Рішення від 19 квітня 2026 р. у справі №441/315/26 — Городоцький районний суд Львівської області

Суд: Городоцький районний суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 19 квітня 2026 р.

Справа: №441/315/26

Суддя: Перетятько О. В.

441/315/26 2/441/520/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

20 квітня 2026 року Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Перетятько О.В.,

за участі секретаря Сорока М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городок Львівської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

представник ТОВ «ФК «Ейс» Поляков О. звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 528066530 від 16 вересня 2020 року в розмірі 73 736 гривень 66 копійок, а також понесені у справі судові витрати.

В обгрунтування позовних вимог покликається, що 16 вересня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 528066530, який підписано електронним підписом відповідачки, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер її мобільного телефону. Товариство виконало умови договору і надало відповідачці фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, однак відповідачка свої обов`язки не виконала, через що у неї перед Товариством виникла заборгованість, яка станом на 16 лютого 2026 року становить 73 736 гривень 66 копійок і складається з 16 591 гривень 53 копійок - заборгованість за тілом кредиту, 57 145 гривень 13 копійок - заборгованість за відсотками.

28 листопада 2018 року, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», укладено Договір факторингу № 28/1118-01, у відповідності до умов якого, з урахуванням укладених додаткових угод, право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 528066530 від 16 вересня 2020 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».

05 серпня 2020 року, між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, у відповідності до умов якого, право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 528066530 від 16 вересня 2020 року перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

11 липня 2025 року, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 528066530 від 16 вересня 2020 року, згідно Договору факторингу № 11/07/25-Е відступило ТОВ «ФК «Ейс».

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідачка не виконала свого зобов`язання. З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 , остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок ТОВ «ФК «Ейс», ні на рахунок попередніх кредиторів.

Представник позивача ТОВ «ФК «Ейс» Поляков О. у позовній заяві вимоги підтримав, просив про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, її представник ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву від 09 березня 2026 року вимоги визнала частково, зазначила, що відповідачкою було отримано 13 траншів в загальному розмірі 17 000 гривень, з яких останній був 26 лютого 2021 року в розмірі 1 650 гривень. 24 травня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої сторони погодили продовжити строк, на який був наданий кредит, на тридцять днів. Однією з істотних умов укладення додаткових угод є те, що на дату укладання додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом. Починаючи з 21 травня 2021 року ОСОБА_1 сплачує за користування кредитом 0,67 відсотків в день від суми кредиту (пункт 3 додаткової угоди від 24 травня 2021 року), тобто, станом на 24 травня 2021 року позичальником було фактично сплачено нараховані відсотки за період з 16 вересня 2020 року по 24 травня 2021 року, що з огляду на це розрахунок заборгованості за відсотками наданий позивачем необґрунтований і не відповідає умовам кредитного договору та додаткових угод до нього, зокрема строк, на який надано кредит становить 30 (тридцять) днів, тобто з 24 травня 2021 року по 24 червня 2021 року, відтак, оскільки розмір кредиту станом на 24 травня 2021 року становить 16 591 гривень 53 копійки, то розмір відсотків за цей період становить 3 334 гривень 90 копійок (16 591,53 гривень х 0,67% х 30 днів). Просила вимоги задовольнити частково, зокрема стягнути з відповідачки заборгованість в розмірі 19 926 гривень 43 копійки, яка складається з 16 591 гривень 53 копійки - розмір заборгованості за тілом та 3 334 гривень 90 копійок - відсотки. Крім цього просила стягнути з позивача на користь відповідачки витрати понесені на правову допомогу в розмірі 10 000 гривень. 18 квітня 2026 року представник Цокало-Зливко Т.М. подала заяву про розгляд справи за її відсутності та за відсутності відповідачки.

Представник позивача ТОВ «ФК «Ейс» Сахарова О.І. у відповіді на відзив від 11 березня 2026 року, покликаючись на мотиви викладені у позовній заяві, вимоги підтримала в повному обсязі, крім цього зазначила, що відсотки первісним кредитором та позивачем нараховані у відповідності до умов кредитного договору № 528066530 від 16 вересня 2020 року та укладених додаткових угод, також зазначила що розмір витрат на професійну правову допомогу понесений відповідачкою необґрунтований, просила позов задовольнити повністю, судові витрати стягнути з відповідачки.

Відповідно до статті 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснюється у їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд дійшов до такого висновку.

Судом встановлено, що 16 вересня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 528066530, який підписано електронним підписом відповідачки, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер її мобільного телефону. Товариство виконало умови договору і надало відповідачці фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, однак відповідачка свої обов`язки не виконала, через що у неї перед Товариством виникла заборгованість, яка згідно розрахунку позивача станом на 16 лютого 2026 року становить 73 736 гривень 66 копійок і складається з 16 591 гривень 53 копійок - заборгованість за тілом кредиту, 57 145 гривень 13 копійок - заборгованість за відсотками.

Частинами 1-4 та пунктом 4 частини п`ятої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною третьою статті 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

В силу вимог статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Враховуючи положення частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин першої і другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із статтею 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи вбачається, що без ознайомлення з Правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронних договорів кредиту на сайті є неможливим. Даний висновок відповідає змісту постанови Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитних договорів, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

За таких підстав суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 16 вересня 2020 року укладено електронний кредитний договір.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи, вимоги частини другої статті 530 ЦК України, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в будь-яких час.

Згідно долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості за кредитним договором, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 528066530 від 16 вересня 2020 року становить 73 736 гривень 66 копійок і складається з 16 591 гривень 53 копійок - заборгованість за тілом кредиту, 57 145 гривень 13 копійок - заборгованість за відсотками.

Відтак судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому кредитним договором належним чином не виконала та кредитні кошти не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Водночас, кредитним договором № 528066530 від 16 вересня 2020 року встановлено, що Кредит надається (договір укладається) строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (пункт 1.2 договору).

У випадку користування кредитом понад строк, встановлений пункт 1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 відсотків від суми кредиту за кожний день користування (пункт 1.4 договору).

Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку користування кредитом вказаного в пункті 1.2 договору, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.5 договору).

Як убачається із матеріалів та як зазначено представником відповідачки у відзиві на позовну заяву від 09 березня 2026 року, 18 жовтня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої сторони погодили продовжити строк, на який був наданий кредит, на наступну кількість днів: тридцять.

18 жовтня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої сторони погодили продовжити строк, на який був наданий кредит, на наступну кількість днів: два.

20 жовтня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої сторони погодили продовжити строк, на який був наданий кредит, на наступну кількість днів: тридцять.

22 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої сторони погодили продовжити строк, на який був наданий кредит, на наступну кількість днів: тридцять.

21 січня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої сторони погодили продовжити строк, на який був наданий кредит, на наступну кількість днів: тридцять.

23 лютого 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої сторони погодили продовжити строк, на який був наданий кредит, на наступну кількість днів: тридцять.

24 березня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої сторони погодили продовжити строк, на який був наданий кредит, на наступну кількість днів: тридцять.

24 квітня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої сторони погодили продовжити строк, на який був наданий кредит, на наступну кількість днів: тридцять.

24 травня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої сторони погодили продовжити строк, на який був наданий кредит, на наступну кількість днів: тридцять.

24 вересня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої сторони домовились збільшити суму кредиту на суму 900 гривень 00 копійок.

19 жовтня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої сторони домовились збільшити суму кредиту на суму 2400 гривень 00 копійок.

16 листопада 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої сторони домовились збільшити суму кредиту на суму 600 гривень 00 копійок.

09 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої сторони домовились збільшити суму кредиту на суму 100 гривень 00 копійок.

25 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої сторони домовились збільшити суму кредиту на суму 3000 гривень 00 копійок.

25 січня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої сторони домовились збільшити суму кредиту на суму 150 гривень 00 копійок.

25 лютого 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої сторони домовились збільшити суму кредиту на суму 2700 гривень 00 копійок.

26 лютого 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої сторони домовились збільшити суму кредиту на суму 1650 гривень 00 копійок.

У постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12 142гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

У постановах Великої Палати Верховного Суду вже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1 статті 1048 ЦК України.

Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.

Позичальником ОСОБА_1 було отримано 13 траншів на загальну суму 17 000 гривень 00 копійок, з яких останній був 26 лютого 2021 року - 1 650 гривень 00 копійок.

Однією з істотних умов укладення додаткових угод є те, що на дату укладання додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом.

Починаючи з 21 травня 2021 року позичальник сплачує за користування кредитом 0,67 відсотків в день від суми кредиту (пункт 3 додаткової угоди від 24 травня 2021 року) Тобто, станом на 24 травня 2021 року позичальником було фактично сплачено нараховані відсотки за період з 16 вересня 2020 року по 24 травня 2021 року.

Строк, на який надано кредит становить 30 (тридцять) днів, тобто з 24 травня 2021 року по 24 червня 2021 року.

Розмір кредиту станом на 24 травня 2021 року становить 16 591 гривень 53 копійки, тому розмір відсотків за цей період становить 3 334 гривень 90 копійок (16 591,53 гривень х 0,67% х 30 днів).

Частина перша статті 13 та частина перша статті 81 ЦПК України, зобов`язує сторони довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи наведене, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що загальний розмір заборгованості за договором № 528066530 від 16 вересня 2020 року становить 19 926 гривень 43 копійки, який складається з 16 591 гривень 53 копійки - розмір заборгованості за тілом та 3 334 гривні 90 копійок - розмір заборгованості за відсотками, що й підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Крім цього, разом з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідачки на користь позивача судовий збір в розмірі 2 662 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 гривень 00 копійок.

Про стягнення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10 000 гривень просить також представник відповідачки у відзиві на позовну заяву від 09 березня 2026 року.

За положеннями частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин 1-3 статті 137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно частин 4-6 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Із матеріалів справи убачається, що на підставі договору про надання правової допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року та додаткових угод і додатків до нього, довіреності від 11 серпня 2025 року, адвоката Соломко О.В., який діє згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КС № 7073/10, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Київської області № 62 від 19 жовтня 2018 року, уповноважено здійснювати представництво та захист прав і законних інтересів ТОВ «ФК «Ейс» у Городоцькому районному суді Львівської області.

За попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат на професійну правничу допомогу зазначеним позивачем у позовній заяві, ТОВ «ФК «Ейс» при поданні позовної заяви до суду, очікувало понести 7 000 гривень 00 копійок судових витрат, пов`язаних із правовою допомогою.

Згідно Акта прийому-передачі наданих послуг до договору № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, розмір заявлених позивачем до стягнення витрат з відповідача складається з: складання позовної заяви - 2 години, 5 000 гривень; вивчення матеріалів справи - 2 години, 1 000 гривень; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації - 1 година, 500 гривень; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації - 1 година, 500 гривень.

Із матеріалів справи убачається, що на підставі договору про надання правової допомоги № 1487 від 02 березня 2026 року, ордера Серія ВІ № 1378894, адвоката Цокало Т.М., яка діє згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2424, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області № 18 від 23 жовтня 2018 року, уповноважено здійснювати представництво та захист прав і законних інтересів ОСОБА_1 у Городоцькому районному суді Львівської області.

За попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат на професійну правничу допомогу зазначеним представником у відзиві на позовну заяву від 09 березня 2026 року, Фесенко Л.Й. очікувала понести 10 000 гривень 00 копійок судових витрат, пов`язаних із правовою допомогою.

Згідно Детального опису робіт (наданих послуг) від 09 березня 2026 року, розмір заявлених представником відповідачки до стягнення витрат з позивача складається з: надання усної консультації, 1 500 гривень; ознайомлення із матеріалами позовної заяви по справі, 1 000 гривень; підготовка та написання заяв по суті - відзив по справі, 7 500 гривень.

Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19 лютого 2020 року, згідно якого, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, врахувавши виконану адвокатом роботу (надані адвокатом послуги, час, витрачений ним на виконання відповідних робіт (надання послуг)), виходячи з конкретних обставин справи, її складності, зокрема того, що означена справа не є складною, підготовка документів у такій не потребувала значного часу з урахуванням наявності сформованої правової позиції, суд вважає, що розмір заявленого відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним із ціною позову, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою, отже їх розмір є необґрунтованим та завищеним.

Враховуючи наведене суд вважає, що справедливим і розумним буде стягнення 3 000 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу з відповідачки на користь позивача та 3 000 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу з позивача на користь відповідачки.

При цьому, суд зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24 січня 2022 року в справі № 911/2737/17).

Відповідно до вимог статей 133, 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню також сплачений судовий збір у розмірі 719 гривень 48 копійок.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 133, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження вулиця Поправки Юрія, будинок 6, кабінет 13 у місті Київ, 02094) заборгованість за кредитним договором № 528066530 від 16 вересня 2020 року в розмірі 19 926 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот двадцять шість) гривень 43 копійки, 719 (сімсот дев`ятнадцять) гривень 48 копійок судового збору та 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, а всього 23 645 (двадцять три тисячі шістсот сорок п`ять) гривень 91 копійку.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження вулиця Поправки Юрія, будинок 6, кабінет 13 у місті Київ, 02094) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 ) 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Перетятько О.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua