і після роз`яснення учасникам судового розгляду положень ч.3 ст.349 КПК України, суд з`ясував, що вони правильно розуміють зміст обставин, встановлених у даному кримінальному провадженні та не оспорюють їх, і така позиція є добровільною, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку та отримавши згоду учасників судового провадження на проведення судового розгляду в такому порядку, прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо обставин скоєння обвинуваченою зазначеного кримінального правопорушення, обмежившись допитом обвинуваченої та дослідженням характеризуючих матеріалів. Провівши допит обвинуваченої з дотриманням положень ст.351 КПК України, суд приходить до переконливого висновку про те, що винуватість обвинуваченої у скоєному є доведена повністю.

Таким чином, суд робить висновок, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України доведена поза розумним сумнівом та її дії кваліфіковано правильно, оскільки вона здійснила таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій, суд виходить із встановлених положеннями ст.50 КК України його мети, за якими покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченій, судом враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченій, суд визнає щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до ст.67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Обираючи покарання обвинуваченій, суд враховує, що ОСОБА_4 раніше не притягалась до кримінальної відповідальності, у вчиненому розкаюється, на обліках у нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується з посередньої сторони, пом`якшуючу та обтяжуючу обставину, тому суд вважає недоцільним відбування покарання у вигляді позбавлення волі та приходить до переконання про можливість звільнення обвинуваченої ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням у відповідності до ст.75 КК України.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні, цивільний позов не заявлений.

Клопотання про обрання, зміну чи скасування запобіжного заходу обвинуваченому під час судового розгляду не заявлялось.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 110, 349, 368, 373-374, 376, 392- 395, КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк в 2 роки.

Відповідно до п.1,2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Початок іспитового строку рахувати з моменту проголошення вироку, тобто з 21.04.2026 року.

Речові докази, а саме: мобільний телефон марки Redmi 9 вважати поверненим за належністю власнику ОСОБА_5 .

Речові докази, а саме CD-R диск Verbatim 700 mb з інформацією про банківські рахунки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 залишити на зберігання при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав передбачених ст. 394 КПК України до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Якщо апеляційну скаргу не подано, вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Копію вироку негайно вручити засудженому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1