Вирок від 20 квітня 2026 р. у справі №442/2519/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/2519/26

Провадження № 1-кп/442/235/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження №12026141110000250 від 27.03.2026 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Опака Дрогобицького району Львівської області; громадянина України, одруженого, непрацюючого, з інвалідністю 3-ї групи; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ; раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України,

з участю прокурора - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 протягом червня 2023 року (більш точної дати та часу не встановлено), всупереч вимогам статей 112, 116, 118, 123, 124, 125,126 ЗК України, які регламентують набуття і реалізацію права на землю, при відсутності відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування та державної реєстрації про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки, а також статей 60-61 ЗК України, в порушення ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», та ст. ст. 87, 88, 89 ВК України, відповідно до яких, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється самовільне зайняття земельних ділянок, обмеження до них доступу, реалізовуючи свій злочинний умисел на самовільне зайняття земельної ділянки в прибережній захисній смузі русла річки Бистриця Тисменська, її використання у власних потребах, всупереч встановленому законом порядку, без одержання будь-яких документів, які б посвідчували право власності чи право користування земельною ділянкою, без отримання дозволу відповідного органу, здійснив облаштування суцільного паркану, що складається з металевої сітки та металевих стовпців, яким самовільно обгородив земельну ділянку площею 0,0178 га без визначеного кадастрового номера, вартістю 44500 гривень, яка перебуває в комунальній власності Східницької селищної ради Львівської області, та межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 4621280900:01:002:0183 по вул. Ювілейна, 94 в с. Бистриця-Гірська Дрогобицького району Львівської області в межах прибережної захисної смуги річки Бистриця Тисменська, чим самовільно зайняв земельну ділянку в охоронній зоні.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю. Пояснив, що викладене у фабулі обвинувачення відповідає дійсним обставинам. Доповнив, що в с.Бистриця-Гірська у 2023 році він придбав будинок із земельною ділянкою, яка була огороджена дерев`яним парканом. Ближче до ріки позаростало кущами, які він вирізав, та загородив усе металевим парканом. До селищної ради з відповідною заявою про виділення земельної ділянки він не звертався. Після геодезичної перевірки, яка відбулась у присутності працівників поліції, протягом трьох днів він прибрав металеву сітку зі стовпцями і встановив огорожу по межі своєї земельної ділянки. Шкоду, яку визначила екологічна інспекція у розмірі 611 грн, він сплатив у повному обсязі. Зазначив, що усвідомив свою протиправну поведінку, а тому щиро розкаюється у вчиненому.

Представник потерпілого – староста Старо-Кропивницького старостинського округу Східницької селищної ради ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, попередньо подавши заяву про розгляд справи у його відсутності, в якій зазначив, що претензій до обвинуваченого не має, шкода відшкодована у повному обсязі, шляхом звільнення та повернення земельної ділянки Східницькій територіальній громаді. З приводу призначення покарання – покладається на думку суду.

Враховуючи те, що обвинувачений визнав себе винуватим, він та інші учасники судового провадження не оспорюють докази щодо обставин справи, суд, з`ясувавши, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз`яснивши, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів у даному провадженні. А тому, розгляд кримінального провадження проведено у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Враховуючи вищенаведене, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали, що характеризують його особу, суд дійшов висновку, що винуватість останнього у вчиненні інкримінованого йому правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Відтак, дії ОСОБА_3 за ч.2 ст.197-1 КК України кваліфіковано вірно, як самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні.

При обранні виду і міри покарання ОСОБА_3 , суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та, відповідно до ст.65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим правопорушення, враховує наслідки та обставини вчиненого.

Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обставинами, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, є активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, щире каяття обвинуваченого та добровільне відшкодування завданих ним збитків.

Беручи до уваги вищезазначене та обставини справи, враховуючи особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності та позитивно характеризується по місцю проживання, є особою з інвалідністю, а також зважаючи на відсутність претензій зі сторони потерпілого, суд дійшов переконання, що ОСОБА_3 слід призначити покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, яке є необхідне й достатнє, на думку суду, для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п. 1, п. 2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя ОСОБА_6